Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/3849/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/3849/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рикун І.В. дов. б/н від 21.03.2014р.;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладья плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року

у справі №910/3849/14 (Суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладья плюс»

до Споживчого товариства «Діамед»

про стягнення заборгованості у розмірі 9 757,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ладья плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Споживчого товариства «Діамед» про стягнення заборгованості у розмірі 9 757,51 грн.(а.с. 3-5).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року по справі №910/3849/14 у позові відмовлено ( а.с. 182-187).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі №910/3849/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, місцевим господарським судом не повно з'ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не взято до уваги те, що податкові накладні належним доказом у справі, а також не надано належну оцінку видатковим накладним, які підписані належним чином.

Автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу ТОВ «Ладья плюс» по справі № 910/3849/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 15 липня 2014 року.

В судовому засіданні 15 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 02 вересня 2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи.

01 вересня 2014 року від представника позивача надійшли додаткові документи та клопотання про приєднання їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02 вересня 2014 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року по справі № 910/3849/14 та прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі. Також позивач зазначив, що спірний товар передано відповідачу належним чином, а приймання товару належними представниками підтверджується довіреностями № 3990, №2859 та № 3691.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

З урахуванням відсутності можливості відкладення розгляду апеляційної скарги у межах строків визначених законом, у зв'язку з належним повідомленням учасників судового процесу про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 січня 2012 року між ТОВ «Ладья Плюс» (продавець, постачальник) та СТ «Діамед» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №52/12 (далі - договір), (а.с. 7-8)

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари медичного призначення (далі - товари, товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і розрахуватись з постачальником на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що асортимент, кількість і ціна поставляємого товару вказується в товарно-транспортних накладних або в рахунку-фактурі продавця, що є невід`ємною частиною договору.

В пунктах 3.1 та 3.4 сторони визначили, що ціна товару вказується в товарно-транспортній накладній. Загальна сума договору визначена сумою вартості поставленого товару покупцю згідно товарно-транспортних накладних продавця, які є невід`ємною частиною цього договору.

Товар вважається прийнятим покупцем по кількості - згідно кількості, яка вказана у товарно-транспортній накладній, по якості - згідно сертифікатів якості заводу-виробника та згідно висновку. В разі невідповідності, складається Акт розбіжностей в присутності представника продавця. Право власності на поставлені товари переходить від постачальника до покупця в момент отримання останнім товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною (п. 4.4 договору).

Згідно п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2013р.

03 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №52/12 від 03 січня 2012 року згідно якої строк дії договору продовжено до « 31» грудня 2015 року, вказане сторонами не заперечується.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 9 522,74 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ЛП000007942 від 30.10.2013р. на суму 2 998,31 грн. (а.с. 9-10);

№ЛП000008520 від 21.11.2013р. на суму 3 354,46 грн. (а.с. 11-12);

№ЛП000009307 від 23.12.2013р. на суму 3 169,97 грн. (а.с. 13-14);

За твердженням позивача, відповідач, в порушення умов договору, оплату поставленого позивачем товару не здійснив.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як на підставу своїх вимог та на підтвердження поставки спірного товару позивач посилається на видаткові накладні (а.с. 9-14), які підписані від отримувача (відповідача) Дворецькою К.В., Лисак Ж.В. та Коняєвою Н.С.

Однак, за твердженням відповідача вказаних осіб він не уповноважував на отримання зазначеного товару. Довіреності на отримання матеріальних цінностей на товар за спірними накладними позивач суду не надав.

Відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (Затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 12 цієї ж інструкції встановлено, що забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Отже, враховуючи заперечення відповідача щодо отримання спірного товару, а також відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданих на ім'я Дворецької К.В., Лисак Ж.В. та Коняєвої Н.С., колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про передачу товару відповідачу, а відтак і про безпідставність вимог про стягнення коштів за переданий товар.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належну оцінку видатковим накладним, які є належним доказом отримання відповідачем товару.

Що ж до посилань позивача на податкові накладні, колегія суддів зазначає, що первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якої, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкові накладні не є первинними документами та не можуть бути належним доказом отримання товару відповідачем.

01 вересня 2014 року позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів серед яких і довіреності № 3990, №2859 та № 3691 які виписані відповідно на Дворецьку К.В., Лисак Ж.В. та Коняєву Н.С. (особи які приймали спірний товар).

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивач не надав суду обґрунтованих доказів неможливості подання довіреностей № 3990, № 2859 та № 3691 до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, вказані документи не можуть бути предметом розгляду в апеляційним судом, оскільки не були подані до суду першої інстанції, а судом першої інстанції розглянуто справу за наявними у справі доказами.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року по справі № 910/3849/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «Ладья плюс» на рішення господарського міста Києва від 11 червня 2014 року по справі № 910/3849/14 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладья плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року по справі № 910/3849/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року по справі № 910/3849/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/3849/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова