Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/3849/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3849/14 02.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ладья Плюс» До Споживчого товариства «Діамед» Простягнення 9757,51 грн. Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Шаповалов Д.В. (дов. №1 від 01.12.2014). Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладья Плюс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Споживчого товариства "Діамед" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 757,51 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 у справі №910/3849/14 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладья Плюс" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у справі №910/3849/14 залишено без змін, апеляційна скарга без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30.10.2014 по справі № 910/3849/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладья Плюс" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 скасовано, справу № 910/3849/14 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Як зазначено в постанові Вищого Господарського суду України від 30.10.2014 по справі № 910/3849/14 судами не надано оцінки у сукупності всім доказам та діям сторін з виконання договору купівлі - продажу, що призвело до передчасного висновку про необґрунтованість заявлених вимог. Під час нового розгляду справи суду, згідно викладеного у вказаній постанові, необхідне врахувати викладене в постанові і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 за № 04-23/1012 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/3849/14 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Бондаренко Г. П., розгляд справи призначено на 02.12.2014.

02.12.2014 через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 02.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором купівлі - продажу № 52/12 від 03.01.2012 в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що товар відповідач не отримував відповідно до видаткових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між позивачем, як продавцем за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, було укладено договір купівлі-продажу №52/12 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар медичного призначення (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і розрахуватися з постачальником на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість та ціна товару вказується в товарно-транспортних накладних або в рахунку-фактурі позивача, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна товару вказується в товарно-транспортній накладній.

Сторони у п.3.4. договору погодили, що загальна сума договору визначена сумою вартості поставленого товару відповідачу згідно товарно-транспортних накладних позивача, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що товар покупцю поставляється партіями, згідно заявок покупця по прайс-листу продавця, який діє на день отримання заявки. Термін поставки не повинен перевищувати 3-х робочих днів з моменту отримання заявки.

За умовами п. 4.4. договору право власності на поставлені товари переходить від постачальника до покупця в момент отримання останнім товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною.

Відповідно до п. 5.2. договору термін оплати відповідачем за отриманий товар вказується в товарно-транспортних накладних, але не більше 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

Підставою для оплати товару покупцем - продавцю є договір або товарно - транспортна накладна або рахунок - фактура продавця (п. 5.4. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили відповідальність за невиконання умов оплати, згідно п.п. 5.1, 5.2. договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки, яка сплачується покупцем.

Термін дії договору визначений сторонами в п. 8.1. договору до 31.12.2013.

За твердженням позивача, на виконання вимог договору, ним було здійснено поставку товару відповідачу по видатковим накладним № ЛП000007942 від 30.10.2013 на суму 2 998, 31 грн.; № ЛП000008520 від 21.11.2013 на суму 3 354, 46 грн.; №ЛП000009307 від 23.12.2013 на суму 3 169, 97 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Із наданих позивачем копії видаткових накладних вбачається, що товар прийнято Дворецькою К. В., Лисак Ж. В., Коняєвою А. С. та містять відтиск штампу відповідача.

За твердженням відповідача він не уповноважував Дворецьку К. В., Коняєву А. С. та Лисак Ж. В. на отримання товарно - матеріальних цінностей від імені відповідача, а відтак подані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують факту отримання відповідачем в особі уповноважених осіб, від позивача товару за накладними, копії яких надані в матеріали справи.

Предметом спору у справі є наявність/відсутність у відповідача зобов'язання по оплаті товару поставленого позивачем за видатковими накладними № ЛП000007942 від 30.10.2013 на суму 2 998, 31 грн.; № ЛП000008520 від 21.11.2013 на суму 3 354, 46 грн.; №ЛП000009307 від 23.12.2013 на суму 3 169, 97 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Договір купівлі-продажу №52/12 від 03.01.2012 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи містять докази того, що позивач поставляв товар на виконання вимог договору і по іншим видатковим накладним, ніж видаткові накладні № ЛП000007942 від 30.10.2013 на суму 2 998, 31 грн.; № ЛП000008520 від 21.11.2013 на суму 3 354, 46 грн.; №ЛП000009307 від 23.12.2013 на суму 3 169, 97 грн., зокрема, по видатковим накладним № ЛП000003847 від 18.05.2013, № ЛП000004411 від 11.06.2013, № ЛП000005341 від 18.07.2013, № ЛП000006744 від 13.09.2013, № ЛП000007094 від 01.10.2013, які оформлені аналогічно видатковим накладним, по яким позивач просить стягнути заборгованість (товар прийнятий від імені відповідача Дворецькою К. В., Лисак Ж. В., Коняєвою А. С. і на накладних міститься штамп відповідача). При цьому, товар поставлений по таким накладним (№ ЛП000003847 від 18.05.2013, № ЛП000004411 від 11.06.2013, № ЛП000005341 від 18.07.2013, № ЛП000006744 від 13.09.2013, № ЛП000007094 від 01.10.2013) оплачувався відповідачем, докази чого також наявні в матеріалах справи. Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги, що відповідачем на вимогу суду не було надано в матеріали справи оборотно - сальдової відомості за спірний період, журналу реєстрації довіреностей та інформацію стосовно перебування у трудових відносинах з відповідачем таких осіб, як Дворецька К. В., Коняєва Н. С., Лисак Ж. В. з посиланням на викрадення первинних документів у відповідача, а отже по суті не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що товар на загальну суму 9522,74 грн. поставлений позивачем на виконання умов договору по видатковим накладним № ЛП000007942 від 30.10.2013 на суму 2 998, 31 грн.; № ЛП000008520 від 21.11.2013 на суму 3 354, 46 грн.; №ЛП000009307 від 23.12.2013 на суму 3 169, 97 грн. був прийнятий відповідачем.

Відповідачем не було оплачено поставлений товар на суму 9522,74 грн., що не заперечується відповідачем, та не спростовано матеріалами справи.

Таким чином, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 9522,74 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 9 522,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати отриманого товару, у відповідності до п. 5.2. договору до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 522,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 234, 77 грн. пені за період з 30.11.2014 по 03.03.2014 підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 234, 77 грн. у відповідності до п. 6.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Судові витрати позивача в сумі 1 827 грн. судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Споживчого товариства "ДІАМЕД" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5; ідентифікаційний код 30176704; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладья плюс" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 28; ідентифікаційний код 37210437) 9522 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 74 коп. основного боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 77 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2014

Суддя Г.П. Бондаренко