Постанова

від 02.09.2014 по справі 802/1759/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1759/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгира Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

представників позивача: Кушніра Б.В., Степанишина С.М.,

представника відповідача: Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Вінницятрансприлад" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 11.02.2014р. по 14.02.2014р. податковим органом з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість стосовно ДП "Вінницятрансприлад" по взаємовідносинах з ТОВ НВК "Калібр" за період з 01.05.2012р. по 31.07.2013р. проведено позапланову виїзну перевірку.

В ході якої встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у зв'язку з чим, завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість у загальній сумі 2978165 грн.

За результатами виявлених порушень Вінницькою ОДПІ оформлено акт від 21.02.2014р. №417/22/01057491 "Про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Вінницятрансприлад" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ НВК "Калібр" за період з 01.05.2012р. по 31.07.2013р. (надалі - акт від 21.02.2014р.).

Не погодившись з вказаним фактом, позивачем на ім'я Вінницької ОДПІ подано заперечення до акту перевірки від 21.02.2014р. №417/22/01057491, які у відповідності до листа податкового органу від 24.03.2014р. за вих. №6407/10/2201 залишенні без задоволення, а висновки акту перевірки від 21.02.2014р. без змін .

На підставі виявлених порушень, 27.03.2014р. Вінницькою ОДПІ оформлено податкове повідомлення рішення форми "Р" №0002872201, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 3722706 грн., з них 2978165 грн. за основним платежем та 744541 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Як свідчать матеріали справи позивач також скористався наданим правом щодо адміністративного оскарження зазначеного рішення, зокрема, рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.04.2014р. №6887/10/02-32-10-02-22, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення без змін.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0002872201, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 3722706 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Згідно з п.7.3 ст.7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Зі змісту п.75.1 ст.75 ПК України вбачається, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як свідчать матеріали справи податковим органом вказане право реалізовано, адже стосовно своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість ДП "Вінницятрансприлад" по взаємовідносинах з ТОВ НВК "Калібр" за період з 01.05.2012р. по 31.07.2013р. проведено позапланову виїзну перевірку.

З матеріалів акту перевірки від 21.02.2014р. слідує, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено та відображено в додатку №5 податкової декларації з податку на додану вартість "розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" операції з придбання ТМЦ від ТОВ "НВК "Калібр" всього в сумі 2978165 грн.

Для підтвердження правомірності визначення податкового кредиту до перевірки були надані договори з постачання товару укладених між позивачем та ТОВ "НВК "Калібр", видаткові та податкові накладі. Однак за відсутності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджують транспортування товару, що на думку податкового органу свідчить про завищення податкового кредиту у зазначеному періоді по взаєморозрахунках з ТОВ "НВК "Калібр".

Так, у відповідності до договорів постачання товару за 2012 - 2013 роки, які містяться в матеріалах справи, продавець ТОВ "НВК "Калібр" зобов'язується передати в терміни і в порядку визначеному цим договором у власність покупця ДП "Вінницятрансприлад" металопрокат сталь сортовану. Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар відповідно до умов договору. Умови постачання, форма і порядок розрахунків можуть змінюватись сторонами по взаємній згоді тільки шляхом укладення додаткової угоди або шляхом обмінами листами, телеграмами, факсимільними повідомленнями (розділ 1 договорів).

На виконання умов вказаних договорів судом досліджено реєстр видаткових накладних, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, картки складського обліку, копії банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи.

Окрім того, на виконання умов зазначених договорів, судом досліджено товарно-транспортні накладні про перевезення ФОП ОСОБА_5 товару від вантажовідправника ТОВ "НВК "Калібр" вантажоодержувачу ДП "Вінницятрансприлад".

Таким чином, вказані докази свідчать про дотримання ДП "Вінницятрансприлад" та ТОВ "НВК "Калібр" вимог Цивільного кодексу України щодо реального настання правових наслідків за наслідками укладених догорів постачання товару.

Судом також надано правову оцінку вказаним доказам через призму Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема ст.1 закріплено поняття "первинного документу" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.1 ст. 9 даного Закону передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічно п.п.2.1 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№ 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Приписи інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 06.05.2011р. передбачають, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено вище, господарські операції позивача з ТОВ "НВК "Калібр" за перевіряємий період є правомірними та підтверджують фактичне виконання господарських операцій у відповідності до укладених договорів постачання товару, відтак надані до суду докази є первинними документами.

Варто відмітити, що матеріали акту перевірки від 21.02.2014р. та надані в судовому засіданні представниками відповідача пояснення свідчать пре те, що вказані первинні документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та копії банківських виписок надані податковому органу в ході проведення перевірки.

Однак, на запитання головуючого по справі стосовно належної правової оцінки останніх представниками відповідача однозначної відповіді не надано, натомість зазначили, що в основу виявлених порушень лягло відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.

Так, згідно з п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, що передбачає п.11.4 та п.11.5 вказаних правил.

В контексті зазначеного, досліджено надані до суду товарно-транспортні накладні та встановлено, що останні підтверджують факт перевезення ФОП ОСОБА_5 товару від вантажовідправника ТОВ "НВК "Калібр" вантажоодержувачу ДП "Вінницятрансприлад" згідно до укладених договорів постачання товарів.

Водночас, суд звертає увагу податкового органу, що положення "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363 не містять обов'язку щодо складання подорожнього листа.

В своїх поясненнях представники відповідача звернули увагу суду на той факт, що вказані товаро-транспортні накладні не були надані в ході проведення перевірки.

Визначаючись щодо вказаного посилання, суд виходив з того, що приписи п.п.20.1.2 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначають, що контролюючі для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

В той же час, судом апеляційної інстанції взято до уваги долучені до матеріалів справи довідки норм витрат металопрокату для виготовлення запірно - пломбувальних пристроїв, довідки про кількість виготовлення запірно - пломбувальних пристроїв, довідки про кількість реалізованих запірно -промбувальних пристроїв, довідки про отримання металопрокату та його виготовлення.

Таким чином, надані до суду докази підтверджують не лише факт поставки товару, а і подальшу його реалізацію.

Так, зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України слідує, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п.198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, що передбачає п.198.6 ст.198 ПК України.

У відповідності до п.п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (а.с.200.2 ПК України).

Тобто, право платника податків щодо формування податкового кредиту виникає у випадку підтвердження податковими накладними чи іншими документами як первинними.

Надані до суду докази свідчать про правомірність формування податкового кредиту позивача за період з травня 2012р. по липень 2013р. по господарських взаємовідносинах з ТОВ "НВК "Калібр", адже як встановлено вище на підтвердження укладених договорів постачання товару надано всі первинні документи, а саме податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії банківських виписок, прибуткові ордери.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку про не правомірність винесеного оскаржуваного рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Разом з тим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Вінницятрансприлад" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в такій редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Вінницятрансприлад" (код ЄДРПОУ 01057491, м. Вінниця, вул. Героїв Сталінграду,1) судовий збір сплачений по платіжному дорученню №566 від 12.05.14р. в розмірі 487 гривень (чотириста вісімдесят сім гривень).

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08.09.14 .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.