Ухвала

від 16.07.2015 по справі 802/1759/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/49415/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника відповідача Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014

у справі № 802/1759/14-а

за позовом Державного підприємства «Вінницятрансприлад»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вінницятрансприлад» (далі по тексту - позивач, ДП «Вінницятрансприлад») звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014 №0002872201.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2014 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 рішення суду першої інстанції змінено. Абзац третій резолютивної частини постанови викладено в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Вінницятрансприлад» (код ЄДРПОУ 01057491, м. Вінниця, вул. Героїв Сталінграду,1) судовий збір сплачений по платіжному дорученню №566 від 12.05.14р. в розмірі 487 гривень (чотириста вісімдесят сім гривень)». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.02.2014 по 14.02.2014 податковим органом проведено перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість стосовно ДП «Вінницятрансприлад» по взаємовідносинах з ТОВ НВК «Калібр» за період з 01.05.2012 по 31.07.2013.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість у загальній сумі 2978165,00 грн.

На думку податкового органу, відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджують транспортування товару, свідчить про завищення податкового кредиту у зазначеному періоді по взаєморозрахунках позивача з ТОВ «НВК «Калібр».

За результатами виявлених порушень Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області 27.03.2014 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002872201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 3722706,00 грн., з них 2978165,00 грн. за основним платежем та 744541,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром видаткових накладних, прибутковими ордерами, картками складського обліку, копіями банківських виписок тощо.

Подальша реалізація товару також підтверджується матеріалами справи.

Крім того, наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення товару від вантажовідправника - ТОВ «НВК «Калібр» вантажоодержувачу - ДП «Вінницятрансприлад» згідно до укладених договорів постачання товарів.

Водночас, положення «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, не містять обов'язку щодо складання подорожнього листа.

Таким чином, жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров