Постанова

від 04.09.2014 по справі 61/82-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 61/82-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" на постановувід 16.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 61/82-09 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" доДергачівської міської ради Харківської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивачаДергачівське державне мале підприємство технічної інвентаризації "Інвенрос" за участю прокурора Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 (заявник апеляційної скарги) провизнання права власності В судове засідання прибули представники: позивачаСубота А.А. (дов. від 14.05.2014), ОСОБА_4ОСОБА_6 (договір від 03.09.2014) прокурорКузнецова Ю.В. ( посв. № 023135 від 26.11.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників позивача, ОСОБА_4, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою та після уточнень просило суд визнати за ним право власності на гуртожиток у цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено повністю.

Громадянка - мешканка гуртожитку будинку АДРЕСА_1, фізична особа ОСОБА_4 із рішенням місцевого господарського суду не погодилась, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (колегія суддів: В.Сіверин, О.Терещенко, О.Медуниця) рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 скасоване, прийняте нове рішення про відмову у позові з огляду на таке.

Розглянувши клопотання представника позивача про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та про припинення провадження на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила наступне.

Твердження ТОВ "Галлан ЛТД" про те, що заявник апеляційної скарги пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, оскільки заявник була обізнана про існування цього рішення ще з 2010 або 2013 років, є безпідставними та позивачем недоведеними.

Так, як зазначає позивач, про існування рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 заявник апеляційної скарги могла дізнатися з договору купівлі-продажу гуртожитку від 09.11.2010, який містився у матеріалах цивільної справи про виселення, а також із тексту колективної позовної заяви від 15.01.2013. Проте, позивачем не доведене, що заявник апеляційної скарги на той час отримувала вказане судове рішення, ознайомлювалася з його текстом, брала безпосередню участь у складанні позовної заяви від 15.01.2013, ознайомлювалась із текстом цієї позовної заяви.

Враховуючи викладене, підстави вважати причини пропуску строку для апеляційного оскарження неповажними відсутні.

Щодо доводів позивача в обґрунтування клопотання про припинення апеляційного провадження за статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначив наступне.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що рішеннями Дергачівського районного суду від 21.11.2013 та Апеляційного суду Харківської області від 13.01.2014 у справі № 2010/2-1217/11 про виселення підтверджується відсутність зв'язку заявника апеляційної скарги зі сторонами у цій господарській справі, з предметом цього позову та те, що заявник апеляційної скарги не має права оскаржувати рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки займає приміщення кімнати у гуртожитку незаконно і користується ним за чужий рахунок.

З такими доводами позивача апеляційний господарський суд не погодився, з огляду на таке.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що заявник апеляційної скарги не має права користуватися приміщеннями у спірному гуртожитку та підлягає виселенню. Разом із цим, заявник апеляційної скарги оскаржує рішення господарського суду від 18.06.2009, на час ухвалення якого судові рішення у справі № 2010/2-1217/11 про виселення не існували, а вона проживала та була зареєстрована відповідно до закону у кімнаті спірного гуртожитку як інші мешканці, а тому мала бути залучена до участі у справі в якості третьої особи. Тобто судом першої інстанції рішенням від 18.06.2009 були порушені права та інших мешканців гуртожитку.

Судові рішення у цивільній справі ухвалені на підставі оскаржуваного рішення у цій господарській справі, у зв'язку з наявністю якого у ОСОБА_8 і виникло право на звернення до суду про виселення заявника апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови заявнику у задоволенні клопотань позивача: про відмову у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку на подання апеляційної скарги та про припинення апеляційного провадження на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вирішення спору по суті господарський суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що АТ "Галан" на праві власності у цілому належав гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - гуртожиток). В процесі реорганізації АТ "Галан" створене ТОВ "Галлан ЛТД" та 01.04.2007 все майно АТ "Галан" передане за передавальним актом ТОВ "Галлан ЛТД". Після чого директор ТОВ "Галлан ЛТД" подав заяву міському голові м. Дергачі з проханням про видачу свідоцтва про право власності ТОВ "Галлан ЛТД" на гуртожиток, проте відповіді на вказану заяву не отримав.

На підставі викладеного позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання за ним права власності на гуртожиток.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Галлан ЛТД", суд першої інстанції зазначив, що АТ "Галан" відповідно до реєстраційного посвідчення від 23.10.1997 є власником спірного гуртожитку, який (гуртожиток) відповідно до довідки Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 22.04.2009 є нежитловою будівлею.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право власності на гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера А-2, що підтверджується наявними у справі матеріалами. Крім того, суд зазначив про відсутність вини відповідача у виникненні господарського спору.

Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказує на таке.

Гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебував на балансі Державного підприємства Пересувна механічна колона №5 Тресту "Харківагробуд", і у 80-тих роках заселений працівниками тресту "Харківагробуд" ПМК №5.

Зазначені обставини були встановлені постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі №2027/2а-10756/12. Вказаною постановою адміністративного суду підтверджено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, має статус гуртожитку.

В матеріалах справи містяться довідки КПТІ "Інвенрос" від 10.06.2014 та від 19.06.2014, відповідно до яких об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом як на 12.03.1996, і на 18.06.2009, так і станом на 06.06.2014 - має статус гуртожитку і є житловою будівлею.

Крім того, згідно з інформацією від Державної міграційної служби України №35/1349 від 17.06.2014 у спірному гуртожитку зареєстровано 48 громадян України.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 №1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Таким чином, гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебував у державній власності та був об'єктом державного житлового фонду, оскільки перебував на балансі, тобто у повному господарському віданні, Державного підприємства Пересувна механічна колона №5 Тресту "Харківагробуд".

Постановою КМУ від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності областей та м. Севастополя" прийняте рішення про передачу до комунальної власності обласних державних адміністрацій майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, згідно з додатками. До такого майна увійшло, в тому числі й майно Обласного виробничого об'єднання "Харківоблагробуд", зокрема, Трест "Харківагробуд" та пересувна механізована колона №5.

На виконання вказаної постанови КМУ, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 30.12.1992 №622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності області" було вирішено передати у комунальну власність області, в тому числі, майно Обласного виробничого об'єднання "Харківобагробуд", зокрема, трест "Харківагробуд" та пересувну механізовану колону №5.

Відповідно до вказаних постанов, гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ще в 1992 повинен був бути переданий до комунальної власності територіальної громади Харківської області.

Натомість, рішенням виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів №39/6 від 12.03.1996, згідно з висновком бюро технічної інвентаризації про можливе оформлення права особистої власності приміщення в АДРЕСА_1, за АТ "Галан" та на підставі п. 6.5. Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, вирішено оформити право власності на приміщення в АДРЕСА_1, в цілому за ТОВ "Галан".

Однак, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966, на підставі п.6.5 якої виконавчим комітетом прийняте вищевказане рішення, на момент його прийняття вже втратила свою чинність.

Враховуючи те, що гуртожиток знаходився в державній власності, він міг бути відчужений виключно зі згоди його власника, тобто держави.

Згідно з постановою Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992 функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 - на Фонд державного майна України.

Однак, при винесенні виконавчим комітетом Дергачівської міської ради народних депутатів рішення №39/6 від 12.03.1996 "Про оформлення права особистої власності на приміщення у АДРЕСА_1" будь-якого узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, в тому числі Фондом державного майна України, отримане не було.

Таким чином, в силу ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-ХІІ від 10.09.1991, рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів рішення №39/6 від 12.03.1996 "Про оформлення права особистої власності на приміщення у АДРЕСА_1" є недійсним.

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів рішення №39/6 від 12.03.1996 "Про оформлення права особистої власності на приміщення у АДРЕСА_1" є недійсним в силу закону, ТОВ "Галан" права власності на вказаний гуртожиток не набуло і гуртожиток продовжив залишатися у державній власності.

В той же час, 09.01.1997 АТ "Галан" за актом приймання-передачі передало вказаний гуртожиток до статутного фонду ТОВ "Галан". У зв'язку з чим, ТОВ "Галан" видане реєстраційне посвідчення про право власності на вказаний гуртожиток від 23.10.1997. При цьому, будь-якого узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, в тому числі Фондом державного майна України, на відчуження гуртожитку (передачу його до статутного фонду) ТОВ "Галан" також отримано не було.

Отже, передача вказаного гуртожитку АТ "Галан" до статутного фонду ТОВ "Галан" та видача реєстраційного посвідчення про право власності ТОВ "Галан" на вказаний гуртожиток від 23.10.1997 були незаконними.

Таким чином - відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний гуртожиток.

Місцевим господарським судом не перевірена наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом про визнання права власності, які передбачені ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України, оскільки Дергачівська міська рада (відзив на позовну заяву від 15.06.2009) не порушувала, не оспорювала та не визнавала права власності позивача на об'єкт нерухомості. Відсутність відповіді відповідача на заяву про оформлення свідоцтва про право власності на спірний гуртожиток не є доказом (свідченням) порушення, оспорювання або невизнання права позивача, і тим більше, з урахуванням того, що із такою заявою представники ТОВ "Галлан ЛТД", тобто позивача у справі, до Дергачівської міської ради не зверталися, а надходила лише заява ОСОБА_8 як громадянина, без документів та на підтвердження повноважень представляти інтереси позивача.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимоги, а отже про відмову у їх задоволенні.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції про право мешканців гуртожитку на оскарження судового рішення у спорі про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - гуртожиток, так як Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (набув чинності 01.01.2009) передбачене право мешканців гуртожитку за перелічених законом підстав на приватизацію кімнат у гуртожитку.

Господарським судом апеляційної інстанції правомірно встановлено попередній статус гуртожитку як об'єкта державної власності та передача його у складі цілісного майнового комплексу (державного підприємства) до комунальної власності. Відчуження державного (комунального) майна як цілісного майнового комплексу здійснюється шляхом приватизації такого майна. Законами України у тому числі про приватизацію визначається перелік майна, яке не підлягає до приватизації і може бути переданим підприємству, що приватизується у господарське відання або інший спосіб користування.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Позивач посилається на набуття ним права власності на гуртожиток шляхом передачі його попереднім власником.

Однак, судами попередніх інстанцій не були дослідженні обставини можливого вибуття із державної (комунальної) власності гуртожитку шляхом набуття такого права підприємством, що приватизувалося.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Так, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Свідоцтво про право власності або інші передбачені законодавством акти про оформлення права власності, не є актами, з яких безпосередньо виникають права власника, оскільки направлені лише на фіксацію такого права.

Виходячи з наведеного, рішення і постанова підлягають до скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 61/82-09 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил