Постанова

від 11.08.2014 по справі 826/8536/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 серпня 2014 року 10 год. 59 хв. № 826/8536/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 11 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 червня 2014 року № 0007322203 та № 0007332203 ( далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22 липня 2014 року судом прийнято ухвалу про витребування додаткових письмових доказів.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 14 липня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 березня по 22 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 травня 2014 року складено акт № 475/26-54-22-03-32376008 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 850774,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 766658,00 грн.; 2013 рік - 84116,00 грн., чим порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 659428,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 85652,00 грн.; квітень 2012 року - 7232,00 грн.; травень 2012 року - 66616,00 грн.; червень 2012 року - 113082,00 грн.; липень 2012 року - 50353,00 грн.; серпень 2012 року - 41982,00 грн.; вересень 2012 року - 96789,00 грн.; жовтень 2012 року - 64833,00 грн.; листопад 2012 року - 29083,00 грн.; грудень 2012 року - 18816,00 грн.; лютий 2013 року - 2233,00 грн.; червень 2013 року - 4116,00 грн.; липень 2013 року - 33163,00 грн.; серпень 2013 року - 45480,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки викладені у наступній редакції:

- позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 226804,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 142688,00 грн.; 2013 рік - 84116,00 грн., чим порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 659430,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 85652,00 грн.; квітень 2012 року - 7232,00 грн.; травень 2012 року - 66616,00 грн.; червень 2012 року - 113082,00 грн.; липень 2012 року - 50353,00 грн.; серпень 2012 року - 41982,00 грн.; вересень 2012 року - 96789,00 грн.; жовтень 2012 року - 64833,00 грн.; листопад 2012 року - 29083,00 грн.; грудень 2012 року - 18816,00 грн.; лютий 2013 року - 2233,00 грн.; червень 2013 року - 4116,00 грн.; липень 2013 року - 33163,00 грн.; серпень 2013 року - 45480,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі викладених висновків, 06 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0007322203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 659430,00 грн. за основним платежем та у розмірі 329715,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0007332203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226804,00 грн. за основним платежем та у розмірі 113402,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Перевірку проведено на підставі наказу від 27 лютого 2014 року № 362, копію якого разом із направленнями на перевірку, як і копію наказу про продовження перевірки, вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів.

У перевіряємому періоді позивач отримував транспортно-експедиційні послуги від приватного підприємства "Лєпта", товариства з обмеженою відповідальністю "Алві Груп", товариства з обмеженою відповідальністю "Вікома-Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Трансєврогруп" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) .

Згідно зі ст.ст. 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Протягом 2013 року позивач отримував транспортно-експедиційні послуги від ТОВ "Вікома-Трейд".

У ході перевірки відповідачем отримано інформацію про те, що 12 вересня 2013 року відкрито кримінальне провадження № 32013100130000094 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) , за фактом створення відповідних суб'єктів господарювання, у тому числі TOB "Вікома-Трейд", з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння службовим особам підприємств реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до інформації, яка міститься у протоколі допиту засновника та директора ТОВ "Вікома-Трейд", вказаній особі не відомо, що він є засновником та директором такого товариства, будь-яких дій, направлених на створення (реєстрацію) ТОВ "Вікома-Трейд" та здійснення його фінансово-господарської діяльності, він не вчиняв.

Тобто, контрагент позивача - ТОВ "Вікома-Трейд", має ознаки "фіктивності".

У ході перевірки відповідачем виявлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ "Вікома-Трейд" за отримані послуги здійснювались у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Станом на 31 грудня 2013 року кредиторська заборгованість за отримані послуги становить 8607,01 грн.

У результаті проведеного відповідачем аналізу наданих до перевірки позивачем документів виявлено, що у товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) від 30 серпня 2013 року автопідприємством зазначено TOB "Вікома-Трейд", державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3.

Згідно з АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, державний номерний знак НОМЕР_3 належить легковому автомобілю Nissan Теаnа.

Тобто, як вбачається з викладеного, вказаним транспортним засобом фактично не могло бути перевезено 17 тон "древесно-стружечной плиты".

Транспортний засіб, державний номерний знак НОМЕР_4, відповідно до бази АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, належить товариству з обмеженою відповідальністю "Промтех" (далі - ТОВ "Промтех") .

При цьому, згідно з податковими деклараціями позивача з ПДВ за серпень 2013 року, до складу податкового кредиту позивачем включено податкові накладні по взаємовідносинах із TOB "Промтех", яким, у свою чергу, до складу податкових зобов'язань включено суми по операціях із позивачем.

Тобто, викладене підтверджує факт того, що позивач безпосередньо мав відносини із ТОВ "Промтех" без залучення сторонніх суб'єктів господарювання.

У ТТН від 29 серпня 2013 року міститься інформація про транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_6, який у базі АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України не значиться. Аналогічна ситуація склалася із транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_5, про який інформація міститься у ТТН від 23 серпня 2013 року.

Поряд з цим, стосовно державних номерних знаків транспортних засобів, інформація про які зазначена у ТТН, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа УМВС України в Івано-Франківській області від 08 серпня 2014 року № 16/2451, державний номерний знак НОМЕР_5 зареєстрований за вантажним автомобілем (сідловий тягач) Renault Premium.

Згідно з листом ГУМВС України в Запорізькій області від 08 серпня 2014 року № 10/16-3892, державний номерний знак НОМЕР_3 починаючи із 04 квітня 2013 року зареєстрований за вантажним автомобілем (сідловий тягач) Renault Magnum.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_6 зареєстрований за вантажним автомобілем (сідловий тягач) Scania.

Протягом 2012 року позивач отримував транспортно-експедиційні послуги від ПП "Лєпта".

Згідно із службовою запискою від 28 березня 2014 року № 1836/26-54-07-04, 12 вересня 2013 року відкрито кримінальне провадження № 32013100130000094 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом створення відповідних суб'єктів господарювання, у тому числі ПП "Лєпта", з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння службовим особам підприємств реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до інформації, яка міститься у протоколі допиту засновника та бухгалтера ПП "Лєпта", вказана особа не вчиняла дій, направлених на створення (реєстрацію) такого підприємства, а також здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Тобто, контрагент позивача - ПП "Лєпта", має ознаки "фіктивності".

У результаті проведеного відповідачем аналізу наданих до перевірки позивачем документів виявлено, що на підставі міжнародних автомобільних накладних (далі - CMR) неможливо встановити, хто виступав у якості експедитора та перевізника.

Слід зазначити, що на усіх ТТН відсутня печатка TOB "Вікома-Трейд".

Протягом 2012-2013 років позивач отримував транспортно-експедиційні послуги від ТОВ "Алві Груп".

Згідно з листом від 28 квітня 2014 року № 1561/7/10-36-09-00-01 року, 12 вересня 2013 року відкрито кримінальне провадження № 32013100130000094 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом створення відповідних суб'єктів господарювання, у тому числі ТОВ "Алві Груп", з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння службовим особам підприємств реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до інформації, яка міститься у протоколі допиту засновника ТОВ "Алві Груп", вказана особа не вчиняла дій, направлених на створення (реєстрацію) такого підприємства, а також здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Тобто, контрагент позивача - ТОВ "Алві Груп", має ознаки "фіктивності".

Протягом 2012-2013 років позивач також отримував транспортно-експедиційні послуги від ТОВ "Трансєврогруп".

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності відповідних товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У ході перевірки відповідачем виявлено безтоварність господарських операцій, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.27, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У ході судового розгляду справи представниками позивача на підтвердження фінансово-господарських відносин позивача із ПП "Лєпта", ТОВ "Алві Груп", ТОВ "Вікома-Трейд" та ТОВ "Трансєврогруп" надано суду копії договорів-заявок на організацію перевезень, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, митних декларацій, ТТН, платіжних доручень.

При цьому, будь-яких інших первинних документів представниками позивача суду не надано.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, а також зважаючи на факт наявності у контрагентів позивача ознак "фіктивності", що, у свою чергу, є підставою для сумнівів щодо добросовісності складання документів, копії яких представниками позивача надано у ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" (ідентифікаційний код 32376008) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 18 серпня 2014 року