Постанова

від 11.08.2014 по справі 826/9972/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 серпня 2014 року 17 год. 37 хв. № 826/9972/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Авто" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 11 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Авто (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 липня 2014 року № 0009632209 та № 0009642209 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 14 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 28 липня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, яку судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 23 липня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідачем у період із 23 травня по 05 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 20 червня 2014 року складено акт № 1173/26-59-22-09/33298277 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 1288891,00 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абзац "г" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 1356727,70 грн., у тому числі за: січень 2013 року - 5640,01 грн.; лютий 2013 року - 5911,70 грн.; березень 2013 року - 13511,13 грн.; квітень 2013 року - 356247,82 грн.; травень 2013 року - 6706,22 грн.; червень 2013 року - 107736,62 грн.; липень 2013 року - 10137,15 грн.; серпень 2013 року - 3159,73 грн.; вересень 2013 року - 332314,01 грн.; жовтень 2013 року - 266666,17 грн.; листопад 2013 року - 63378,34 грн.; грудень 2013 року - 185318,80 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 04 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0009632209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1356727,70 грн. за основним платежем та у розмірі 678363,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009642209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1288891,00 грн. за основним платежем та у розмірі 322222,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 12 травня 2014 року № 218, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу позивача та отримано ним 16 травня 2014 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій.

Як виявлено відповідачем у ході перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини із товариством з обмеженою відповідальністю "Вербена-Н" (далі - ТОВ "Вербена-Н") та товариством з обмеженою відповідальністю "Радіум" (також далі - ТОВ "Радіум") .

Зокрема, 03 січня 2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Вербена-Н", як постачальником, укладено договір поставки № 0301-02, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його.

Відповідно до ст. 1, п.п. 2.1, 2.3 ст. 2, ст.ст. 3, 8 договору поставки, предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника.

Місце поставки: склад покупця.

Незалежно від базису поставки разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи (технічний паспорт, документ про якість тощо), які мають відношення до товару і належать передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства. Якщо разом з товаром вказані документи не передані, то постачальник зобов'язаний не пізніше 10-денного строку з дати передачі товару покупцю надати останньому вказані документи.

Загальна кількість товару визначається специфікацією.

Специфікація, а також додатки до неї, після укладення сторонами, є невід'ємними додатками до договору.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору поставки представниками позивача надано суду копії накладних, податкових накладних, подорожних листів вантажного автомобіля.

Будь-яких інших первинних документів, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок з рахунку позивача, якими підтверджується факт оплати придбаних товарів, документів на підтвердження здійснення транспортування придбаного товару, наявності у позивача складських приміщень суду, не надано.

Не надано документів, складання яких обумовлено умовами договору поставки, а саме прейскурантів, технічних паспортів, документів про якість, специфікацій, а також реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ "Радіум", як виконавцем, 18 березня 2013 року укладено договір надання послуг № 180313/01, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику різноманітні види послуг, що не заборонені законодавством, зокрема рекламні, та погоджені сторонами у додатках до договору, а замовник - прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість. Детальний перелік, опис та обсяг послуг, що надаються виконавцем замовнику, визначається у додатках до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.п. 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 договору надання послуг, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг у відповідності до умов договору і додатків до нього щомісячно у строк до останнього числа поточного місяця складається акт наданих послуг.

Після підписання акту наданих послуг замовником такий акт становить невід'ємну частину договору.

Оплата вартості послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата за послуги здійснюється у порядку, передбаченому у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

Послуги вважаються наданими у повному обсязі, належним чином та прийнятими замовником з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження виконання умов договору надання послуг представниками позивача надано суду копії додатків до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів по рекламі, податкових накладних.

Будь-яких інших первинних документів, зокрема, платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача, якими підтверджується факт оплати отриманих послуг, суду не надано.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ "Радіум", як виконавцем, 25 квітня 2013 року укладено договір надання послуг № 2504/2013-01, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги щодо пошуку потенційних покупців товарів, які реалізуються ним, а також на його замовлення від його імені здійснювати певні дії, необхідні для отримання результату посередницьких послуг.

На підтвердження виконання умов договору надання послуг представниками позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунків розміру агентської винагороди, звітів комерційного агента, податкових накладних.

Будь-яких інших первинних документів, зокрема, платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача, якими підтверджується факт оплати отриманих послуг, суду не надано.

У матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт та видаткових накладних, які, як пояснив у ході судового розгляду справи представник позивача, є підтвердженням реалізації (використання у господарській діяльності) позивачем придбаного у ТОВ "Вербена-Н" товару.

Відповідно до пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому на факт ненадання у ході судового розгляду справи представниками позивача письмових доказів, які б свідчили про реальне здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача, яка містяться в акті перевірки та, як наслідок, відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Авто" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Авто".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Авто" (ідентифікаційний код 33298277) решту судового збору у розмірі 3806,00 грн. (Три тисячі вісімсот шість гривень 00 копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 18 серпня 2014 року