Ухвала

від 23.07.2015 по справі 826/9972/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/61908/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К .Ю .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23 .0 7.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014

у справі № 826/9972/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ-Авто"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Світ-Авто" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0009632209 від 04.07.2014; № 0009642209 від 04.07.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0009632209 від 04.07.2014; № 0009642209 від 04.07.2014.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року та складено акт № 1173/26-59-22-09/33298277 від 20.06.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0009632209 від 04.07.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1356727, 70 грн. основний платіж, 678363, 85 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0009642209 від 04.07.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1288891 грн. основний платіж, 322222, 75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушено позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абзац "г" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 1288891 грн., пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 1356727, 70 грн.

Висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ „Вербена-Н" та ТОВ „Радіум" є безтоварні.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій, укладеним позивачем з TOB „Вербена-Н" та TOB „Радіум", що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

В рахунок оплати отриманих товарів та послуг позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

В підтвердження виконання умов договору поставки надано копії накладних, товарно-транспортні накладні.

Між TOB „Світ-Авто" та TOB „Вербена-Н", останнє здійснювало поставку автотоварів та автозапчастин для потреб TOB „Світ-Авто", які подальшому, було реалізовано кінцевим споживачам (фізичним та юридичним особам).

В підтвердження виконання умов договору надання послуг представником позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунків розміру агентської винагороди, звітів комерційного агента, податкових накладних.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

В підтвердження виконання умов договору поставки представниками позивача надано копії накладних, товарно-транспортні накладні.

Відповідачем не доведено, відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами TOB „Вербена-Н", TOB „Радіум" на підставі первинних документів.

Крім того, несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо відсутності результатів перевірки контрагентів товариства обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту в разі підтвердження фактичного виконання договорів відповідними первинними документами.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, зокрема, від звітування ним до органу державної податкової служби за місцем реєстрації (визнання контролюючим органом поданих контрагентом податкових декларацій).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 у справі № 826/9972/14 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 у справі № 826/9972/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко