Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/9972/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9972/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 липня 2014 року № 0009632209 та № 0009642209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем у період із 23 травня по 05 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 20 червня 2014 року складено акт № 1173/26-59-22-09/33298277 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 1288891,00 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абзац «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України;

- занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 1356727,70 грн., у тому числі за: січень 2013 року - 5640,01 грн.; лютий 2013 року - 5911,70 грн.; березень 2013 року - 13511,13 грн.; квітень 2013 року - 356247,82 грн.; травень 2013 року - 6706,22 грн.; червень 2013 року - 107736,62 грн.; липень 2013 року - 10137,15 грн.; серпень 2013 року - 3159,73 грн.; вересень 2013 року - 332314,01 грн.; жовтень 2013 року - 266666,17 грн.; листопад 2013 року - 63378,34 грн.; грудень 2013 року - 185318,80 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 04 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0009632209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1356727,70 грн. за основним платежем та у розмірі 678363,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009642209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1288891,00 грн. за основним платежем та у розмірі 322222,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Вербена-Н» та ТОВ «Радіум» носять реальний характер.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Вербена-Н» та ТОВ «Радіум».

Так, 03 січня 2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Вербена-Н», як постачальником, укладено договір поставки № 0301-02, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товар, а покупець-прийняти та оплатити його.

Відповідно до ст. 1, п.п.2.1, 2.3 ст.2, ст.ст.3, 8 договору поставки, предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника. Місце поставки: склад покупця.

Незалежно від базису поставки разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи (технічний паспорт, документ про якість тощо), які мають відношення до товару і належать передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства. Якщо разом з товаром вказані документи не передані, то постачальник зобов'язаний не пізніше 10-денного строку з дати передачі товару покупцю надати останньому вказані документи. Загальна кількість товару визначається специфікацією. Специфікація, а також додатки до неї, після укладення сторонами, є невід'ємними додатками до договору.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

В підтвердження виконання умов договору поставки представниками позивача надано копії накладних, товарно-транспортні накладні.

За отримані товари ТОВ «Світ-Авто» частково розрахувалось з ТОВ «Вербена-Н» за отримані товари у розмірі 562 047,50 грн.

Між позивачем, як замовником та ТОВ «Радіум», як виконавцем, 18 березня 2013 року укладено договір надання послуг № 180313/01, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику різноманітні види послуг, що не заборонені законодавством, зокрема рекламні, та погоджені сторонами у додатках до договору, а замовник - прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість. Детальний перелік, опис та обсяг послуг, що надаються виконавцем замовнику, визначається у додатках до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.п.3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 договору надання послуг, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг у відповідності до умов договору і додатків до нього щомісячно у строк до останнього числа поточного місяця складається акт наданих послуг.

Після підписання акту наданих послуг замовником такий акт становить невід'ємну частину договору.

Оплата вартості послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата за послуги здійснюється у порядку, передбаченому у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

Послуги вважаються наданими у повному обсязі, належним чином та прийнятими замовником з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

В підтвердження виконання умов договору надання послуг представниками позивача надано суду копії додатків до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів по рекламі, податкових накладних.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ «Радіум», як виконавцем, 25 квітня 2013 року укладено договір надання послуг № 2504/2013-01, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги щодо пошуку потенційних покупців товарів, які реалізуються ним, а також на його замовлення від його імені здійснювати певні дії, необхідні для отримання результату посередницьких послуг.

В підтвердження виконання умов договору надання послуг представником позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунків розміру агентської винагороди, звітів комерційного агента, податкових накладних.

Таким чином, наведе свідчить на користь висновку про те, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, а ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, відсутності реального здійснення господарських операцій між TOB «Світ-Авто» та TOB «Вербена-Н» і TOB «Радіум» на підставі первинних документів.

Всі висновки податкового органу про виявлені в ході проведення документальної виїзної планової перевірки TOB «Світ-Авто» правопорушення ґрунтуються не на первинних документах, які досліджувалися в ході проведення перевірки, а на висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами TOB «Світ-Авто», зокрема TOB «Вербена-Н» та TOB «Радіум».

Відповідно до вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому, TOB «Світ-Авто» не зобов'язане нести відповідальність за дії або бездіяльність своїх контрагентів з якими були вчинені господарські операції. При проведенні документальної виїзної планової перевірки у TOB «Світ-Авто» були наявні всі первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з TOB «Вербена-Н» та TOB «Радіум» на підставі яких формувалися витрати та суми податкового кредиту з ПДВ.

Під час апеляційного розгляду справи, встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Світ-Авто» є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Також, колегією суддів досліджено офіційну веб-сторніку ТОВ «Світ-Авто», sweet-auto.com.ua, з якої вбачається, що позивач це:

«Автокомплекс «Світ-Авто» - офіційний дилер KIA Motors в Києві та Київській області, який пропонує весь модельний ряд популярної марки. Офіційний сервісний центр забезпечує швидку і кваліфіковану допомогу при гарантійному та сервісному обслуговуванні . Технічне обслуговування проводиться за допомогою європейського обладнання провідних світових виробників і повністю відповідає всім жорстким вимогам головного офісу компанії KIA Motors (Кіа Моторс). Фахівці автосалону «Світ-Авто» роблять все аби спростити процес придбання авто і зробити його максимально безтурботним для покупця . З кожним днем ??процедура роботи з клієнтом удосконалюється, до уваги беруться нові фактори з метою поліпшення якості обслуговування.».

З наведеного вбачається, що ТОВ «Світ Авто» це фактично діюче підприємство, яке в своїй господарській діяльності прагне удосконалення та досягнення позитивних результатів у своїй діяльності.

Як було встановлено вище, відповідно до умов господарського договору поставки від 3 січня 2013 року №0301-02, укладеного між TOB «Світ-Авто» та TOB «Вербена-Н», останнє здійснювало поставку автотоварів та автозапчастин для потреб TOB «Світ-Авто». В подальшому товари, отримані від TOB «Вербена-Н», було реалізовано кінцевим споживачам (фізичним та юридичним особам). Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які в даному випадку, колегія суддів вважає, належними первинними документами щодо реалізації таких товарів споживачам.

Відповідно до умов господарського договору надання послуг від 18 березня 2013 року №180313/01, укладеного між TOB «Світ-Авто» та TOB «Радіум», останній надавав TOB «Світ-Авто» рекламні послуги по виготовленню рекламних листівок (розмір знижок на надання послуг і знижки на запчастини) та розповсюдженню рекламної продукції в окремих районах м. Києва.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 25 квітня 2013 року №2404/2013-01, укладеного між TOB «Світ-Авто» та TOB «Радіум», останній надавав TOB «Світ-Авто» послуги по пошуку покупців товару (автотранспорту), що реалізується TOB «Світ-Авто». Зважаючи на зниження обсягів продажу автотранспорту по м.Києву, виникла необхідність у залученні сторонніх осіб для реалізації товарів (автотранспорту) ТОВ «Світ-Авто».

Колегія суддів, з цього приводу зазначає, що господарська діяльність позивача в умовах конкуренції та ринкової економіки зумовлена необхідністю залучення нових споживачів товару, а тому, слід врахувати, що актуальність замовлення позивачем реклами, в даному випадку, не викликає сумніву так як вона грає ключову роль у розвитку ринкової економіки і є її важливим елементом.

Також, слід врахувати, що реалізація суб'єктами господарювання своїх прав, освоєння ними нових сегментів ринку та ринкових ніш зумовлюють швидкий розвиток комерційного представництва.

Так, колегія суддів зауважує, що в умовах ринкової економіки, саме завдяки діяльності комерційних агентів (повірених) товаровиробник отримує можливість просувати свою продукцію (послуги) на нові ринки, нарощувати обсяги продажу в цільових сегментах ринку, отримувати додат кові конкурентні переваги.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору від 25 квітня 2013 року №2404/2013-01, укладеного між TOB «Світ-Авто» та TOB «Радіум», позивачем надано суду копії звітів комерційного агента, розрахунки розміру агентської винагороди, акти здачі-прийняття робіт, які дослідженні колегією суддів. Так, з вказаних звітів випливає, що комерційними агентами було реалізовано товари - автомобілі марки KIA Motors.

Слід врахувати, що позивачем надано копії банківських виписок про часткову оплату отриманих від ТОВ «Радіум» та ТОВ «Вербена-Н» товарів/послуг (том 2 а.с.23-32).

Здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемними укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Водночас, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Водночас, необґрунтованими є посилання відповідача, як на доказ нікчемних угод, на не проведення зустрічної звірки з ТОВ «Вербена-Н» (акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04.06.2014 року №1575/26-55-22-13/38150277 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Вербена-Н», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Світ-Авто») та ТОВ «Радіум» (акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.06.2014 року №1681/26-55-22-13/3726614 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Радіум», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Світ-Авто»).

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 04 липня 2014 року № 0009632209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 035 091,55 грн. в т.ч.1 356 727,70 грн. за основним платежем та у розмірі 678 363,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 04 липня 2014 року № 0009642209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 611 113,75 грн. в т.ч. 1 288 891,00 грн. за основним платежем та у розмірі 322 222,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.