Ухвала

від 09.09.2014 по справі 469/699/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/699/13-ц 09.09.2014 09.09.2014 09.09.2014

Провадження №22-ц/784/2512/14

Провадження № 22ц/784/2512/14 Головуючий у 1-ї інстанції Тавлуй В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

9 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Галущенка О.І.,

при секретарі: Шпонарській О.Ю.,

за участю: прокурора - Лукащук О.В .,

представника відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

заступника прокурора Миколаївської області

(надалі - прокурора)

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року

за його позовом в інтересах держави

до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3

про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, зобов'язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку Коблівській сільській раді та привести у придатний до використання за призначенням стан .

В обґрунтування позову посилався на те, що рішеннями Коблівської сільської ради Миколаївської області від 2 квітня 2012 року № 21 та від 25 жовтня 2012 року № 24 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0150 га у с. Коблево Березанського району Миколаївської області в оренду для комерційного використання та затверджено проект землеустрою з наданням відповідачці ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування будівель торгівлі з уточненою площею 0,0129 га. Проте зазначена земельна ділянка розташована у пляжній зоні прибережної захисної смуги на відстані 17-20 метрів від урізу Чорного моря і в межах нормативно визначеної 2-х кілометрової прибережної захисної смуги, а тому відноситься до земель водного фонду і не може передаватись для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Додатково зазначив, що проведеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області перевіркою встановлено, що на указаній земельній ділянці ОСОБА_3 власними силами розпочато виконання будівельних робіт з будівництва капітальної будівлі невизначеного призначення розміром 13.55 кв. м х 10 кв. м без відповідних документів, які дають право виконувати такі роботи і постановою інспекції від 28 травня 2013 року відповідачка притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 96 КУпАП .

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року позовні вимоги прокурора роз'єднано з виділенням вимог про покладення на відповідача ОСОБА_3 обов'язку за власний рахунок вказану земельну ділянку привести у придатний для використання за призначенням стан шляхом знесення самовільно збудованої споруди.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати рішення суду , посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведена незаконність виділення в оренду ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, оскільки відсутні докази її знаходження у межах прибережної захисної смуги вдовж Чорного моря.

Такі висновки суду не суперечать обставинам справи.

Судом встановлено, що рішеннями Коблівської сільської ради Миколаївської області №21 від 2 квітня 2012 року та №24 від 25 жовтня 2012 року відповідно ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0150га у с. Коблево Березанського району Миколаївської області по пр. Курортному в оренду для комерційного використання та затверджено проект землеустрою з наданням ОСОБА_3 цієї земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (розміщення рятівного поста та пункту прокату і пляжного інвентарю) з уточненою площею 0,0129га.

На підставі вказаного розпорядження 12 листопада 2012 року між Коблівською сільською радою Миколаївської області та ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який в установленому законом порядку не пройшов державну реєстрацію.

За даними перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної 21 травня 2013 року державним інспектором сільського господарства, спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 17-20 метрів від урізу води Чорного моря.

Крім цього, з матеріалів справи убачається, що зазначена земельна ділянка, яка була передана в оренду ОСОБА_3 знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 і була надана їй із земель не наданих у власність та постійне користування населеного пункту села Коблево, в межах території Коблівської сільської ради.

Класифікація земельної ділянки до виділення в оренду зазначена як забудовані землі, землі громадського призначення із цільовим використанням як землі запасу, та цільовим призначенням при виділенні для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з метою розміщення рятівного поста та пункту прокату і продажу пляжного інвентарю (т.1 а.с.8-9, 18-22, 157-162).

Щодо віднесення цієї земельної ділянки одночасно до земель сільськогосподарського та водного призначення, а також знаходження на відстані 17-20м від узбережжя моря, відповідно до перевірки державного інспектора сільського господарства (т.1 а.с.23-34), то вказані висновки зроблені інспектором, виходячи з одночасно проведених ним перевірок декількох земельних ділянок, що були виділені відповідачці ОСОБА_3 у власність та оренду, та ґрунтуються на припущеннях без додавання відповідних документів, які б ці висновки обґрунтували.

Так, за статтями 19 , 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями с. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

За положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Водночас за змістом п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок) у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова), з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами , іншими водними об'єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Тому громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 ЗК України).

Відповідно до п. 5 Постанови № 486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно технічної документації, а на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови п. 10 зазначеного Порядку.

За такого, колегія суддів приходить до висновку, що при відведенні в оренду спірної земельної ділянки із земель населеного пункту, сільська рада повинна була керуватися існуючими конкретними умовами забудови на час встановлення розміру та меж прибережних захисних смуг з урахуванням містобудівної документації, яка визначена у пункті 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, за рішенням Миколаївської обласної ради від 23 вересня 2011 року №2 межи населеного пункту с. Коблево змінені в сторону збільшення з включенням до земель населеного пункту земельних ділянок, на яких розташовані бази відпочинку «Коблево», що знаходяться на межі з пляжною зоною узбережжя Чорного моря.

Рішенням Коблівської сільської ради від 25 жовтня 2012 року №22 затверджено перспективний генеральний план розвитку прибережної зони с. Коблево.

Відповідно до цього плану земельна ділянка площею 0,0129 га знаходиться в зоні населеного пункту до межі з водоохоронною зоною узбережжя Чорного моря. Окремий проект щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони - відсутній.

Отже, органом місцевого самоврядування дотримано порядок та умови надання землі в оренду, так як враховані наступні обставини: спірна ділянка відноситься до земель населеного пункту відповідно до його меж і конкретних умов забудови села Коблево, і знаходиться поряд, але за межами прибережної смуги вздовж Чорного моря. Мета її надання пов'язана з будівництвом рятівного пункту, що допускає її знаходження поряд з водним об'єктом, а не на відстані 2-х кілометрів по закінченню прибережної захисної смуги .

Тому у змісті договору оренди, укладеному між відповідачами, але не зареєстрованому у відповідному законом порядку із незалежних причин (т.1 а.с.11-21, 65), встановлені обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, яка надана в оренду з метою її використання у відповідності до частини 4 статті 59 ЗК України.

Таким чином, територія спірної земельної ділянки на генеральному плані, позначена як землі населеного пункту, передбачає забудову, але з відповідними обмеженнями при наданні її у користування у відповідності ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України, про що зазначено у змісті договору оренди.

Інші доводи апелянта щодо законності використання земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_3 не мають правового значення, виходячи із предмета та підстав поданого прокурором позову.

За такого, підстав для скасування рішення суду першої інстанції ухваленого з дотриманням норм процесуального і матеріального права, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області, подану в інтересах держави - відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді