Постанова

від 04.09.2014 по справі 909/325/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р. Справа № 909/325/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Гнатюк Г.М., Кордюк Г.Т.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_1

від відповідача - Чуй В.С.

від третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, вих.№104 від 10.06.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2014 року (підписане 29.05.2014 року), cуддя Булка В.І.

у справі № 909/325/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства "Агрополіс МЧ", с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, м. Київ

про стягнення помилково перерахованої суми коштів в розмірі 41580 грн., 332,64 грн. - інфляційних втрат, 1729,27 грн. - 3% річних

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2014 року по справі №909/325/14 у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Агрополіс МЧ" про стягнення помилково перерахованої суми коштів в розмірі 41580 грн., 332,64 грн. - інфляційних втрат та 1729,27грн. - 3% річних відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що перераховані позивачем відповідачу кошти не можуть вважатися такими, що перераховані без достатньої правової підстави в розумінні ст.1212 ЦК України, оскільки, позивачем не доведено наявність помилки у перерахуванні коштів, а відвантаження товару позивачу на суму 41580 грн. підтверджується накладною №15/12 від 06.11.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2014 року по справі №909/325/14, вказуючи на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує, що накладна (№15/12 від 06.11.2012 року), яка нібито підтверджує отримання позивачем пиломатеріалів, не є належним доказом поставки товару саме позивачу, оскільки, така належним чином не оформлена та не містить відповідних відомостей, які повинні зазначатись у первинних документах. Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що відповідач задекларував податкові зобов'язання по податковій накладній №15/12 від 06.11.2012 року лише після того, як суд першої інстанції направив відповідний запит до Державної податкової інспекції. Крім цього, зазначає, що претензія №1 надіслана відповідачу 21.04.2013 року та отримана уповноваженою особою останнього - 30.04.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року по справі №909/325/14 (з урахуванням ухвали суду від 04.09.2014 року про виправлення описки) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3, який за словами відповідача, приймав товар та підпис якого міститься на накладній №15/12 від 06.11.2012 року, а також викликано в судове засідання для дачі пояснень особу, що надає бухгалтерські послуги ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_6.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2014 року склад судової колегії змінено: замість суддів Бойко С.М. та Данко Л.С. введено суддів Гнатюк Г.М. та Кордюк Г.Т.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2014 року по справі №909/325/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 03.07.2014 року), просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що кошти перераховані позивачем на підставі рахунку-фактури від 02.11.2012 року, а отримання позивачем пиломатеріалів, за які і проведено відповідну оплату, підтверджується видатковою накладною №15/12 від 06.11.2012 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, пояснив суду, що на момент перерахування позивачем коштів Приватному підприємству «Агрополіс МЧ», представляв інтереси не ФОП ОСОБА_4, а зовсім іншої компанії, зокрема, здійснював огляд товару на предмет якості для цієї компанії. Повноважень на отримання товару для ФОП ОСОБА_4 у останнього не було, відповідні довіреності, які б це підтверджували відсутні, поряд з цим, повідомив, що підпис, який міститься на видатковій накладній №15/12 від 06.11.2012 року належить не йому, а товар, зазначений у такій, ним не отримувався.

Як зазначено вище, в судове засідання 04.09.2014 року, суд викликав для дачі пояснень особу, що надає бухгалтерські послуги ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_6, однак, така вимог ухвали суду від 18.08.2014 року не виконала, на виклик суду не з'явилась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2012 року позивачем на рахунок Приватного підприємства «Агрополіс МЧ» перераховано кошти в розмірі 41580 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 від 06.11.2012 року (арк. справи 11).

Однак, позивач вважає, що дані кошти були перераховані відповідачу помилково.

В матеріалах справи міститься претензія позивача (б/н та б/д), адресована директору ПП «Агрополіс МЧ» - ОСОБА_7, однак, відповідач, факт отримання такої заперечує. Натомість, позивач, як на доказ отримання відповідачем останньої, посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Поряд з тим, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №2 від 05.03.2014 року з вимогою повернути помилково перераховані кошти, яка отримана відповідачем 13.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. арк. справи 14-19).

У зв'язку з залишенням наведеної претензії без виконання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП «Агрополіс МЧ», на підставі ст.1212 ЦК України, 41580 грн. - безпідставно отриманих коштів, а також, посилаючись на ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача 332,64 грн. - інфляційних втрат та 1729,27 грн. - 3% річних.

Місцевий господарський суд, посилаючись на підставне перерахування позивачем вказаної суми коштів, свідченням чого, на думку суду, є видаткова накладна №15/12 від 06.11.2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, зважаючи на наступне:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як уже зазначено вище, 06 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_4 перерахував на рахунок ПП «Агрополіс МЧ» грошові кошти в розмірі 41580 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31.

Факт списання вказаних коштів з поточного рахунку позивача підтверджується також довідкою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (вих.№47-П від 14.04.2014 року) (арк. справи 26).

Довідкою за вих.№102 від 25.04.2014 року, позивач повідомив суд, що протягом здійснення підприємницької діяльності (з 20.08.2001 року по 25.04.2014 року) останній не мав жодних договірних відносин та не укладав договори з Приватним підприємством «Агрополіс МЧ» (арк. справи 62).

Посилання місцевого господарського суду на видаткову накладну №15/12 від 06.11.2012 року, як на підставне перерахування грошових коштів відповідачу та, яка нібито свідчить про отримання позивачем пиломатеріалів є помилковими.

Відповідач в судових засіданнях стверджував, що наведена вище накладна підписана представником ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_3, однак, в такій не зазначено ні посади ні прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар, а міститься лише підпис невідомої особи в графі «Отримав» (арк. справи 60).

Слід також зазначити, що в наведеній вище видатковій накладній в графах «Через кого» та «За довіреністю» відсутня будь-яка інформація щодо отримання товару представником на підставі відповідної довіреності.

З метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, апеляційний суд відповідною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, який в судовому засіданні повідомив, що на момент перерахування позивачем коштів Приватному підприємству «Агрополіс МЧ», представляв інтереси не ФОП ОСОБА_4, а зовсім іншої компанії, повноважень на отримання товару для ФОП ОСОБА_4 у останнього не було. Поряд з цим, повідомив, що підпис, який міститься на видатковій накладній №15/12 від 06.11.2012 року належить не йому, а товар, зазначений у такій, ним не отримувався.

Враховуючи наведене вище, у суду першої інстанції не було жодних підстав для визнання факту отримання товару за видатковою накладною №15/12 від 06.11.2012 року саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 чи його уповноваженим представником без довіреності.

Колегія суддів також не погоджується і з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності факту помилкового перерахування коштів лише у зв'язку з зазначенням позивачем у платіжному дорученні №31 від 06.11.2012 року дійсних даних про відповідача (зокрема, одержувача платежу, код ЄДРПОУ та номер рахунку відповідача у конкретній банківській установі), оскільки, наведене платіжне доручення лише підтверджує факт перерахування коштів на рахунок відповідача, а зазначення в ньому вірних даних не свідчить про підставність такого перерахування та відсутність в діях позивача помилки.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що грошові кошти в розмірі 41580 грн., перераховані позивачем відповідачу, як стверджує останній, за поставлені пиломатеріали, поступили на його рахунок ще 06.11.2012 року, однак, відповідач задекларував такі кошти уточнюючим розрахунком, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, лише 30.04.2014 року, тобто уже після отримання претензії позивача та позовної заяви, в ході розгляду справи місцевим господарським судом, коли суд ухвалою від 29.04.2014 року зобов'язав Тисменицьку об'єднану Державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області надати інформацію про відображення Приватним підприємством «Агрополіс МЧ» податкового кредиту з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за листопад 2012 року із вказівкою на накладну №15/12 від 06.11.2012 року та інформацію про відображення у податковій звітності ПП «Агрополіс МЧ» наведеної вище накладної. Наведене підтверджується листом Тисменицької ОДПІ за вих.№1281/10/09-19-10/491 від 07.05.2014 року (арк. справи 68).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 в частині стягнення з ПП «Агрополіс МЧ», на підставі ст.1212 ЦК України, 41580 грн. - безпідставно отриманих коштів.

Крім цього, позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 332,64 грн. - інфляційних втрат та 1729,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Положення ч.2 ст.625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання (п.6.2 наведеної вище Постанови).

З огляду на наведене, оскільки між сторонами відсутнє грошове зобов'язання, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення, на підставі ст.625 ЦК України, з ПП «Агрополіс МЧ» 332,64 грн. - інфляційних втрат та 1729,27 грн. - 3% річних.

Поряд з цим, у зв'язку із частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з Приватного підприємства «Агрополіс МЧ» слід стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - 2611,02 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з яких 1740,68 грн. - за подання позову та 870,34 грн. - за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2014 року по справі №909/325/14 скасувати частково.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрополіс МЧ» (77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Довбуша, 6, код ЄДРПОУ 36649277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02105, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) 41580 грн. - безпідставно набутих коштів.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 332,64 грн. - інфляційних втрат та 1729,27 грн. - 3% річних - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрополіс МЧ» (77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Довбуша, 6, код ЄДРПОУ 36649277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02105, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) - 2611,02 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких 1740,68 грн. - за подання позову та 870,34 грн. - за розгляд апеляційної скарги).

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/325/14 повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 08.09.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Гнатюк Г.М.

Кордюк Г.Т.