Постанова

від 02.09.2014 по справі 826/1274/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1274/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представників позивача Іщука Д.В., Величко О.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Конріл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року до суду звернулося Дочірнє підприємство "Конріл" з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 листопада 2013 року № 80826552201, № 80926552201 та № 81026552201 судового збору на підставі виконавчого листа №749/354/13-ц від 23.04.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, пояснення та заперечення до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 27 серпня по 07 жовтня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 21 жовтня 2013 року складено акт № 538/26-55-22-01/23703164 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 503425,00 грн, у тому числі за: І квартал 2011 року - 69119,00 грн; II-IV квартали 2011 року - 344882,00 грн; 2012 рік - 89424,00 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 120253,00 грн, чим порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України;

- завищено податковий кредит у розмірі 213507,00 грн, чим порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 06 листопада 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 80826552201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503425,00 грн за основним платежем та у розмірі 22357,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 80926552201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 120253,00 грн; № 81026552201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213507,00 грн за основним платежем та у розмірі 41514,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач, вважаючи неправомірними прийняті податкові повідомлення-рішення, подав позов до суду.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що позов Дочірнього підприємства "Конріл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Під час проведення перевірки показників, відображених у рядку 01.2 Декларацій з податку на прибуток підприємств „приріст балансової вартості запасів" за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011 року, податковим органом встановлено, що при визначенні приросту/убутку запасів ДП „Конріл" застосовувався метод обліку запасів при їх вибутті за методом Ф1ФО (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"), які обліковуються на бухгалтерських рахунках 20, 22, 28.

Як вбачається з Акту перевірки, документів, які б свідчили про проведення у періоді, що перевірявся, інвентаризацій ТМЦ, залишків коштів та розрахунків, до перевірки надано не було.

Проведеною податковим органом перевіркою показника за 1 квартал 2011 року у загальній сумі 639496 грн, на підставі аналізу залишків запасів відповідно до відомостей та аналізу бухгалтерського рахунку 281 "товари на складі", актів приймання-передачі, журналів-ордерів та відомостях по балансовим рахункам 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» накладних на оприбуткування товарів, податковим органом встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" на суму 51344 грн.

Згідно п. 5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994р № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Наказу Міністерства фінансів України від 11.06.1998р. № 24 «Про затвердження порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві залишках готової продукції, у тому числі малоцінних предметів на складах», облік приросту (убутку) товарних матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрат на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП „Конріл" здійснювало облік приросту (убутку) балансової вартості запасів в порушенням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями з огляду на наступне.

Підприємством було відображено в стовбці 3 додатку К1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року вартість запасів використаних не в господарській діяльності (паливно-мастильних матеріалів поза межами ліміту - 50%) в розмірі 116206 грн

Податковим органом при перевірці даних бухгалтерського обліку - аналізів рахунків 20 «Сировина та матеріали» ДП „Конріл" та його філій, встановлено, що вартість бензину, який необхідно виключити із підрахунку приросту балансової вартості запасів складає 167550 грн

З огляду на зазначені порушення, суд апеляційної інстанції вважає, що підприємством в порушення п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994р 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями та п.1.4 ст.1 Наказу Міністерства фінансів України від 11.06.1998р. № 24 «Про затвердження порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції, у тому числі малоцінних предметів на складах», занижено приріст балансової вартості запасів на загальну суму 51 344 грн.

Окрім того, під час перевірки згідно наданих документів (оборотно-сальдова по рахунку 63) встановлено, що ДП «Конріл» сформовано кредиторську заборгованість по взаємовідносинам з фірмою «SEPTONA S.A.»(Греція), за Контрактом № 01 від 23.07.1999 року на купівлю продукції, яка станом на 13.05.2011 року складає 78784,33 дол. США (628581 грн), станом на 31.12.2012 рік складає 629723,15 грн (з урахуванням курсової різниці).

Згідно з матеріалами справи, Контракт №01 від 23.07.1999 року дійсний до 31.12.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки позивачем не надано документи (письмова згода сторін), які підтверджували б продовження терміну дії контракту.

При цьому, згідно умов Контракту №01 від 23.07.1999 року оплата поставок продукції здійснюється банківським переказом на рахунок Продавця, вказаний в розділі 11 Контракту, на протязі 120 (сто двадцяти) днів з дати комерційного інвойсу. За письмовою згодою сторін строк оплати може бути подовжений.

Разом з тим, статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5 Контракту, про те, що оплата поставок здійснюється банківським переказом на рахунок Продавця вказаний в розділі 11 Контракту, на протязі 120 (сто двадцяти) днів з дати комерційного інвойсу, строк виконання грошового зобов'язання Покупця стосовно оплати Товару вважається таким, що настав. : ;

Водночас згідно з пп. 14.1.13. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України під безоплатно наданими товарами, роботами, послугами розуміються:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з пп. 135.5.4. п.135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції э надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

А отже, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ДП «Конріл» у порушення до 14.1.13. п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135,5 ст. 135 Податкового кодексу України, не включено до складу інших доходів, вартість безоплатно отриманих товарів за 3 квартал 2011 року у сумі 628581 грн.

Окрім того, під час проведення перевірки, податковим органом при аналізі оборотно-сальдової відомості по рахунку 63, встановлено, що у ДП «Конріл» станом на 01.01.2011 року та станом на 30.09.2011 року обліковується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з TOB «Сарантіс Україна" в розмірі 422369,71 грн.

Водночас, як встановлено судом, згідно даних бухгалтерського обліку позивача (оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 за 4 квартал 2011 року) станом на 31.12.2011 року кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з TOB «Сарантіс Україна" відсутня.

Згідно з матеріалами справи, під час перевірки надано рішення господарського суду м. Києва від 05.10.2011 у справі №48/390, за позовом Joint-stock company "Grigoris Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства «Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") до Дочірнього підприємства "Конріл" про стягнення 422 369,71 грн та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Конріл" до Joint-stock company "Grigoris Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes. Houswear and Pharmaceutical Products", (Акціонерного товариства 'Трігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарантіс Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Рішенням господарського суду м. Києва від 05.10.2011 у справі №48/390 в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів відмовлено.

Як зазначено вище, у ДП «Конріл» станом на 01.01.2011 року та станом на 30.09.2011 року повинна була обліковувалась кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Сарантіс Україна" в розмірі 422369,71 грн При цьому, згідно даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 за 4 квартал 2011 року) станом на 31.12.2011 року кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Сарантіс Україна" відсутня.

А отже, ДП «Конріл» не включало суму кредиторської заборгованості в розмірі 422369,71 грн до складу доходів в порядку досудового врегулювання.

При цьому, згідно з матеріалами справи, під час перевірки позивачем надано рішення господарського суду м. Києва від 08.04.13 по справі №48/390-41/502-2012 за позовом Joint-stock company "Grigorit, Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства 'Трігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") до Дочірнього підприємства "Конріл", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Сарантіс Україна" про стягнення 422 369, 71 грн Вказаним рішенням позов задоволено: визнано кредиторську заборгованість ДП «Конріл» перед Joint-stock company "Grigoris Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства 'Трігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами" у розмірі 422 369,71 грн

Згідно ст. 5 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ДП «Конріл» на порушення п. б ст. 5 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України не включено до складу інших доходів 2-4 кварталів 2011 року суму непогашеної заборгованості в розмірі 422 369,71 грн.

Окрім того, під час перевірки встановлено, що ДП «Конріл» протягом 1 кварталу 2011 року включено до складу валових витрат маркетингові послуги отримані від ПП ОСОБА_4 згідно договорів № 4 від 12.09.2008 року та №4 від 01.01.2011 року.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) „Валові витрати виробництва та

обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності"

Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до перевірки позивачем не надано звіти про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику, зокрема в такому звіті має міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

При цьому, перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової

картки НОМЕР_1) є працівником підприємства на посаді комерційного директора у підрозділі адміністрації, тобто фактично отримував заробітну плату за виконання своїх функціональних обов'язків, які співпадають із предметом укладеного договору - про надання маркетингових послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підприємством в порушення п.5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню маркетингових послуг від ПП ОСОБА_4 за 1 квартал 2011 року в розмірі 64373 грн.

Окрім того, під час перевірки податковий орган встановив, що ДП «Конріл» протягом 1 кварталу 2011 року включено до складу валових витрат послуги отримані від СПД ОСОБА_5 на підставі договору №1 від 01.01.2010 року.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2) є працівником підприємства на посаді менеджера по адміністративно - технічним питанням (згідно наказу № КО/К -00273 від 03.09.2007р.), тобто фактично отримував заробітну плату за виконання своїх функціональних обов'язків - утримання території складу та прилеглої до нього території.

Водночас предметом договору №1 від 01.01.2010 є виконання будівельно-монтажних послуг, що не співпадає з послугами, що зазначені в актах виконаних робіт.

Таким чином, в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню послуг утримання території складу та прилеглої до нього території від СПД ОСОБА_6 за 1 квартал 2011 року в розмірі 87 839 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено включення позивачем до складу витрат витрат на придбання послуг (послуги з перепродажної підготовки, послуг з викладення товару постачальника на стелажах, послуг з переміщення товарів постачальника по торговій точці покупця, послуги із очищення, фасування тощо), не пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності з контрагентами: ТОВ «Адвентіс», ПІІ «Білла -Україна», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Мерак».

Щодо правомірності включення таких витрат позивачем до складу витрат, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до умов договорів поставки від 01.02.2010 року, № 10408 від 01.02.2011 року, № 100810 від 01.03.2012 року, що укладені між ТОВ «Адвентіс» (Покупець) та ДП «Конріл» (Постачальник), додатків до цих договорів Покупець надає Постачальнику послуги з передпродажної підготовки, а саме: послуги з викладення товару Постачальника на стелажах, послуги з переміщення товарів Постачальника по торговій точці Покупця, послуги із очищення, фасування тощо.

Водночас згідно умов договору поставки від 01.01.2011 року № 300154 між ПІІ «Білла-Україна» (Покупець) та ДП «Конріл» (Постачальник) та його додатків ,Покупець надає Постачальнику стандартні разові логістично-маркетингові послуги (внесения постачальника в інформаційну базу мережі супермаркетів Білла, включення в асортимент мережі супермаркетів Білла товару постачальника тощо; стандартні абонентські маркетингові Послуги (надання Постачальнику рекомендацій щодо асортименту Товару, в яких існує попит або потреба в Торгових точках, послуги мерчендайзингу (передпродажної підготовки у тортових залах філій тощо).

Згідно з умовами договору поставки від 05.02.2010 року № 4600029552 з подальшою пролонгацією, між ТОВ «Квіза-Трейд» (правонаступник ТОВ «Фудмаркет» (Покупець) та ДП «Конріл» (Постачальник), Виконавець (ТОВ «Квіза-Трейд» (правонаступник ТОВ «Фудмаркет») зобов'язується від свого імені, але за рахунок Замовника (ТОВ «Конріл») організовувати виконання логістичних послуг, пов'язаних зприйманням, сортуванням, маркуванням, пакуванням, зберіганням, відбором, навантажуванням та доставкою Товарів, які постачаються Замовником через Розподільчий центр Виконавця на підставі Основного договору, для реалізації в роздрібній торговій мережі останнього.

Відповідно до договорів про надання послуг №246 від 01.09.2010 року, №247 від 01.09.2010 року та додаткових угод, згідно якого Виконавець (TOB «Мерак») приймає на себе обов'язок надати Замовнику («ДП «Конріл») послуги пов'язані з передпродажем товару в магазині «Мегамаркет». Зміст передпродажної підготовки полягає у викладці та розміщенні товару Замовника у торговому залі магазину.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

- пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III «Податок на прибуток» Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що послуги, надання яких передбачено умовами наведених договорів стосовно умов торгівлі, надано TOB «Адвентіс» (код 35275230); ПП "БІЛЛА-УКРАЇНА" (код 25288083); TOB "ФУДМАРКЕТ" (код 36387233); TOB "МЕРАК" (код 36998492) згідно відповідних актів виконаних робіт стосовно товару, що не перебував у власності ДП "Конріл".

Таким чином, послуги надані на підставі вказаних договорів, що укладені з зазначеними контрагентами не є витратами, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, відповідно до актів прийому-передачі послуг, відповідно до журналу операцій по рахунках 84.14 та 68.5, за період з 01.01.2011-31.12.2012, наданого до перевірки, були відображені бухгалтерськими проводками Дт 84.14 Кт 68.5 , в т.ч. в розрізі контрагентів:

- TOB «Адвентіс» (код 35275230) на загальну суму 311260,0 грн, в т.ч. за періодами І кв. 2011 року - 44175 грн, II-IV кв. 2011 року - 69149 грн, за 2012 рік - 197936 грн;

- ПП "БІЛЛА-УКРАЇНА" (код 25288083), на загальну суму 416739,0 грн, в т.ч. за періодами II-IV кв. 2011 року - 210130 грн, за 2012 рік - 206609,0грн;

- TOB "ФУДМАРКЕТ" (код 36387233), на загальну суму 247380,0 грн, в т.ч. за періодами І кв. 2011 року - 24213,0грн, II-IV кв. 2011 року - 120445,0грн, за 2012 рік - 105722,0 грн;

- TOB "МЕРАК" (код 36998492), на загальну суму 89158,0 грн, в т.ч. за періодами І кв. 2011 року - 4533,0 грн, II-IV кв. 2011 року - 48810,0 грн, за 2012 рік - 35815,0 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ДП «Конріл» на порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України включено до складу витрат на збут вартість послуг, які надавалися стосовно товарів що не перебували у власності ДП "Конріл", на загальну суму 1064537 грн, в т.ч. за періодами І кв. 2011 року - 72921 грн, II-IV кв. 2011 року - 448534 грн, за 2012 рік - 546082 грн.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що з встановленими під час перевірки порушеннями п.5.1. пп.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню маркетингових послуг від ПП ОСОБА_4 за 1 квартал 2011 року у розмірі 64373 грн; та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню послуг утримання території складу та прилеглої території від СПД ОСОБА_6 за 1 квартал 2011 року в розмірі 87839 грн, визнає та сплатив відповідні суми за відповідними прийнятими повідомленнями-рішеннями № 8112655203 від 06.11.2013 року, № 15926551702 від 06.11.2013 року, № 16026551702 від 06.11.2013 року.

Проте, суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що вони не стосуються донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зокрема в частині щодо неправомірного формування витрат по придбанню маркетингових послуг від ПП ОСОБА_4 та витрат по придбанню послуг утримання території складу та прилеглої території від СПД ОСОБА_6, а тому посилання позивача є безпідставними.

З огляду на викладене, встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 року скасувати.

У позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 04.09.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.