Ухвала

від 14.01.2015 по справі 826/1274/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/800/47618/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представників позивача Величко О.В, Іщука Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Конріл» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 по справі №826/1274/14 за позовом Дочірнього підприємства «Конріл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Конріл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 №80826552201, №80926552201, №81026552201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Дочірнє підприємство «Конріл» 09.09.2014 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.09.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 3.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013, пункту «б» статті 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпунктів 14.1.13, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини другої статті 11, частини першої статті 69, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Конріл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 503425,00грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 69119,00грн.; II-IV квартали 2011 року - 344882,00грн.; 2012 рік - 89424,00грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 120253,00грн.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 213507,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 21.10.2013 №538/26-55-22-01/23703164 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 №80826552201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503425,00грн. за основним платежем та у розмірі 22357,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06.11.2013 №80926552201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 120253,00грн.; від 06.11.2013 №81026552201 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213507,00грн. за основним платежем та у розмірі 41514,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не включено суму кредиторської заборгованості в розмірі 422369,71грн. до складу доходів в порядку досудового врегулювання, завищено витрати по господарським операціям з придбання послуг, не пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як встановлено судами, позивач мав взаємовідносини з компанією «Септона С.А.» за контрактом №01, зокрема отримував від контрагента товар за імпортними вантажно-митними деклараціями, що супроводжувалися комерційними інвойсами із зобов'язаннями про оплату поставленого товару у строк 120 днів з дати комерційного інвойсу. Проте, позивач, в охопленому перевіркою періоді, несвоєчасно здійснював розрахунки з компанією «Септона С.А.» за контрактом № 01.

Станом на 2-й квартал 2011 року кредиторська заборгованість позивача перед компанією «Септона С.А.» за поставки, які здійснено по 13.05.2011 становила 78783,33доларів США (628092,00грн.).

Таким чином, товар отримувався позивачем від контрагента на умовах оплатності, а затримка оплати товару понад 120 днів з дати їх отримання не є ознакою безоплатно отриманого платником податку товару у розумінні підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Щодо висновку відповідача про порушення Дочірнім підприємством «Конріл» статті 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України з огляду на невключення до складу інших доходів 2-4 кварталів 2011 року суми непогашеної заборгованості в розмірі 422369,71грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

У разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом.

Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в пункті «б» статті 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 30.09.2011 позивач обліковував кредиторську заборгованість по взаємовідносинах із AT «Сарантіс Україна» у розмірі 422369,11грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 у справі №48/390 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2011, у задоволенні позовних вимог AT «Сарантіс Україна» про стягнення із Дочірнього підприємства «Конріл» заборгованості у розмірі 422370,00грн. відмовлено. Лише 11.06.2013 набуло чинності судове рішення, яким присуджено стягнути з Дочірнього підприємства «Конріл» заборгованість на користь нового кредитора «Грігоріс Сарантіс - Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами».

У зв'язку з цим, у 4 кварталі 2011 року кредиторська заборгованість перед АТ «Сарантіс Україна» відсутня, підстав для її бухгалтерського та податкового обліку, зважаючи на вказані судові рішення, не було, зобов'язання збільшити доходи на розмір непогашеної заборгованості, визнаної судом, виникло у позивача у 3 кварталі 2013 року.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товариством маркетингових послуг колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), у тому числі маркетингових послуг, та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза Трейд» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерак» маркетингові послуги. Основний напрямок вказаних послуг направлено на просування товару в місцях роздрібного продажу.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договорами та додатками до них; платіжними дорученнями; банківськими виписами; видатковими накладними; актами приймання-передачі робіт; податковими накладними.

З матеріалів вбачається справи, що маркетингові послуги, які отримано Дочірнім підприємством «Конріл» від контрагентів, пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки аркетингові послуги фактично були направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Посилання ж суду апеляційної інстанції на те, що Дочірнє підприємство «Конріл» отримувало від контрагентів маркетингові послуги щодо товару, який цими ж товариствами і придбавався є необґрунтованими, оскільки жодним чином не спростовує пов'язаність відповідних послуг з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень від 06.11.2013 №80826552201, №80926552201, №81026552201 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Конріл» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 по справі №826/1274/14 скасувати, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

О.В. Карась