Постанова

від 14.08.2014 по справі п/811/2352/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Справа № П/811/2352/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Бірюкова А.О.,

відповідача - Брушнецької В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом Спільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30.04.14 р. №0000742202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.04.14 р. посадовими особами відповідача складено акт №84/11-23-22-02/32832970 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" (код 13767996) за період з 01.12.12 по 31.03.13 р., на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000742202 від 30.04.14 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. При цьому, виходячи із змісту акту перевірки, підставою прийняття даного рішення були господарські відносини позивача з ТОВ "Созидатель", які з позиції податкового органу, здійсненні на підставі нікчемного правочину.

На думку позивача, зазначені висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими і безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено такого права податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними з подальшим застосуванням відповідних негативних наслідків. Також, позивач посилається на те, що в ході перевірки не перевірялись взагалі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідачем подано заперечення проти позову згідно якого зазначено, що згідно до автоматизованої системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що позивачем за період з 01.12.2012 по 31.03.2013 відображено взаємовідносини з ТОВ "Созидатель". Разом з тим, перевіркою також встановлено, що у ТОВ "Созидатель" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, на підприємстві відсутні основні фонди, виробничі запаси та готова продукція, кількість працівників складає 4 особи. Враховуючи те, що виконання капітального ремонту потребує наявності кваліфікованих трудових ресурсів, основних засобів, які у ТОВ "Созидатель" згідно поданої звітності відсутні, первинні документи отримані ТОВ "Укренергопол" не спричиняють реального настання правових наслідків. Отже, позивач на порушення п.198.3, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України занизив ПДВ, що й стало підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення (а.с.142-143).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Спільне українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" (код 32832970) зареєстровано 13.02.2004 р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа (а.с.10) та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 07.04.2014 р. по 09.04.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укренергопол" (код 32832970) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" (код 13767996) за період з 01.12.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт від 16.04.2014 р. №84/11-23-22-02/32832970 (а.с.12-20).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 125 786 грн., в тому числі: за грудень 2012 р. на суму 24 758 грн., за січень 2013 р. на суму 42 165 грн., за лютий 2013 р. на суму 23 333 грн., за березень 2013 р. на суму 35 530 грн..

На підставі акту перевірки 30.04.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000742202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 157 233 грн., у тому числі 125 786 грн. - основного платежу та 31 447 грн. штрафної (фінансової) санкції у розмірі (а.с.21).

Податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27.05.2014 р. №4623/10/11-28-10-01-08 та Міністерства доходів і зборів України від 24.06.2014 р. №11317/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014 р. №0000742202 залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.22-37).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить із наступних фактичних обставин справи.

Перевіркою встановлено, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та дод. №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" позивачем за перевіряємий період відображено в податковому обліку взаємовідносини з ТОВ "Созидатель", а саме за: грудень 2012 р. на суму 148549,2 грн., в т.ч. ПДВ 24758,2 грн., січень 2013 р. на суму 252990 грн., в т.ч. ПДВ 42165 грн., лютий 2013 р. на суму 139999,98 грн., в т.ч. ПДВ 23333,33 грн., березень 2013 р. на суму 213180 грн., в т.ч. ПДВ 35530 грн.. Разом з тим, перевіркою також встановлено, що у контрагента ТОВ "Созидатель" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, на підприємстві відсутні основні фонди, виробничі запаси та готова продукція. На думку відповідача, враховуючи те, що виконання капітального ремонту потребує певних умов, зокрема наявності кваліфікованих трудових ресурсів та основних засобів, які у ТОВ "Созидатель" згідно поданої звітності відсутні, всі первинні документи, отримані позивачем, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 125 786 грн., в тому числі: за грудень 2012 р. на суму 24 758 грн., за січень 2013 р. на суму 42 165 грн., за лютий 2013 р. на суму 23 333 грн., за березень 2013 р. на суму 35 530 грн..

Суд не погоджується з даною позицією податкового органу з огляду на таке.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель. Відповідно до Ліцензії №587912 від 01.07.2011 р., виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивач має право здійснювати проектування, будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж, інжинірингову діяльність у сфері будівництва (а.с.179-180).

Так, між позивачем (Підрядник) і ФПУ ОУСЦ "Спартак" (Замовник) було укладено генеральний договір №12/13-КР від 15.11.2012 року, згідно до предмету якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати його в установлений договором підряду строк закінчені роботи капітального ремонту приміщень восьмого поверху гостьового корпусу ОУСЦ "Спартак", а Замовник зобов'язувався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти від Підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплати їх (а.с.61-64).

На виконання вказаного вище договору, 03.12.2012 р. між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Созидатель" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №7/17-КР на виконання робіт з капітального ремонту 8-го поверху гостевого корпусу ОУСЦ "Спартак" (а.с.38).

В процесі здійснення господарської операції між сторонами було складено акт передачі матеріальних цінностей. Згідно цього акту позивач для здійснення будівельних робіт по капітальному ремонту 8-го поверху гостьового корпусу ОУСЦ "Спартак" в грудні 2012 року передав до ТОВ "Созидатель" матеріали, пов'язані з улаштуванням електропроводки на 8 175,10 грн. (а.с.60). Дані матеріали позивачем було отримано від ФПУ ОУСЦ "Спартак", про що свідчить накладна на внутрішнє переміщення № ПМ-0106 від 06.12.2012 року та видаткова накладна № ПМ-0106 від 06.12.2012 року (а.с.139-140).

На виконання умов договору субпідряду позивачем було сплачено субпідряднику ТОВ "Созидатель" грошові кошти наступними платіжними дорученнями: №101 від 24.12.2012 р. на суму 148549,22 грн. (а.с.170), № 10 від 24.01.2013 р. на суму 252990 грн. (а.с.172), № 27 від 22.02.2013 р. на суму 140000 грн. (а.с.174), № 37 від 28.03.2013 р. на суму 173440 грн. (а.с.176), № 42 від 10.04.2013 р. на суму 39740 грн. (а.с.178), згідно виставлених ТОВ "Созидатель" рахунків: №12/3-12 від 21.12.2012 р. на суму 148549,22 грн. (а.с.44), № 3/24-01 від 24.04.2013 р. на суму 252990 грн. (а.с.45), № 3/21-02 від 21.02.2013 р. на суму 140000 грн. (а.с.46), № 2/27-03 від 27.03.2013 р. на суму 213180 грн. (а.с.47).

Факт сплати коштів підтверджено також банківськими виписками (а.с.169-178).

В свою чергу, ТОВ "Созидатель" було виписано позивачу податкові накладні: № 69 від 24.12.2012 р. на суму 148549,22 грн., в т.ч. ПДВ 24 758,20 грн. (а.с.48), № 57 від 24.01.2013 р. на суму 252 990 грн., в т.ч. ПДВ 42 165 грн. (а.с.49), № 45 від 22.02.2013 р. на суму 140 000 грн., в т.ч. ПДВ 23 333,33 грн. (а.с.50), №51 від 28.03.2013 р. на суму 213 180 грн., в т.ч. ПДВ 35 530 грн. (а.с.51), що були відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту з ПДВ у грудні 2012 р., січні-березні 2013 р. (а.с.75-93).

Факт реальності виконання робіт за договором субпідряду підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (а.с.52), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (а.с.53-54), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.55), актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.56-59).

В подальшому, отримані позивачем від ТОВ "Созидатель" роботи було передано ФПУ ОУСэЦ "Спартак", що підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.66-73), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.74). ФПУ ОУСКэЦ "Спартак" сплатило кошти за виконані роботи, що також підтверджено виписками по банківському рахунку (а.с.117-126), а позивачем в свою чергу було вписано податкові накладні (а.с.127-138).

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Созидатель" вбачається, що позивачем, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання робіт позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання укладеного з ТОВ "Созидатель" договору субпідряду, підтверджується наявними в справі первинними бухгалтерськими документами.

Судом також враховано те, що ТОВ "Созидатель" зареєстровано як юридична особа, згідно Свідоцтва №200049058 з 29.05.2012 року є платником ПДВ (а.с.104-105). Крім того, на підставі договору оренди №26 від 11.10.2013 р., укладеного між АТЗТ "Кіровоградекологія" (Орендодавець) та ТОВ "Созидатель" (Орендар), останнє прийняло у строкове платне користування відкриту площадку за адресою: м. Кіровоград, вул. Промислова, 1 (а.с.99-103). Тому, суд вважає доводи відповідача в частині того, що ТОВ "Созидатель" не знаходиться за юридичною адресою такими, що не заслуговують на увагу. До того ж, суд враховує, що представник відповідача сам посилався на те, що у ТОВ "Созидатель" кількість працівників згідно звіту 1ДФ за 1 квартал 2013р. складало 4 особи.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Созидатель" є нікчемними.

Згідно ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Крім того, ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначений Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005. Відповідно до пункту 2 Загальних умов ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 5 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. Примірний договір підряду затверджується Мінрегіоном.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір укладений між позивачем та ТОВ "Созидатель" є дійсним та не був оскаржений в судовому порядку, таким чином є таким, на підставі якого виникли права і обов'язки сторін даної угоди.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в акті перевірки контрагента позивача по ланцюгам постачання (а.с.144-150).

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Податковим органом, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами яких є позивач і ТОВ "Созидатель", укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено той факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.11 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 125 786 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 31447 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0000742202 від 30.04.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного податкових повідомлень-рішень. Відтак, суд вважає його таким, що винесене не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 314,47 грн..

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30 квітня 2014 року №0000742202.

Присудити Спільному українсько-польському підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 314,47 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 19.08.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина