Постанова

від 10.09.2014 по справі 910/7446/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/7446/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. (суддя Марченко О.В.) у справі № 910/7446/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре»

про стягнення боргу та штрафних санкцій (73 954, 79 грн.)

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» 37 211, 84 грн. основного боргу; 1 403, 38 грн. втрат від інфляції, 653, 38 грн. 3% річних; 2 617, 64 грн. пені; в іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою суду від 18.07.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6» у якій, позивач просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. в частині задоволеного розміру позовних вимог щодо стягнення пені та задовольнити позов у повному обсязі і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» заборгованості за надані послуги в розмірі 37 211, 84 грн. основного боргу, інфляційної складової боргу 1 403, 38 грн., 3% річних - 653, 38 грн., пені 34 686, 19 грн..

Згідно доводів апелянта, Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення пені було порушено норми матеріального права, оскільки нарахування пені у відношенні спірних відносин сторін, має відбуватися відповідно до положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», а приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до таких відносин не застосовуються.

В судове засідання не з'явились представники сторін, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Ухвала про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, яка надсилалась судом за юридичною адресою відповідача зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернута поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання, що свідчить про виконання судом обов'язку та належне повідомлення учасника процесу про судовий розгляд (ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.). Ухвалу суду від 18.07.2014р. отримано позивачем 23.07.2014р., що підтверджено залученими до справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для часткового скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 13.06.2013р. між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як власником (орендарем) нежитлового приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 225), заг. площею 226,1 м кв. житлового будинку № 7Б по бул. Л.Українки в м. Києві (споживачем) укладено договір № 269/06УН про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій.

Згідно з п. 1.3 договору розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладення договору становить 1 530,70 грн., обов'язок споживача оплачувати та компенсувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором встановлений у п. 3.2.1 пункту 3.2 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років; договір вважається продовженим на кожний наступний термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

В силу положень договору (п. 8.11) плату за послуги, передбачені договором, виконавець нараховує, а споживач оплачує з 21.02.2012р., що відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача сплатити заборгованість, що виникла за період з 01.02.2012р. по 31.03.2014р. в сумі 37 211, 84 грн., та нараховані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 34 686, 19 грн., інфляційні збитки в сумі 1 403, 38 грн., 3% річних в сумі 653, 38 грн..

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідачем використовувалось нежитлове приміщення у будинку, що обслуговується позивачем (доказів звільнення відповідачем приміщення площею 226,1 м кв. у житловому будинку № 7Б по бул. Л.Українки в м. Києві суду не подано), строк виконання зобов'язань по сплаті послуг згідно положень п. 2.1-2.3 у відношенні спірної суми боргу є таким, що настав, вимоги позивача про стягнення 37 211, 84 грн. основної заборгованості правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань в розмірі 1 403, 38 грн. та 653, 38 грн. 3% річних є правильним, наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті послуг згідно приведених періодів прострочення з дати настання строку його виконання підтверджується матеріалами справи.

У п. 4.1 договору, передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) віднесено до комунальних послуг.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій визначена Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», у ст. 1 якого установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

При цьому, судом враховується, що відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги передбачена на законодавчому рівні спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності. Питання щодо стягнення цієї законної неустойки, у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку, було предметом розгляду у Верховному Суді України при перегляді постанови Вищого господарського суду України у справі № 18/957/12 (постанова ВСУ від 16.04.2013р. № 3-6гс13); а приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до спірних правовідносин не застосовуються, про що зазначено у п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2012р. № 18/1190/12.

За наведених обставин, обґрунтованими є доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині прийнятого рішення про часткове задоволення вимог про стягнення нарахованої позивачем пені, що є підставою для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову по сумі стягнення 32 068, 55 грн. пені.

Виходячи із встановлених під час апеляційного провадження обставин, згідно вимог ст. 49 ГПК України, здійснюється новий розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. у справі № 910/7446/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені по сумі 32 068, 55 грн., викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

«1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової 4-А, ідент. код 31302862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6» (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової 3, ідент. код 32590026) 37 211, 84 грн. (тридцять сім тисяч двісті одинадцять гривень 84 копійки) основного боргу, 34 686, 19 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 19 копійок) пені, 653, 38 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 38 копійок) 3% річних, 1 403, 38 грн. (одну тисячу чотириста три гривні 38 копійок) інфляційних збитків, 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової 4-А, ідент. код 31302862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-6» (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової 3, ідент. код 32590026) 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 910/7446/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров