Постанова

від 02.09.2014 по справі 804/12042/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р. Справа № 804/12042/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дітрекс» до Державної податкової інспекцій у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ «Дітрекс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення згідно якого позивачу було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, зобов'язання ДПІ прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, зобов'язання ДПІ відобразити задекларовані ТОВ «ДІТРЕКС» показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, в тому числі в інтегрованих картках ТОВ «ДІТРЕКС», а також про зобов'язання ДПІ подати до суду звіт про виконання судового рішення. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у поданій 29.07.14 ТОВ «ДІТРЕКС» до ДПІ податковій декларації за квітень 2014р. були зазначені усі обов'язкові реквізити відповідно до п.48.3 ПКУ, а тому відмова відповідача від 30.07.14 прийняти таку декларацію є протиправною. На адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Дітрекс» є ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М.ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ЖОВТНЕВИЙ Р-Н, ВУЛ. ВОЛОДІ ДУБІНІНА, буд.8, а у декларації, надісланій до ДПІ 20.05.14 засобами телекомунікаційного зв'язку в електронному вигляді зазначена невідповідна адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Ламана, будинок 19, приміщення 301. За змістом заперечень ДПІ просить розглянути справу без участі представника.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 38837652, на обліку як платник податків та зборів перебуває в ДПІ, є платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом, позивачем до відповідача 29.07.14 засобами поштового зв'язку з описом цінного листа направлена податкова декларація з ПДВ за квітень 2014р. та додатки до неї (а.с.13-16). Відповідно до листа ДПІ від 30.07.14 №26965/10/04-63-18-03 «Про те, що звітність не вважається податковою декларацією» контролюючий орган повідомив позивача про те, що Декларація з податку на додану вартість за квітень 2014р. заповнена з порушенням вимог п.48.3. ст.48 Кодексу, тому згідно п.48.7 ст.48 та п.49.8 ст.49 ПКУ надіслана поштою декларація з ПДВ за квітень 2014р. не вважається податковою (а.с.17-18).

Не погодившись з такою відмовою ДПІ прийняти звітну декларації з ПДВ за квітень 2014р., надіслану позивачем поштою, останній звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржувані дії та рішення ДПІ з відмови прийняти податкову звітність позивача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до п.49.3. ст.49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.49.8. ст.49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

На виконання приписів п.49.9. ст.49 ПКУ за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За змістом ст.48 ПКУ податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4).

Відповідно до п.48.7. ст.48 ПКУ податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За змістом п.49.11 ст.49 ПКУ орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі подання таким платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4 ст.48 ПКУ.

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Суд відмічає, що зі змісту наданих позивачем ксерокопій декларації з ПДВ за квітень 2014р. та додатків до неї, котрі 29.07.14 надіслані позивачем поштою на адресу ДПІ, вбачається наявність всіх обов'язкових реквізитів, визначених п.48.3 ст.48 ПКУ, в тому числі податкова адреса, зазначена позивачем, співпадає з місцезнаходженням позивача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, буд.8.

Суд зважує, що в порушення приписів п.49.11 ст.49 ПКУ контролюючий орган не зазначив в листі від 30.07.14 №26965/10/04-63-18-03 причини відмови прийняти податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014р., надіслану позивачем поштою (а.с.17-18).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення наведених положень відповідачем не надані до суду належні докази, як-то копії декларації з ПДВ за квітень 2014р., надісланої поштою, в якій податкова адреса не співпадає з місцезнаходженням позивача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. З наданого відповідачем листа від 21.05.14 №17371 вбачається, що податкова адреса невірно зазначена позивачем в податковій декларації з ПДВ за квітень 2014р., надісланій відповідачу 20.05.14 засобами телекомунікаційного зв'язку в електронному вигляді (а.с.24-25). Доводи відповідача суд не приймає до уваги, адже вони стосуються іншої податкової декларацій з ПДВ за квітень 2014р., а не той, що 29.07.14 направлена на адресу ДПІ поштою.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що оскаржувані дії ДПІ та рішення від 30.07.14 порушують права та інтереси позивача, а тому є протиправними, адже надіслана позивачем 29.07.14 поштою податкова декларація з ПДВ за квітень 2014р., мала бути прийнята означеним податковим органом. Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення згідно якого позивачу було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року та зобов'язання ДПІ прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову ДПІ від 30.07.14 №26965/10/04-63-18-03 прийняти податкову декларацію TOB «Дітрекс» з податку на додану вартість за квітень 2014р., а податку декларацію TOB «Дітрекс» з податку на додану вартість за квітень 2014р. такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання ДПІ - 30.07.14.

Позовні вимоги в частині зобов'язання ДПІ відобразити задекларовані ТОВ «ДІТРЕКС» показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, в тому числі в інтегрованих картках ТОВ «ДІТРЕКС», задоволенню не підлягають, адже заявлені передчасно. Так, положеннями п.49.13 ст.49 ПКУ визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Отже податкова декларація позивача з податку на додану вартість за квітень 2014р. з додатками вважається прийнятою у день її фактичного отримання відповідачем в силу закону, а показники такої декларації підлягають перевірці та відображенню в електронних базах даних податкової звітності податковим органом в порядку, визначеному ПКУ.

Крім того, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є, відповідно до ст.267 КАС України, правом суду, наданим законодавцем задля здійснення судового контролю за виконання судових рішень в адміністративних справах, а тому така вимога позивача не відповідає способу захисту його прав та інтересів.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Дітрекс» підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягаю розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекцій у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.07.14 №26965/10/04-63-18-03 прийняти податкову декларацію TOB «Дітрекс» з податку на додану вартість за квітень 2014р.

Визнати податкову декларацію TOB «Дітрекс» з податку на додану вартість за квітень 2014р. такою, що подана TOB «Дітрекс» у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - 30.07.14.

Відмовити в задоволені іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дітрекс» (код ЄДРПОУ 38837652) витрати по сплаті судового збору в розмірі 49,20 грн. (сорок дев'ять гривень 20коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев