Постанова

від 08.08.2014 по справі 826/9090/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2014 року 08:50 № 826/9090/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Рамбурс» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (надалі - Позивач/ПрАТ «Рамбурс») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008452205 від 12.06.2014 р., прийняте ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стосовно ПрАТ «Рамбурс» (код за ЄДРПОУ 22936378).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкового повідомлення-рішення №0008452205 від 12.06.2014 р.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2014 р. суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за отриманими від ТОВ «Палада Плюс» податковими накладними, що призвело до завищення ПрАТ «Рамбурс» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 140 017,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно із ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Рамбурс» (код ЄДРОПУ 22936378) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.10.2002 р.

Основними видами діяльності Позивача згідно із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №869039 є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Поряд із цим, у період з 20.05.2014 р. по 20.05.2014 р. на підставі наказу №205 від 07.05.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1 та п.78.4 ст.78, ст.81 та ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Рамбурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Палада Плюс» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складений акт від 21.05.2014 р. №1271/26-59-22-05 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Палада Плюс» (код ЄДРПОУ 38759341) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №1271), в якому зазначено про виявлені наступних порушень вимог законодавства Позивачем, зокрема:

ь п.198.1, п.198.4 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 140 017,00 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2014 р. на загальну суму ПДВ 140 017,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ПрАТ «Рамбурс» подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення №1-02/318 від 28.05.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідачем було надане рішення від 10.06.2014 р. №6411/10/26-59-22-05 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки», яким залишено без змін Акт перевірки №1271, а вказане заперечення без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1271 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. №0008452205, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 140 017,00 грн.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача під час проведення перевірки та прийняття 12.06.2014 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ПрАТ «Рамбурс» оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. ПрАТ «Рамбурс» (Покупець) мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Палада Плюс» (Постачальник) на підставі укладених тотожних договорів поставки сільськогосподарської продукції (надалі - Договори поставки), предметом яких є поставка товару (сої) з оплатою після поставки, на умовах поставки - DAP (відповідно до правил «Інкотермс 2010») склади ПрАТ «Рамбурс» за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29. Зокрема, були укладені наступні договори, а саме:

ь Договір №1/-(15)-14 від 13.01.2014 р. (надалі - Договір №1/-(15)-14), згідно із яким загальна кількість товару складає 46 метричних тон (надалі - мт), загальною вартістю 195 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 583,33 грн.), ціна за 1мт - 4 250,00 грн. (ПДВ - 708,33 грн.), терміном поставки - до 14.01.2014 р. включно;

ь Договір №5/-(15)-14 від 16.01.2014 р. (надалі - Договір №5/-(15)-14), згідно із яким загальна кількість товару складає 125 мт, загальною вартістю 530 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 88 333,35 грн.), ціна за 1мт - 4 240,00 грн. (ПДВ - 706,67 грн.), терміном поставки - до 19.01.2014 р. включно;

ь Договір №13/-(15)-14 від 28.01.2014 р. (надалі - Договір №13/-(15)-14), згідно із яким загальна кількість товару складає 30,7 мт, загальною вартістю 128 940,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 490,00 грн.), ціна за 1мт - 4 200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.), терміном поставки - до 30.01.2014 р. включно.

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів поставки Позивачем надані видаткові накладні на загальну суму 840 102,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 017,06 грн.), зокрема: №Ян-0000062 від 14.01.2014 р. на суму 192 865,18 грн. (до Договору №1/-(15)-14); №Ян-0000150 від 18.01.2014 р. на суму 410 855,62 грн. та №Ян-0000104 від 16.01.2014 р. на суму 107 441,50 грн. (до Договору №5/-(15)-14); №Ян-0000219 від 29.01.2014 р. на суму 128 940,00 грн. (до Договору №13/-(15)-14).

Крім того, на підтвердження сплати Позивачем придбаних у ТОВ «Палада Плюс» товарів, надані платіжні доручення.

Водночас, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні на постачання від ТОВ «Палада Плюс» придбаних ПрАТ «Рамбурс» товарів.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ПрАТ «Рамбурс» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 140 017,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту у січні 2014 р. на підставі отриманих від ТОВ «Палада Плюс» податкових накладних, які наявні в матеріалах справи.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. ПрАТ «Рамбурс» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 3 962 380,00 грн., однак, перевіркою повноти визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 140 017,00 грн.

Крім того, у перевіряємий період Позивачем задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі «-» 3 589 260,00 грн., проте, перевіркою повноти нарахування ПДВ у зазначений період податковим органом встановлено завищення Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 140 017,00 грн.

В той же час, п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При цьому, відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом із тим, згідно із викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок, для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями Позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 09.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів і господарською діяльністю ПрАТ «Рамбурс», зокрема: акти приймання-передачі товару; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих товарів від ТОВ «Палада Плюс»; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ПрАТ «Рамбурс» отриманих за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. товарів від ТОВ «Палада Плюс»; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами укладеними з ТОВ «Палада Плюс».

Так, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ПрАТ «Рамбурс» та його контрагентом-постачальником ТОВ «Палада Плюс», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.7 укладених Договорів поставки між ПрАТ «Рамбурс» та ТОВ «Палада Плюс» Покупець оплачує 100% вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання таких документів (факсова копія або сканована копія по електронній пошті), а саме: Договір, рахунок-фактуру, видаткову накладну та податкову накладну. Оригінали вказаних документів, у тому числі видаткова накладна, як доказ поставки, підтверджена залізничною накладною при з/дорожньому перевезенні чи товарно-транспортною накладною при авто перевезенні з відміткою вантажоодержувача чи станції призначення, а також завірена печаткою підприємства і підписом керівника квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі, повинні бути передані Покупцеві протягом 5-ти робочих днів після здійснення поставки товару.

Водночас, в абз.3 п.6 Договорів поставки зазначено, що датою поставки вважається дата у перевізному документі, приймання вантажу одержувачем у місці поставки.

Поряд із цим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.5-11.7 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Водночас, п.11.8 р.11 Правил №363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і 8.26 цих Правил.

При цьому, відповідно до п.8.25 р.8 Правил №363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 р.8 Правил №363).

В той же час, на підтвердження поставки за укладеними із ТОВ «Палада Плюс» Договорами поставки Позивачем були надані товарно-транспортні накладні, а саме: №078324 від 14.01.2014 р. (до Договору №1/-(15)-14); №368556 від 16.01.2014 р., а також №127694 та №127691 від 17.01.2014 р. (до Договору №5/-(15)-14); №1 від 27.01.2014 р. (до Договору №13/-(15)-14), в яких замовником та вантажовідправником зазначено ТОВ «Палада Плюс», а вантажоодержувачем - ПрАТ «Рамбурс».

Між тим, суд не приймає до уваги вказані товарно-транспортні накладні, оскільки судом встановлено ряд порушень встановлених Правилами №363 вимог при їх складанні, а саме: відсутні відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а також час прибуття автомобіля для розвантаження (наявні лише дати); не зазначено інформації про осіб, хто дозволив відпуск вантажу у місці навантаження товару; відсутні відомості про загальну вартість відпущеного товару. Більше того, у товарно-транспортній накладній №368556 взагалі відсутні відомості про загальну кількість та вартість вантажу, якою особою дозволений відпуск вантажу, а також інформація про водія-експедитора.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Так, відповідно до п.6 укладених Позивачем із ТОВ «Палада Плюс» Договорів поставки постачання товару здійснюється на умовах DAP (відповідно до правил «Інкотермс 2010») склади ПрАТ «Рамбурс» за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29.

В той же час, правила «Інкотермс 2010» визначають в основному обов'язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

При цьому, термін DAP (поставка в місці призначення) є загальним становищем, пойменований пункт представляє місце, де здійснюється поставка і перехід ризику на покупця, при якому важливо точно вказати місце призначення. Термін DAP передбачає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження, продавець несе всі витрати (крім витрат по митному очищенню для ввезення, якщо вона застосована) і ризики, пов'язані з доставкою товару до погодженого місця призначення.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Проте, ігноруючи встановлені ухвалою від 09.07.2014 р. вимоги суду, Позивачем не було надано суду жодних із витребуваних та необхідних для встановлення істини по справі документів, таких як: належні докази наявності матеріально-технічної бази у Позивача та ТОВ «Палада Плюс».

Крім того, не надано жодного пояснення із його документальним підтвердженням щодо наявності у ПрАТ «Рамбурс» складського приміщення, куди здійснювались спірні постачання товару, а саме, за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29.

Більше того, суд критично ставиться до тверджень представника Позивача про те, що факт передачі Постачальником товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, з огляду на які судом встановлено, що місцем їх складання є м. Іллічівськ, в той час як місцем поставки згідно із умовами укладених Договорів поставки є м. Одеса.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення та їх документальне підтвердження щодо місця вантажовідправлення, які б дали суду змогу встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку його перевезення - місцезнаходження складів контрагента-постачальника ТОВ «Палада Плюс», оскільки згідно із наданими товарно-транспортними накладними (де вантажовідправником вказано ТОВ «Палада Плюс») пунктами навантаження зазначено як і Вінницька область, так і Миколаївська область.

Згідно із цим, невідповідність місця складання видаткових накладних (м. Іллічівськ) та встановленого Договорами пункту поставки (м. Одеса), а також відсутність будь-яких документів щодо складів Покупця та Постачальника, свідчить про відсутність реального здійснення спірних господарських операцій між ПрАТ «Рамбурс» та ТОВ «Палада Плюс» з постачання товару, оскільки на спростування відповідних висновків суду Позивачем не було надано жодного належного доказу наявності власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності.

Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що спірні Договори поставки були укладені ПрАТ «Рамбурс», в особі менеджера Меркушева В.Є., що діє на підставі довіреності №007/2013 від 13.03.2014 р. Крім того, відповідно до видаткових накладних, поставлений ТОВ «Палада Плюс» товар також приймався уповноваженою Позивачем особою Маркушевим В.Є.

В той же час, з огляду на наявний у товарно-транспортних накладних штемпель, матеріально відповідальною особою ПрАТ «Рамбурс», якою приймався товар, є Іваницький В.В.

Проте, на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2014 р. Позивачем не надано доказів видання будь-яких довіреностей або їх копій від ПрАТ «Рамбурс», які б посвідчували право вказаних вище осіб на отримання придбаних товарів від Постачальника та право підписання Договорів поставки чи видаткових накладних. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні витяги із журналу реєстрації довіреностей, як і сам журнал.

Таким чином, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують транспортування та зберігання товару, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення у січні 2014 р. господарських операцій між ПрАТ «Рамбурс» та ТОВ «Палада Плюс».

Поряд із цим, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки документації по взаємовідносинам із його контрагентом-постачальником у перевіряємий період податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє Позивачу формувати дані податкового обліку.

Згідно із цим, за доводами Відповідача, у перевіряємому періоді ПрАТ «Рамбурс» було завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 140 017,00 грн., що призвело до завищення Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 140 017,00 грн.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із цим, на підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Палада Плюс» товару Позивачем були надані наступні документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт №545/RGA/14SB від 05.02.2014 р., укладений між Позивачем (Продавець) та компанією Йоркшип Сейлз Лтд. (Покупець); зовнішньоекономічний контракт №556/RGA/14SB від 04.03.2014 р., укладений між Позивачем (Продавець) та компанією Global Commodities and Trading LLP (Покупець); вантажно-митні декларації; копії сертифікатів про походження товару; переліки завантажених контейнерів; фіто-санітарні сертифікати на товар; коносаменти.

Однак, суд не приймає до уваги зазначені вище докази, як на доказ мети придбання товару у ТОВ «Палада Плюс» товару, оскільки за умовами укладених Договорів поставки ПрАТ «Рамбурс» товар постачався ТОВ «Палада Плюс» на склад Позивача насипом, в той час як за умовами укладених договорів із контрагентами-покупцями товар має бути спакований у мішки, при цьому, доказів здійснення відповідного пакування ПрАТ «Рамбурс» сої у мішки для подальшого здійснення продажу суду не надані. Водночас, в матеріалах справи також відсутні докази надання Позивачу послуг (робіт) від інших підприємств з пакування зернової продукції.

В той же час, на думку Позивача, наявність у ПрАТ «Рамбурс» права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування підтверджується саме наданими до перевірки, а також до суду документами.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями Позивача, оскільки на підтвердження вказаних доводів не було надано жодних витребуваних судом первинних документів, які б свідчили про факт здійснення ПрАТ «Рамбурс» господарських операцій у період виникнення від'ємного значення, та які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності включення спірної суми ПДВ розміром 140 017,00 грн. до суми бюджетного відшкодування.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару (сої) фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки із ТОВ «Палада Плюс» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ПрАТ «Рамбурс» із відповідним контрагентом-постачальником.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, ПК України у взаємозв'язку із положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ПрАТ «Рамбурс» права включення спірної суми ПДВ до податкового кредиту за січень 2014 р., що призвело до завищення Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 140 017,00 грн., а тому, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. №0008452205 та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ПрАТ «Рамбурс» сума судового збору становить 280,03 грн., відповідно, решта суми судового збору (2 520,27 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (адреса: 04116, м. Київ, пр-т Перемоги, 20, кв. 34, код ЄДРПОУ 22936378) решту суми судового збору у розмірі 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн. 27 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/9090/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін