Постанова

від 04.11.2014 по справі 826/9090/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9090/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представника позивача Томкіна О.Ю., представника відповідача Гаврилюка М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Рамбурс» (надалі - ПрАТ «Рамбурс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008452205 від 12.06.2014 р., яке прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки податкового органу щодо не реальності здійснення господарських угод з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Палада Плюс» (надалі ТОВ «Палада Плюс») спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, ПК України у взаємозв'язку із положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ПрАТ «Рамбурс» права включення спірної суми ПДВ до податкового кредиту за січень 2014 р., що призвело до завищення Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 140017,00 грн., а тому, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. №0008452205.

Позивач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач складаючи акт перевірки не досліджував рух товару від постачальника до ПрАТ «Рамбурс», не перевіряв фактичну наявність товару, не взяв до уваги первинні документи, які підтверджують факт реальності придбання товару, його переміщення, оплата, і в подальшому експорт.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у період з 20.05.2014 р. по 20.05.2014 р. на підставі наказу №205 від 07.05.2014 р. відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1 та п.78.4 ст.78, ст.81 та ст.82 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Рамбурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Палада Плюс» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складений акт від 21.05.2014 р. №1271/26-59-22-05 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Палада Плюс» (код ЄДРПОУ 38759341) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.».

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог законодавства, зокрема: п.198.1, п.198.4 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 140017,00 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2014 р. на загальну суму ПДВ 140017,00 грн.

Податковий орган обґрунтував свої висновки тим, що отримав довідку Державної податкової інспекції у м.Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.04.2014р. № 507/15-03-22/0302/38759341 про результати зустрічної звірки ТОВ «Палада Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЗОР-2013» за період з грудня 2013р. по січень 2014р., в якій зазначено, що фактично господарські операції не здійснювались, є безтоварними.

ПрАТ «Рамбурс» подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення №1-02/318 від 28.05.2014 р., за результатом розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 10.06.2014 р. №6411/10/26-59-22-05 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки», відповідно якого вказане заперечення залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. №0008452205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 140017,00 грн.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Палада Плюс», оскільки не були надані деякі первинні документи.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 названої статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ПрАТ «Рамбурс» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

ПрАТ «Рамбурс» (покупець) уклав з ТОВ «Палада Плюс» (постачальник) договори поставки сільськогосподарської продукції товару (сої) з оплатою після поставки, на умовах поставки - DAP (відповідно до правил «Інкотермс 2010») склади ПрАТ «Рамбурс» за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, зокрема:

- договір №1/-(15)-14 від 13.01.2014 р. згідно із яким загальна кількість товару складає 46 метричних тон (надалі - мт), загальною вартістю 195 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 583,33 грн.), ціна за 1мт - 4 250,00 грн. (ПДВ - 708,33 грн.), терміном поставки - до 14.01.2014 р. включно;

- договір №5/-(15)-14 від 16.01.2014 р. згідно із яким загальна кількість товару складає 125 мт, загальною вартістю 530 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 88 333,35 грн.), ціна за 1мт - 4 240,00 грн. (ПДВ - 706,67 грн.), терміном поставки - до 19.01.2014 р. включно;

- договір №13/-(15)-14 від 28.01.2014 р. згідно із яким загальна кількість товару складає 30,7 мт, загальною вартістю 128 940,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 490,00 грн.), ціна за 1мт - 4 200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.), терміном поставки - до 30.01.2014 р. включно.

Позивач на підтвердження виконання сторонами умов договорів надав наступні документи:

- податкові накладні: № 62 від 14.01.2014р., № 104 від 16.01.2014р., № 150 від 18.01.2014р., № 219 від 29.01.2014р.;

- видаткові накладні: №Ян-0000062 від 14.01.2014 р. на суму 192 865,18 грн. (до Договору №1/-(15)-14); №Ян-0000150 від 18.01.2014 р. на суму 410 855,62 грн. та №Ян-0000104 від 16.01.2014 р. на суму 107 441,50 грн. (до Договору №5/-(15)-14); №Ян-0000219 від 29.01.2014 р. на суму 128 940,00 грн. (до Договору №13/-(15)-14);

- платіжні доручення: № 121 від 15.01.2014р., 209 від 21.04.2014р., 238 від 21.04.2014р., 383 від 30.01.2014р.

Згідно умов договорів контрагент-постачальник зобов'язався понести витрати щодо доставки товару до місця його поставки, отже факт транспортування підтверджено товарно-транспортними накладними: № 078324, 368556, 127691, 127694.

Крім того, позивач на спростування висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій надав інші документи: перелік завантажених контейнерів від 04.03.2014р. та 17.03.2014р., складений незалежними інспекторами (сюрвеєри) ТОВ «Інспекторат України», згідно якого товар який надійшов від контрагента та отриманий позивачем у присутності та під контролем інспекторів (сюрвеєрів) ТОВ «Інспекторат України» був завантажений у 40-футові контейнери та опломбований; фітосанітарні сертифікати Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, згідно яких вказана організація провела перевірку товару на відповідність: від 27.01.2014р. № 75/03-046/ЕК-005641 - 75/03-046/ЕК-005649, від 1403.2014р. № 75/03-046/ЕК-005650-75/03-046/ЕК-005653; коносаменти від 01.03.2014р. та 17.03.2014р., згідно яких контейнери з товаром були після доставки в порт завантажені на морські судна AURETTE та YIGITCAN; сертифікат Торгово-промислової палати України про походження товару № LB 43100G409/1 від 04.03.2014р. та № LB 43100G409/5 від 18.03.2014р. згідно яких визнано походження товару для подальшої його реалізації.

Позивач надав докази щодо подальшої реалізації придбаного у контрагента товару, а саме зовнішньоекономічні контракти з Компанією Йоркшип Сейз Лтд № 545/RGA/14SB від 05.02.2014р. та з Компанією GLOBAL COMMODITIES AND TRADING LLP № 556/RGA/14SB від 14.03.2014р. товар було реалізовано, що підтверджено вантажно-митними деклараціями: вантажно-митна декларація позивача № 500060702/2014/001661 та № 500060702/2014/001154.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Палада Плюс» є реальними, спрямованими на виконання умов договорів, в результаті яких право власності на товар перейшов від постачальника до покупця-позивача, відбулась оплата товару, і в подальшому позивач реалізовував вказаний товар. Колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, отже відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Не заслуговують уваги посилання відповідача на висновки інших перевірок податкових органів, зокрема довідку Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.04.2014р. № 507/15-03-22/0302/38759341 про результати зустрічної звірки ТОВ «Палада Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЗОР-2013», оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем.

Не заслуговують уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем довіреностей на отримання товару, оскільки такий документ після передачі товару залишається у постачальника.

Також не заслуговують уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів щодо пакування товару у мішки, оскільки відповідно до вищеперелічених документів товар був транспортований насипом у контейнери.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог помилковим. Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських угод з контрагентом спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на принципи адміністративного судочинства, колегія суддів досліджує в судовому засіданні всі надані сторонами докази, внаслідок чого дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текс постанови виготовлено 07.11.2014 року.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року, задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0008452205 від 12.06.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1680 (тисяча шістсот вісімдесяти) гривень 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.