Постанова

від 15.08.2014 по справі 826/10108/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2014 року 08:40 № 826/10108/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна» (надалі - Позивач/ТОВ «Інтертрейд-Україна») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати податкове повідомлення-рішення №0001592203 від 16.04.2014 р. та №0001602203 від 16.04.2014 р. протиправними та скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014 р. №0001592203 та №0001602203.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушено норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Інтертрейд-Україна»), який повідомив про порядок укладення договорів, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно із ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтертрейд-Україна» (код ЄДРОПУ 33446285) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.05.2005 р., з 23.05.2005 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ №7056 є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля без переваги продовольчого асортименту.

Поряд із цим, у період з 20.03.2014 р. по 26.03.2014 р. на підставі направлення від 20.03.2014 р. №461/22-03П та наказу від 20.03.2014 р. №461, виданих ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.81 та п.82.2 ст.82 ПК України, згідно із постановою прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 05.02.2014 р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012100200000026 від 28.11.2012 р., Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтертрейд-Україна» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість (надалі - ПДВ) при проведенні господарських операцій з ТОВ «АТЗ-Сервіс» та ПП «Діловий Партнер Плюс» за весь період фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складений акт від 02.04.2014 р. №11/26-57-22-03-10/33446285 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтертрейд-Україна» (код ЄДРПОУ 33446285) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та ПДВ при проведенні господарських операцій з ТОВ «АТЗ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24358769) та ПП «Діловий Партнер Плюс» (код ЄДРПОУ 33536090) за весь період фінансово-господарської діяльності» (надалі - Акт перевірки №11), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996 та пп.2.5 п.2 Положення №88, результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 658 000,00 грн., в т.ч. по періодам: І півріччя 2012 р. - на суму 630 000,00 грн.; ІІІ квартали 2012 р. - на суму 630 000,00 грн.; 2012 р. - на суму 630 000,00 грн.; 2013 р. - на суму 228 000,00 грн.

ь п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.200.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010 р. №969 та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. №1379, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996 та пп.2.5 п.2 Положення №88, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 600 000,00 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2012 р. - на суму 400 000,00 грн.; за травень 2012 р. - на суму 200 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Інтертрейд-Україна» подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення, за результатом розгляду якого Відповідачем було надане рішення від 14.04.2014 р. №4187/10/26-57-22-03-22 «Про розгляд заперечення», яким залишено без змін висновки Акту перевірки №11, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №11 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 16.04.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь №0001592203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 750 000,00 грн. (з яких 600 000,00 грн. - за основним платежем, 150 000,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001602203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 072 500,00 грн. (з яких 858 000,00 грн. - за основним платежем, 214 500,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 17.06.2014 р. №5386/10/26-15-10-06-12 «Про результати розгляду первинної скарги», яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 16.04.2014 р. №0001592203 та №0001602203, а первинна скарга - без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Інтертрейд-Україна» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивач мав господарські взаємовідносини із ПП «Діловий партнер плюс» на підставі укладених договорів, а саме:

ь Договір №30/03-12 від 30.03.2012 р. (надалі - Договір №30/03-12), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, доручає, а ПП «Діловий партнер плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання надавати Замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Загальна вартість послуг Виконавця за даним Договором становить 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.);

ь Договір №27/04-12 від 27.04.2012 р. (надалі - Договір №27/04-12), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, доручає, а ПП «Діловий партнер плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання надавати Замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Загальна вартість послуг Виконавця за даним Договором становить 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 333,33 грн.);

ь Договір №03/05-12 від 03.05.2012 р. (надалі - Договір №03/05-12), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, доручає, а ПП «Діловий партнер плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання із забезпечення інформаційно-консультаційного, довідкового, абонементного обслуговування з питань виробництва, закупівлі за кордоном та реалізації на території України спеціальної продукції особливого призначення, зокрема: робот із дистанційним управлінням Digital Vanguard ROV (Канада), безпілотні ЛА, метало детектори, системи охолодження вибухозахисних костюмів та інше. Загальна вартість Договору складає 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.);

ь Договір №02/04-12 від 02.04.2012 р. (надалі - Договір №02/04-12), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, доручає, а ПП «Діловий партнер плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання із забезпечення інформаційно-консультаційного, довідкового, абонементного обслуговування з питань виробництва, закупівлі за кордоном та реалізації на території України спеціальної продукції особливого призначення, зокрема: робот із дистанційним управлінням Digital Vanguard ROV (Канада), вибухозахисні костюми ЕОD 9 (Канада) в стандартній комплектації, маніпулятор ТМ-600 телескопічний (Канада), гідродинамічний руйнував АВL 1000 Recolless Disruptor (UK), картридж гідродинамічного руйнувача Cartridge 0.5" PT1517 commercial (UK) та інше. Загальна вартість Договору складає 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.).

ь Агентський договір №06/04-12 від 06.04.2012 р. (надалі - Договір №06/04-12), згідно із яким ПП «Діловий партнер плюс» (Агент) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором та чинним законодавством України, за винагороду зобов'язується здійснювати за рахунок, від імені та за дорученням ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Принципал) дії (послуги). Загальний розмір винагороди Агенту складає 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 333,33 грн.).

На виконання вимог укладених між ТОВ «Інтертрейд-Україна» та ПП «Діловий партнер плюс» Договорів, Позивачем надані наступні підписані сторонами акти прийому-передачі наданих послуг із викладеними у них відповідними переліками таких послуг: акт №ДЛ-0000223 від 26.04.2012 р. на загальну суму 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.) (до Договору №30/03-12); акт №ДЛ-0000263 від 31.05.2012 р. на загальну суму 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 333,33 грн.) (до Договору №27/04-12); акт №ДЛ-0000262 від 31.05.2012 р. на загальну суму 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.) (до Договору №03/05-12); акт №ДЛ-0000221 від 26.04.2012 р. на загальну суму 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 833 333,33 грн.) (до Договору №02/04-12); акт №ДЛ-0000222 від 26.04.2012 р. на загальу суму 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 333,33 грн.) (до Договору №06/04-12).

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення (том І справи, стор.77-79), зокрема: №51 від 26.04.2012 р. - до Договору №30/03-12; №52 від 26.04.2012 р. - до Договору №06/04-12; №53 від 26.04.2012 р. - до Договору №02/04-12.

Поряд із цим, у перевіряємий період Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «АТЗ-Сервіс», на підставі наступних укладених договорів підряду, таких як:

ь Договір №0305-12 від 03.05.2012 р. (надалі - Договір №0305-15), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, дає завдання ТОВ «АТЗ-Сервіс» (Підрядник), а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик роботи по тестуванню та передпродажною підготовкою вибухозахисного обладнання (роботів DV), строком виконання - до 01.06.2012 р. Загальна вартість робіт складає 550 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91 666,67 грн.);

ь Договір №02/04-12 від 02.04.2012 р. (надалі - Договір №02/04-12), згідно із яким ТОВ «Інтертрейд-Україна» (Замовник) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, дає завдання ТОВ «АТЗ-Сервіс» (Підрядник), а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик роботи по перевірці та налаштуванню системи зв'язку вибухо-захисних костюмів ЕОD9 та налаштування гідроруйнувачів ABL 1000 (включно витратні матеріали Підрядника), строком виконання - до 30.04.2012 р. Загальна вартість робіт складає 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.).

На підтвердження виконання ТОВ «АТЗ-Сервіс» підрядних робіт Позивачем надані акти прийому-передачі виконаних робіт, а саме: №АТ-0000426 від 31.05.2012 р. на загальну суму 550 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91 666,67 грн.) (до Договору №0305-15); акт №АТ-0000289 від 26.04.2012 р. на загальну суму 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.) (до Договору №02/04-12).

При цьому, на підтвердження сплати ТОВ «Інтертрейд-Україна» отриманих від Виконавця робіт надане платіжне доручення №50 від 26.04.2012 р. до Договору №02/04-12.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Інтертрейд-Україна» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 600 00,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту у квітні та травні 2012 р. на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: від ПП «Діловий партнер плюс» на загальну суму 425 000,00 грн.; від ТОВ «АТЗ-Сервіс» на загальну суму 175 000,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №11, за період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р. ТОВ «Інтертрейд-Україна» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1 956 153,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 600 000,00 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ на загальну суму 600 000,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ТОВ «Інтертрейд-Україна» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат на загальну суму 3 000 000,00 грн., понесених від наступних контрагентів, а саме: від ПП «Діловий партнер плюс» на загальну суму 2 125 000,00 грн.; від ТОВ «АТЗ-Сервіс» на загальну суму 875 000,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В той же час, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за перевіряємий період Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування розміром 12 591 552,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 3 000 000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 658 000,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем".

Згідно із зазначеним, ухвалою від 16.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів і господарською діяльністю ТОВ «Інтертрейд-Україна», зокрема: належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за укладеними Договорами.

Так, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Інтертрейд-Україна» та його контрагентами ПП «Діловий партнер плюс» та ТОВ «АТЗ-Сервіс», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 укладених із ТОВ «АТЗ-Сервіс» Договорів підряду Замовник дає завдання Підрядникові, а Підрядник зобов'язується виконати роботи, а саме по: тестуванню та передпродажною підготовкою вибухозахисного обладнання (роботів DV) - за Договором №0305-12; перевірці та налаштуванню системи зв'язку вибухозахисних костюмів EOD9 та налаштування гідроруйнувачів ABL 1000 - за Договором №02/04-12.

Однак, доказів на підтвердження фактичного виконання ТОВ «АТЗ-Сервіс» визначених Договорами підрядних робіт (результати здійсненого тестування та передпродажної підготовки обладнання, перевірки та налаштування системи зв'язку, налаштування гідроруйнувачів) суду надано не було.

В той же час, за поясненнями свідка ОСОБА_2 встановлені вказаними Договорами роботи проводились уповноваженою ТОВ «АТЗ-Сервіс» особою - головним інженером гр. Володимиром Володимировичем на території Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управління МВС України в м. Києві (надалі - НДЕКЦ). При цьому, свідок також повідомив про те, що Підрядник фактично у квітні-травні 2012 р. проводив інсталяційні роботи з механічного та програмного забезпечення роботів та системи зв'язку вибухозахисних костюмів, на підтвердження чого були надані висновки спеціалістів НДЕКЦ від 04.04.2012 р. №70 щодо приналежності безвідкатного гідроруйнувача ABL 1000 до вогнепальної зброї, а також від 09.04.2012 р. №2/07-ВТ щодо приналежності картриджа до гідроруйнувача 0,5 РТ1517 Commercial до боєприпасів.

Проте, суд не приймає до уваги надані докази, оскільки вказані вище висновки спеціалістів НДЕКЦ не посвідчують виконання будь-яких робіт ТОВ «АТЗ-Сервіс» (головним інженером ТОВ «АТЗ-Сервіс») із перевірки та налаштування системи зв'язку вибухозахисних костюмів EOD9 та налаштування гідроруйнувачів ABL 1000, що є предметом укладеного Договору №02/04-12. Крім того, надані докази не посвідчують виконання будь-яких робіт контрагентом з тестування та передпродажної підготовки вибухозахисного обладнання (роботів DV) за Договором №0305-12, в той час, як будь-які інші та належні докази в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, суд звертає увагу на п.1 та п.2 ч.1 ст.898 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України), якими встановлено, що замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію.

Поряд із цим, у п.1.4 Договору №0305-12 та п.1.3 Договору №02/04-12 зазначено, що Замовник зобов'язаний забезпечити Підрядника всією необхідною інформацією щодо робіт та об'єкту з наданням усієї документації.

Однак, на підтвердження виконання Замовником встановлених Договорами підряду зобов'язань, зокрема: пояснень щодо наданої Підряднику інформації щодо робіт та об'єкту, а також щодо наданої останньому документації, Позивач доказів суд не отримав. Крім того, на виконання встановлених законодавством вимог в матеріалах справи відсутні видані ТОВ «АТЗ-Сервіс» технічні завдання Позивача, а також відсутні докази погодження між сторонами програми або тематики технічних робіт.

При цьому, суд також не отримав доказів виконання Підрядником встановлених п.2.1 Договорів підряду зобов'язань, де зазначено про те, що Підрядник зобов'язується виконати роботи і подати Замовнику для підписання акти приймання-передачі виконаної роботи та всю необхідну документацію, оскільки в матеріалах справи наявні лише вказані акти, водночас, жодних вказівок (пояснень) стосовно переданої від ТОВ «АТЗ-Сервіс» до ТОВ «Інтертрейд-Україна» необхідної документації або примірників такої документації суду не надавались.

Разом із тим, за умовами укладеного Договору №02/04-12 із ТОВ «АТЗ-Сервіс» роботи по перевірці та налаштуванню системи зв'язку вибухозахисних костюмів EOD9 та налаштування гідроруйнувачів ABL 1000 включають витратні матеріали Підрядника, пояснень щодо яких суд від Позивача також не отримав.

З огляду на зазначене, відсутність будь-яких документів (окрім актів приймання-передачі виконаних робіт), які б підтвердили реальність виконання господарських операцій за укладеними між ТОВ «Інтертрейд-Україна» та ТОВ «АТЗ-Сервіс» Договорами №0305-12 та №02/04-12, дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення сторонами відповідних операцій.

В той же час, відповідно до вимог п.2.1 укладених із ПП «Діловий партнер плюс» тотожних Договорів (№03/05-12 та №02/04-12) про інформаційно-довідкове обслуговування Виконавець бере на себе зобов'язання із забезпечення Замовника такими видами інформаційного-консультаційного обслуговування: надання інформації щодо виробників продукції, проведення переговорів з ними, надання цін на продукцію, строків виготовлення та поставки в Україну; проведення рекламної компанії в Україні, аналіз та моніторинг ринку потенційних покупців в Україні, встановлення контактів та проведення попередніх переговорів з ними, розробка необхідної документації.

Так, як вбачається із підписаних сторонами актів №ДЛ-0000262 від 31.05.2012 р. (Договору №03/05-12) та №ДЛ-0000221 від 26.04.2012 р. (до Договору №02/04-12) прийому-передачі послуг (робіт), у відповідності з умовами Договорів, Виконавцем виконані, а Замовником прийняті наступні інформаційно-консультаційні послуги, а саме: довідкового та абонементного обслуговування з питань виробництва, закупівлі за кордон та реалізації на території України спеціальної продукції особливого призначення; розробка проектів договорів поставки, їх узгодження з Замовником та потенційними покупцями; здійснення дій щодо представництва інтересів Замовника перед третіми особами, а також вжиття заходів захисту його законних прав та інтересів з питань, що стосуються предмета договору; врахування всіх можливих ризиків при підготовці, укладанні та виконанні договорів поставки продукції; перевірка фінансового стану потенційних покупців; аналіз необхідності отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на концентрацію та дозволів інших державних органів для укладання договорів поставки, а також виявлення інших умов для запобігання можливості визнання недійсним договорів; інші дії, які будуть необхідні для виконання цих Договорів та будуть корисними Замовнику.

Поряд із цим, суд акцентує увагу на тому, що за поясненнями свідка ОСОБА_2 вказані вище послуги за укладеними Договорами №03/05-12 та №02/04-12 фактично не надавались, єдиним результатом наданих ПП «Діловий партнер плюс» послуг - є дистриб'юторська угода, яка, в свою чергу, суду не надавалась, як і не надавались будь-які пояснення стосовно вказаної угоди.

Крім того, в матеріалах справи відсутні письмові повідомлення Замовникові від Виконавця про наявність інформації, що його цікавить за п.1.1 Договорів №03/05-12 та №02/04-12, що передбачено встановленою п.2.1.4 вказаних Договорів вимогою.

Більше того, свідок ОСОБА_2 повідомив про те, що зобов'язання за Договорами №27/04-12 та №30/03-12 контрагентом також фактично не виконувались, що, між тим, свідчить про лише формальне складання актів прийому-передачі послуг №ДЛ-0000263 (до Договору №27/04-12) та №ДЛ-0000223 (до Договору №30/03-12).

Разом із тим, щодо виконання ПП «Діловий партнер плюс» встановлених Договором №06/04-12 зобов'язань свідок ОСОБА_2 зазначив, що фактично Агентом виконувались лише завдання Принципала щодо вивчення ринку України, за результатом якого контрагентом надавалась інформація в електронному вигляді. При цьому, виконання обов'язків та дій стосовно інших послуг (розробка проектів договорів, ведення переговорів, маркетингові дослідження, проведення юридичного аудиту тощо), які викладені у підписаному сторонами акті №ДЛ-0000222 прийому-передачі послуг (робіт) до Договору №06/04-12, контрагентом не здійснювалось.

Водночас, у ч.1 ст.297 та ч.1 ст.300 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зазначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.

В той же час, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Статтею 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст.246 ЦК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджується представником Позивача та свідком ОСОБА_2, жодних довіреностей, якими Позивач уповноважує ПП «Діловий партнер плюс» здійснювати дії на виконання вимог укладених Договорів (проведення та ведення переговорів; представлення інтересів Замовника з усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності; здійснення дій щодо представництва інтересів Принципала перед третіми особами, а також вжиття заходів захисту його законних прав та інтересів тощо) від імені ТОВ «Інтертрейд-Україна» не видавалось.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, суд погоджується із доводами Відповідача щодо відсутності фактичного придбання Позивачем робіт (послуг) від контрагентів ТОВ «АТЗ-Сервіс» та ПП «Діловий партнер плюс» свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (наданих послуг), які не містять реального змісту та обсягу господарських операцій, а саме: які фактично були виконані роботи, надані послуги та яким чином вони фактично здійснювались; дата, об'єм, одиниці виміру робіт (послуг) та їх вартість; щодо осіб, якими надавались відповідні роботи та послуги.

Разом із тим, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача, які саме стали підставою для перевірки ТОВ «Інтертрейд-Україна», а також які були використані при перевірці (постанова прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 05.02.2014 р. по матеріалам досудового розслідування за №32012100200000026 від 28.11.2012 р. «Про призначення перевірки ТОВ «Інтертрейд-Україна»; вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 р. по справі №359/8277/13-к про визнання винним ОСОБА_5 (директора ТОВ «АТЗ-Сервіс») у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України; вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2013 р. по справі №369/9419/13-к про визнання винним ОСОБА_6 (директора ПП «Діловий партнер плюс») у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України; протокол допиту заступника директора ТОВ «АТЗ-Сервіс» ОСОБА_7 від 13.02.2013 р.) в яких встановлено, що вказані контрагенти Позивача відображали в обліку господарські операції, які фактично не відбувались.

Між тим, судом також приймаються до уваги доводи податкового органу про те, що основним видом діяльності в реєстраційних даних контрагентів ТОВ «АТЗ-Сервіс» значиться будівництво житлових та нежитлових будівель, а у ПП «Діловий партнер плюс» - видання журналів і періодичних видань, що зовсім не пов'язано із діяльністю по наданню останніми відповідних робіт та послуг за укладеними із Позивачем Договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Поряд із цим, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки документації по взаємовідносинам із його контрагентами у перевіряємий період податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє Позивачу формувати дані податкового обліку.

Разом із тим, судом не приймаються до уваги надані Позивачем матеріали (виписка із угоди про дистрибуцію Allen-Vanguard, примірник анкети зобов'язання кінцевого користувача, листи), оскільки такі докази жодним чином не підтверджують мету отримання від ТОВ «АТЗ-Сервіс» та ПП «Діловий партнер плюс» робіт та послуг для їх використання у господарській діяльності ТОВ «Інтертрейд-Україна».

В той же час, на думку Позивача, наявність у ТОВ «Інтертрейд-Україна» права на відображення у податковому обліку спірної суми ПДВ та витрат підтверджується саме наданими до перевірки, а також до суду документами.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями Позивача, оскільки останнім не було надано жодного належного документа, який би свідчив про факт здійснення спірних господарських операцій у період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., та який бм надав суду можливість пересвідчитись у правомірності включення спірної суми ПДВ розміром 600 000,00 грн. до складу податкового кредиту та суму витрат розміром 3 000 000,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання робіт та послуг фактично не мали реального характеру, факти отримання таких робіт (послуг) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами із ТОВ «АТЗ-Сервіс» та ПП «Діловий партнер плюс» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Інтертрейд-Україна» із відповідними контрагентами.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, ПК України у взаємозв'язку із положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ТОВ «Інтертрейд-Україна» права включення спірної суми ПДВ розміром 600 000,00 грн. до податкового кредиту за квітень-травень 2012 р., що призвело до заниження ПДВ на 600 000,00 грн., а також суму витрат розміром 3 000 000,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на 630 000,00 грн.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки №11, а також підтверджується представником Позивача, за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Інтертрейд-Україна» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 12 593 698,00 грн., однак, перевіркою повноти їх визначення по взаємовідносинам із ПП «Діловий партнер плюс» та ТОВ «АТЗ-Сервіс» податковим органом встановлено їх заниження на 1 200 000,00 грн.

За висновками Відповідача, Позивачем за перевіряємий період до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не включено прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності по придбаних роботах та послугах на загальну суму 1 200 000,00 грн.

Поряд із цим, п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Крім того, у пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому, відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Водночас, згідно із пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Так, з огляду на надані Позивачем платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати отриманих від контрагентів послуг (робіт) встановлено, що за укладеними Договорами №27/04-12 та №03/05-12 із ПП «Діловий партнер плюс», а також за Договором №0305-12 із ТОВ «АТЗ-Сервіс» Позивачем оплата не здійснювалась, що також не спростовується представником Позивача.

Крім того, доказів стягнення вказаними контрагентами суми заборгованості з ТОВ «Інтертрейд-Україна» у судовому порядку Позивачем не надано, які і не надано доказів відшкодування Позивачем вказаної суми зазначеним контрагентам.

Таким чином, оскільки сума кредиторської заборгованості Позивача розміром 1 200 000,00 грн. перед ПП «Діловий партнер плюс» та ТОВ «АТЗ-Сервіс», яка залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, відтак, суд погоджується із викладеними в Акті перевірки №11 висновками податкового органу, що така сума повинна бути включена до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2013 р. Між тим, виявлені Відповідачем та підтверджені судом вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на 228 000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014 р. №0001592203 та №0001602203, відповідно, суд не вбачає підстав для їх скасування, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтертрейд-Україна».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Інтертрейд-Україна» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна» (адреса: 03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 33446285) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/10108/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін