Ухвала

від 09.09.2014 по справі 810/3833/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3833/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Автомагістраль» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Приватне підприємство «Автомагістраль» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002472205 та № 0002462205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002472205 та № 0002462205.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 18.06.2013 по 19.06.2013 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) з питань правильності нарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Бері Мор» (код ЄДРПОУ 37505972), ТОВ «Магістраль-Будсервіс» (код ЄДРПОУ 35803675), ТОВ «ТД «Нафтотрейд» (код ЄДРПОУ 37283573) за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р., з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НПП Хімреактив» (код ЄДРПОУ 32527745) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УВГ Груп» (код ЄДРПОУ 37074628) за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого допущено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 716 492, грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 р. - 335 832,00 грн.; 2-3 квартали 2011 р. - 503 783,00 грн. (3-й квартал 2011 р. - 167 951,00 грн.); 2-4 квартали 2011 р. - 710 391,00 грн. (4-й квартал 2011 р. - 206 608,00 грн.); півріччя 2012 р. - 6 101,00 грн. (2-й квартал 2012 р. - 6 101 грн.); 3 квартал 2012 р. - 6 101,00 грн. (3-й квартал 2012 р. - 0 грн. ) 2012 р. - 6 101,00 грн. (4-й квартал 2012 р. - 0 грн.) та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 191 284,00 грн., в тому числі по періодам за жовтень 2011 р. на суму 89 052,00 грн., грудень 2011 р. на суму 96 422,00 грн. та квітень 2012 р. на суму 5 810,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.06.2013 № 643/22-00/31481658 (далі - Акт перевірки) на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002472205 від 12.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 286 926,00 грн., з яких 191 284,00 грн. за основним платежем та 95 642,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002462205 від 12.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 718 017,00 грн., з яких 716 492,00 грн. за основним платежем та 1 525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з діями ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002472205 та 0002462205 від 12.07.2013 та задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що Приватне підприємство «Автомагістраль» є юридичною особою, зареєстрованою, 16.05.2001 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 068833 (а.с.74), перебуває на податковому обліку у ДПІ Вишгородського району з 24.05.2001, є платником податку на додану вартість, код ЄДРПОУ 31481658 (а.с.75).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 470261, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво доріг і автострад; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Між позивачем та ТОВ «Бері Мор» (ТОВ «Асторія Груп») було укладено договір купівлі-продажу від 30.05.2011 № 2 (а.с.30), згідно якого продавець ТОВ «Асторія Груп» зобов'язувався передати у власність покупця ПП «Автомагістраль» матеріали, а саме: асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках фактурах та/або специфікаціях на підставі заявки покупця, а покупець позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору позивачем надано до суду завірені копії видаткових накладних від 03.06.2011 № Ас0000000002, від 06.06.2011 № Ас0000000003, від 07.06.2011 № Ас0000000006, від 15.06.2011 № Ас0000000017, від 30.06.2011 № Ас0000000022, від 06.07.2011 № Ас0000000031, від 08.07.2011 № Ас0000000032, від 12.07.2011 № Ас0000000033, від 13.07.2011 № Ас0000000039, від 02.08.2011 № Ас0000000049 (а.с.32-41).

Відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, виписаних ТОВ «Асторія Груп», позивачем було включено до складу валових витрат суму податку на прибуток.

Згідно даних автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України про не подання ТОВ «Асторія Груп» до декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 р. додатку СВ до рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», додатку АМ до рядків 05.1.3 «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг», рядка 05.1.4 «Амортизація нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» та висновку від 07.10.2011 № 292 спеціаліста, начальника СТКЗР Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції A.B. Майданіка про те, що підписи від імені директора ТОВ «Асторія Груп» ОСОБА_5 в договорі договору купівлі-продажу від 30.05.2011 № 2; податкових накладних: від 03.06.2011 № 60302, від 06.06.2011 № 60601, від 07.06.2011 № 60701, від 15.06.2011 № 61511, від 30.06.2011 № 63014, від 06.07.2011 № 70605, від 08.07.2011 № 70801, від 12.07.2011 № 71204; видаткових накладних: від 03.06.2011 № Ас0000000002, від 06.06.2011 № Ас0000000003, від 07.06.2011 № Ас0000000006, від 17.06.2011 № Ас0000000017, від 30.06.2011 № Ас0000000022, від 06.07.2011 № Ас0000000031, від 08.07.2011 № Ас0000000032, від 12.07.2011 № Ас000000003 виконані не гр. ОСОБА_5, а іншою посадовою особою, про нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ «Асторія Груп» угоди, іншими доказами факт їх нікчемності не підтверджено.

Між позивачем та ТОВ «НПП Хімреактив» було укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2012 № 146 (а.с.108-109), згідно якого продавець ТОВ «НПП Хімреактив» зобов'язувався поставити та передати у власність покупця ПП «Автомагістраль» товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити. Продавець повинен був передати покупцю: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну та нормативно-технічну документацію, яка підтверджує якість та кількість товару.

На виконання умов договору позивачем надано до суду завірені копії видаткових накладних від 27.10.2011 № РН-0002871, від 07.12.2011 № РН-0003147, від 09.12.2011 № РН-0003172, від 23.12.2011 № РН-0003290, від 27.12.2011 № РН-0003310, від 27.04.2012 № РН-0000957 (а.с.42-47) та податкових накладних від 27.10.2011 № 2871, від 07.12.2011 № 3147, від 09.12.2011 № 3172, від 23.12.2011 № 3290, від 27.12.2011 № 3310, від 27.04.2012 № 957 (а.с.48-53).

Відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної виписаної ТОВ «НПП Хімреактив» позивачем було включено до податкового кредиту з ПДВ за період 01.07.2011 по 30.09.2012 суму податкового зобов'язання у розмірі 191 284,00 грн.

Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 07.06.2012 № 1721/22-40/32527745 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НПП Хімреактив» (код за ЄДРПОУ 32527745) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД ПРОМТОРГСОЮЗ» (код за ЄДРПОУ 37474803) за період з 01.01.2011 по 30.04.2012 не спростовують той факт, що суми включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлені належним чином та видані особою, що зареєстрована в якості платника ПДВ (а.с.21).

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено нікчемність операції згідно договорів купівлі-продажу № 146 від 03.01.2012, укладеної між позивачем та ТОВ «НПП Хімреактив» та № 2 від 30.05.2011, укладеної між позивачем та ТОВ «Бері Мор»(ТОВ «Асторія Груп»), оскільки посилання на інші акти, за якими встановлено факт відсутності необхідних умов у контрагентів позивача для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності та, дані автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України, не можуть виступати доказами нікчемності правочинів.

Щодо питань правильності нарахування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УВГ Груп» (код ЄДРПОУ 37074628) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, то в акті перевірки № 643/22-00/31481658 від 20.06.2013 вказано, що згідно автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Автомагістраль» не декларувало взаємовідносини із ТОВ «УВГ Груп» (код ЄДРПОУ 37074628) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 (а.с.15, 21).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платників податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Крім цього, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі № 2а-3323/12/1070 за позовом ПП «Автомагістраль» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000402304 від 03.07.2012.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року по справі № 2а-3323/12/1070 апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року по справі № 2а-394/12/1070 за позовом ПП «Автомагістраль» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними наказу та дій, скасування податкового повідомлення-рішення, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 754 від 15.12.2011 ДПІ у Вишгородському районі Київської області; визнано протиправними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки ПП «Автомагістраль» та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 13.01.2012.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року по справі № 2а-394/12/1070 апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Оскільки, судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі № 2а-3323/12/1070 та від 14 травня 2012 року по справі № 2а-394/12/1070 набрали законної сили, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, податкові повідомлення-рішення № 0000402304 від 03.07.2012 та № 0000012300 від 13.01.2012 скасовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність предмету спору в цій частині.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Бері Мор» (ТОВ «Асторія Груп») на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 2 від 30.05.2011, ТОВ «НПП Хімреактив» на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 146 від 03.01.2012, ТОВ «УВГ Груп», ТОВ «Магістраль-Будсервіс» та ТОВ «ТД «Нафтотрейд», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.07.2013 № 0002472205 та № 0002462205, які слід скасувати.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.09.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.