Постанова

від 09.09.2014 по справі 923/692/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 923/692/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Ярош А.І., Поліщук Л.В.

(відповідно до розпорядження голови суду від 08.09.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Косюга Ю.П., за довіреністю №61/14 від 24.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит- ІІІ"

на рішення господарського суду Херсонської області від 24 червня 2014 року

у справі №923/692/14

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006"

до відповідача Приватного підприємства "Фаворит- ІІІ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства «Дари Каховщини»

про стягнення 768306,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПП "Бізон-Тех 2006" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Фаворит- ІІІ" про стягнення 768306,82 грн., з яких: 383193,87 грн. основного боргу, 187306,19 грн. індексації ціни товару, 114958,16 грн. штрафу та 82848,60 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24 червня 2014 року у справі №923/692/14 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ПП "Бізон-Тех 2006" задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 383193,87 грн. основного боргу, 187306,19 грн. індексації ціни товару, 114958,16 грн. штрафу, 82848,60 грн. пені та 15366,14 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення зобов'язання відповідачем в частині своєчасної оплати спірної заборгованості. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення відповідного штрафу, індексації ціни товару та пені.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ПП "Фаворит- ІІІ") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Бізон-Тех 2006" у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника (ПП "Фаворит- ІІІ") у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 17.07.2014р. та від 14.08.2014р.

Представники позивача (ПП "Бізон-Тех 2006") у судових засіданнях надали пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПП "Фаворит- ІІІ" без задоволення.

Представник третьої особи (Приватного підприємства «Дари Каховщини») у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 17.07.2014р. та від 14.08.2014р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПП "Фаворит- ІІІ" за відсутністю представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2012р. між ПП "Бізон-Тех 2006" (позивач, постачальник) та ПП "Фаворит- ІІІ" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки пестицидів №КХ-П-118, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

За пунктом 5.1 договору покупець зобов'язався сплатити продавцю товар у строки, вказані у специфікаціях, а також сплатити суму індексації ціни товару. Якщо в специфікації не вказано строк, термін оплати товару, то такий товар оплачується покупцем в день його отримання від постачальника.

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 7.1.1 договору поставки відповідач зобов'язався здійснити розрахунки за отриманий товар в безготівковому порядку в українських гривнах шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача у строки та в розмірах, які зазначені в специфікаціях.

Пунктами 5.1, 5.6, 7.1.1 договору поставки від 11.06.2012року сторони також узгодили, що зазначена в специфікаціях ціна товару визначена на дату складання специфікацій, тому всі платежі які зобов'язаний здійснити відповідач підлягають індексації та визначили пунктами 5.6, 5.6.1 договору порядок за яким здійснюється індексація ціни товару.

Пунктом 8.1.3 договору встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 30% від простроченої суми.

Сторони також узгодили пунктом 8.2 договору поставки, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором не обмежується 6 місяцями, передбаченими ч.6 ст.232 ГК України, а строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки збільшили до 3 років на підставі ст. 259 ЦК України.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до кінця року в якому він був укладений. Також договором передбачено можливість його пролонгації (п.9.1 договору).

На виконання умов договору сторонами в період з 11.06.2012року по 25.09.2012року було укладено 34 специфікації на поставку товару на загальну суму 1343542грн.84коп. Копії специфікацій надані до матеріалів справи (арк. справи 19 - 51).

Додатковою угодою №1 від 31.07.2012року сторони специфікацію №19 від 24.07.2012року виклали в новій редакції, зазначивши дійсну ціну товару та загальну його вартість -125090 грн.

Пунктами 2 кожної специфікації сторони також визначили місце поставки (передачі) товару (склад позивача). Зазначена умова відповідно до пункту 4.1 договору передбачає отримання товару покупцем зі складу постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

На виконання вимог договору та специфікацій позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1343542,84 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 53-94) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 95-128).

Свої обов'язки по розрахунках відповідач здійснив частково на суму 960348грн. 97коп., в тому числі: шляхом перерахування грошових коштів в сумі 367691грн. 31коп.; шляхом передачі позивачу товару (транспортного засобу) за домовленістю сторін на суму 131040грн. та шляхом передачі у власність позивача сої на загальну суму 461617грн. 66коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи договором від 18.10.2012року про передачу транспортного засобу, видатковою накладною від 19.10.2012року №ФВ-0000009 та актом приймання-передачі транспортного засобу; договором від 19.10.2012року про часткове погашення заборгованості шляхом передачі сої урожаю 2012року, видатковими накладними № ФВ-0000541 від 19.10.2012року та № ФВ-0000543 від 25.10.2012 року на передачу сої та актом про надання знижки ціни на сою від 28.02.2013 року.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПП "Бізон-Тех 2006" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття відповідачем товару за спірним договором не спростовується сторонами та підтверджується відповідними матеріалами справи.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для сплати решти заборгованості у зв'язку з тим, що право вимоги на вказану суму перейшло до третьої особи (ПП «Дари Каховщини»), апеляційний господарський суд зазначає наступне.

28.12.2012р. між позивачем та ПП «Дари Каховщини» було укладено договір №18/10/2012 купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого позивач за плату відступає ПП «Дари Каховщини» своє право вимоги на отримання від відповідача грошових коштів у сумі 318474,96 грн.

За п.3 вказаного договору ціна продажу права вимоги становить 318474,96 грн., які ПП «Дари Каховщини» зобов'язався сплатити позивачу протягом 2 днів з дня укладення цього договору.

Пунктом 4 вказаного договору встановлено, що право вимоги від позивача до ПП «Дари Каховщини» переходить з моменту його повної оплати ПП «Дари Каховщини» (зарахування 100% ціни права вимоги на поточний рахунок позивача).

Апеляційний господарський суд зауважує, що сторонами та третьою особою не надано доказів перерахування відповідних грошових коштів ПП «Дари Каховщини» на користь позивача, а отже відповідне право вимоги від позивача до ПП «Дари Каховщини» не перейшло.

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно відсутності підстав для сплати решти заборгованості у зв'язку з тим, що право вимоги на вказану суму перейшло до третьої особи, з огляду на необґрунтованість таких доводів.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження погашення відповідної заборгованості у сумі 383193,87 грн., або її відсутності.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ «Бізон-Тех 2006» в частині стягнення з відповідача 383193,87 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 187306,19 грн. індексації ціни товару, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пунктами 5.1, 5.6, 7.1.1 договору поставки від 11.06.2012року сторони узгодили, що зазначена в специфікаціях ціна товару визначена на дату складання специфікацій, тому всі платежі які зобов'язаний здійснити відповідач підлягають індексації та визначили пунктами 5.6, 5.6.1 договору порядок за яким здійснюється індексація ціни товару.

Відповідно до пункту 5.6.6 договору поставки зобов'язання відповідача щодо оплати проіндексованих сум є грошовим зобов'язанням з оплати товару.

Дослідивши розрахунок індексації, наданий позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний розрахунок складено відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги ТОВ «Бізон-Тех 2006» в частині стягнення з відповідача 187306,19 грн. індексації ціни товару.

Щодо позовних вимог ПП "Бізон-Тех 2006" в частині стягнення з відповідача 114958,16 грн. штрафу та 82848,60 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.1.3 договору встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 30% від простроченої суми.

Сторони також узгодили пунктом 8.2 договору поставки, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором не обмежується 6 місяцями, передбаченими ч.6 ст.232 ГК України, а строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки збільшили до 3 років на підставі ст. 259 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідачем прострочено строки оплати спірного товару на суму 383193,87 грн. більш ніж на 20 календарних днів, а отже позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача штрафну передбаченого спірним договором, укладеним між сторонами по справі.

Дослідивши надані позивачем розрахунки штрафу та пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вказані розрахунок складені відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП "Бізон-Тех 2006" в частині стягнення з відповідача 114958,16 грн. штрафу та 82848,60 грн. пені.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету позову та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит- ІІІ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 24 червня 2014 року у справі №923/692/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит- ІІІ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Л.В. Поліщук А.І. Ярош