Ухвала

від 17.02.2015 по справі 923/692/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

"17" лютого 2015 р. Справа № 923/692/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши скаргу приватного підприємства "Фаворит-ІІІ" на дії відділу державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції по справі

за позовом: приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" м. Запоріжжя

до: приватного підприємства "Фаворит-ІІІ" с. Роздольне Каховського району Херсонської області

про стягнення 768306 грн. 82 коп.

за участю представників: органу державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції у Херсонській області: - не з'явився;

ВПВР Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції Херсонської області - не з'явився;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Лаврінок Р.М. представник, дов. від 02.01.2015р.; Зіньков О.Ю. представник, дов. від 01.01.2015р.;

в с т а н о в и в:

Рішенням від 24.06.2014 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 383193грн. 87 коп. основного боргу, 187306грн. 19 коп. індексації ціни товару, 114958грн. 16 коп. штрафу, 82848грн. 60 коп. пені та 15366грн. 14 коп. судового збору.

24.09.2014 року судом видано наказ.

Відділом державної виконавчої служби Каховського району Херсонської області відкрите виконавче провадження № 45023580 від 10.10.2014 р. на підставі судового наказу № 923/692/14 виданого 24.09.2014 р.

В межах здійснення дій за виконавчим провадженням 05.12.2014 року державний виконавець склав акт опису й арешту рухомого майна - 8 одиниць автотранспортних засобів.

20.01.2015 року від відповідача надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції, якою він просить суд винести ухвалу про зупинення виконавчого провадження № 45023589 від 10.10.2014 року до моменту прийняття рішення щодо розгляду скарги; визнати дії державного виконавця Гуржей Д.В. незаконними щодо складання акту опису та арешту рухомого майна від 05.12.2014року; скасувати акт опису й арешту рухомого майна від 05.12.2014року; зупинити виконавче провадження № 45023589 від 10.10.2014року до моменту набуття рішення чинності по справі 908/3211/14.

Скаржник посилається на те, що майно, яке описано і арештовано актом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції від 05.12.2014, знаходиться в заставі відповідно до договору займу № 18 від 31.07.2014 року, укладеного між ним та Нємцевим Петром Сергійовичем, в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 31.07.2014року № 18, про що державному виконавцю повідомлялось при здійсненні виконавчих дій щодо опису майна.

Крім того, відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем ним частково погашена в сумі 318474 грн. 96 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу права вимоги 18/10/2012, однак зазначеного договору відповідачем не надано.

Згідно з ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Заявник вважає, що, склавши спірний акт опису та арешту майна від 05.12.2014р., державний виконавець порушив ч. 3 ст. 577 ГПК України. ч. 1 ст. 15. ч. 2 ст. 16 Закону України "Про заставу".

Представники органу державної виконавчої служби у судове засідання не прибули, відзив на скаргу не надходив.

Стягувач - позивач у справі, свого представника не направив, однак від нього надійшов відзив, у якому проти скарги заперечує та вважає, що державний виконавець після порушення виконавчого провадження за наказом, виданим на підставі рішенням у справі, діяв у межах чинного законодавства.

Стягувач, зокрема стверджує у відзиві, що після 10.10.2014р. після порушення виконавчого провадження до 24.10.2014 року боржнику було надано строк для добровільного виконання наказу. Після того як минув строк для добровільного виконання наказу, державний виконавець 05.12.2014 року склав акт опису й арешту майна, належного саме боржнику. Також стягувач вважає безпідставними доводи скаржника про незаконність складання акту, оскільки доводи базуються на недійсному (нікчемному) договорі застави, на підставі якого право застави у Немцова П.С. на майно боржника виникнути не могло.

На думку стягувача договір застави був укладений 31.07.2014 року, в той час як рішення у справі № 923/692/14 винесено господарським судом Херсонської області 24.06.2014 року.Тобто договір застави був укладений боржником вже після того як судом було винесено рішення, що виконується у виконавчому провадженні № 45023589 тому не є перешкодою для звернення стягнення на майно боржника в розумінні Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження".

Також на думку стягувача, на підстав ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" боржник не є особою, права якого порушуються актом опису та арешту майна.

Суд розглянув скаргу по суті та відмовляє у її задоволенні, виходячи із наступного.

Як вже вказувалось 10.10.2014 року було відкрито виконавче провадження № 45023589 з виконання наказу, що було видано на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року у справі № 923/692/14 .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 5 ч. З ст. 11 Закон № 606-ХІV, державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закон № 606-ХІV, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто, зокрема, у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Таким чином, державним виконавцем в межах своїх повноважень було звернуто стягнення на майно боржника шляхом складання акту опису й арешту майна від 05.12.2014 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 606-ХІVособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту".

Таким чином, чинне законодавство України передбачає звернення з позовною заявою до господарського суду про вилучення майна з акту опису й арешту саме заставодержателя, а не подання боржником скарги на дії державного виконавця.

Таким чином, боржник не є особою, права якого порушуються актом опису та арешту майна.

Що стосується наявності підстав для скасування акту опису та арешту майна від 05.12.2014р., то суд не знайшов такої підстави, виходячи із наступного

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закон № 606-ХІV "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто, зокрема, у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Стягувач у відзиві зазначав, що, як вбачається з наданого боржником договору застави, він був укладений 31.07.2014 року, в той час як рішення у справі № 923/692/14 винесено Господарським судом Херсонської області 24.06.2014 року.

На думку стягувача договір застави був укладений боржником вже після того як судом було винесено рішення, що виконується у виконавчому провадженні № 45023589 на підставі наказу, і він не є перешкодою для звернення стягнення на майно боржника.

Досліджуючи це заперечення, суд не знайшов його підтвердження, адже рішення у справі господарським судом Херсонської області дійсно винесено було 24.06.2014р., однак, воно набуло чинності тільки після його перегляду апеляційною інстанцією 09.09.2014р. Таким чином, на день укладення договору застави від 31.07.2014р., рішення суду першої інстанції не було чинним.

Разом з тим, суд погодився з доводами стягувача щодо нікчемності вищезазначеного договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з договору застави, він укладений у простій письмовій формі, без його нотаріального посвідчення.

Таким чином, нікчемний договір застави від 31.07.14 не міг бути перешкодою щодо опису та арешту автотранспортних засобів.

Також судом встановлено, що об'єктами договору застави були тільки три одиниці рухомих авто засобів, які були описані за спірним актом опису та арешту майна.

Таким чином, будь-яких порушень вимог законодавства України в його діях по складанню акту не вбачається. Акт відповідає формі та вимогам законодавства, складався щодо майна саме боржника і в присутності його представників. В графі акту „Зауваження або заяви осіб..." представник боржника своїх зауважень не зробив.

На підставі викладеного, керуючись ст.121-2,86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суддя Л.М. Немченко