Ухвала

від 02.09.2014 по справі 820/7221/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р.Справа № 820/7221/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/7221/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідльністю "Охоронна компанія "Кратос" (далі - позивач ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 2020302203 та №2120302203 від 14.04.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 2020302203; № 2120302203 від 14.04.2014 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з ПП "Техінвест Д" за період часу лютий-червень 2013 року, з ТОВ "Фірма Тех-Сервіс" за період часу за червень, серпень-вересень 2013 року, та з ТОВ "Промкоррект" за жовтень 2013 року, про що складений акт від 31.03.2014 року №1108/20-30-22-03/37579447.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.138.8 ст.138 ст.139 ПК України підприємством завищено витрати за період 2013 рік всього у сумі 2870169, встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік всього у сумі 545332 грн.; п.198.6 ст.198 п.200.1 п.200.3 ст.200 ПК України що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 574033,70 грн. та внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 574034 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 2020302203 від 14.04.2014 року,яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 717 542,50 грн., із них за основним платежем - 574 034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 143 508,50 грн.; № 21203022203 від 14.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 681 665,00 грн., із них за основнии платежем - 545332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 136333 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишенні без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4.138.6-138.9, пп.138.10.1-138.10.4 п.138.10,п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, пп.138.10.5,138.10.6.п.138.10,п.138.11.138.12 цієї статі , п.140.1 ст.140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Пункт 138.2 ст. 138 ПК України зазначає,що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пункт 138.8 ст.138 ПК України встановлює,що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

На підставі пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат за результатами господарських операцій з ПП "Техінвест Д".

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Техінвест Д" з яким укладені договори суборенди №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, від 04.02.2013 року частини нежитлового приміщення 1-го поверху в літ. "А-10", що розташовані за адресою м.Харків, вул. Новгородська, 2; майна та спецодягу, відповідно.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: податкові накладні; копії наведених вище угод з додатками, акти прийомки-передачі майна до договору №1 суборенди нерухомого майна від 04.02.2013 року; від 30.05.2013 року; акт надання послуг №1 від 28.02.2013 року; №4 від 29.03.2013 року; №38 від 30.04.2013 року; №56 від 31.05.2013 року; акт прийомки-передачі майна відповідно до угоди №2 суборенди нерухомого майна від 04.02.2013 року; від 30.05.2013 року; акт надання послуг №2 від 28.02.2013 року; №5 від 29.03.2013 року; №39 від 30.04.2013 року; №57 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до договору №3 суборенди нерухомого майна від 04.02.2013 року; акт надання послуг №3 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №6 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №40 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №58 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до договору суборнеди майна №4 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №4 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №7 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №13 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №41 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №59 від 31.05.2013 року; акт прийомки-передачі майна до договору суборенди майна №5 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №5 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №8 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №14 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №42 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №60 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до договору суборенди майна №6 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №6 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №9 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №15 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №43 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №61 від 31.05.2013 року; акт прийомки-передачі майна по договору суборенди майна№7 від 04.02.2013 року; акт№1 прийомки-передачі майна по додатковій угоді 31 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №7 від 07.02.2013 року; акт надання послуг 310 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №16 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №44 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №62 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна по договору суборенди майна №8 від 04.02.2013 року; акт№1 прийомки-передачі майна по додатковій угоді 31 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №8 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №11 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №17 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №45 від 30.04.2013 року; акт надання посдуг №63 від 31.05.2013 року; акт прийомки-передачі майна до договору суборенди майна №9 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №9 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №12 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №18 від 18.03.2013 року; акт надання послуг №46 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №64 від 31.05.2013 року; акт прийомки-передачі до договору суборенди комплектів форменного одягу №10 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 до договору суборенди комплектів форменного одягу №10 від 04.02.2013 року; акт надання послуг від 28.02.2013 року; акт надання послуг №22 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №47 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №65 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі до договору суборенди комплектів форменного одягу №11 від 04.02.2013 року; акт№1 від 30.05.2013 року прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 до договору суборенди комплектів форменнного одягу №11 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №20 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №23 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №48 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №66 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі до договору суборенди комплектів спеціального знаряження №12 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №49 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №67 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна по договору суборенди майна №13 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна 313 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №29 від 28.02.2013 року; акт надання послуг №27 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №50 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №68 від 31.05.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна по договору суборенди майна №14 від 04.02.2013 року; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 від 30.05.2013 року до договору суборенди майна №14 від 04.02.2013 року; акт надання послуг №28 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №51 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №69 від 31.05.2013 року; акт 31 прийомки-передачі транспортного засобу до договору №15 суборендир транспортного засобу; акт №1 прийомки-передачі майна до додаткової угоди №1 додоговору №15 суборенди транспортного засобу від 05.02.2013 року; акт надання послуг №30 від 29.03.2013 року; акт надання послуг №52 від 30.04.2013 року; акт надання послуг №70 від 31.05.2013 року; податкові декларації з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємства, штатний розклад, платіжні доручення, витяги з банківських рахунків, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність формування позивачем податкового кредиту у розмірі 574033,70 грн. та віднесення до валових витрат за 2013 рік витрати всього у сумі 545332 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність в документах контрагента позивача - ПП "Техінвест Д" вартісного вираження майна, та неможливості встановлення вартості вказаного майна та невключення позивачем суборендованого майна до витрат на здійснення та придбання яких включається до витрат, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 07.06.2003 року №994 "Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат ", та відсутність ПП "Техінвест Д" за фактичною юридичною адресою, то колегія суддів зазначає наступне.

Викладена вище постанова Кабінету Міністрів України встановлює, що зазначені у переліку заходи та засоби з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що відповідно до законодавства використовують найману працю, здійснюються та придбаваються з урахуванням вимог підпункту "є" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 та підпункту 140.1.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією представника позивача про те, що питання правильності бухгалтерського оформлення даних послуг на які зауважує апеляційна скарга не можуть свідчати про відсутність реального характеру вказаних господарських операцій.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов"язань не несе негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/7221/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.09.2014 р.