Ухвала

від 03.09.2014 по справі 815/3099/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. Київ К/800/64142/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року

у справі № 815/3099/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»)

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» звернулось у квітні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Роздільнянська МДПІ), правонаступником якої є Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0000832200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем у період з 14.11.2012 року по 04.12.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ФГ «Південна зірка», ПП «Велес-Корм», ТОВ Фірма «Імперія» за період листопад 2011 року, березень-травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.12.2012 року № 710-74/22-00/34490471, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 656, 655, 662, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 506 205,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0000832200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506 205,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період між позивачем та ФГ «Південна зірка», ПП «Велес-Корм», ТОВ Фірма «Імперія» укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких, позивачем придбавався соняшник насипом, врожаю 2011 року.

Реальність та товарність зазначених операцій підтверджується долученими позивачем та дослідженими судами копіями видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи докази того, що зазначені контрагенти на період здійснення спірних господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були в установленому порядку зареєстровані сільськогосподарськими підприємствами як суб'єкти спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та перебували на обліку у податкових органах, а тому мали право складати податкові накладні.

Крім того, на підтвердження товарності вказаних операцій позивачем долучено до матеріалів справи та досліджено судами: договір складського зберігання зерна № 201116 від 30.06.2011 року з ПАТ «Роздільнянський елеватор», реєстр прийнятого вантажу з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, відповідно до якого відправником є ПП «Велес-Корм», реєстр прийнятого вантажу з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, відповідно до якого відправником є ТОВ Фірма «Імперія», реєстр прийнятого вантажу з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, відповідно до якого відправником є ФГ «Південна зірка», а також свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ «Роздільнянський елеватор», сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» укладено договір № 20/08-1П, відповідно до якого ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» (виконавець) зобов'язується надати послуги позивачу (замовнику) за винагороду з пошуку та підбору контрагентів-продавців, готових реалізувати замовнику соняшник, врожаю 2012 року.

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи та дослідженими судами копіями актів виконаних послуг, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, договорів з клієнтами, знайденими ТОВ «Компанія Сервісагротрейд», з якими ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» укладено договори та в підтвердження операцій по цим договорам - платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні та інші документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з ФГ «Південна зірка», ПП «Велес-Корм», ТОВ Фірма «Імперія», у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи виписані за наслідками виконання укладених правочинів, відповідають один одному та підтверджують товарність господарських операцій позивача з його контрагентами ФГ «Південна зірка», ПП «Велес-Корм», ТОВ Фірма «Імперія», чим спростовано твердження податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, отриманих від зазначених контрагентів (постачальників).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача про нікчемність спірних правочинів, оскільки такі ґрунтуються виключно на висновках актів, складених іншими податковими органами за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що наведені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товару/послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, у зв'язку з чим прийняте ним податкове повідомлення-рішення обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

За таких обставин, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі № 815/3099/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) О.В. Вербицька Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно