Постанова

від 21.08.2014 по справі 826/8932/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2014 року 09 год. 58 хв. № 826/8932/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Воздвиженський» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2014 року № 0004502203 і № 0004512203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Воздвиженський» (далі - позивач, ТОВ «Воздвиженський») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2014 року № 0004502203 і № 0004512203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679, про завищення ТОВ «Воздвиженський» сум валових витрат і податкового кредиту за місяць лютий 2012 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «БК «Палаццо», що на думку податкового органу є «безтоварним», документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладений між ТОВ «Воздвиженський» і ТОВ «БК «Палаццо» договір підряду від 18.01.2012р. № 18-1 щодо виконання оздоблювальних робіт в приміщення позивача за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-а, б, повністю відповідає вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Воздвиженський» (ідентифікаційний код 32161679) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459) за весь період діяльності, за результатами якої складений Акт від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Воздвиженський» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на суму 8 050, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 7 667, 00 грн., - внаслідок формування валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента-виконавця підрядних будівельних робіт - ТОВ «БК «Палаццо». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

30 липня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 14.05.2014р. по 20.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 14.05.2014р. № 570 і направлення на перевірку від 14.05.2014р. № 559, працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Воздвиженський» (ідентифікаційний код 32161679) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459) за весь період діяльності, за результатами якої складений Акт від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Воздвиженський» і ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459), а саме: договір підряду від 18.01.2012р. № 18-1, за умовами якого Підрядник (ТОВ «БК «Палаццо») мав виконати на користь Замовника (перевіряєме підприємство) платні будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Виконання оздоблювальних робіт на 2-му поверсі приміщень ТОВ «Воздвиженський», які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженськка, 60-А,Б» згідно кошторисної документації (Додаток № 1, 2 до даного Договору)». Додатковою угодою від 26.03.2012р. № 1 вказаний договір підряду було розірвано. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору підряду від 18.01.2012р. № 18-1, та виписаної ТОВ «БК «Палаццо» податкової накладної від 20.12.2012р. № 22, ТОВ «Воздвиженський» сформувало витрати за І-ий квартал 2012 року на суму 38 333, 00 грн. та віднесло до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму податку на додану вартість 8 050, 00 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівника відповідача прийшов до висновку, що такі документи (а саме: акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність). Також до перевірки не були надані технічна, проектно-кошторисна та виконавча документація, графіки виконання робіт на об'єктах, які б свідчили про реальність подій.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у листі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013р. № 3679/7/0709 (а саме: про наявність в провадженні СУ ФР ДПІ у Солом'янському р-ні Міндоходів у м. Києві кримінального провадження № 32013110090000086, що було розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3. ст. 212 Кримінального кодексу України. Зокрема, в ході здійснення оперативно-розшукових заходів співробітниками СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено, що групою осіб з метою надання послуг по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, тривалий час використовувалися реквізити, печатки, документи, предмети та речі, підприємств СГД з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ «БК Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), що створені з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на неправомірне збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість валових витрат підприємств реального сектору економіки - контрагентів даних підприємств), та в Акті Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013р. № 156/22-4/31748459 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами» постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року (за висновками якого реальність здійснення ТОВ «БК «Палаццо» операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками на загальну суму 33 006 598, 00 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.04.2013р. не підтверджено).

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Воздвиженський» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані звітні періоди на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Палаццо» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Воздвиженський» наступних норм законодавства України: пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за І-ий квартал 2012 року на суму 8 050, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 7 667, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 01 червня 2014 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 30.05.2014р. № 091 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 06.06.2014р. № 5095/10/26-56-22-03-05 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Воздвиженський» - без задоволення.

11 червня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0004502203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Воздвиженський» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 584, 00 грн., в т.ч. 7 667, 00 грн. - основний платіж, 1 917, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004512203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Воздвиженський» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 063, 00 грн., в т.ч. 8 050, 00 грн. - основний платіж, 2 013, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 18 січня 2012 року між ТОВ «Воздвиженський» (Замовник), в особі директора Перевезенцової-Окатової І.Л., та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір підряду за № 18-1, за умовами якого Підрядник (ТОВ «БК «Палаццо») зобов'язується за дорученням Замовника (позивача) виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Виконання оздоблювальних робіт на другому поверсі приміщень ТОВ «Воздвиженський», який знаходяться за адресою: 01025, м. Київ, вул. Воздвиженськка, 60-А,Б, згідно кошторисної документації (Додаток № 1, 2) та даного Договору. Орієнтовна договірна ціна виконуваних робіт визначена у сумі 259 532, 00 грн., крім того ПДВ - 51 906, 40 грн., і уточнюється шляхом підписання додаткової угоди за визначених у цьому Договорі умов. Тривалість робіт становить 120 робочих днів, початок робіт - через 3 календарних дні з моменту перерахування Замовником авансу на рахунок Підрядника. Кінцеві розрахунки і платежі здійснюються Замовником за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3) з урахуванням раніше сплаченого авансу.

Також за умовами п. 6.4 цього Договору Замовник зобов'язується надати Підряднику підготовлений будівельний майданчик (фронт робіт), виконувати графік та заявку на постачання будівельних матеріалів, прийняти якісно виконані роботи і оплатити їх.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в тексті поданої позовної заяви, та додаткових пояснень від 19.08.2014р. № 46, поданих до канцелярії суду 20 серпня 2014 року, замовлення та придбання у ТОВ «БК «Палаццо» спірних підрядних робіт було зумовлено наступним: позивачу на праві приватної власності належить будівля за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженський, 60-А,Б, що засвідчується копіями договору купівлі-продажу від 28.03.2003р. № 23, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 квітня 2003 pоку в реєстровій книзі № д. 2П-253 за реєстровим № 250-П. З метою підтримання другого поверху вказаної будівлі в придатному для використання стані було вирішено провести ремонт до виконання якого була залучена будівельна організація - ТОВ «БК «Палаццо» згідно договору від 18.01.2012р. № 18-1. За даним Договором ТОВ «БК «Палаццо» виконувало оздоблювальні роботи (а саме - укладення плитки) в приміщеннях на другому поверсі названої вище будівлі. Загальна орієнтовна вартість робіт з ПДВ за погодженням сторін становила 311 438, 40 грн. (п.2.1.Договору). Для початку робіт ТОВ «Воздвиженський» перерахувало 20.02.2012р. ТОВ «БК «Палаццо» аванс у сумі 46 000, 00 грн., на що контрагентом була виписана податкова накладні (тобто, по першій події). Надалі в процесі виконання робіт, позивачу стало відомо про відсутність можливості залучення достатніх кредитних коштів для проведення ремонту в цілому та придбання меблів в приміщення на другому поверсі готелю «Воздвиженський», а тому як наслідок керівництвом було прийнято рішення зупинити виконання робіт та розірвати договір за домовленістю сторін (Додаткова угода № 1 від 26.03.2012р. до Договору). Таким чином, фактично ТОВ «БК «Палаццо» було виконано, а ТОВ «Воздвиженський» прийнято роботи лише на загальну суму 46 000,00 грн. (що підтверджується актом № 1 приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за березень 2012року.

На сьогоднішній день ремонтні роботи в нежитлових приміщеннях на другому поверсі будівлі по вул. Воздвиженська, 60-а,б (в літері А) у м. Києві не завершено, поверх 1 в експлуатацію не введено.

На підтвердження факту виконання ТОВ «БК «Палаццо» оздоблювальних робіт на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додатків № 1 і № 2 до Договору - Локальний кошторис на загально будівельні роботи (ремонт поверху) та Договірної ціни;

- накладної ТОВ «Воздвиженський» від 01.03.2012р. на безоплатну передачу ТОВ «БК «Палаццо» матеріалів для виконання робіт (а саме: плитки напільної в певній кількості та клею) всього на загальну суму 47 812, 10 грн. (без ПДВ);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, датованої 21.03.2012р., на суму 46 000, 00 грн. (з ПДВ);

- акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року за № 1, датованого 21.03.2012р., на суму 103 374, 52 грн. (з ПДВ 17 229, 08 грн.), згідно якого вартість робіт за вирахуванням вартості використаних при виконанні робіт матеріалів замовника в сумі 57 374, 52 грн. (з ПДВ), становить 46 000, 00 грн. (з ПДВ);

- податкової накладної від 20.02.2012р. № 22 на суму 46 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 666, 67 грн.), виписаної ТОВ «БК «Палаццо» на користь ТОВ «Воздвиженський», та яка підписана керівником останнього ОСОБА_3 і скріплена печаткою підприємства;

- платіжних доручень ТОВ «Воздвиженський» від 20.02.2012р. за № 14 і № 15670 на загальну суму 46 000, 00 грн.;

- додаткової угоди № від 26.03.2012р. до Договору згідно якої сторони домовилися розірвати договір від 18.01.2012р. № 18-1.

Також на підтвердження факту попереднього придбання матеріалів, які були використанні контрагентом-підрядником ремонтних (оздоблювальних) робіт позивач надав суду копії видаткових накладних підприємства-постачальника ТОВ «Плаза Сервіс» від 25.10.2010р. № РН-0000017 і від 18.04.2011р. № Б-00000396, банківських виписок з відомостями про перерахування позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та пояснювальної записки працівника ТОВ «Воздвиженський» щодо обсягів використання переданих ТОВ «БК «Палаццо» матеріалів. Згідно письмових пояснень позивача від 19.08.2014р. № 46 зазначені матеріали зберігалися на складі Товариства та подальшому були використані для виконання робіт з облаштування плиткою санвузлів у приміщенні другого поверху ТОВ «Воздвиженський» у повному обсязі.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Воздвиженський» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту (крім того, згідно тексту Акта перевірки протягом перевіряємого періоду до основного виду діяльності позивача за КВЕД відносилися - 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, що свідчить про зв'язок спірних господарських операцій з господарською діяльністю позивача); наказу ТОВ «Воздвиженський» від 11.01.2010р. № 3 «Про проведення ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях 2 поверху»; реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 04.04.2003р. щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення (в літ. А) в будівлі за адресою: м. київ, вул. Воздвиженська, 60-А,Б, договору купівлі-продажу від 28.03.2003р. № 23, укладеного між ЗАТ «Лігобуд» (Продавцем) і позивачем (Покупцем) щодо придбання нежитлових приміщень загальною площею 418,2 кв.м. за вказаною адресою і акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 28.03.2003р.; документів фінансової звітності (баланс станом на 30.06.2012р. та звіт про фінансові результати за І-е півріччя 2012 року).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період лютий 2012 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Воздвиженський», так і його контрагентом-підрядником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Воздвиженський» і ТОВ «БК «Палаццо», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «БК «Палаццо» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_3), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору від 18.01.2012р. № 18-1 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином.

Під час розгляду судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Воздвиженський» або його контрагента - ТОВ «БК «Палаццо», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З огляду на вищевикладене судом не береться до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 18.02.2013р., складеного в ході здійснення досудового слідства в межах кримінального провадження № 320131100100000027 (копії будь-яких процесуальних документів про порушення та стан розслідування такого кримінального провадження відповідачем суду пред'явлені не були) як на належний доказ нікчемності спірного правочину позивача з його контрагентом - ТОВ «БК «Палаццо».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 11.06.2014р. № 0004502203 і № 0004512203.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Воздвиженський» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 червня 2014 року № 0004502203 і № 0004512203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воздвиженський» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60-А,Б, ідентифікаційний код 32161679) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова