Ухвала

від 25.11.2014 по справі 826/8932/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8932/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2014 року № 0004502203 та № 0004512203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" серпня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 21.08.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" серпня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що протягом періоду з 14.05.2014р. по 20.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 14.05.2014р. № 570 і направлення на перевірку від 14.05.2014р. № 559, працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Воздвиженський» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ «БК «Палаццо» за весь період діяльності, за результатами якої складений Акт від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679. В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Воздвиженський» і ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459), а саме: договір підряду від 18.01.2012р. № 18-1, за умовами якого Підрядник (ТОВ «БК «Палаццо») мав виконати на користь Замовника (перевіряєме підприємство) платні будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Виконання оздоблювальних робіт на 2-му поверсі приміщень ТОВ «Воздвиженський», які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженськка, 60-А,Б» згідно кошторисної документації». Додатковою угодою від 26.03.2012р. № 1 вказаний договір підряду було розірвано. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору підряду від 18.01.2012р. № 18-1, та виписаної ТОВ «БК «Палаццо» податкової накладної від 20.12.2012р. № 22, ТОВ «Воздвиженський» сформувало витрати за І-ий квартал 2012 року на суму 38 333, 00 грн. та віднесло до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму податку на додану вартість 8 050, 00 грн. За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів відповідач прийшов до висновку, що такі документи (а саме: акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність). Також до перевірки не були надані технічна, проектно-кошторисна та виконавча документація, графіки виконання робіт на об'єктах, які б свідчили про реальність подій. Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у листі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013р. № 3679/7/0709 (а саме: про наявність в провадженні СУ ФР ДПІ у Солом'янському р-ні Міндоходів у м. Києві кримінального провадження № 32013110090000086, що було розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3. ст. 212 Кримінального кодексу України. Зокрема, в ході здійснення оперативно-розшукових заходів співробітниками СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено, що групою осіб з метою надання послуг по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, тривалий час використовувалися реквізити, печатки, документи, предмети та речі, підприємств СГД з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ «БК Палаццо», що створені з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на неправомірне збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість валових витрат підприємств реального сектору економіки - контрагентів даних підприємств), та в Акті Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013р. № 156/22-4/31748459 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами» постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року (за висновками якого реальність здійснення ТОВ «БК «Палаццо» операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками на загальну суму 33 006 598, 00 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.04.2013р. не підтверджено). З урахуванням вищевикладеного, відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Воздвиженський» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані звітні періоди на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Палаццо» за наслідками нереальних господарських операцій. 11 червня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення: - за № 0004502203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Воздвиженський» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 584, 00 грн., в т.ч. 7 667, 00 грн. - основний платіж, 1 917, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004512203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Воздвиженський» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 063, 00 грн., в т.ч. 8 050, 00 грн. - основний платіж, 2 013, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд прийшов м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року). Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV). Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11. На підтвердження факту виконання ТОВ «БК «Палаццо» оздоблювальних робіт на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, в матеріалах справи наявні оригінали та копії первинних документів: - додатків № 1 і № 2 до Договору - Локальний кошторис на загально будівельні роботи (ремонт поверху) та Договірної ціни;

- накладної ТОВ «Воздвиженський» від 01.03.2012р. на безоплатну передачу ТОВ «БК «Палаццо» матеріалів для виконання робіт (а саме: плитки напільної в певній кількості та клею) всього на загальну суму 47 812, 10 грн. (без ПДВ); - довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, датованої 21.03.2012р., на суму 46 000, 00 грн. (з ПДВ); - акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року за № 1, датованого 21.03.2012р., на суму 103 374, 52 грн. (з ПДВ 17 229, 08 грн.), згідно якого вартість робіт за вирахуванням вартості використаних при виконанні робіт матеріалів замовника в сумі 57 374, 52 грн. (з ПДВ), становить 46 000, 00 грн. (з ПДВ); - податкової накладної від 20.02.2012р. № 22 на суму 46 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 666, 67 грн.), виписаної ТОВ «БК «Палаццо» на користь ТОВ «Воздвиженський», та яка підписана керівником останнього ОСОБА_3 і скріплена печаткою підприємства; - платіжних доручень ТОВ «Воздвиженський» від 20.02.2012р. за № 14 і № 15670 на загальну суму 46 000, 00 грн.; - додаткової угоди № від 26.03.2012р. до Договору згідно якої сторони домовилися розірвати договір від 18.01.2012р. № 18-1. Також на підтвердження факту попереднього придбання матеріалів, які були використанні контрагентом-підрядником ремонтних (оздоблювальних) робіт в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних підприємства-постачальника ТОВ «Плаза Сервіс» від 25.10.2010р. № РН-0000017 і від 18.04.2011р. № Б-00000396, банківських виписок з відомостями про перерахування позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та пояснювальної записки працівника ТОВ «Воздвиженський» щодо обсягів використання переданих ТОВ «БК «Палаццо» матеріалів. Згідно письмових пояснень позивача від 19.08.2014р. № 46 зазначені матеріали зберігалися на складі Товариства та подальшому були використані для виконання робіт з облаштування плиткою санвузлів у приміщенні другого поверху ТОВ «Воздвиженський» у повному обсязі. Також, в матеріалах справи наявні копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту (крім того, згідно тексту Акта перевірки протягом перевіряємого періоду до основного виду діяльності позивача за КВЕД відносилися - 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, що свідчить про зв'язок спірних господарських операцій з господарською діяльністю позивача); наказу ТОВ «Воздвиженський» від 11.01.2010р. № 3 «Про проведення ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях 2 поверху»; реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 04.04.2003р. щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення (в літ. А) в будівлі за адресою: м. київ, вул. Воздвиженська, 60-А,Б, договору купівлі-продажу від 28.03.2003р. № 23, укладеного між ЗАТ «Лігобуд» (Продавцем) і позивачем (Покупцем) щодо придбання нежитлових приміщень загальною площею 418,2 кв.м. за вказаною адресою і акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 28.03.2003р.; документів фінансової звітності (баланс станом на 30.06.2012р. та звіт про фінансові результати за І-е півріччя 2012 року). Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період лютий 2012 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України. Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Так, безпосередньо в Акті перевірки від 27.05.2014р. № 2201/26-56-22-03-09/32161679 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 21.08.2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" серпня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.