Постанова

від 05.09.2014 по справі 826/6412/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 вересня 2014 року 10:18 справа №826/6412/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в яких, з урахуванням подальшого об'єднання позовних вимог, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0000012201 та №0000022201.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6412/14 та №826/6415/14, закінчено підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/6412/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та №826/6415/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в одне провадження і присвоєно справі номер №826/6412/14.

В судове засідання 04 вересня 2014 року представники сторін не прибули; представником позивача попередньо подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників сторін та положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04 вересня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 09 січня 2014 року №0000012201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 771 875,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 417 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 354 375,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 09 січня 2014 року №0000012201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року на 10 173,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 543,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 грудня 2013 року №2345/26-56-22-01-03/36336351 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (код за ЄДРПОУ 36336351) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем зокрема підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 1 417 500,00 грн., та підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, за грудень 2012 року у розмірі 10 173,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення щодо заниження податку на прибуток мотивовані наступним: господарські операції ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" з ТОВ "Компанія Нельсон" не спрямовані на настання реальних наслідків, а метою їх здійснення є лише отримання податкової вигоди; господарські операції ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" з ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" спрямовані на штучне формування витрат, оскільки їх здійснення є недоцільним та встановлено удаваність укладених правочинів. Наведене, на думку відповідача, виключає можливість позивача формувати витрати по спірним господарським операціям.

Порушення щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану в Акті перевірки обґрунтовуються наступним: позивач завищив податковий кредит у зв'язку із розбіжністю між податковим кредитом ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" та податковими зобов'язаннями постачальника - ПАТ "ПБК "Радомишль" за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у зв'язку із коригуванням постачальником податкових зобов'язань.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "Компанія Нельсон" ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" та ПП "Гран-Трейд" підтверджені первинними документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а товариством дотримано передбачені умови для формування витрат; сума задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість повністю співпадає із сумою податкових зобов'язань ПАТ "ПБК "Радомишль".

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" та його контрагентами - ТОВ "Компанія Нельсон" ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (замовник) та ТОВ "Компанія Нельсон" (виконавець) 28 березня 2012 року укладено договір №03-12, за умовами якого виконавець надає змовнику обмежені консультаційні послуги стосовно зміни класифікації, коригування та розкриття позицій, передбачених планом рахунків та стандартами бухгалтерського обліку, які застосовуються в Україні, з метою приведення фінансової звітності замовника у відповідність до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ); результати проведення робіт мають включати рекомендації щодо відображення в обліку господарських операцій відповідно до МСФЗ, якщо це не суперечить національному законодавству; у випадку розбіжностей виконавець надає рекомендації щодо обліку відхилень з метою спрощення підготовки звітності замовника за МСФЗ.

Відповідно до акта здачі-приймання робіт від 23 квітня 2012 року виконавець надав обумовлені договором послуги, розробив та передав форми та методологію формування звітності у відповідності до МСФЗ та оперативного обліку на суму 2 000 000,00 грн. без податку на додану вартість.

Згідно з додатком до акта здачі-приймання робіт від 27 квітня 2012 року наведено детальний перелік робіт виконаних робіт з впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності, зокрема: проведення перед проектного дослідження на підприємстві, аналізі його роботи та облікової системи; розробка схеми реалізації та переходу обліку на МСФЗ; визначення інструментальних засобів керування системою, тощо; та зазначено про наслідки реалізації проекту, наприклад: реалізовано одноразове введення даних в документах, реалізовані зручні форми введення інформації, доопрацьовано існуючу інформаційну систему для автоматичного відображення операцій по плану нових рахунків, реалізовано можливість мультивалютності та ведення курсової різниці.

Між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (принципал) та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" (гарант) укладено договір надання гарантії від 21 червня 2012 року №21/06/2012-1-Г, відповідно до якого гарант за плату зобов'язується гарантувати перед визначеним додатковими договорами до цього договору колом кредиторів виконання принципалом своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) за договорами (угодами) укладеними між принципалом та кредиторами.

Гарантією у сенсі даного договору можуть бути забезпечені як зобов'язання принципала по укладених договорах, так і зобов'язання, які можуть виникнути у принципала перед кредиторами в межах укладених між ними угод у майбутньому у період дії договору.

Гарант зобов'язується видати кредиторам по одній гарантії щодо кожного кредитора щодо угоди, які визначаються в додаткових угодах до цього договору; строк дії гарантії - до 31 грудня 2012 року.

Згідно з додатковими договорами до договору надання гарантії від 21 червня 2012 року №21/06/2012-1-Г від 21 червня 2012 року №№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 гарант зобов'язався гарантувати виконання ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) перед наступними кредиторами:

- перед Підприємством обласної споживчої спілки "Житомирська Універсальна база" за договором від 01 березня 2011 року на суму 300 000,00 грн.;

- перед ПрАТ "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" за договором від 09 грудня 2011 року на суму 300 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Н-Транс" за договором від 01 квітня 2011 року на суму 500 000,00 грн.;

- перед ТОВ "ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" за договором від 23 лютого 2012 року на суму 3 500 000,00 грн.;

- перед ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" за договором від 01 січня 2011 року на суму 54 100 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У" за договором від 31 січня 2011 року на суму 250 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Сан Парк" за договором від 16 лютого 2011 року на суму 250 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Студія ТВ+" за договором від 20 жовтня 2011 року на суму 700 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Український Рітейл" за договором від 01 липня 2011 року на суму 250 000,00 грн.;

- перед ПрАТ "Український промислово-інвестиційний концерн" за договором від 01 листопада 2011 року на суму 250 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Фоззі-Фуд" за договором від 11 листопада 2011 року на суму 400 000,00 грн.;

- перед ТОВ "Херсон "Плодоовочевий комбінат" за договором від 04 травня 2009 року на суму 1 500 000,00 грн.

Відповідно до складених між сторонами актів прийому-передачі гарант в забезпечення виконання зобов'язань видав ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" гарантії для кожного кредитора, які посвідчені відповідним гарантійними листами.

Всього на виконання договору та додаткових угод до нього, згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, гарантом надано послуги на суму 4 780 000,00 грн.

Оплата за поставлені послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних виписок банку, долучених до матеріалів справи.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст Акта перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" здійснює діяльність по виробництву продуктів бродіння (пиво, квас), соків та нектарів, переробці фруктів та овочів та розповсюдженням такої продукції; позивач має необхідні потужності для здійснення господарської діяльності, інформацію про що також міститься на сайті компанії - http://www.ridnamarka.com.ua/main.html. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Матеріали справи свідчать, що послуги, придбані у ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін", замовлялись позивачем з метою оптимізації та провадження господарської діяльності, зокрема, як пояснив позивач, впровадження МСФЗ мало на меті сприяти налагодженню зовнішньоекономічних зв'язків та покращенню конкурентоспроможності; перехід на систему МСФЗ сприяє створенню умов для складення достовірної фінансової звітності, визначення рівня прибутковості, економічного потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства; послуги з надання гарантій замовлялись з метою доведення ділової репутації перед кредиторам і надання їм реальної впевненості про виконання зобов'язань за взятими зобов'язаннями.

Доводів про не пов'язаність з господарською діяльністю договорів позивача з кредиторами, виконання зобов'язань за якими забезпечувалось гарантією, та про не реальність операцій із кредиторами, відповідач не наводить.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг та товару у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів та додаткових угод до них, актів приймання-передачі наданих послуг, копії гарантійних листів; розроблену ТОВ "Компанія Нельсон" "Облікову політику ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА"; копії виписок банку; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо існування підприємств-кредиторів.

На думку суду, матеріали справи підтверджують, що ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" у зв'язку з придбанням у них послуг.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів по відносинам із ТОВ "Компанія Нельсон", в яких зазначено про форми та методологію формування звітності у відповідності до МСФЗ, оскільки відповідач не визначив, які саме це мають бути документи, та не довів їх виключність у підтвердженні реальності господарської операції.

У свою чергу позивач вважає, що таким документом, який містить інформацію про форми та методологію формування звітності у відповідності до МСФЗ, є додаток до акта здачі-приймання робіт від 27 квітня 2012 року, який надався до ДПІ у Подільському районі разом із запереченням на Акт перевірки.

Як передбачає пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, не врахування відповідачем до прийняття рішення наданих позивачем документів, не вказує на відсутність таких документів під час перевірки.

Безпідставними є доводи відповідача про недоцільність придбання гарантій через відсутність заборгованості перед кредиторами, оскільки вони суперечать принципу самостійності та вільного вибору господарської діяльності.

Крім того, відповідно до положень статей 546, 560-569 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання, тобто правовим механізмом, за допомогою якого боржник та кредитор наперед забезпечують виконання один перед одним взаємних зобов'язань, не маючи при цьому на увазі обов'язкову наявність порушення зобов'язань на момент укладення правочину про забезпечення виконання зобов'язання; обов'язок гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Суд не погоджується також із доводами відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" договір надання гарантії від 21 червня 2012 року №21/06/2012-1-Г має ознаки удаваного правочину.

Так, відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

На думку відповідача, сторони приховали реальну мету договору комісії - отримання податкової вигоди шляхом штучного формування витрат.

У той же час частина друга статті 235 Цивільного кодексу України встановлює, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Застосовуючи норми частини другої статті 235 Цивільного кодексу України за логікою відповідача вбачається, що між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" фактично укладено правочин про отримання податкової вигоди шляхом штучного формування витрат, однак такого правочину Законом не визначено.

Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували удаваність укладеного у межах спірних правовідносин правочину.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів і послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

В частині висновків Акта перевірки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ПАТ "ПБК "Радомишль", суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що дійсною назвою ПАТ "ПБК "Радомишль" є ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки та відповідачем під час судового розгляду справи не заперечується факт придбання ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" товару у ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" та мети придбання подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачає, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" здійснювалась будь-яка зміна суми компенсації вартості поставленого товару на суму податку на додану вартість у розмірі 10 173,00 грн., що могло б стати підставою для здійснення відповідних коригувань сторонами правочину.

На думку суду, відомості будь-якої інформаційної системи, у тому числі системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про розбіжності між сумою податкових зобов'язань постачальника з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту покупця не можуть бути підставою для позбавлення прав покупця на податковий кредит.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", а висновки Акта перевірки про завищення податного кредиту є помилковими, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 09 січня 2014 року №0000012201 та №0000022201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що за позовні вимоги в об'єднаних справах позивач сплатив судовий збір у розмірі 6 699,00 грн. (1 827,00 грн. + 4 872,00 грн.), тобто 100 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, тобто, у розмірі, більшому ніж передбачено Законом.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України належить присудити лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру - 669,90 грн. (182,70 грн.+487,20 грн.); решта 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 09 січня 2014 року №0000012201 та №0000022201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 669,90 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко