Ухвала

від 03.02.2015 по справі 826/6412/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/56819/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014

у справі № 826/6412/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.01.2014 № 0000012201 та № 0000022201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на не дослідження всіх доказів, наданих податковим органом.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 2345/26-56-22-01-03/36336351 від 12.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 1 417 500 грн. та пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів: за грудень 2012 року у розмірі 10 173 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.01.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 771 875 грн., в т.ч.: 1 417 500 грн. основного платежу та 354 375 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000022201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року на 10 173 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 543,25 грн.

Донараховуючи грошові зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що господарські операції ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» з ТОВ «Компанія Нельсон» не були спрямовані на настання реальних наслідків, а метою їх здійснення було отримання податкової вигоди; господарські операції ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» з ТОВ «Фінансова компанія «Дельфін» спрямовані на штучне формування витрат, оскільки їх здійснення є недоцільним та встановлено удаваність укладених правочинів, що виключає можливість позивача формувати витрати по спірним господарським операціям.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідач посилався на те, що позивачем завищено податковий кредит, у зв'язку із розбіжністю між податковим кредитом ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» та податковими зобов'язаннями постачальника - ПАТ «ПБК «Радомишль» за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у зв'язку із коригуванням постачальником податкових зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» (замовник) та ТОВ «Компанія Нельсон» (виконавець) 28.03.2012 укладено договір № 03-12, за умовами якого виконавець надає замовнику обмежені консультаційні послуги стосовно зміни класифікації, коригування та розкриття позицій, передбачених планом рахунків та стандартами бухгалтерського обліку, які застосовуються в Україні, з метою приведення фінансової звітності замовника у відповідність до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ); результати проведення робіт мають включати рекомендації щодо відображення в обліку господарських операцій відповідно до МСФЗ, якщо це не суперечить національному законодавству; у випадку розбіжностей виконавець надає рекомендації щодо обліку відхилень з метою спрощення підготовки звітності замовника за МСФЗ.

Факт виконання господарських операцій за вказаним договором судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, гарантійними листами, розробленою ТОВ «Компанія Нельсон» «Обліковою політикою ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА», виписками банку, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо існування підприємств-кредиторів.

21.06.2012 між ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» (принципал) та ТОВ «Фінансова компанія «Дельфін» (гарант) укладено договір надання гарантії від 21.06.2012 № 21/06/2012-1-Г, відповідно до якого гарант (контрагент) за плату зобов'язується гарантувати перед визначеним додатковими договорами до цього договору колом кредиторів виконання принципалом своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) за договорами (угодами) укладеними між принципалом та кредиторами. Гарантією у сенсі даного договору можуть бути забезпечені як зобов'язання принципала по укладених договорах, так і зобов'язання, які можуть виникнути у принципала перед кредиторами в межах укладених між ними угод у майбутньому в період дії договору. Гарант зобов'язується видати кредиторам по одній гарантії щодо кожного кредитора щодо угоди, які визначаються в додаткових угодах до цього договору; строк дії гарантії - до 31.12.2012.

Згідно з додатковими договорами до вказаного договору від 21.06.2012 № № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 гарант зобов'язався гарантувати виконання ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) перед наступними кредиторами: перед Підприємством обласної споживчої спілки «Житомирська Універсальна база» за договором від 01.03.2011 на суму 300 000 грн.; перед ПАТ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» за договором від 09.12.2011 на суму 300 000 грн.; перед ТОВ «Н-Транс» за договором від 01.04.2011 на суму 500 000 грн.; перед ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе» за договором від 23.02.2012 на суму 3 500 000 грн.; перед ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» за договором від 01.01.2011 на суму 54 100 000 грн.; перед ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» за договором від 31.01.2011 на суму 250 000 грн.; перед ТОВ «Сан Парк» за договором від 16.02.2011 на суму 250 000 грн.; перед ТОВ «Студія ТВ+» за договором від 20.10.2011 на суму 700 000 грн.; перед ТОВ «Український Рітейл» за договором від 01.07.2011 на суму 250 000 грн.; перед ПАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» за договором від 01.11.2011 на суму 250 000 грн.; перед ТОВ «Фоззі-Фуд» за договором від 11.11.2011 на суму 400 000 грн.; перед ТОВ «Херсон «Плодоовочевий комбінат» за договором від 04.05.2009 на суму 1 500 000 грн.

Факт виконання господарських зобов'язань за вказаним договором з урахуванням додаткових договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами прийому-передачі наданих послуг; гарантіями для кожного кредитора, які посвідчені відповідними гарантійними листами; виписками банку.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Компанія Нельсон» та ТОВ «Фінансова компанія «Дельфін» послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що підтверджує добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено в судовому порядку у позивача наявні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Компанія Нельсон» та ТОВ «Фінансова компанія «Дельфін», тому позивач правомірно сформував витрати в спірному періоді за результатами взаємовідносин із зазначеними контрагентами по придбанню в них послуг, а донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000012201 від 09.01.2014 є необґрунтованим та таким, що спростоване, дослідженими судами попередніх інстанцій, матеріалами справи.

Щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів: за грудень 2012 року у розмірі 10 173 грн., судами встановлено наступне.

Відповідач в акті перевірки зазначив про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ПАТ «ПБК «Радомишль» (дійсною назвою ПАТ «ПБК «Радомишль» є ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»).

Проте, актом перевірки факт придбання ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «РІДНА МАРКА» товару у ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль», мета придбання та подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому порядку, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» було зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль», що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними та не оспорюється самим відповідачем, та не підтвердженням того, що вказаним контрагентом позивача здійснювалась будь-яка зміна суми компенсації вартості поставленого товару на суму податку на додану вартість у розмірі 10 173 грн., що могло б стати підставою для здійснення відповідних коригувань сторонами правочину, то зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000022201 від 09.01.2014 здійснено податковим органом безпідставно.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний