Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/6412/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6412/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник відповідача Перепелюк О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА"до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (надалі - ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 р. №0000012201 та №0000022201.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо не реальності здійснення господарських угод з контрагентами спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства. Товариством дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат, а сума задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість повністю співпадає із сумою податкових зобов'язань ПАТ "ПБК "Радомишль".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 09.01.2014 року №0000012201 та №0000022201.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не надав до перевірки документи, які б могли підтвердити реальність операцій між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" та ТОВ «Компанія «Нельсон», а саме відповідні матеріали, в яких зазначено які саме форми та методологію формування звітності у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності було розроблено контрагентом для позивача. Крім того зазначено, що аналізуючи операції ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" з отримання фінансової гарантії від ТОВ «Фінансова компанія «Дельфін», можна дійти висновку, що позивачем фактично здійснено операцію, направлену на отримання податкової вигоди шляхом штучного формування витрат, оскільки отримання послуг фінансової гарантії перед кредиторами, перед якими відсутня заборгованість, є недоцільним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА", за наслідками якої складено акт від 12.12.2013 року №2345/26-56-22-01-03/36336351 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (код за ЄДРПОУ 36336351) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення щодо заниження податку на прибуток: господарські операції ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" з ТОВ "Компанія Нельсон" не спрямовані на настання реальних наслідків, а метою їх здійснення є лише отримання податкової вигоди; господарські операції ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" з ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" спрямовані на штучне формування витрат, оскільки їх здійснення є недоцільним та встановлено удаваність укладених правочинів, що виключає можливість позивача формувати витрати по спірним господарським операціям.

Щодо порушень про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану в акті перевірки зазначено: позивач завищив податковий кредит у зв'язку із розбіжністю між податковим кредитом ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" та податковими зобов'язаннями постачальника - ПАТ "ПБК "Радомишль" за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у зв'язку із коригуванням постачальником податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган в акті перевірки робить висновок: про порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 1 417 500,00 грн., та підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів: за грудень 2012 року у розмірі 10 173,00 грн.

Відповідач на підставі вказаного акту прийняв податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0000012201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 771 875,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 417 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 354 375,00 грн. та від 09 січня 2014 року №0000012201 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року на 10 173,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 543,25 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в акті перевірки зазначив про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ПАТ "ПБК "Радомишль" (дійсною назвою ПАТ "ПБК "Радомишль" є ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"). При цьому, згідно акту перевірки факт придбання ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" товару у ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", мета придбання та подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності відповідачем не заперечується.

ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платники податку на додану вартість і податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправного висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль". Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" здійснювалась будь-яка зміна суми компенсації вартості поставленого товару на суму податку на додану вартість у розмірі 10 173,00 грн., що могло б стати підставою для здійснення відповідних коригувань сторонами правочину.

Тобто, відомості інформаційної системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про розбіжності між сумою податкових зобов'язань постачальника з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту покупця, не можуть бути підставою для позбавлення прав покупця на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (замовник) та ТОВ "Компанія Нельсон" (виконавець) 28 березня 2012 року укладено договір №03-12, за умовами якого виконавець надає змовнику обмежені консультаційні послуги стосовно зміни класифікації, коригування та розкриття позицій, передбачених планом рахунків та стандартами бухгалтерського обліку, які застосовуються в Україні, з метою приведення фінансової звітності замовника у відповідність до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ); результати проведення робіт мають включати рекомендації щодо відображення в обліку господарських операцій відповідно до МСФЗ, якщо це не суперечить національному законодавству; у випадку розбіжностей виконавець надає рекомендації щодо обліку відхилень з метою спрощення підготовки звітності замовника за МСФЗ.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав: копії господарських договорів та додаткових угод до них, актів приймання-передачі наданих послуг, копії гарантійних листів; розроблену ТОВ "Компанія Нельсон" "Облікову політику ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА"; копії виписок банку; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо існування підприємств-кредиторів.

Згідно акту здачі-приймання робіт від 23.04.2012 р. виконавець надав обумовлені договором послуги, розробив та передав форми та методологію формування звітності у відповідності до МСФЗ та оперативного обліку на суму 2 000 000,00 грн. без податку на додану вартість, та додаток до акта здачі-приймання робіт від 27.04.2012 року, в якому наведено детальний перелік робіт виконаних робіт з впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності, зокрема: проведення проектного дослідження на підприємстві, аналіз його роботи та облікової системи; розробка схеми реалізації та переходу обліку на МСФЗ; визначення інструментальних засобів керування системою, тощо; та зазначено про наслідки реалізації проекту, наприклад: реалізовано одноразове введення даних в документах, реалізовані зручні форми введення інформації, доопрацьовано існуючу інформаційну систему для автоматичного відображення операцій по плану нових рахунків, реалізовано можливість мультивалютності та ведення курсової різниці.

З огляду на вказане, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта, що позивач не надав документи, які б могли підтвердити реальність операцій між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" та ТОВ «Компанія «Нельсон». Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач не довів, яке виключне значення мають витребуваними ним документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Компанія «Нельсон».

Щодо відносин позивача з ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін", то з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" (принципал) та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" (гарант) укладено договір надання гарантії від 21.06.2012 року №21/06/2012-1-Г, відповідно до якого гарант (контрагент) за плату зобов'язується гарантувати перед визначеним додатковими договорами до цього договору колом кредиторів виконання принципалом своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) за договорами (угодами) укладеними між принципалом та кредиторами. Гарантією у сенсі даного договору можуть бути забезпечені як зобов'язання принципала по укладених договорах, так і зобов'язання, які можуть виникнути у принципала перед кредиторами в межах укладених між ними угод у майбутньому в період дії договору. Гарант зобов'язується видати кредиторам по одній гарантії щодо кожного кредитора щодо угоди, які визначаються в додаткових угодах до цього договору; строк дії гарантії - до 31 грудня 2012 року.

Згідно з додатковими договорами до вказаного договору від 21.06.2012 року №№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 гарант зобов'язався гарантувати виконання ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" своїх обов'язків щодо здійснення оплати за придбані товари (роботи, послуги, цінні папери, корпоративні права) перед наступними кредиторами:

- перед Підприємством обласної споживчої спілки "Житомирська Універсальна база" за договором від 01.03.2011 року на суму 300000грн.;

- перед ПрАТ "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" за договором від 09.12.2011 року на суму 300000 грн.;

- перед ТОВ "Н-Транс" за договором від 01.04.2011 року на суму 500000грн.;

- перед ТОВ "ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" за договором від 23.02.2012 року на суму 3500000 грн.;

- перед ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" за договором від 01.01.2011 року на суму 54100000грн.;

- перед ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У" за договором від 31.01.2011 року на суму 250000 грн.;

- перед ТОВ "Сан Парк" за договором від 16.02.2011 року на суму 250000грн.;

- перед ТОВ "Студія ТВ+" за договором від 20.10.2011 року на суму 700000 грн.;

- перед ТОВ "Український Рітейл" за договором від 01.07.2011 року на суму 250000 грн.;

- перед ПрАТ "Український промислово-інвестиційний концерн" за договором від 01.11.2011 року на суму 250000грн.;

- перед ТОВ "Фоззі-Фуд" за договором від 11.11.2011 року на суму 400000 грн.;

- перед ТОВ "Херсон "Плодоовочевий комбінат" за договором від 04.05.2009 року на суму 1500000 грн.

Згідно актів прийому-передачі складених між сторонами, гарант в забезпечення виконання зобов'язань видав ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" гарантії для кожного кредитора, які посвідчені відповідним гарантійними листами. Всього на виконання договору та додаткових угод до нього, згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, гарантом надано послуги на суму 4780000 грн.

На підтвердження оплати за поставлені послуги позивач надав копії відповідних виписок банку.

Таким чином, відповідачем не доведено, що на момент перевірки у позивача були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Крім того, відповідач не заперечував, що первинні документи, що складені у межах спірних господарських операцій, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань, суду не надано. Апелянтом вказане не спростовано.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Нельсон" та ТОВ "Фінансова компанія "Дельфін" у зв'язку з придбанням у них послуг.

Також безпідставними є доводи відповідача про недоцільність придбання гарантій через відсутність заборгованості перед кредиторами, оскільки вони суперечать принципу самостійності та вільного вибору господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вищезазначених вірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РІДНА МАРКА" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.