Рішення

від 26.08.2014 по справі 910/11505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11505/14 26.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» До Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» Простягнення 367 452,31 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Шевченко С.А.- за дов,, Фень Ю.А.- за дов., Фень В.О.- за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» 259 200,00 грн. орендної плати за період з червня по листопад 2011р, 35 513,95 грн. пені, 23 673,60грн. збитки від прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції, 49 064,76грн. відсотків за порушення грошового зобов'язання, а всього 367 452,31 грн. заборгованості за договором оренди від 01.02.2009р.

Відповідач в судовому засіданні 08.07.2014р. надав суду Відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує на пред'явленні вимоги, з підстав відсутності боргових зобов'язань за договором оренди від 01.02.2009р.

На призначені судові засідання 26.08.2014р. представник відповідача не з'являвся, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника Відповідача І.О. Гурез на Розписці в повідомленні про перерву на 26.08.2014р.

26.08.2014р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із допущеними неточностями і технічними помилками у розрахунках, враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача наступну заборгованість

- 259 200,00 грн. орендної плати за період з червня по листопад 2011р;

- 17 561,69 грн. - пеня;

- 20 256,83 - 3% річних;

- 16 588,80 грн. - інфляційні втрати.

Вказана заява прийнята судом до розгляду. Отже, відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову.

Суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» було укладено договір оренди.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування корпус дубильної дільниці площею 1440,0кв.м, розташоване за адресою: м. Васильків, вул.. Гоголя,5 та обладнання, розміщене в ньому, що є власністю Орендодавця, згідно Актів приймання -передачі.

Пунктом 1. 3 Договору сторони визначили, що передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Суду доведено передача майна в оренду, про що свідчить складений та піписаний уповноваженими представниками Акт приймання-передачі обладнання та приміщення від 02.02.2009р.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що термін дії Договору оренди складається 11 місяців, з 01 лютого 2009р. по 31.12.2009р. включно. Додатковими угодами від 01.01.2010р. та 27.12.2010р. термін дії договору спочатку було продовжено по 31.12.2010р., а потім по 30.11.2011р.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати становив 25,00грн. за 1 кв. м площі (з ПДВ) на місяць та був збільшений до 30,00грн. за 1 кв.м площі (з ПДВ) на місяць з 01.12.2010р. відповідно до Додаткової угоди від 16.11.2010р.

Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата підлягає внесенню Відповідачем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкти оренди надавались в платне користування.

В разі, коли приміщення повернуто Орендодавцю після закінчення строку дії цього Договору, орендна плата виплачується Орендарем по день фактичної здачі приміщення Орендодавцеві (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору орендоване майно повинно бути повернене Орендодавцеві протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення строку дії цього Договору.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (пункт 2.8 договору), у даному спорі на Відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази повернення орендодавцю (Позивачу) об'єкт оренди за Актом про повернення об'єкту оренди.

Матеріалами справи доведено, що в порушення Договору Відповідач припинив внесення Позивачу орендної плати, починаючи з червня 2011р.

За розрахунком Позивача заборгованість орендаря складає 259 200,00грн. за період з червня по листопад 2011р.

Згідно п.6.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір від 01.02.2009 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму (оренди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі Позивачем приміщення корпус дубильної дільниці площею 1440,0кв.м, розташоване за адресою: м. Васильків, вул. Гоголя,5 та обладнання, розміщене в ньому, що є власністю Орендодавця в оренду Відповідачу (Акт приймання-передачі обладнання та приміщення від 02.02.2009р.), користування ним Відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за користування наданим в оренду нежитловим приміщенням за заявлений Позивачем період з червня 2011р. по листопад 2011р.

В матеріалах справи відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу приміщення загальною площею 1440,0кв.м.

Оскільки Договором оренди від 01.02.2009р. №б/н (п. 2.8) сторони погодили умови про обов'язок Відповідача передати Позивачу об'єкт оренди шляхом оформлення актом прийому-передачі об'єкта оренди, то саме на Відповідача покладається обов'язок, відповідно до ст. 33 ГПК України доведення факту повернення об'єкта оренди Позивачу.

Тому твердження Відповідача, що спірним приміщенням Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» з травня 2011р. не користується, не приймається судом до уваги, оскільки зазначені твердження Відповідача не підтверджено документально та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати становив 25,00грн. за 1 кв. м площі (з ПДВ) на місяць та був збільшений до 30,00грн. за 1 кв.м площі (з ПДВ) на місяць з 01.12.2010р. відповідно до Додаткової угоди від 16.11.2010р.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкти оренди надавались в платне користування.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте матеріали справи свідчать, що Відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі становить 259 200,00 грн. за період з червня по листопад 2011р., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 259 200,00 грн. орендної плати на підставі Договору оренди від 01.02.2009р., Відповідачем вказана заборгованість не спростована, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Твердження Відповідача про відсутність боргових зобов'язань за договором оренди від 01.02.2009р. з посиланням на акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 01.12.2013р., складений сторонами в грудні 2013р., згідно якого за твердженням Відповідача, сторонами не зафіксовано наявність будь-якої заборгованості, не приймається судом до уваги, оскільки в зазначеному Акт звірки взаєморозрахунків не міститься посилань на договір оренди від 01.02.2009р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.6.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачених п. 3.4 Договору від 01.02.2009р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Згідно здійсненого позивачем уточненого розрахунку з відповідача підлягає стягненню 17 561,69 грн. пені, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 17 561,69 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 16 588,80 грн. індекс інфляції та 20 256,83 грн. 3% річних, відповідно до ст. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до тверджень Відповідача у відзиві на позовну заяву, сплив термін давності на звернення до суду із вказаними вимогами.

Однак суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин позовну давність, з огляду про наступне.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата підлягає внесенню Відповідачем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкти оренди надавались в платне користування.

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості за період з червня по листопад 2011р.

Враховуючи існування договірних відносин між позивачем та відповідачем то, суд вважає, що позивач був зобов'язаний довідатися про порушення свого права 06 липня 2009 року. Саме з цієї дати й починається перебіг позовної давності.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 11.06.2014р. Отже, позовна давність не спливла до спірних відносин.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач не втратив право на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» (01042, м. Київ, вул. Глазунова, 4/47, код ЄДРПОУ 32491651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» (08600, м. Васильків, вул. Гоголя, 5, кв. 1, код ЄДРПОУ 31292488) 259 200,00 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00коп. орендної плати, 17 561 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 69 коп. пені, 16 588 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісім десять вісім) грн.80 коп. індекс інфляції та 20 256 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн.83 коп. 3% річних, 6 272 (шість тисяч двісті сімдесят дві) грн.14 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.09.2014р.

Суддя І.І.Борисенко