Постанова

від 04.11.2014 по справі 910/11505/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 910/11505/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Фень Ю.А., Шевченко С.А.,

від відповідача -Гурез І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» від 19.09.14 б/н

на рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2014

у справі № 910/11505/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА», м. Васильків

до товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» м. Київ

про стягнення 367 452грн.31коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2014 (суддя -Борисенко І.І.) задоволено позов ТОВ "Слава" та стягнуто з ТОВ "СІТРІ" 259200грн., з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, орендної плати за договором оренди від 01.02.2009р. за період з червня по листопад 2011, 17561грн.69коп. пені, 16588грн.80коп. інфляційних втрат, 20256грн.83коп. 3% річних та 6272грн.14коп. судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач повністю не розрахувався з позивачем за орендований згідно договору об'єкт. Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору, в зв'язку з його безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення у справі за відсутності представника відповідача. Вказує на недоведення позивачем факту перебування в спірному приміщенні та факту наявності заборгованості. Також, зазначає, що в зв'язку з незазначенням в рішенні суду періоду розрахунку пені, відповідачу неможливо встановити дотримання судом вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Зазначає і про необґрунтованість висновку суду про те, що акт звірки розрахунків за період з 01.01.2011 по 01.12.2013 не стосується договору оренди від 01.02.2009, лише з тих підстав, що у вказаному акті відсутнє посилання на спірний договір. Крім того, не погоджується відповідач і з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначив, що відповідачем не сплачено повністю орендну плату, яку згідно умов договору, останній повинен сплачувати по день фактичної здачі приміщення та не надав доказів повернення об'єкту оренди позивачу. При цьому п. 2.8 договору обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається саме на відповідача.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

01.02.2009р. між ТОВ "СЛАВА" (позивач-орендодавець) та ТОВ "СІТРІ" (відповідач-орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування корпус дубильної дільниці площею 1440,0кв.м, розташоване за адресою: м. Васильків, вул. Гоголя,5 та обладнання, розміщене в ньому, що є власністю Орендодавця, згідно Актів приймання -передачі.

Пунктом 1. 3 Договору сторони визначили, що передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Позивачем передано майно в оренду, про що свідчить складений та підписаний уповноваженими представниками сторін Акт приймання-передачі обладнання та приміщення від 02.02.2009р.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що термін дії Договору оренди складає 11 місяців, з 01 лютого 2009р. по 31.12.2009р. включно. Додатковими угодами від 01.01.2010р. та 27.12.2010р. термін дії договору спочатку було продовжено по 31.12.2010р., а потім по 30.11.2011р.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати становив 25грн. за 1 кв. м площі (з ПДВ) на місяць та був збільшений до 30грн. за 1 кв.м площі (з ПДВ) на місяць з 01.12.2010р. відповідно до Додаткової угоди від 16.11.2010р.

Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата підлягає внесенню Відповідачем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкти оренди надавались в платне користування.

В разі, коли приміщення повернуто Орендодавцю після закінчення строку дії цього Договору, орендна плата виплачується Орендарем по день фактичної здачі приміщення Орендодавцеві (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору орендоване майно повинно бути повернуто Орендодавцеві протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення строку дії Договору.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (пункт 2.8 договору), у даному спорі на Відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази повернення орендодавцю (позивачу) об'єкту оренди за Актом про повернення об'єкту оренди.

Судом встановлено, що в порушення Договору Відповідач припинив внесення позивачу орендної плати, починаючи з червня 2011р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 259 200грн. заборгованості з орендної плати за період з червня по листопад 2011р., 17561грн.69 коп. - пені, 20 256грн.83 коп.- 3% річних та 16 588грн.80коп. інфляційних втрат.

Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування об'єктом оренди у заявлений позивачем період з червня по листопад 2011р. не виконав.

На підтвердження наявності заборгованості за спірним Договором, позивачем до матеріалів справи додано довідку №194 від 07.10.2014 про залишкову суму боргу ТОВ «СІТРІ» (а.с. 55).

Заперечуючи проти суми заборгованості відповідач не спростовує факту непроведення орендних платежів, а вказує на те, що не перебував в орендованому об'єкті в зазначений період. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення.

При цьому договором оренди (п. 2.8) сторони погодили умови про обов'язок відповідача передати позивачу об'єкт оренди шляхом оформлення акту прийому-передачі, тому саме на відповідача покладається обов'язок, відповідно до ст. 33 ГПК України, доведення факту повернення об'єкта оренди позивачу. Отже, твердження відповідача, що спірним приміщенням ТОВ "СІТРІ" з травня 2011р. не користується, є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Також, необґрунтованими є й посилання відповідача на акт звірки розрахунків за період з 01.01.2011 по 01.12.2013, оскільки у вказаному акті відсутнє посилання на спірний договір та такий не може бути доказом сплати відповідачем заборгованості з оренди.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 259200грн.

Також, погоджується апеляційний господарський суд і з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки з врахуванням умов п. 3.4 договору право позивача є порушеним з 06 липня 2011року, враховуючи заявлений період стягнення заборгованості з червня по листопад 2011р. Отже, саме з 06 липня 2011 починається перебіг позовної давності. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 11.06.2014р., тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачена пунктом 6.3 договору, відповідно до умов якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідачем порушено вимоги договору щодо оплати оренди, тому є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17561грн.69коп., за розрахунком позивача, перевіреним судом (а.с. 100), в зв'язку з простроченням платежів.

При цьому є безпідставними посилання відповідача в поданій апеляційній скарзі щодо незазначення в рішенні суду періоду розрахунку пені, що унеможливило встановити дотримання судом вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. В матеріалах справи наявний розрахунок пені з якого вбачається, що період її стягнення вказано з 05.11.2013 по 04.05.2014, що не суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача16588грн.80коп. інфляційних втрат за період з червня 2011 по квітень 2014, 20256грн.83коп. 3% річних за період з 05.07.2011 по 04.05.2014, згідно вимог ст. 625 ЦК України.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду прийнято без його участі та те, що суд повинен був відкласти розгляд справи, враховуючи подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладається, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи те, що представник відповідача був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції та надав суду відзив на позовну заяву, достатність матеріалів справи для її розгляду по суті, в апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування правомірного рішення суду з підстав неявки представника відповідача в засідання суду першої інстанції 26.08.2014. Крім того матеріали справи не містять клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, викладені заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №910/11505/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» - без задоволення.

2. Справу №910/11505/14 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко