Постанова

від 26.08.2014 по справі 826/11363/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року 11:32 № 826/11363/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Кузьменко С.В.,

представника відповідача: Алексєєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що акт перевірки складений з порушенням норм податкового законодавства, а висновки, викладені в ньому, не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, оскільки господарські відносини позивача та контрагентів є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, у податкового органу відсутні підстави для винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки у ТОВ «МХТК» відсутній борг узгоджених податкових зобов'язань по податку на прибуток, в сумі 1741993,61грн., оскільки ТОВ «МХТК» вказана сума не узгоджувалась шляхом подачі податкової декларації.

В позовній заяві, з рахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.14р. про об'єднання для спільного розгляду справ №826/11965/14 та №826/11363/14, позивач просить суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо винесення податкової вимоги від 23.05.2014р. №2674-25; визнати протиправними та скасувати рішення від 23.05.2014р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.13р. №005922203.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке на момент винесення вимоги не оскаржувалося, та відповідно набуло статусу узгодженого. Разом з тим, у зв'язку з несплатою позивачем податкового боргу, відповідно до податкового рішення -повідомлення від 17.09.13р. №005922203, у відповідності до податкового законодавства, виникло право податкової застави.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МХТК» (код ЄДРПОУ 34405192) з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 06.09.2013р. №1210/26-58-22-03-17/34405192.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «МХТК»: п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства га суму 1327200грн.; п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 302233грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 578817грн.; п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку; п.п.2.8,3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі акту від 06.09.2013р. №1210/26-58-22-03-17/34405192, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.13р. №0005922203, за платежем податок на прибуток на загальну суму 1659000,00грн., з яких 1327200,00грн. - за основним платежем, 331800грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «Торговий Союз Донбасса», на підставі договору віл 01.10.12р. №1/10/12.

При проведенні перевірки, відповідачем використано акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23.07.2013р. №197/26-56-22-04-04/36798462 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий Союз Донбасса» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.12р. по 30.06.13р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Висновку ГВМП ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Торговий Союз Донбасса» встановлено: підприємство не знаходиться за податковою адресою; директором, засновником та головним бухгалтером ПП Торговий Союз Донбасса» являється гр.ОСОБА_3; на підприємстві працює одна особа; на балансі підприємства відсутні основні засоби, статутний фонд складає 100грн.; стан підприємства 9 - відправлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності підприємства.

Окрім того, позивач мав господарські відносини з ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441) на підставі договору від 01.11.12 №!/10/1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.08.2013р. №331/26-56-22-01-03/36798441 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2013, податковим органом встановлено наявність висновку від ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441); в ході відпрацювання здійснено вихід за адресою місцезнаходження ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441): м.Київ, вул. Юрківська, буд. 2-6/32 та встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться; отримано пояснення від директора ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441) гр.ОСОБА_4 який пояснив, що на підприємстві працює тільки він, також ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441) не має жодних складських приміщень для зберігання товару та робітників для роботи з ним. Проаналізувавши пояснення гр. ОСОБА_4, зроблено висновки, що вищезазначений директор ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441) до введення фінансово-господарської діяльності не має відношення та не володіє інформацією яка стосується ПП "МТІ" (код за ЄДРПОУ 36798441).

Враховуючи вищевикладене, податковим органом встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП "МТІ".

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП"МТІ" та ПП «Торговий Союз Донбасса» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як слідує з актів від 01.08.2013р. №331/26-56-22-01-03/36798441 та від 01.08.2013р. №331/26-56-22-01-03/36798441, реальність здійснення господарських відносин ПП"МТІ" та ПП «Торговий Союз Донбасса» із підприємствами-контрагентами не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в актах, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача відсутні.

При цьому, за юридичною адресою ПП"МТІ" та ПП «Торговий Союз Донбасса» не знаходиться.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про неможливість у ПП"МТІ" та ПП«Торговий Союз Донбасса» здійснити роботи у тих обсягах, що відображені позивачем у податковому обліку.

Також, суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ПП"МТІ" та ПП «Торговий Союз Донбасса» оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ПП"МТІ" та ПП «Торговий Союз Донбасса» приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 17.09.13р. №005922203.

Окрім того,з матеріалів справи вбачається, що 23.05.14р. відповідачем винесено податкову вимогу №2674-25, відповідно до якої визначено, що станом на 22.05.14р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1741993,61грн.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 23.05.14р. №672/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «МХТК».

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Як встановлює пункт 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, на обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Якщо платник податків в установлений строк не розпочинає процедуру оскарження рішення, грошове зобов'язання вважається узгодженим. У разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога може бути сформована та надіслана (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу.

Як встановлено судом, сума податкового боргу ТОВ «МКХТ» у розмірі 1741993,61грн., виникла у зв'язку із зменшенням переплати з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення -рішення від 17.09.13р. №005922203.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення -рішення від 17.09.13р. №005922203 отримано позивачем 17.09.2013року, про що свідчить підпис директора ТОВ «МХТК» Горбань І.А. на корінці податкового повідомлення-рішення наявного в матеріалах справи. Доказів оскарження вказаного рішення, в строк передбачений чинним законодавством, позивачем не надано, а отже грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням -рішенням від 17.09.13р. №005922203 вважається узгодженим з 17.09.2013року.

За таких підстав, якщо на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, у позивача збільшилася сума грошового зобов'язання, позивач зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Докази сплати позивачем суми грошового зобов'язання у розмірі 1741993,61грн., в матеріалах справи відсутні, відповідно, така сума є податковим боргом.

Суд також звертає увагу на те, що податкове повідомлення -рішення від 17.09.13р. №005922203, оскаржено позивачем в судовому порядку лише в серпні 2014року, а отже на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги, податкове повідомлення -рішення від 17.09.13р. №005922203 оскаржено не було.

З урахуванням доведення факту наявності у ТОВ «МХТК» податкового боргу у розмірі 1741993,61грн., суд приходить до висновку, що податкова вимога прийнята у повній відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, та не знаходить підстав для її скасування.

Відповідно до пунктів 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Враховуючи підтверджену правомірність оскаржуваної податкової вимоги, на думку суду, підстави для визнання протиправним та скасування рішення про опис майна ТОВ «МХТК» у податкову заставу і задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «МХТК» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК»- відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 03.09.2014р.

Суддя Є.В. Аблов