Постанова

від 25.11.2014 по справі 826/11363/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11363/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення визнання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" (далі по тексту - ТОВ "МХТК") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.14р. про об'єднання для спільного розгляду справ №826/11965/14 та №826/11363/14, просив визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо винесення податкової вимоги від 23.05.2014р. №2674-25; визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.05.2014р. про опис майна у податкову заставу; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.13р. №0005922203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МХТК» (код ЄДРПОУ 34405192) з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 06.09.2013 №1210/26-58-22-03-17/34405192 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «МХТК» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі Акта перевірки та установлених у ньому порушень, податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №0005922203 за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 659000,00грн., з яких 1 327200,00грн. - за основним платежем, 331 800грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

До вказаних висновків про порушення ТОВ «МХТК» податкового законодавства та необхідності збільшення податкового зобов'язання відповідач дійшов на підставі наступних установлених під час перевірки обставин.

З наявних в справі доказів вбачається, що ТОВ «МХТК» мало господарські відносини з ПП «Торговий Союз Донбасса» на підставі договору від 01.10.2012 №1/10/12.

При проведенні перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23.07.2013 №197/26-56-22-04-04/36798462 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий Союз Донбасса» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2013.

Відповідно до висновку ГВМП ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Торговий Союз Донбасса» встановлено, що вказане підприємство не знаходиться за податковою адресою; директором, засновником та головним бухгалтером ПП «Торговий Союз Донбасса» зареєстровано гр. ОСОБА_3; на підприємстві працює одна особа; на балансі підприємства відсутні основні засоби, статутний фонд складає 100грн.; стан підприємства 9 - відправлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У зв'язку з цим податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вказаним підприємством.

Окрім того, в ході перевірки було встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441) на підставі договору від 01.11.2012 №01/10/1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.08.2013 №331/26-56-22-01-03/36798441 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2013, використаного відповідачем під час перевірки позивача, податковим органом було встановлено наявність висновку від ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441); в ході відпрацювання здійснено вихід за адресою місцезнаходження ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441): м.Київ, вул. Юрківська, буд. 2-6/32 та встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться; отримано пояснення від директора ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441) гр. ОСОБА_4, який пояснив, що на підприємстві працює тільки він, також ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441) не має жодних складських приміщень для зберігання товару та робітників для роботи з ним. Проаналізувавши пояснення гр. ОСОБА_4, зроблено висновки, що вищезазначений директор ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441) до введення фінансово-господарської діяльності не має відношення та не володіє інформацією, яка стосується ПП «МТІ» (код за ЄДРПОУ 36798441).

Ураховуючи вищевикладене, податковим органом встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «МТІ».

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, податковий орган дійшов висновку, що реальність здійснення господарських відносин ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» із підприємствами-контрагентами не підтверджено.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №005922203 позивачем було отримано 17.09.2013, про що свідчить підпис директора ТОВ «МХТК» Горбань І.А. на корінці податкового повідомлення-рішення наявного в матеріалах справи.

Окрім того, 23.05.2014 відповідачем було винесено податкову вимогу №2674-25, відповідно до якої станом на 22.05.2014 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями склала 1 741993,61грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №005922203 позивачем було оскаржено в судовому порядку в серпні 2014року, тобто на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №005922203 оскаржено не було.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві також було винесено рішення від 23.05.2014 №672/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «МХТК».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зважаючи на Акт перевірки прийшов до висновку щодо неможливості ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» здійснювати (виконувати) роботи у тих обсягах, що відображені позивачем у податковому обліку.

Крім того, суд першої інстанції оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення), дійшов висновку, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції позивача з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» оформлялись лише документально.

У свою чергу, сума податкового боргу ТОВ «МКХТ» у розмірі 1 741993,61 грн. виникла у зв'язку із зменшенням переплати з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.09.2013 №005922203.

З урахуванням доведення факту наявності у ТОВ «МХТК» податкового боргу у розмірі 1 741993,61грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкова вимога прийнята у повній відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Ураховуючи підтверджену правомірність оскаржуваної податкової вимоги, на думку суду першої інстанції, підстави для визнання протиправним та скасування рішення про опис майна ТОВ «МХТК» у податкову заставу і задоволення позовних вимог у цій частині також відсутні.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України установлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пунктів 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Зважаючи на викладені положення податкового законодавства та установлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо винесення податкової вимоги від 23.05.2014 №2674-25 та визнання протиправними і скасування рішення від 23.05.2014 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу фактично є похідними та залежать від податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2013 №005922203.

У той же час, надаючи правову оцінку оспорюваному у справі податковому повідомленню-рішенню ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2013 №005922203, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011р.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з висновками актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача податковим органом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» із підприємствами-контрагентами не підтверджено.

Проте, як вбачається із зазначених актів, зустрічні звірки фактично не відбулись, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути належними та беззаперечними доказами відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин ТОВ «МХТК» з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса».

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності реального здійснення господарських відносин ТОВ «МХТК» з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса», на підставі яких позивачем сформовано валові витрати підприємства з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено в ході проведення перевірки ТОВ «МХТК», між позивачем (Замовник) та ПП «Торговий Союз Донбасса» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.10.2012 №1/10/12, згідно з умовами якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення дослідження кон'юнктури ринку за напрямами, що цікавлять Замовника. Об'єктом аналітичних досліджень за цим договором були поліетилен та поліпропілен різних марок.

У межах виконання вказаного договору сторонами було оформлено акти виконаних робіт та контрагентом позивача виписано податкові накладні на загальну суму 3 343 920,00 грн. Всі операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

На підтвердження реальності виконання умов договору про надання послуг від 01.10.2012 №1/10/12 позивач долучив до матеріалів справи виконаний контрагентом Звіт «Ступінь розвитку комерційної інфраструктури», Звіт «Характеристика обігу продукції конкурентів», Звіт «Прогноз стану кон'юнктури ринку» тощо.

Крім того, згідно з наданими до перевірки документами та відповідно до матеріалів справи ТОВ «МХТК» за листопад 2012 року отримано від контрагента ПП «МТІ» поліграфічну продукцію (папки, календарі зі символікою позивача) на суму 2 566 200,00 грн. (без ПДВ) та послуги з розповсюдження цієї продукції на суму 967 200,00 грн. (без ПДВ).

Вказані товари/послуги ТОВ «МХТК» отримано від ПП «МТІ» у межах ряду укладених договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів, зокрема, договору від 01.11.2012 №01/10/1.

У межах виконання умов вказаних договорів сторонами було оформлено акти здачі-прийняття робіт та видаткові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість посилання податкового органу на пояснення гр. ОСОБА_4 щодо відсутності у підприємства матеріальних та людських ресурсів, оскільки вказані пояснення не містять спростування щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «МХТК» та ПП «МТІ», а також підписання вказаною особою первинних документів, які підтверджують здійснення позивачем відповідних витрат.

Згідно з пунктом 14.1.27 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як установлено в ході розгляду цієї справи, надані ТОВ «МХТК» первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні, акти приймання-здачі робіт, укладені в межах виконання укладених з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» договорів, відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства.

Вказане у своїх доводах не спростовує і податковий орган.

У свою чергу, на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивач зазначає, що внаслідок отриманих від ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» послуг щодо дослідження кон'юнктури ринку поліпропілену, поліетилену, гексану та здійснення маркетингових заходів протягом жовтня-листопада 2012 року ТОВ «МХТК» значно збільшило обсяги своїх продаж. Зокрема, позивачем було укладено багато договорів на поставку поліпропілену, поліетилену та гексану з наступними контрагентами: Одеський олійноекстракційний завод», «Харківський канатний завод», ПП «Віктор і К», ТОВ «Градолія», ТОВ «Торговельна компанія Урожай» тощо. Копії вказаних договорів долучено до матеріалів справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарські операції ТОВ «МХТК» з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» відповідають економічному змісту діяльності позивача. Крім того, вказані вище обставини підтверджують використання отриманих від контрагентів ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса» послуг/товарів у власній господарській діяльності позивача.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Виконавець послуг - ПП «МТІ» (код ЄДРПОУ 36798441) зареєстровано 03.11.2009, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, б. 2-6/32 літ. А. Станом на 4-й квартал у процесі припинення не перебував.

Виконавець послуг - ПП «Торговий Союз Донбасса» (код ЄДРПОУ 36798462) зареєстровано 03.11.2009, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, б. 2-6/32 літ. А. Станом на 4-й квартал у процесі припинення не перебував.

Крім того, відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса».

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку (позивач), який сформував валові витрати на підставі взаємовідносин, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач надав суду достатньо належних доказів,які свідчать про обґрунтованість його дій щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «МТІ» та ПП «Торговий Союз Донбасса».

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів вважає, що висновки Акта перевірки не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2013 №005922203 є неправомірним та підлягає скасування.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо винесення податкової вимоги від 23.05.2014 №2674-25 та визнання протиправними і скасування рішення від 23.05.2014 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу підлягають задоволенню, оскільки визначення відповідачем податкового зобов'язання позивача оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2013 №005922203, яке стало підставою для прийняття податкової вимоги і рішення про опис майна, є неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по винесенню податкової вимоги від 23.05.2014р. №2674-25.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.05.2014р. про опис майна у податкову заставу.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.13р. №0005922203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 01.12.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.