Ухвала

від 02.09.2014 по справі 2а-17928/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/800/32895/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. Титенко М. П. Ковальчук Ю. М. Кириленко М. Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі№ 2а-17928/12/2670 за позовомВідкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 2а-17928/12/2670 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 10.09.2012 року № 0000951530.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 2а-17928/12/2670 скасовано. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 56, 198, 200 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2012 року складено акт від 30.08.2012 року № 4215/1530/31987690, яким зафіксовано порушення п. п. 200.4, 200.6., 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. пп. 4.6.5, 4.6.6 п. 4.6 ст. 4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року № 1490/20298.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішенням від 10.09.2012 року № 0000951530, яким ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 4 604 148,00 грн., за штрафними санкціями - 1 151 037,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача від 20.09.2012 року та від 26.11.2012 року залишені без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення платником господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідачем не спростовано.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки виходив з обґрунтованості висновків податкового органу про порушення п. п. 200.4, 200.6, 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 4 604 148,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Позивачем подавались до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби розрахунки суми бюджетного відшкодування на травень 2012 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів із визначенням суми у розмірі 4604589 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена позивачем, який є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг.

Право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Згідно із Декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року позивачем зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4 604 589,00 грн.

Аналогічна сума міститься в довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган зазначає, що до суми бюджетного відшкодування заявленої у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ включено суми, сплачені у попередній податкових періодах суперечить положенням п. п. 200.4, 200.6, 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вказані доводи підлягають відхиленню, оскільки з аналізу п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що попередніми податковими періодами може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному, з урахуванням вимог ст. 102 цього Кодексу.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що сума від'ємного значення податку на додану вартість, за якою встановлено відсутність сплати постачальникам товарів (робіт, послуг) та яка підлягала відображенню в р. 24 декларації за травень 2012 року, складає 336 397,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розрахунки ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської» з ПАТ «ДБК-4» в розмірі 336 397,00 грн. здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується протоколами № 1 від 31.05.2011 року, від 31.08.2011 року, № 2 від 31.07.2011 року, № 3 від 31.10.2011 року, № 4 від 30.11.2011 року, № 5 від 30.03.2012 року, сторонами яких є сторона 1 - ПАТ «Домобудівний комбінат № 4», сторона 2 - ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської», сторона 3 - ПАТ «Трест «Київелектромонтаж».

Податковий орган не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій відповідно розрахунків ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської» з ПАТ «ДБК-4», податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та наявність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Посилання відповідача на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог позбавляє платника права на віднесення суми 336 397,00 грн. до від'ємного значення з податку на додану вартість, є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість таких доводів, оскільки п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, визначає однією з умов виникнення у платника права на бюджетне відшкодування сплату ним ПДВ у ціні придбаного товару, проте не конкретизує форму такої оплати.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розрахунки між позивачем та ПАТ «ДБК-4» в розмірі 336 397,00 грн. здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з урахуванням ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування, а мотивувальна частина постанови дублює доводи акта перевірки.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновки акта перевірки щодо наявності порушень з боку платника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі № 2а-17928/12/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 2а-17928/12/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун