Ухвала

від 02.09.2014 по справі 826/14838/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/800/944/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. Титенко М. П. Дяків Г. М. Шило М. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі№ 826/14838/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта» доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 826/14838/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17.07.2013 року № 0000804120 та № 0000794120.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 138.1, 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201. 6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відносинах з ТОВ «Альянс Маркет Груп», ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», ТОВ «Нано Трейд Груп», ТОВ «Бест-Торг-Компані», ТОВ «Голден Вей» за період 01.05.2012 року по 31.12.2012 року складено акт від 03.07.2013 року № 776/41-20/00135390, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 5 296 896,00 грн. за травень 2012 року та заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 296 896,00 грн.; п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено витрати на суму 4 414 080,00 грн. та знижено податок на прибуток в сумі 926 957,00 грн.

На підставі акта перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року: № 0000794120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 296 896,00 грн. - основний платіж, 2 648 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000804120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 926 957,00 грн. - основний платіж, 463 478,50 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ст. 138 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документам (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Альянс Маркет Груп», ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», ТОВ «Нано Трейд Груп», ТОВ «Бест-Торг-Компані», ТОВ «Голден Вей» підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема податковими та видатковим накладними.

Правильність оформлення вказаних податкових накладних та правильність формування за даними податкових накладних податкового кредиту у травні 2012 року відповідачем не заперечується.

Здійснення перерахування коштів за поставлений товар та його обсяг зафіксовано в акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до сертифікатів якості № 29/05/4 від 29.05.2012 року, № 29/05/3 від 29.05.2012 року, № 29/05/1 від 29.05.2012 року, № 29/05/1 від 24.05.2012 року, наданих із поставленим для ПАТ «Укрнафта» товаром, виробником сталі легованої зазначається ТОВ «Бістар 3000».

Господарська діяльність із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних металів здійснюється ТОВ «Бістар 3000» згідно з ліцензією серії АБ №580705, виданою 15.03.2011 року із необмеженим строком дії.

Товар вироблявся вказаним підприємством на складі, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27 а, майнові права на який, належать ТОВ «Бістар 3000», що підтверджується договором оренди від 13 вересня 2011 року, укладеним ТОВ «Бістар 3000» з ВАТ «Завод великопанельного домобудування».

Позивачем надано копії договорів оренди приміщення, складських приміщень контрагентами позивача, вказані підприємства знаходяться в реєстрі платників податку на додану вартість, що спростовує доводи податкового органу, що господарська діяльність контрагентів позивача не здійснюється.

Придбаний товар ПАТ «Укрнафта» передало на комісію ПП «Зовнішторгсервіс» відповідно до договору комісії від 04.05.2012 року № 1637-к з додатками.

Товар, який приймався позивачем від ТОВ «Альянс Маркет Груп», ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», ТОВ «Нано Трейд Груп», ТОВ «Бест-Торг-Компані», ТОВ «Голден Вей» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27А, одразу передавався ПП «Зовнішторгсервіс» на комісію у тому ж приміщенні, який організовував її перевезення до м. Луцьк, звідки відбувалось перевезення продукції за зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджується відповідними договорами, актами виконаних робіт та послуг, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними.

Постачання товару на експорт за нульовою ставкою ПДВ відповідно до абз. «а» п. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України на підставі оригіналу ВМД відображено ПАТ «Укрнафта» в рядку 2.1 Декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Станом на 31.12.2012 року (на останній день періоду, що перевірявся), комісіонер «Зовнішторгсервіс» не забезпечив реалізацію всього обсягу переданого йому на комісію товару сталі легованої, залишок нереалізованої сталі склав 110 тонн.

17.01.2013 року та 28.01.2013 року ПП «Зовнішторгсервіс» повернуло позивачу 41,5 т та 13,850 т сталі легованої із комісії, що було оформлено відповідними актами повернення товару з комісії №№ 3 та 4 відповідно 17.01.2013 року та 28.01.2013 року.

На підставі договору поставки № 11/83-МТР від 16.01.2013 року ПАТ «Укрнафта» здійснило поставку сталі легованої у кількості 41,5 т та 13,850 т ТОВ «Дельта Альянс Груп», що оформлено відповідно актами приймання - передачі від 17.01.2013 року № 11/83-МТР-01 та від 28.01.2013 року № 11/834/ТР-02.

Решту товару (сталі легованої) реалізовано ПАТ «Укрнафта на підставі договору поставки 11/997-МТР від 31.05.2013 року та оформлено актом приймання-передачі від 03.06.2013 року до договору поставки № 11/997-МТР від 31.05.2013 року.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рух товару за договорами позивача з ТОВ «Альянс Маркет Груп», ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», ТОВ «Нано Трейд Груп», ТОВ «Бест-Торг-Компані», ТОВ «Голден Вей» підтверджується відповідними первинними документами (видатковими накладними, актам прийому-передачі), податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств контрагентів позивача підлягають відхиленню, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних договорів, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 826/14838/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун