Рішення

від 11.09.2014 по справі 923/1171/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 р. Справа № 923/1171/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фермерського господарства "Колосок" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області

до: відповідача-1 - Олександрівської сільської ради с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області

відповідача -2 - фермерського господарства "Брат-2" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Сергет В.В.

від відповідача - 1 - голова Лабушний А.Г.

від відповідача-2 - уповноважена особа Шутяєва А.А.

Фермерське господарство "Колосок" (позивач) звернулось з позовом до Олександрівської сільської ради (відповідач-1) та фермерського господарства "Брат-2" (відповідач - 2) про визнання недійсним на майбутнє типового договору оренди майна комунальної власності територіальної громади Олександрівської сільської ради від 22.07.2011року, укладеного між Олександрівської сільською радою та фермерським господарством "Брат-2", посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону та підписаний від імені відповідача-1 неуповноваженою особою.

Відповідач-1 позовні вимоги визнає в повному обсязі та посилається на те, що радою було встановлено факт невідповідності спірного договору вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і надіслано звернення до прокуратури Каланчацького району з проханням звернутися з відповідним позовом. Відповідач-1 зазначає, що об'єкт оренди за спірним договором передано відповідачу-2 без оголошення та проведення конкурсу, чим порушено інтереси інших землекористувачів, в тому числі і позивача, на землях якого знаходиться частина меліоративної системи, яка передана в оренду відповідачу-2. Крім того, орендна плата визначена в розмірі 3% балансової вартості переданого в оренду майна, що не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 04.10.1995року №786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", в результаті чого порушено також права територіальної громади, яка недоотримує кошти до місцевого бюджету.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України право на звернення з вимогою про визнання недійсним договору має сторона договору або відповідний орган державної влади. Оскільки позивач не є стороною договору і договір не порушує його прав та інтересів, він не має права на звернення з позовом про визнання його недійсним.

Крім того, відповідачем - 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу голови фермерського господарства, який бажає прийняти участь в судовому засіданні для надання пояснень та уточнень щодо укладення спірного договору.

Представники позивача та відповідача-1 проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечують.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що розгляд справи відкладався ухвалою від 21.08.2014року, і у відповідача-2 було досить часу, щоб надати до суду належні докази, в тому числі відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин, які представниками відповідача -2 суду надані.

Щодо бажання голови фермерського господарства прийняти участь в судовому засіданні та неможливості явки в суд через хворобу, то зазначене не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в засіданні суду присутній його представник, який надав відзив на позов та витребувані судом докази, але не зміг пояснити, які саме уточнення та пояснення в межах предмету доказування може надати голова фермерського господарства. До того ж, голова фермерського господарства не був позбавлений права надати ці пояснення в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, та враховуючи діагноз, з яким голова фермерського господарства Закльопний В.І. знаходиться на стаціонарному лікуванні, подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, зокрема відповідача-1, представник якого вдруге прибув до суду з іншого населеного пункту і наступне (третє) прибуття до суду спричинить йому додаткові збитки.

Таким чином, неявка керівника фермерського господарства "Брат-2" не є перешкодою для вирішення спору по суті, оскільки в засіданні суду присутній його представник.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України вважає можливим розглянути справу без участі голови фермерського господарства, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, суд -

встановив:

22 липня 2011року між Олександрівською сільською радою Каланчацького району Херсонської області (відповідач-1) та фермерським господарством "Брат-2" (відповідач-2) укладено типовий договір оренди майна комунальної власності.

Згідно з зазначеним договором (пункт 1.1) в користування відповідача-2 на умовах оренди відповідач-1 передав комунальне майно територіальної громади Олександрівської сільської ради (об'єкт оренди), загальною площею 1565,10га для використання зрошувальної системи.

Розділом 1 договору (предмет оренди) чітко не визначено об'єкт оренди з зазначенням його найменування та переліком майна, яке передається в оренду, і лише з акту приймання-передачі від 22.07.2011року вбачається, що в оренду відповідачу-2 передано цілісний майновий комплекс (споруди рисової меліоративної системи по вирощуванню рису) меліоративної системи 1965року, загальною площею 1565га та наведено перелік каналів, зрошувальних систем, водовідводів і споруд.

Відповідно до пункту 7.1 договору він діє з 22.07.2011року до 22.07.2026року включно, а його умови зберігають силу на весь період дії (пункт 7.2 договору).

Звертаючись з позовом, позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам Закону.

Згідно з частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, частиною 3 ст. 215 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання недійсними правочинів" зазначено, що відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання недійсним оспорюваного правочину та про застосування наслідків його недійсності може бути пред'явлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Матеріалами справи доведено, що фермерське господарство "Колосок" здійснює господарську діяльність шляхом вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Олександрівської сільської ради площею 218,034га, на яких знаходиться меліоративна система, передана в оренду відповідачу-2 за спірним договором (арк. справи 40). Позивачем 07.04.2014року укладено договір з Каланчацьким управлінням водного господарства про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур, та відповідно до вимог Водного Кодексу України 12.06.2012року отримано дозвіл на спеціальне водокористування виданий державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області № Укр 7657-ХРС терміном дії до 01.01.2015року.

На звернення до відповідача-1 з проханням надати йому в оренду частину меліоративної системи, розташованої на орендованих ним землях, позивач 01.11.2011року отримав відмову з посиланням на те, що меліоративна система передана в оренду відповідачу-2 строком на 15 років за договором оренди від 22.07.2011року.

Матеріалами справи підтверджується, що до 2014 року позивач використовував частину меліоративних систем, розміщених на орендованих ним землях, на підставі укладеного з відповідачем - 2 договору суборенди від 29.04.2012року, строк дії якого скінчився. В наступному відповідач-2 відмовився укладати договір з позивачем, тому він позбавлений можливості здійснювати повноцінну господарську діяльність на орендованих ним землях через неможливість користування внутрішньогосподарськими зрошувальними системами.

Зазначений факт був визнаний представником відповідача-2 в засіданні суду, яким не надано будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України на підтвердження того, що позивач не є зацікавленою особою і не має права на цей позов.

За таких підстав позивач є заінтересованою особою в користуванні частиною меліоративних систем, переданих відповідачу-2 за спірним договором оренди, тому відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, частини 5 пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 він має право на зазначений позов про визнання договору недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Із змісту договору від 22.07.2011року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 вбачається, що зазначений договір є договором найму (оренди) комунального майна.

Загальні положення про найм регулюються главою 58 ЦК України, параграфом 5 відповідача -2 - глави 30 ГК України.

Крім того, питання оренди державного та комунального майна врегульовані спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Із наведеного статтею 6 вищезазначеного Закону поняття орендарів також вбачається, що орендарями згідно з цим законом можуть бути юридичні особи та громадяни, які бажають укласти договір оренди майна з метою використання його для підприємницької діяльності .

Таким чином комунальне майно передається в оренду саме з метою використання його орендарями при здійсненні підприємницької діяльності.

Однак матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі від 22.07.2011року доведено, що в користування відповідача-2 відповідач-1 передав цілісний майновий комплекс (споруди рисової меліоративної системи по вирощуванню рису) загальною площею 1565га, в той час як відповідно до довідки відповідача-1 від 20.08.2014року №470/02-21 передані в оренду відповідачу -2 меліоративні системи розташовані на землях орендарів, які використовують земельні паї на правах оренди, а саме: фермерські господарства "Брат-2", "Колосок", "Урожай", "Рисовод", ТОВ "Агростандарт КНК", фізичні особи-підприємці Носов, Хандусенко і необхідні їм для здійснення господарської діяльності.

Зазначений факт підтверджено в засіданні суду сільським головою та не спростовано жодними належними доказами представником відповідача-2, яким не доведено факт використання цілісного майнового комплексу особисто відповідачем-2 та не обґрунтовано належними доказами, яка саме частина меліоративних систем розташована на орендованих ним землях використовується безпосередньо ним для здійснення господарської діяльності.

Як пояснив представник відповідача-1, до укладення спірного договору від 22.07.2011року меліоративні системи передавалися в користування на правах оренди усім землекористувачам, але з 22.07.2011року з незрозумілих йому підстав меліоративні системи в цілому передано в користування відповідачу-2, незважаючи на те, що вони розташовані і на землях інших землекористувачів.

Таким чином, спірний договір оренди від 22.07.2011року укладено з порушенням вимог ч.1 ст. 2 , ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 7 статі 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Ставки орендної плати, затверджені Кабінетом Міністрів України для державного майна, є індикативними та застосовуються як стартові при проведені конкурсу на право оренди комунального майна.

Однак при укладенні спірного договору конкурс не оголошувався і не проводився, чим порушено права інших осіб на землях яких розміщені меліоративні системи необхідні їм для здійснення господарської діяльності.

При визначені розміру орендної плати необхідно також дотримуватися вимог статі 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995року ( в редакції станом на день укладення спірного договору) затверджена Методика оцінки об'єктів оренди, відповідно до пункту 2 якої оцінка об'єктів оренди обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед його продовженням (поновленням).

Оцінка майна проводиться із застосуванням бази, яка відповідає ринковій або спеціальній вартості, а результати незалежної оцінки оформляються звітом про оцінку майна (пункти 19, 20 Методики).

Однак, така оцінка перед укладенням договору не проводилася, а орендна плата встановлена договором в розмірі 3% виходячи із балансової вартості майна.

Таким чином, пункти 1.2, 3.1 договору оренди від 22.07.2011року не відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постанові Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995року, в результаті чого порушуються права відповідача-1, так як територіальна громада недоотримує належні їй кошти до місцевого бюджету.

Щодо посилання позивача на те, що спірний договір підписано від імені відповідача-1 секретарем виконавчого комітету, який не мав повноважень на його підписання, слід зазначити наступне.

За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем-1 дій, які підтверджують факт виконання спірного договору оренди ( передача об'єкту оренди, отримання орендної плати). В засіданні суду голова сільської ради не заперечував відсутність заборгованості по розрахунках за оренду з боку відповідача-2.

Таким чином, вищезазначені дії відповідача-1 свідчать про прийняття спірного договору до виконання.

З урахуванням викладеного, сам лише факт підписання спірного договору не уповноваженою особою не є підставою визнання його недійсним на підставі ч.2 ст. 203 ЦК України, оскільки його було схвалено належною особою, шляхом прийняття до виконання.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача-2, які викладені ним у відзиві на позовну заяву та надані усно представником в засіданні суду, підлягають відхиленню як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Таким чином, договір оренди між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений з порушенням вимог ч.1, 3 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, він порушує інтереси як позивача, так і відповідача-1, тому він визнається судом недійсним на майбутнє відповідно до ч. 2 ст. 236 ЦК України, оскільки із змісту самого договору вбачається, що він може бути припиненим лише на майбутнє.

Вимога про застосування правових наслідків недійсності зазначеного договору відповідно до ст. 216 ЦК України не заявлялася, тому вона не застосовується судом.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України відноситься на відповідачів в рівних частках.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє типовий договір оренди майна комунальної власності територіальної громади Олександрівської сільської ради від 22.07.2011 року, укладений між Олександрівською сільською радою Каланчацького району Херсонської області та головою фермерського господарства "Брат-2".

3. Стягнути з Олександрівської сільської ради с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області, ідентифікаційний код 26285224, інші реквізити суду не відомі, на користь фермерського господарства "Колосок" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області, р/рахунок 2600026878 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний код 30040592 - 609грн.00коп. судового збору.

4. Стягнути з фермерського господарства "Брат-2" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області, р/рахунок 26005220046 АБ "Укргазбанк", МФО 320478, ідентифікаційний код 33124224, на користь фермерського господарства "Колосок" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області, р/рахунок 2600026878 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний код 30040592 - 609грн.00коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014року.

Суддя З.І. Ємленінова