Постанова

від 04.09.2014 по справі 823/1996/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року справа № 823/1996/14

м. Черкаси

09 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Шепель А.М.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» Плешньової Г.В. - за довіреністю від 14.08.2014р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Руденка І.С. - за довіреністю № 19530/23-01-10-008 від 19.06.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0001532301 від 06.06.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 40 864 грн., та № 0001542301 від 06.06.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 015 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт безтоварності операцій. Позивач, в свою чергу, не може нести відповідальність ні за несплату контрагентами податків, ні за можливу недостовірність наведених у ЄДРПОУ відомостей про них.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень № 0001542301 від 06.06.2014р. та № 0001532301 від 06.06.2014р., слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 170/23-01-22-06/34998019 від 29.05.2014р. за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані» за березень 2013 року, про порушення позивачем п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 32 691 грн. за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання товарів та робіт від товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані», а також п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 34 412 грн. за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання товарів та робіт від товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані».

На підставі зазначеного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532301 від 06.06.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 32 691 грн. за основним платежем та 8 173 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0001542301 від 06.06.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 412 грн. за основним платежем та 8 603 грн. за штрафними санкціями

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в розмірі 83 879 грн., нараховані товариству з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані» (код ЄДРПОУ 30782478, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії № 200080136 від 07.11.2012р.). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

договір № 7 від 01.12.2012р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані»;

специфікація № 1 до договору № 7 від 01.12.2012р.

видаткова накладна № СФ-0000532 від 25.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 275 грн., видаткова накладна № СФ-0000520 від 22.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 820 грн., видаткова накладна № СФ-0000500 від 11.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 33 378 грн. 24 коп., видаткова накладна № СФ-0000512 від 14.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 135 000 грн., видаткова накладна № СФ-0000496 від 01.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 35 000 грн., видаткова накладна № 218 від 01.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 35 000 грн., видаткова накладна № 39 від 14.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 135 000 грн., видаткова накладна № 220 від 22.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 820 грн., видаткова накладна № 221 від 25.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 275 грн.;

товарно-транспортна накладна № 175 від 25.03.2013р., товарно-транспортна накладна № 142 від 22.03.2013р., товарно-транспортна накладна № 136 від 14.03.2013р., товарно-транспортна накладна № 117 від 01.03.2013р.;

заявка на ремонт та відновлення ємностей молочних № 14 від 25.02.2013р.;

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 219 від 11.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 33 378 грн. 24 коп.;

податкова накладна № 219 від 11.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 33 378 грн. 24 коп., податкова накладна № 221 від 25.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 275 грн., податкова накладна № 218 від 01.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 35 000 грн., податкова накладна № 39 від 14.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 135 000 грн., податкова накладна № 220 від 22.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 820 грн.

В підтвердження проведення розрахунків за вищезазначеними господарськими операціями позивачем надано:

платіжне доручення № 187 від 12.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 93 334 грн., платіжне доручення № 193 від 14.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 11 667 грн., платіжне доручення № 216 від 08.04.2013р. на загальну суму з ПДВ 15 717 грн. 78 коп., платіжне доручення № 227 від 15.04.2013р. на загальну суму з ПДВ 29 222 грн., платіжне доручення № 230 від 17.04.2013р. на загальну суму з ПДВ 43 000 грн., платіжне доручення № 232 від 22.04.2013р. на загальну суму з ПДВ 2 979 грн.; оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 за 1 квартал 2013 року та оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 за 01.01.2013р.-30.04.2013р.

В підтвердження повноважень Полтавця О.О. на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором № 7 від 01.12.2012р. позивачем надано: довіреність № 14 від 01.03.2013р., довіреність № 24 від 14.03.2013р., довіреність № 25 від 22.03.2013р., довіреність № 26 від 25.03.2013р.; журнал реєстрації довіреностей за 2007-2013 роки.

В підтвердження подальшої реалізації придбаної позивачем продукції останнім надано: видаткову накладку № РН-0000023 від 11.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 42 000 грн. та видаткову накладну № РН-0000019 від 26.03.2013р. на загальну суму з ПДВ 1 800 грн. В підтвердження використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивачем надано картку рахунку № 281 за 01.01.2013р.-30.06.2014р.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют Компані», що обумовлені господарською діяльністю позивача - ремонтування та технічне обслуговування холодильного обладнання тощо.

Посилання представника відповідача на відсутність в акті здачі-прийняття робіт № 219 від 11.03.2013р. прізвища та ініціалів зі сторони продавця, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, та місця складання документу, суд до уваги не приймає, оскільки вказана помилка при оформленні відповідного акту не змінила сутності господарської операції. Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в своїй постанові від 11.03.2013р. у справі № К-5974/09.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище зазначеними контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування і порушення постачальником товару (робіт, послуг), у тому числі постачальником у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо створення підприємства та правил ведення господарської діяльності. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару, у тому числі у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в своїй постанові від 16.07.2012р. у справі № К/9991/71171/11.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0001532301 та № 0001542301 від 06.06.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07» 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 08 вересня 2014 року.