Постанова

від 10.09.2014 по справі 903/351/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 вересня 2014 року Справа № 903/351/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.14 р. у справі № 903/351/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (м. Київ)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (Волинська область, м.Луцьк); 2. Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (м. Рівне)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

За участю представників:

Позивача - Годованець Ярослав Михайлович ( довіреність № 20 від 23.05.2014 р. );

Лилик Олена Петрівна (довіреність №141 від 26.12.2013 р.)

Відповідача 1 - Батюсь Тетяна Василівна ( довіреність № б/н від 28.04.2014 р. )

Відповідача 2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.14р. у справі №903/351/14 (суддя Войціховський В.А.) позов публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс"; 2. Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задоволено (т.2, арк.справи 104-112).

Визнано недійсним укладений 13.12.2011 р. між малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" договір №13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" на користь публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" - 1218 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Вжиті у відповідності до ухвали господарського суду Волинської області від 08.05.2014 р. заходи до забезпечення позову скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" подало через господарський суд Волинської області апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким ПАТ "Укртранснафта" в задоволенні позову відмовити (т.2, арк. справи 132-139).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Господарський суд Волинської області встановив, що позивач є власником спірної нафти на підставі досліджених документів, однак ТзОВ "Тірас-Арс" з цим не погоджується. Так, судом встановлено, що у 2001 році технологічна нафта була передана на баланс позивача на підставі розпорядження КМ України від 23.06.2001 р. №256-р «Про утворення ВАТ "Укртранснафта"», додатку №3 до постанови КМ України від 25.05.1998 р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та «Инвентаризационной описью товарно-материальных ценностей» станом на 01.09.2001 р.

При цьому, вищезазначене розпорядження №256-р, додаток №3 до постанови №747 та «Инвентаризационная опись товарно-материальных ценностей», які досліджувався судом як правовстановлюючі документи про право власності на спірну нафту, не зазначають нафту як майно, яке входить до переліку та підлягає передачі ПАТ «Укртранснафта».

Також, на підставі наданих позивачем актів інвентаризації нафти, судом зроблено висновок про відсутність нафти МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» в магістральному нафтопроводі, та як наслідок, відсутність права власності у МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» на нафту. Однак, даний висновок суду першої інстанції спростовується наступним.

Відповідно до пункту 5.1.1 Наказу Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Виходячи з останнього, акт інвентаризації не є належним доказом, який підтверджує факт передачі нафти без відповідних первинних документів, а саме: договору, указу, розпорядження тощо.

Висновок суду про те, що на підставі даних фінансового плану на 2012 рік та балансу ПАТ «Укртранснафта» відсутні надходження від відчуження 40 тис.куб.м. нафти, а отже, за таких обставин спірний договір не укладався - є помилковим.

Враховуючи те, що ПАТ «Укртранснафта» не доведено та не надано доказів права власності на спірну нафту, у зв'язку з чим жодних договорів з даним підприємством і не могло укладатись, відтак фінансовий план даного підприємства і не міг передбачати надходжень від відчуження нафти, власником якого ПАТ «Укртранснафта» не є.

Зазначає, що однією з підстав визнання договору недійсним господарський суд Волинської області визнав порушення при укладені спірного договору вимог ст.ст. 662, 664 ЦК України, а саме: умови спірного договору чітко не встановлюють момент здачі товару перевізникові, місце передачі товару та не дотримано вимог щодо зазначення стандартів, технічної документації, яким за якістю повинна відповідати високосірчана нафта, що поставляється покупцю.

Спростовуючи висновок суду, скаржник зазначає, що вищезазначені порушення не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним та посилається на ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179, ч. 3 ст. 180 та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України.

Також, ТзОВ «Тірас-Арс» посилається на постанову Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», в якій п.2.6 визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами). Отже, сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.

Скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції стосовно того, що відсутність у ТзОВ «Тірас-Арс» (покупець) свідоцтва платника податку є підставою для визнання спірного договору недійсним. Відповідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Отже, аналізуючи зазначену норму можна зробити висновок, що саме на продавця покладений обов'язок, при здійсненні операції з купівлі-продажу товару, сплатити податок на додану вартість та надати покупцю за його вимогою податкову накладну.

Вказує, що виходячи зі змісту ст. 16, 215, 216 Цивільного кодексу України, позивачем обрано неналежний спосіб захисту на його думку порушених прав, оскільки він повинен був звернутися до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто з віндикаційним позовом.

На підставі викладеного скаржник просить рішення господарського суду Волинської області у справі №903/351/14 від 05.06.2014р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити ПАТ «Укртранснафта» в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/351/14 від 03.07.2014р. апеляційну скаргу ТзОВ "Тірас-Арс" прийнято до провадження.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №15915/14 від 06.08.2014 р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

ПАТ "Укртранснафта" не погоджується з позицією скаржника, що: «...судом встановлено, що у 2001 році технологічна нафта була передана на баланс позивача на підставі розпорядження КМ України від 23.06.2001 №256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта», додатку №3 до постанови КМ України від 25.05.1998 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та «Инвентаризационной описи товарно-материальных ценностей» станом на 01.09.2001».

Зазначене не відповідає фактичним обставинам та спростовується оспорюваним рішенням, зокрема: «Відкрите (на даний час публічне) акціонерне товариство «Укртранснафта» утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року № 256-р внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК «Нафтогаз України». Даним розпорядженням НАК «Нафтогаз України» передано у користування ВАТ «Укртранснафта» майно магістральних і розподільчих нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

У додатку 3 до вказаної постанови зазначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається НАК «Нафтогаз України» у користування, до якого належать: магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення».

Отже, суд встановив, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року № 256-р позивачу передано у користування майно магістральних нафтопроводів, а не технологічну нафту як стверджує скаржник.

Звертає увагу, що передача позивачу технологічної нафти була здійснена на підставі «Инвентаризационной описи товарно-материальных ценностей» Державного акціонерного товариства «Придніпровські магістральні нафтопроводи» станом на 01.09.2001 р.

Твердження скаржника з приводу того, що суд першої інстанції на підставі наданих позивачем актів інвентаризації нафти зробив висновок про відсутність права власності та про відсутність нафти МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» в магістральному нафтопроводі є хибним. Оскільки, в оскаржуваному рішенні зазначено, що документами, які посвідчують право власності на нафту в магістральному нафтопроводі мають бути: договір з ПАТ «Укртранснафта» про транспортування нафти системою магістральних нафтопроводів територією України, документи щодо оплати послуг з транспортування, маршрутні доручення, митні декларації, акти приймання-здавання нафти в нафтотранспортну систему ПАТ «Укртранснафта», паспорти якості до них, акти виконаних послуг та звірок взаєморозрахунків замовника послуг та ПАТ «Укртранснафта». Отже, суд взяв до уваги не лише акти інвентаризації нафти, як зазначає скаржник.

Позивач не погоджується з твердженням скаржника з приводу того, що господарським судом Волинської області на підставі даних фінансового плану на 2012 р. та балансу ПАТ «Укртранснафта» встановлено відсутність надходження від відчуження 40 тис.куб.м нафти, а отже, за таких обставин спірний договір не укладався.

Вищезазначене ґрунтується на твердженні ТзОВ «Тірас-Арс» щодо відсутності права власності у ПАТ «Укртранснафта», а тому є помилковим, оскільки матеріали справи містять документи, які спростовують вказане, а саме: «Мероприятиями по вьітеснению послеопресовочной води и заполнения нефтепровода «Кременчук-Херсон» нефтью»; «Актом приемки в зксплуатацию Государственной приемочной комиссией законченного строительством магистрального нефтепровода «Кременчук-Херсон», протяжением 355 км (линейная) часть нефтепровода - без головньгх сооружений»; «Инвентаризационной описью товарно-материальньїх ценностей» станом на 01.09.2001; зведені акти та зведені відомості по філії «ПМН» ПАТ «Укртранснафта» станом на 30.06.2010; акти інвентаризації нафти за 2010-2012 роки.

Що ж стосується позиції ТзОВ «Тірас-Арс» про обов'язок продавця при здійсненні операції з купівлі-продажу товару сплатити податок на додану вартість та надати покупцю за його вимогою податкову накладну, то ПАТ «Укртранснафта» звертає увагу, що на момент вчинення правочину (13.12.2011 р.) ТзОВ «Тірас-Арс» за даними, що розміщені на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України анульовано реєстрацію платника ПДВ -31.12.2010 р., а МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» за даними, що розміщені на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України анульовано реєстрацію платника ПДВ - 04.02.2011 р., що в свою чергу спростовує твердження скаржника.

На підставі викладеного скаржник просить апеляційну скаргу ТОВ «Тірас-Арс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

03.09.2014р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення (вх.№17598/14, т.2, арк.справи 167-171), в яких останній зазначає про безпідставність прийнятого господарським судом Рівненської області рішення у справі №5019/1/12 від 17.01.2012р. яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас-Арс» до малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ» про визнання права власності на високосірчану нафту сорту ГОСТ9965-76 в кількості 40 (сорок) тис. куб. м загальною вартістю 171 000 000,00 грн. без ПДВ, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі «Кременчук-Херсон» по ділянці «Снігурівка-Херсон» (км 289-км 365).

Позивач вважає що дане рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі слід припинити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2014р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 18.09.2014р.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мамченко Ю.А. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №903/351/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В. .

Представник відповідача 1 подав у судове засідання апеляційної інстанції 10.09.2014р.клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання доказів. Представник вважає, що фактичні дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження №12014230020001086 мають важливе значення для вирішення спору по суті, а тому просить відкласти розгляд справи для отримання документів та інформації, яка має значення для справи.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів для вирішення спору по суті, а тому відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

Відповідач також подав письмове клопотання про долучення доказів (вх.18.136/14 від 10.09.2014р.), в якому просить долучити до матеріалів справи копію рішення господарського суду Рівненської області у справі №5019/2644/11 від 29.11.2011р. за позовом приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» до малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ» про витребування майна із чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ» до приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» про визнання права власності на товар за договором комісії.

Вказаним рішенням відмовлено у первісному позові та задоволено зустрічний позов малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ». Визнано мале приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ» власником високосірчаної нафти сорту «URALS» ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м вартістю 70356600,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі «Кременчук-Херсон» по дільниці «Снігурівка-Херсон» (км.289-км.356)

Предметом розгляду зустрічного позову у справі №5019/2644/11 була високосірчана нафта сорту «URALS» ГОСТ 9965-76, однак, як вбачається з матеріалів справи №903/351/14, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р позивачу передано у користування майно магістральних нафтопроводів, а на підставі «Инвентаризационной описи товарно-материальных ценностей» Державного акціонерного товариства «Придніпровські магістральні нафтопроводи» станом на 01.09.2001р. позивачу була здійснена передача саме технологічної нафти.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що обставини справи №5019/2644/11 про визнання права власності на високосірчану нафту не мають значення до предмету розгляду у справі №903/351/14, в якій, як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо технологічної нафти.

Представник позивача повідомив суду, що йому не було відомо про дане рішення суду. В суді першої інстанції його не долучали до матеріалів справ. Також повідомив про обов'язкове ознайомлення з матеріалами справи №5019/2644/11 вірно оскарження даного рішення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача 1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 05.06.14 р. у справі №903/351/14 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги, вважають їх безпідставними та необгрунтованими. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважають законним та обгрунтованим, тому просять суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.09.2012 у справі №5018/2831/11 (суддя: Церковна Н.Ф.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ"; ліквідовано юридичну особу - Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" та припинено провадження у справі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13.12.2011р. малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (покупець) було укладено договір №13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн.

У відповідності до умов цієї угоди МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Тірас-Арс" високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м загальною вартістю 171 000 000 грн., котра знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), а покупець, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість.

Посилаючись на долучені до матеріалів справи відповідні платіжні документи, товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" засвідчує на проведенні з продавцем усіх належних розрахунків по оплаті переданої у власність високосірчаної нафти.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2012р. у справі №5019/1/12 товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" було визнано власником високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

ПАТ "Укртранснафта" звернувся до суду з позовом про визнання угоди купівлі-продажу недійсною вважаючи, що магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" є державною власністю і знаходиться у користуванні ПАТ "Укртранснафта", а власником нафти, як на час укладення між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" та ТОВ "Тірас-Арс" договору купівлі-продажу від 13.12.2011р. №13/12-1, так і на даний час є позивач.

Відкрите (на даний час публічне) акціонерне товариство "Укртранснафта" утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Даним розпорядженням НАК "Нафтогаз України" передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

У додатку 3 до вказаної постанови зазначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається НАК "Нафтогаз України" у користування, до якого належать: магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення.

До створення ПАТ "Укртранснафта", в Україні діяли державні акціонерні товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" - правонаступники, відповідно державного підприємства магістральних нафтопроводів "Дружба" та державного підприємства "Придніпровські магістральні нафтопроводи", створених на території України у 90-х роках минулого століття. Відповідно на баланси зазначених підприємств при їх створенні було передано магістральні нафтопроводи, заповнені технологічною нафтою.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» визначено, що систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт.

Відповідно до пунктів 2 ст.1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Як встановлено ч.1 та ч.5 ст.7 зазначеного Закону магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. Приватизація державних підприємств, дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, забороняється.

У 2001 році технологічна нафта була передана на баланс ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується "Инвентаризационной описью товарно-материальных ценностей" станом на 01.09.2001р. Заповнення технологічною нафтою магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" було здійснено у 1971 році, що підтверджується "Мероприятиями по вытеснению послеопресовочной воды и заполнения нефтепровода "Кременчук-Херсон" нефтью" та "Актом приемки в эксплуатацию Государственной приемочной комиссией законченного строительством магистрального нефтепровода "Кременчук-Херсон", протяжением 355 км (линейная) часть нефтепровода - без головных сооружений".

З моменту заповнення магістральних нафтопроводів технологічною нафтою (введення їх в експлуатацію після будівництва), у останніх, згідно з чинними в Україні нормативними документами, проводиться інвентаризація нафти.

У період з 2008 року і по даний час інвентаризація нафти проводилась згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496.

Відповідно до п.9 Інструкції, інвентаризації підлягає нафта, що міститься у ділянках магістральних нафтопроводів, резервуарах, технологічних трубопроводах, технологічних ємностях, наявних на підприємстві. Інвентаризації підлягає також нафта підприємства, яка згідно з договорами зберігається в резервуарах інших суб'єктів господарювання. У випадку наявності в системі магістральних нафтопроводів нафти клієнтів про це вказується у Зведеній відомості інвентаризації.

На підставі договору від 25.06.2010р. №25 ТОВ "Контроль-Сервіс" було проведено незалежну інвентаризацію нафти, яка знаходиться в нафтопровідній системі ПАТ "Укртранснафта". За результатами незалежних досліджень було складено акти інвентаризацій нафти, зведені акти та зведені відомості. Із зведених відомостей інвентаризації нафти по філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" вбачається, що станом на 30.06.2010р. у філії знаходиться нафта наступних контрагентів: для Одеської нафтобази - 0,000 тонн; для наливу МНТ "Південний" - 1213,366 тонн; для Одеського НПЗ - 14636,000 тонн; для Кременчуцького НПЗ - 0,000 тонн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з наданих позивачем актів інвентаризації нафти за період 2010-2012 років, нафта такого контрагента, як МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" взагалі відсутня.

Також, у відповідності до установчих документів товариства, ПАТ "Укртранснафта" самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність виходячи із попиту на продукцію, роботи і послуги товариства. Основою планів діяльності ПАТ "Укртранснафта" є договори із замовниками (покупцями) та підрядниками (постачальниками).

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 75 Господарського кодексу України, фінансовий план ПАТ "Укртранснафта" підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фінансовим планом ПАТ "Укртранснафта" на 2012 рік не передбачено надходжень від відчуження 40 тис. куб. м. нафти вартістю 171 000 000 грн. малому приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", а тому така угода не укладалась. Договорів на транспортування нафти магістральними нафтопроводами із МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" ПАТ "Укртранснафта" не укладалось. Колегія суддів погоджується, що за таких обставин ПАТ "Укртранснафта" за будь-яких обставин не могло відчужити нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" малому приватному підприємству "ВКФ "Інвест-VEZ", тому жодних підстав для набуття права власності на майно ПАТ "Укртранснафта" малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" не існує.

Згідно з градуювальними таблицями об'єм лінійної частини ділянки "Снігурівка-Херсон" км 289 - км 355,2 МН "Кременчук-Херсон" становить 25721,128 куб. м і не може фізично вмістити 40 тис. куб.м.

Слід зазначити, що відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 30 вересня 2009 р. N 1483-р встановлено: міністерству палива та енергетики забезпечити проведення НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Укртранснафта" комерційних операцій з нафтою та природним газом, що використовуються для виробничо-технологічних потреб, за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, на ділянці нафтопроводу "Снігурівка-Херсон" перебувала технологічна нафта, яка знаходиться на балансі ПАТ "Укртранснафта", а не високосірчана нафта сорту "ГОСТ 9965-76", як про це зазначено в судовому рішенні у справі №5019/1/12, нафти такого сорту ГОСТом не визначається.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право власності на нафту, як на час укладання між ТзОВ "Тірас-Арс" та МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" договору купівлі-продажу нафти від 13.12.2011р. №13/12-1, так і на даний час належить ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується документами наявними у матеріалах справи.

Згідно із ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Маса (брутто) нафти, що знаходиться у магістральному нафтопроводі відповідно до п.п. 4.3.6.10. п. 4.3 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" визначається за місткістю нафтопроводу і густиною, яка визначається як середнє арифметичне густини на початку і в кінці ділянки або береться за середньою густиною в резервуарі або за показами вузлу обліку нафти (ВОН) і приводиться до температури і тиску в нафтопроводі згідно з МИ 2153.

Підпунктом 5.5.7. Інструкції встановлено, що на підставі записів у журналі реєстрації результатів вимірювань СВКН (система вимірювань кількості та показників якості нафти) або в оперативному листі і в паспорті якості нафти оформлюють акт приймання-здавання нафти за формою №34-НП (додаток 5 до Інструкції). Паспорт якості, форма якого надана в Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007р. №271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за №762/14029, повинен бути заповнений згідно з її вимогами і є невід'ємною частиною акта приймання-здавання нафти.

Частиною 2 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відпуск нафти споживачам відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" здійснюється на підставі попередньо укладених договорів шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо: - названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; - назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

Відповідно до параграфу А.4 "Поставка", Інкотермс, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року за відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

Як випливає зі змісту вищенаведених норм, нафта, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі може бути передана лише у вузлі обліку нафти за участю перевізника, а не як визначено спірним Договором, у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

Також слід зазначити, що належними документами, які посвідчують право власності на нафту в магістральному нафтопроводі мають бути: договір з ПАТ "Укртранснафта" про транспортування нафти системою магістральних нафтопроводів територією України, документи щодо оплати послуг з транспортування, маршрутні доручення, митні декларації, акти приймання-здавання нафти в нафтотранспортну систему ПАТ "Укртранснафта", паспорти якості до них, акти приймання-здавання нафти в пункті призначення та паспорти якості до них, акти виконаних послуг та звірок взаєморозрахунків замовника послуг та ПАТ "Укртранснафта".

Господарським судом Волинської області вірно відмічено, що умовами спірного договору купівлі-продажу договірними сторонами чітко не було встановлено момент здачі товару перевізникові, місце передачі товару та не дотримано вимог щодо зазначення стандартів, технічної документації, яким за якістю повинна відповідати високосірчана нафта, що поставляється покупцю.

Тому колегія суддів погоджується, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу сторонами було порушено вимоги ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України та Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, Інкотермс, редакції 2000 року.

Також в матеріалах справи відсутні докази транспортування по нафтопроводу "Кременчук-Херсон" високосірчаної нафти.

У спірному договорі кількість нафти, що відчужується у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365) визначена у метрах кубічних, а не в тоннах, що суперечить Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", підпунктом 4.2.1 якої визначено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Частиною 4 статті 17 Господарського кодексу України встановлено, що система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно із ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

З наведеного вбачається, що продаж високосірчаної нафти на території України за договорами купівлі-продажу є оподатковуваною операцією. Як вірно зазначено судом першої інстанції, загальна ціна спірного договору була визначена договірними сторонами без ПДВ (п.п. 3.1, 3.2 угоди), що суперечить нормам ст.17 Господарського кодексу України та ст.ст.15, 16, 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" позивачем у справі про визнання господарських договорів недійсними може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області, що договір, предметом якого є продаж нафти, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), є недійсним у зв'язку з відсутністю у продавця за угодою на момент її укладення права власності на визначену в договорі нафту.

Крім зазначеного, в матеріалах справи наявний лист Міністерства доходів і зборів України від 23.05.2014р. №9828/5/99-99-18-03-04-16 (т.2, арк.справи 51).

Зазначеним листом стверджується, що згідно з електронною базою даних Міндоходів станом на 16.05.2014р. інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності МПП "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (код ЄДРПОУ 14343471) у період з 25.08.1992р. по 03.10.2012р. не виявлено. Викладені обставини, в свою чергу, свідчать про, що для малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" у визначений період на митну територію України ввозу високосірчаної нафти трубопровідним транспортом не відбувалось, декларації імпорт 40 на перевезення трубопровідним транспортом високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 не оформлювались.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.14 р. у справі №903/351/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.