Рішення

від 02.09.2014 по справі 922/2454/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р.Справа № 922/2454/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" (м. Харків) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Союз-інвест" (м. Харків) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" про стягнення 55 005 603,70 гривень за участю представників сторін:

позивача - Суховій Т.М., довіреність № 56 від 16.06.2014 року;

відповідача 1 - Воронова В.Г., (директор); Акчуріна І.І., довіреність вих. № 28 від

02.07.2014 р.;

відповідача 2 - Андрєєва А.Е., (директор);

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "Союз-інвест" (м. Харків) 55005603,70 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що останній не виконав свої зобов*язання за кредитним договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р., кредит та відсотків за користування кредитними коштами не повернув.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 липня 2014 року.

04 липня 2014 року представник ТОВ "Компанії з управління активами "Союз-інвест" надав суду клопотання, в якому просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - ТОВ «Ейдісі Секьюрітіз» (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42-а, кімн. 404/2, код ЄДРПОУ 37090304), посилаючись на те, що в забезпечення зобов"язань за договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р. був укладений договір № 02/2-08-80 від 19.08.2014 р. застави майнових прав між позивачем та ТОВ «Ейдісі Секьюрітіз», відповідно до якого останній передав у заставу право вимоги грошової суми у розмірі 49800000 грн., і тому рішення у даній справі може вплинути на права та обов"язки останнього.

04 липня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи та заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт в межах суми боргу 55005603,70 грн., на нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, в тому числі на грошові кошти на усіх рахунках, належних йому у всіх банках України, а також заборонити відповідачу у термін з дати винесення ухвали по забезпечення позову до розгляду його по суті та набрання рішенням законної сили, розпоряджатись безпосередньо або через своїх представників на будь-яких підставах у будь-якій формі належним йому на праві власності майном.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2014 року відкладено розгляд справи на 21 липня 2014 року.

15 липня 2014 року представник ТОВ "Компанії з управління активами "Союз-інвест" надав заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій послався на те, що в забезпечення зобов"язань за договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р. був укладений договір № 02/2-08-80 від 19.08.2014 р. застави майнових прав між позивачем та ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ", та заборгованість, яка є предметом спору, була забезпечена грошовими коштами, які до цього часу не повернуті позивачем. Також зазначив, що позивачем не надано ніяких доказів, що підтверджують необхідність прийняття заходів по забезпеченню позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2014 року залучено ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" до участі у справі в якості співвідповідача (далі - відповідач 2). Відмовлено ТОВ "Компанії з управління активами "Союз-інвест" (далі - відповідач 1) в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі відповідача 2 в якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2014 року відмовлено в прийнятті позовної заяви відповідача 2.

21 липня 2014 року представник відповідача 1 надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 року відкладено розгляд справи на 06 серпня 2014 року.

24 липня 2014 року представник позивача повторно надав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт в межах суми боргу 55005603,70 грн., на нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу 1 на праві власності, в тому числі на грошові кошти на усіх рахунках, належних йому у всіх банках України, а також заборонити відповідачу 1 у термін з дати винесення ухвали по забезпечення позову до розгляду його по суті та набрання рішенням законної сили, розпоряджатись безпосередньо або через своїх представників на будь-яких підставах у будь-якій формі належним йому на праві власності майном.

05 серпня 2014 року представник позивача надав заяву, в якій просив суд залучити до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 340 від 10.06.2014 р. про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 47 від 12.06.2014 р. про початок ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, всіма питаннями діяльності ПАТ банку "Меркурій" керує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2014 року відкладено розгляд справи на 21 серпня 2014 року, відмовлено позивачу в задоволенні заяви про вступ у справу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні 21 серпня 2014 року оголошено перерву до 02 вересня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2014 р. підтримував позовні вимоги.

Представники відповідачів проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

19 серпня 2013 р. між ПАТ банком "Меркурій" (кредитор) та ТОВ "Компанії з управління активами "Союз-інвест" (позичальник) був укладений Договір № 02/1-25К-60 на невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

За умовами Договору максимальний ліміт кредитної лінії визначений у розмірі 24900000 грн., розмір процентів за користування кредитом визначений на рівні 22% річних, кінцевий строк повернення кредитних коштів - 12.08.2014р.

Відповідно до п. 3.1 Договору в межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод "факт/факт"), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця на рахунок №206843002712. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня і відображаються кредитором на рахунку прострочених процентів № 206843002712. У випадку, якщо перше число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня.

Згідно із Додатковою угодою № 1 до Договору сторонами встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 49800000 грн.

Додатковою угодою № 2 до Договору сторонами погоджений кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією - 17.03.2014 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було здійснено перерахування на рахунок позивача грошові кошти в сумі 49800000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15605 від 03.09.2013 р., № 15706 від 06.09.2014 р., № 15145 від 19.08.2013 р.

За умовами п. 5.2.3 та п.5.2.5 Договору відповідач 1 зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. даного договору, а також сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення № 22 від 29.11.2013 р., № 28 від 27.12.2013 р., № 6 від 28.02.2014 р., № 3 від 31.01.2014 р., № 18 від 31.10.2013р., № 7 від 30.08.2013 р., № 15 від 30.09.2013 р., які підтверджують часткову оплату відповідачем 1 відсотків за кредитним договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р.

Проте, відповідач 1 свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. У зв'язку з чим, утворилась заборгованість відповідача 1 перед кредитором, яка станом на 13.06.2014р. складає 55 005 603,70 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів п'ять тисяч шістсот три гривні 70 коп.), з яких:

- 49 800 000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом;

- 2 761 512,33 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 360 197,26 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 2 026 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 57 784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач 1 визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р.

Відповідач 1 проти позову заперечував та послався на те, що в забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 19.08.2014р. був укладений договір за №02/2-08-80 застави майнових прав між ПАТ БАНК «Меркурій» (заставодержатель) та ТОВ «Ейдісі Секьюрітіз» (заставодавець), відповідно до якого останній передав у заставу заставодержателю право вимоги грошової суми у розмірі 49800000,00 грн. (з урахуванням додаткових договорів від 03.09.13 р.,11.03.2013 р., 06.09.13 р..), що виникають із договору банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 2748 укладеного 19.08.2013р.

За приписом ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що 19 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір № 02/2-08-80 застави майнових прав, предметом якого є забезпечення вимоги заставодержателя (позивача), що виникають із договору № 02/1-25К-60 відновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 19 серпня 2013 року, та усіх додаткових угод та договорів до нього, що виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2 договору застави сторони домовились про те, що заставодавець у забезпечення зобов"язань позичальника (відповідача 1) за кредитним договором передає у заставу заставодержателю право вимоги грошової суми в розмірі 24900000 грн., що виникають із договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 2748, укладеного 19.08.2013 р., залишок на рахунку № 265243002748 становить 24900000 грн.

Відповідно до додаткового договору від 03 вересня 2013 року до договору застави майнових прав № 02/-2-08-80 від 19.08.2013 р. сторони змінили розмір грошової суми, право на яку заставодавець у забезпечення зобов"язання позичальника за кредитним договором передає у заставу заставодержателю - 37350000 грн.

Також сторонами укладені додаткові договори від 11.03.2014 р. та від 06.09.2013 р., якими змінено п. 1.1 та 1.2 договору стосовно розміру кредиту, який за кредитним договором складає 49800000 грн., та стосовно строку повернення кредиту - до 17.03.2014р.

Відповідачем 1 надано до матеріалів справи договір банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 2748 від 19.08.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем 2, відповідно до якого банк приймає від відповідача 2 грошові кошти у формі вкладу в сумі 24900000 грн. на вкладний рахунок № 265243002748 та зобов"язується виплачувати вкладнику суму вкладу на умовах повернення, визначених цим договором, а також нараховані на вклад проценти у розмірі та в порядку, встановленому цим договором, термін повернення вкладу 25.08.2014 року.

Сторони до договору банківського вкладу (депозиту) уклали додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, якими змінили п. 6.2 договору та визначили майнові права на вклад у розмірі 49800000 грн., та розділ 2, 3 договору.

19 березня 2014 року позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою погашення заборгованості та останньому було запропоновано задовольнити у триденний строк виконання всіх прострочених зобов*язань за кредитним договором, та попереджено, що у разі не виконання банком буде вжито заходів по захисту порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави.

20 березня 2014 року відповідач 1 листом за вих. № 12 також звернувся до відповідача 2 з проханням погасити заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майнові права відповідно до договору № 02/2-08-80 застави майнових прав від 19.02.2013 р.

24 березня 2014 року відповідачем 2 позивачу було направлено листа за вих. № 27 від 24.03.2014 р., в якому було надано згоду про погашення кредиту шляхом звернення стягнення на майнові права по договору № 02/2-08-81 застави майнових прав від 19.02.2013 р.

Статтею 576 Цивільного кодексу України закріплено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В силу статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.3.2. договору № 02/2-08-81 застави майнових прав від 19.02.2013 р. звернення стягнення на майнові права відбуваються шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає з заставленого права. Уступка вимоги щодо предмету застави (у обсязі, в якому здійснено стягнення на предмет застави) набирає чинності, а права і обов'язки сторін по уступці вимоги виникають одразу після звернення стягнення на предмет застави згідно положень цього Договору.

З моменту здійснення уступки вимоги заставодержатель отримує всі права кредитора (у відповідних обсягах) по договору, зобов'язання за якими складають предмет застави, зокрема, право безпосереднього отримання відповідних сум коштів від боржника за цим договором.

На підставі п. 1.3. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

В ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір застави майнових прав був укладений у письмової форми, тобто уступка права вимоги, також повинна бути у письмової формі.

Приймаючі до уваги те, що позивач у письмовій формі направив відповідачу 2 вимогу про погашення кредиту з пропозицію звернення стягнення на предмет застави, яке відбувається шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, то цей лист є пропозицією про укладання договору уступки права вимоги (а. с. 78).

Заставодавець письмово підтвердив таку пропозицію, тобто між сторонами реально був укладений договір уступки права вимоги (а. с. 80).

Тобто, позивач своїми діями підтвердив факт звернення стягнення на предмет застави шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку відповідача 2.

З положень діючого законодавства, а саме ч. 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень» вбачається, що у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

Враховуючи, що позивач та відповідач 2 уклали договір уступки права вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 1/2712 від 19.08.2013 р., банк має право на списання грошової суми для повного задоволення своїх вимог за договором № 02/1-25К-61 від 19.08.2013 р. невідновлювальної кредитної лінії, укладеного з відповідачем 1.

Приймаючи до уваги підтвердження позивачем факту згоди на звернення стягнення на предмет застави шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку відповідача 2, суд дійшов висновку про те, що зобов"язання відповідача 1 припинено шляхом його виконання у повному обсязі відповідачем 2, у зв"язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 55005603,70 грн. є безпідставними та необгрунтованими.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Постановою Правління НБУ від 13.03.2014 р. ПАТ Банк "Меркурій" віднесено до неплатоспроможних, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27 від 10.04.2014 р. призначено з 11.04.2014 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Меркурій" Куліша В.М. до 13.06.2014 р.

Дана позовна заява підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Меркурій" Кулішом В.М. та даний позов пов'язаний з виконанням уповноваженою особою своїх обов'язків.

Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується.

На підставі ст. ст. 207, 512, 513, 530, 546, 548, 576, 589, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень» та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 08.09.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова