Постанова

від 06.11.2014 по справі 922/2454/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 922/2454/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сухова Т.М.

першого відповідача - не з'явився.

другого відповідача - Андрєєв А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ Банк "Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій", м. Харків (вх. № 2938 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.14 р. у справі № 922/2454/14

за позовом ПАТ Банк "Меркурій", м. Харків

до 1. ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест", м. Харків

2. ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз", м. Харків

про стягнення 55005603,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" 55005603,70 грн., з яких: 49800000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 2761512,33 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 360197,26 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 2026109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-60 від 19.08.13 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.3014 року у справі № 922/2454/14 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" свої зобов'язання за кредитним договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р. в повному обсязі не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 13.06.2014 р. існує заборгованість у розмірі 55005603,70 грн. Суд зазначив про те, що підтвердження позивачем факту згоди на звернення стягнення на предмет застави шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку другого відповідача, зобов'язання першого відповідача припинено шляхом його виконання у повному обсязі другим відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з першого відповідача заборгованості в сумі 55005603,70 грн. є безпідставними та необґрунтованими, та ін.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права при його прийнятті, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, позивач зазначив, що він не звертав стягнення на предмет застави (майнові права). Списання коштів з депозитного рахунку для погашення заборгованості за кредитним договором не відбулося. Також зазначив, що договір відступлення (уступки) права вимоги не укладався, звернення стягнення на майно третьої особи не проводилося, звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком заставодержателя та ін.

ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

30.10.2014 р. до суду від ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки норми ГПК України передбачають можливість відкладення розгляду справи зокрема в разі неможливості її розгляду у даному судовому засіданні. Проте в даному випадку таких підстав судова колегія не вбачає.

Крім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі у судовому засіданні або направлення в судове засідання іншого представника.

Разом з тим, неявка в судове засідання представника першого відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи факт належного повідомлення першого відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 19.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз" (позичальник) укладений договір № 02/1-25К-60 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті. Згідно з Додатковою угодою № 1 до Кредитного Договору встановлено максимальний ліміт кредитної лінії в розмірі 49800000,00 грн., відповідно до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, встановлено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією 17.03.2014 р.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що в межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод "факт/факт"), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця на рахунок № 206843002712. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня і відображаються кредитором на рахунку прострочених процентів № 206843002712. У випадку, якщо перше число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 49800000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15605 від 03.09.2013 р., № 15145 від 19.08.2013 р., № 15706 від 06.09.2013 р.

У п. п. 5.2.3, 5.2.5 договору зазначено, що відповідач зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. договору, а також сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Позивач зазначає про те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. У зв'язку з чим, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яка станом на 13.06.2014 р. складає 55005603,70 грн., з яких:

- 49800000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом;

- 2761512,33 грн. - заборгованість за простроченими процентами;

- 360197,26 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- 2026109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 57784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення № 22 від 29.11.2013 р., № 28 від 27.12.2013 р., № 6 від 28.02.2014 р., № 3 від 31.01.2014 р., № 18 від 31.10.2013 р., № 7 від 30.08.2013 р., № 15 від 30.09.2013 р. (а. с. 39-45), які підтверджують часткову оплату першим відповідачем відсотків за кредитним договором № 02/1-25К-60 від 19.08.2013 р.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначено вище, на виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 49800000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15609 від 03.09.2013 р., № 15157 від 19.08.2013 р., № 15707 від 06.09.2013 р.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. п. 5.2.3, 5.2.5 договору, відповідач зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п. 1.4. договору, а також сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

У зв'язку з чим, утворилася заборгованість першого відповідача перед позивачем, яка станом на 13.06.2014 р. складає 55005603,70 грн., з яких: 49800000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 2761512,33грн. - заборгованість за простроченими процентами; 360197,26 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 2026109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

На забезпечення зобов'язань за договором від 19.08.2013 р. укладений договір № 02/2-08-80 застави майнових прав між позивачем (Заставодержатель) та ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" (Заставодавець), відповідно до якого останній передав у заставу Заставодержателю право вимоги грошової суми у розмірі 49800000,00 грн., що виникають із договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 2748 укладеного 19.08.2013 р.

Пунктом 3.2. договору № 02/2-08-80 застави майнових прав від 19.02.2013 р. передбачено, що звернення стягнення на майнові права відбуваються шляхом уступки Заставодавцем Заставодержателю вимоги, що випливає з заставленого права. Уступка вимоги щодо предмету застави (у обсязі, в якому здійснено стягнення на предмет застави) набирає чинності, а права і обов'язки сторін по уступці вимоги виникають одразу після звернення стягнення на предмет застави згідно з положеннями Договору.

З моменту здійснення уступки вимоги Заставодержатель отримує всі права кредитора (у відповідних обсягах) по договору, зобов'язання за якими складають предмет застави, зокрема, право безпосереднього отримання відповідних сум коштів від боржника за цим договором.

Відповідно до п. 1.1. додаткового договору від 03.09.2013 р. до договору застави майнових прав № 02/-2-08-80 від 19.08.2013 р. сторонами викладено нову редакцію: п. 1.1. «Цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що виникають із договору № 02/1-25К-60 невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 19.08.2013 р. та усіх додаткових угод та договорів до нього, що виникнуть в майбутньому, далі по тексту Кредитний договір. Кредитний договір укладено між Заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СОЮЗ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 35464416), далі по тексту позичальник, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого Позичальник зобов'язаний Заставодержателю повернути кредит, згідно з Кредитним договором, сплатити проценти за його користування, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором. Розмір кредиту згідно з Кредитним договором становить 37350000,00 грн. Строк користування кредитом з 19 серпня 2013 року по 12 серпня 2014 року. Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язаний не пізніше 12 серпня 2014 року повернути кредит, та сплачувати проценти за користування кредитом на визначених Кредитним договором умовах.».

При цьому, сторони не надали уточнень, правової кваліфікації або тлумачення ними умов договору, що стосуються визначення слів «уступка вимоги», оскільки ЦК України ст. ст. 509-519 визначає наявність у кредитора майнового «права вимоги» та можливість заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема шляхом відступлення права вимоги.

19 березня 2014 року позивач (кредитор) звернувся з вимогою про погашення заборгованості до ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз", якою запропоновано задовольнити у 3-денний строк виконання всіх прострочених зобов'язань за кредитним договором, а у разі не виконання - банком буде вжито заходів по захисту порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет застави, згідно із договором застави.

20 березня 2014 року відповідач також звернувся до ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-Інвест" з проханням погасити заборгованість за кредитним договором за рахунок заставленого майна. ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-Інвест" надав згоду на погашення заборгованості відповідно до договору застави.

У листі від 24 березня 2014 р. зазначено про надання згоди на погашення кредиту шляхом звернення стягнення на майнові права по договору № 02/2-08-80 застави майнових прав від 19.02.2013 р.

Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що направлена позивачем до ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-Інвест" вимога про погашення кредиту з пропозицію звернення стягнення на предмет застави, яке відбувається шляхом уступки заставодавцем Заставодержателю вимоги, є пропозицією укладання договору уступки права вимоги, а Заставодателем надана згода на укладання договору, тобто між сторонами реально був укладений договір уступки права вимоги.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що позивач своїми діями: а саме неповерненням коштів з депозитного рахунку підтвердив факт звернення стягнення на предмет застави, шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку.

Отже, судом не враховані вимоги норм діючого законодавства, зокрема згідно з п. п. 1, 3 ч. 1. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Суд першої інстанції не врахував, що договір відступлення права вимоги не укладався, у вищезазначених листах відсутні пропозіцїї по укладанню договору відступлення права вимоги, а звернення стягнення на предмет застави не проводилося.

Договір № 02/2-08-80 застави майнових прав є видом забезпечення виконання зобов'язання, за яким заставодержатель /кредитор/ має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Отже, звернення стягнення за заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції необґрунтовано посилався на ч. 2 ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень", так як предметом застави є право вимоги грошової суми, а не гроші.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення стягнення на предмет застави, відповідач та третя особа не надали доказів звернення стягнення на предмет застави або погашення заборгованості іншим шляхом.

Як свідчать матеріали справи позивач не звертав стягнення на предмет застави (майнові права), списання коштів з депозитного рахунку третьої особи для погашення заборгованості за кредитним договором не проводилось, що підтверджується випискою з лицевого рахунку третьої особи за період з 19.08.2013 р. по 02.09.2014 р. (а. с. 155).

Отже, відступлення права вимоги не відбулося, звернення стягнення на заставлене майно не проводилося, заборгованість за кредитним договором відповідача не погашена і зобов'язання не припинено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує пеню у розміру подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день прострочення.

В зв'язку з порушенням умов договору з відповідача необхідно стягнути штрафні санкції, а саме 2026109,59 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту; 57784,52 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів та судовий збір.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача є підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 512, 513, 590, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 49, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.14 р. у справі № 922/2454/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" (61072 м.Харків вул. Тобольська 42 А, кім. 404/1 код ЄДРПОУ 35464416) на користь ПАТ Банк "Меркурій" (61002 м. Харків вул. Петровського, 23 код ЄДРПОУ 14360386) 55005603,70 грн. боргу.

Стягнути з ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест" (61072 м.Харків вул. Тобольська 42 А, кім. 404/1 код ЄДРПОУ 35464416) в прибуток Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору, 36540,00 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Накази доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.11.14 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.