Постанова

від 08.09.2014 по справі 826/9049/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2014 року 09:15 № 826/9049/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 року №0001852202 та №0001862202, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтосан» (надалі - позивач або ТОВ «Алтосан») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 року №0001852202 та №0001862202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті безпідставно, оскільки ТОВ «Алтосан» не порушувало вимог податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту, що підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами з його контрагентами.

У судове засідання 29.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах та на підставі наданих контролюючому органу повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку ТОВ «Алтосан».

Суд у судовому засіданні 29.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Алтосан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Угра» (код ЄДРПОУ 37394126) за грудень 2011 року та ТОВ «ТСП-Трейд» (код ЄДРПОУ 33501548) за лютий 2011 року, на підставі чого складено акт від 06.12.2012 року №1037/22-2/16307479 (надалі - акт перевірки).

В ході проведення вказаної перевірки ТОВ «Алтосан», згідно акта перевірки, встановлено наступні порушення:

п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами та доповненнями; пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями; ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV зі змінами та доповненнями; пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого ТОВ «Алтосан» було занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 419 766,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року - 230 402,00 грн., за IV квартал 2011 року - 189 364,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, пп. 2.15, пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого ТОВ «Алтосан» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього на суму 315 045,00 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 184 322,00 грн., за грудень 2011 року на суму 130 723,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року:

№0001852202, яким ТОВ «Алтосан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 315 045,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65 362,50 грн.;

№0001862202, яким ТОВ «Алтосан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 419 766,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, на підставі яких винесено вищезазначені податкові повідомлення-рішення, позивач скористався правом на адміністративне оскарження останніх, на підставі чого рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 27.02.2013 року №1907/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2013 року №97/6/99-99/10-15 податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року №0001852202 та №0001862202 залишені без змін, а скарги ТОВ «Алтосан» - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за податковий (звітний) період за лютий 2011 року та грудень 2011 року.

З огляду на вищевикладене, нормативно-правовими актами, якими врегульовано спірні правовідносини, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334) та Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Так, у відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону №334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати), у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону №334, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Водночас, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334).

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

В свою чергу, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Разом з тим, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 10.01.2011 року та втратив чинність 16.12.2011 року (надалі - Порядок №969), тобто діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 6.2 Порядку №969, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п. 6.3 Порядку №969).

Водночас, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №1379), який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Угра» та ТОВ «ТСП-Трейд».

Взаємовідносини з ТОВ «Угра».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Угра» (Постачальник) укладено договори постачання товару №051211 від 05.12.2011 року, №091111 від 09.11.2011 року та №160911 від 16.09.2011 року, зі змісту яких вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити й прийняти Товар в асортименті, кількості, цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток №2).

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій специфікацій до вищезазначених договорів, загальна сума з ПДВ товарів, поставлених за договором №051211 від 05.12.2011 року, складає 320 089,00 грн., за договором №091111 від 09.11.2011 року - 473 330,40 грн., за договором №160911 від 16.09.2011 року - 121 150,32 грн., що у загальному розмірі складає 914 569,72 грн.

На виконання даних договорів сторонами складено наступні первинні облікові документи, копії яких наявні у матеріалах справи:

видаткові накладні (№РН-0000064 від 29.12.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 320 089,07 грн., №РН-0000061 від 28.12.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 7 275,74 грн., №РН-0000048 від 20.12.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 64 116 грн., №РН-0000053 від 20.12.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 473 330,40 грн., №РН-0000054 від 20.12.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 123 173,03 грн.);

податкові накладні (від 28.12.2011 року №57 на загальну суму разом з ПДВ 172 815,12 грн., від 28.12.2011 року №55 на загальну суму разом з ПДВ 7 275,74 грн., від 28.12.2011 року №56 на загальну суму разом з ПДВ 269 134,80 грн., від 29.12.2011 року №62 на загальну суму разом з ПДВ 50 954,27 грн., від 15.12.2011 року №31 на загальну суму разом з ПДВ 123 173,03 грн., від 15.12.2011 року №32 на загальну суму разом з ПДВ 160 981,86 грн.).

Також, на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій на підставі вищезазначених договорів постачання товарів позивачем надано суду копію витягу з журналу виданих довіреностей та виписки з банківського рахунку ТОВ «Алтосан».

Разом з тим, вищезазначені документи не підтверджують реальності (товарності) вказаних вище фінансово-господарських операцій, оскільки не всі податкові накладні, складені за її результатами, містять реквізити укладених між позивачем та ТОВ «Угра» договорів постачання товару №051211 від 05.12.2011 року, №091111 від 09.11.2011 року та №160911 від 16.09.2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи. Так, зокрема, у податковій накладній від 28.12.2011 року №57 міститься посилання на договір поставки від 15.11.2011 року №151111, у податковій накладній від 28.12.2011 року №55 - на договір поставки від 27.12.2011 року, у податковій накладній від 15.12.2011 року №31 - на договір поставки від 15.12.2011 року, копії яких відсутні у матеріалах справи, а також не зазначені в акті перевірки.

При цьому, видаткові накладні №РН-0000061 від 28.12.2011 року та №РН-0000054 від 20.12.2011 року містять посилання на рахунки-фактури, які були витребувані від позивача ухвалою суду від 14.07.2014 року, проте, не надані останнім суду, а також не вказано про причини неможливості їхнього подання

Слід також зазначити, що у відповідності до вказаних вище специфікацій до договорів постачання товару №051211 від 05.12.2011 року, №091111 від 09.11.2011 року та №160911 від 16.09.2011 року, загальна вартість товару складає 914 569,72 грн., водночас, згідно вищеперелічених видаткових накладних загальна вартість поставленого товару ставить 987 984,24 грн., тобто погоджена сторонами договірна ціна перевищує ціну фактично поставленого товару. При цьому, доказів укладення між позивачем та ТОВ «Угра» інших договорів постачання товарів або укладення таких договорів у спрощеній формі ані матеріали справи, ані акт перевірки, як носій доказової бази, не містять. Іншого сторонами не доведено.

Крім того, складені за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Угра» видаткові накладні на виконання приписів ч. 2 ст. 9 Закону №996 не дають змоги ідентифікувати представника контрагента, від імені якого їх складено, оскільки містять виключно підпис та скріплені печаткою без персоніфікації особи, яка брала участь у вказаних операціях.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких зроблено висновок про нереальність (безтоварість) фінансово-господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Угра».

Взаємовідносини з ТОВ «ТСП-Трейд».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТСП-Трейд» (Постачальник) укладено договори №230211 від 23.02.2011 року, №180211 від 18.02.2011 року, №1702114 від 17.02.2011 року, №1602112 від 16.02.2011 року, №1502113 від 15.02.2011 року, №120111 від 12.01.2011 року, №15-10-10/8 від 15.10.2010 року, зі змісту яких вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити й прийняти Товар в асортименті, кількості, цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток №2 до даного Договору).

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій специфікацій до вищезазначених договорів, загальна сума з ПДВ товарів, поставлених за договором №230211 від 23.02.2011 року, складає 898 383,74 грн., за договором №180211 від 18.02.2011 року - 69 852,10 грн., за договором №1702114 від 17.02.2011 року - 54 585,12 грн., за договором №1602112 від 16.02.2011 року - 15 345,12 грн., за договором №1502113 від 15.02.2011 року - 10 768,80 грн., за договором №120111 від 12.01.2011 року - 31 689,36 грн., за договором №15-10-10/8 від 15.10.2010 року - 422 308,49 грн.

На виконання даних договорів сторонами складено наступні первинні облікові документи, копії яких наявні у матеріалах справи та які стали об'єктом перевірки контролюючим органом:

видаткова накладна №РН-24021 від 24.02.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 23 507,64 грн.;

податкові накладні (від 28.02.2011 року №15 на загальну суму разом з ПДВ 31 689,36 грн., від 28.02.2011 року №16 на загальну суму разом з ПДВ 36 075,60 грн., від 28.02.2011 року №18 на загальну суму разом з ПДВ 15 345,12 грн., від 28.02.2011 року №17 на загальну суму разом з ПДВ 54 585,12 грн., від 28.02.2011 року №19 на загальну суму разом з ПДВ 69 852,10 грн., від 25.02.2011 року №14 на загальну суму разом з ПДВ 898 383,74 грн.).

Також, на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій на підставі вищезазначених договорів постачання товарів позивачем надано суду виписку з банківського рахунку ТОВ «Алтосан».

Водночас, наявні у матеріалах справи копії вищезазначених первинно облікових документів не підтверджують реальності (товарності) фінансово-господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ТСП-Трейд», з огляду на наступне.

Так, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної №РН-24021 від 24.02.2011 року, остання в якості підстави для її складання містить посилання на договір №15-10-10/8/9 від 15.10.2010 року, проте, копії вказаного договору у матеріалах справи не міститься.

Крім того, в якості підстави наявності у гр. ОСОБА_1 приймати торгово-матеріальні цінності від ТОВ «ТСП-Трейд» вказано довіреність №27 від 24.0.2011 року, натомість, наявна у матеріалах справи копія витягу з журналу виданих довіреностей не містить зазначення видачі на ім'я гр. ОСОБА_1 довіреності на приймання від вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей. При цьому, слід зазначити, що ухвалою від 14.07.2014 року від позивача витребувано докази наявності у представників ТОВ «Алтосан» повноважень підписувати первинні облікові документи за результатами фінансово-господарських операцій, зокрема, з ТОВ «ТСП-Трейд».

По-друге, податкова накладна від 28.02.2011 року №16, надана позивачем в якості доказів правомірності формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТСП-Трейд», містить посилання на договір поставки від 15.02.2011 року №502113, проте, матеріали справи копії вказаного договору не містять, а іншого сторонами не доведено.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких зроблено висновок про нереальність (безтоварість) фінансово-господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ТСП-Трейд».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок