Ухвала

від 24.11.2015 по справі 826/9049/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/56194/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 826/9049/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001852202, № 0001862202 від 19.12.2012 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток приватних підприємств.

Зазначило, що висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Товариством положень податкового законодавства при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, що не мають підтверджуються належними доказами.

8 вересня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що Товариством не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

22 жовтня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001852202, № 0001862202 від 19.12.2012 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 23.11.2012 року до 29.11.2012 року, з 30.11.2012 року до 6.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Угра» за грудень 2011 року та ТОВ «ТСП-Трейд» за лютий 2011 року, за наслідками якої 6.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 1.32 ст. 1 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 , 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п.,п. 138.2 , 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток приватних підприємств, у розмірі 419 766,00 грн., а також у порушення п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п.,п. 198.1 , 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п.,п. 200.1 , 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 315 045,00 грн.

19 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001852202 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 380 407,50 грн., № 0001862202 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 419 766,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України ).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Апеляційний суд встановив, що 5.12.2011 року, 9.11.2011 року, 16.09.2011 року між Товариством та ТОВ «Угра» були укладені договори поставки товару № 051211, № 091111, № 160911, відповідно до яких ТОВ «Угра» зобов'язалося поставити товар в асортименті, кількості, цінам зазначеним у специфікації (продукція протипожежного призначення).

23 лютого 2011 року, 18 лютого 2011 року, 17 лютого 2011 року, 16 лютого 2011 року, 15 лютого 2011 року, 12 січня 2011 року, 15 жовтня 2010 року між Товариством та ТОВ «ТСП-Трейд» були укладені договори поставки № 230211, № 180211, № 1702114, № 1602112, № 1502113, № 120111, № 15-10-10/8, згідно з якими ТОВ «ТСП-Трейд» зобов'язане поставити товар в асортименті, кількості, цінам зазначеним у специфікації.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; документацію щодо подальшого руху та використання товарів у господарській діяльності Товариства та виписку з банківського рахунку від 2.03.2011 року.

Товариством були надані всі первинні документи які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Угра» та ТОВ «ТСП-Трейд».

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не перевірив доводи податкових органів, викладених у акті перевірки.

У акті перевірки податковий орган зазначив, що надані Товариством документи на підтвердження господарських операцій між Товариством та ТОВ «Угра», ТОВ «ТСП-Трейд» не підтверджують факт здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для включення Товариством суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх доводів податковий орган посилається на висновки акту ДПІ у Подільському районі м. Києва № 329/22-20/37394126 від 27.08.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Угра» яким встановлено, що ТОВ «Угра» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1715/2220/33501548 від 22.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТСП-Трейд».

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що посилання податкового органу на зазначені акти перевірок, як на доказ недійсності правочинів між Товариством та контрагентами, необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Факт вчинення злочину, в тому числі у вигляду фіктивного підприємства, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлювати виключно відповідним рішенням суду.

Крім того, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних операцій.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності всіх господарських операцій, здійснених такою особою.

Отже, при порушенні контрагентами Товариства вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.