Рішення

від 27.08.2014 по справі 5015/4737/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2014 р. Справа № 5015/4737/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62", м.Новий Розділ, Львівська область

до відповідача Новороздільського міського центру зайнятості, м.Новий Розділ, Львівська область

про стягнення 58 517,70 грн.

за зустрічним позовом Новороздільського міського центру зайнятості, м.Новий Розділ, Львівська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62", м.Новий Розділ, Львівська область

про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Турчин Я.М. - юрисконсульт (довіреність №228 від 08.07.2014р.); Лучинець Я.М. - голова профспілкового комітету (довіреність №229 від 08.07.2014р.); Комарницький І.М. - представник довіреність № 277 від 26.08.2014р.

від відповідача первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Лебедь О.В. - головний спеціаліст - юрисконсульт (довіреність №925/09 від 07.07.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Будівельне управління - 62" звернулось із позовом до Новороздільського міського центру зайнятості про стягнення 58 517,70 грн. з яких 55 789,20 грн. основний борг, 780,30 грн. 3% річних, 1 948,20 грн. пені.

Новороздільський міський центр зайнятості у свою чергу, звернувся до Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62" із зустрічним позовом про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2013р. відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. рішення господарського суду Львівської області скасовано частково, присуджено до стягнення з Новороздільського міського центру зайнятості на користь ПАТ "Будівельне управління - 62" 55 789,20 грн. заборгованості, 1 880,02 грн. пені, 752,00грн. 3% річних. В решті рішення від 11.12.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 28.05.2014р. вказав, що рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст.84 ГПК України, зазначив, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Посилаючись на положення ст.ст.203, 231 ЦК України Вищий господарський суд України зазначив, що спірний договір у справі не досліджувався належним чином судами обох інстанцій на предмет відповідності положенням ст.203 ЦК України, з урахуванням доводів відповідача про підписання цього договору під впливом фізичного та психічного тиску зі сторони позивача, який перешкоджав здійснювати діяльність державній установі, вивозити державне майно з орендованого приміщення, у зв'язку з чим центр зайнятості неодноразово звертався до органів міліції та прокуратури.

Не враховано, що договір підряду укладено 27.02.2012р. після фактичного звільнення 20.12.2011р. Новороздільським міським центром зайнятості спірного приміщення, не установлено на яких підставах центр зайнятості доручив ПАТ "Будівельне управління - 62" (володільцю приміщення) здійснити ремонт приміщення, яке вже не належало йому на праві користування більше двох місяців. Умовами договору оренди також не було передбачено обов'язку орендаря відшкодувати витрати орендодавця на здійснення поточного ремонту. Крім того, умовами договору підряду було передбачено перерахування на рахунок виконавця авансу у розмірі 30% від договірної ціни договору, докази чого в матеріалах справи відсутні, на що не звернуто увагу судами.

Вищий господарський суд України також зазначив, що установивши фактичне звільнення 20.12.2011р. Новороздільським міським центром зайнятості орендованих приміщень, суди ухилилися від з'ясування обставин щодо стану приміщення на момент його звільнення, чи перебувало воно у гіршому стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, ніж на момент передачі його в оренду, якими доказами це підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України було призначено автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 5015/3747/11 передано для розгляду судді Сухович Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою суду від 16.06.2014р. справу № 5015/4737/12 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.07.2014р.

Ухвалою суду від 09.07.2014р.було продовжено строк вирішення спору та відкладено рогляд справи на 27.08.2014р.

Станом на 27.08.2014р. сторони не долучали до справи додаткових письмових пояснень, доказів, клопотань, заяв.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили первісний позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві. Позов мотивовано порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо прийняття та оплати виконаних ремонтних робіт згідно договору від 27.02.2012 року №11.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечили проти доводів відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та зазначили, що жодного психолохічного тиску на директора Новороздільського міського центру зайнятості не чинили. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти позовних вимог первісного позову заперечив повністю та просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзивах, додатково поданих уточненнях та поясненнях. Зокрема стверджує про те, що адміністрацією ПрАТ «БУ-62» вчинявся психологічний тиск на працівників центру зайнятості, що проявлялося у незаконних діях, таких, як зміна режиму роботи державної установи, обмеження у свободі пересування працівників та клієнтів центру зайнятості з метою отримання відшкодування на ремонт орендованих приміщень. Окрім того, зазначає, що саме під психологічним тиском між сторонами було підписано договір №11 від 27.02.2012р.

Вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві представник позивача за первісним позовом підтримав повністю з підстав викладених у зустрічній позовній заяві та додатково поданих до неї обгрунтуваннях. Просив задоволити зустрічний позов повністю. В обґрунтування зустрічного позову покликається на психологічний тиск з боку позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) як основну підставу підписання директором Новороздільського міського центру зайнятості оспорюваного договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача як по первісному, так і по зустрічному позовах, господарський суд встановив:

01.08.2003р. між Новороздільським міським центром зайнятості - робочим органом дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - орендар) та ЗАТ «Будівельне управління-62» (перейменоване відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» на ПрАТ «Будівельне управління-62» (надалі - орендодавець)) був укладений договір оренди №2/1 (далі по тексту - договір оренди), за умовами якого орендодаавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення в адмінбудинку ЗАТ "Будівельне управління - 62" (надалі - об"єкт оренди), що знаходяться за адресою: м.Новий Розділ, вул.Шевченка, 6, для використання під службові приміщення відповідно до акту приймання-передачі, який є невід"ємною частиною договору. Загальна площа об"єкта складає 305,1 м. кв., в т.ч. 89,0 кв.м. - площа загального користування.

Додатковою угодою до договору оренди, укладеною між сторонами 26.12.2007р. внесено зміни в частині загальної площі об"єкта оренди, яка складає 367,6 м.кв., в тому числі 108,0 м.к.в. площа загального користування, зміни щодо орендної плати та вартості комунальних послуг.

Повідомленням від 30.11.2011р. вих. №474 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про розірвання договору оренди.

Листом від 07.12.2011 року, вих. №1344/09 відповідач за первісним позовом погодився із розірванням договору оренди.

Таким чином, з 01.01.2012 року припинено дію договору оренди від 01.08.2003 року №2/1.

Новороздільський міський центр зайнятості користувався вказаним приміщенням до моменту його розірвання.

Як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, згідно п.3.7. та п.7.1. договору оренди та приписів ст.776 ЦК України при звільненні орендованих приміщень відповідач зобов'язаний був забезпечити повернення об'єкта оренди у належному стані, не гіршому, аніж на момент передачі його позивачем за первісним позовом в оренду.

Позивач вказує на те, що з 1995 року поточний ремонт об'єкта оренди не проводився, позивач за первісним позовом звертався до відповідача листами від 16.11.2011р. №445, від 30.11.2011р. №474 та від 14.12.2012р. №504 з вимогою про погодження переліку та вартості робіт з відновлювального ремонту об'єкта оренди, та необхідність оформлення і підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди в порядку, встановленому п.3.6. та п.3.7. договору оренди.

27.02.2012р. між Новороздільським міським центром зайнятості - робочим органом дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - замовник) та ПрАТ «Будівельне управління-62» (надалі - виконавець) був укладений договір №11 (далі по тексту - договір від 27.02.2012р. №11), за умовами якого замовник доручає, а виконавець відповідно до узгодженого між сторонами замовлення зобов'язується надати послуги щодо здійснення поточного ремонту в приміщеннях, що орендувались Новороздільським міським центром зайнятості, за адресою: м.Новий Розділ, вул.Шевченка,6.

Загальна вартість послуг щодо здійснення поточного ремонту за умовами цього договору становить 55 789,20 грн. ( п.2.1. договору від 27.02.2012р. №11).

Вартість послуг щдо здійснення поточного ремонту детально визначається договірною ціною (додаток 1), яка додається до цього договору та є його невід"ємною частиною (п.2.2. договору від 27.02.2012р. №11).

Новороздільський міський центр зайнятості підписав, скріпив печаткою дефектний акт та договірну ціну про здійснення поточного ремонту об'єкта оренди вартістю 55 789,20 грн.

Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві вказує на те, що ним належним чином виконано умови договору від 27.02.2012 року №11, здійснено поточний ремонт об'єкта оренди вартістю 55 789,20 грн. Вказаний факт позивач за первісним позовом підтверджує актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в б/н за травень 2012 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 б/н за травень 2012 року.

Позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що відповідач ухилився від підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, а вимогу про підписання акту приймання виконаних робіт та оплату здійснених за договором від 27.02.2012р. №11 робіт з поточного ремонту об'єкта оренди, викладену в листі позивача за первісним позовом від 23.07.2012р. вих. №255, відхилив.

Новороздільський міський центр зайнятості подав до суду зустрічну позовну заяву до ПрАТ "Будівельне управління - 62" про визнання недійсним договору від 27.02.2012р. №11.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим що, відповідно до укладеного договору оренди від 01.08.2003р. №2/1, між сторонами з 01.08.2003р. по 31.12.2011р. тривали договірні відносини. Договірні зобов'язання позивачем за зустрічним позовом виконувались належним чином, підтвердження цього є щорічна пролонгація даного договору упродовж восьми років на той самий строк і на тих самих умовах, окрім ціни, яка змінювалась на підставі додаткових договорів та проводилась відповідачем за первісним позовом своєчасно в порядку, передбаченому пунктом 8.3. договору оренди.

У серпні та жовтні 2011 року позивачем за зустрічним позовом отримано від відповідача листи від 30.08.2011р. №340 та від 03.10.2011р. №384, у яких йшлось про необхідність звільнення орендованих приміщень центру зайнятості і обов'язок їх повернення у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і вимогою відшкодування витрат на поточний ремонт об'єкта оренди у розмірі 120 000,00 грн. з підстав тривалого користування позивачем за зустрічним позовом об'єктом оренди.

У своєму листі-відповіді від 04.11.2011 року вих. №1235/09, Новороздільський міський центр зайнятості посилаючись норми ст.778 ЦК України, ст.284 ГК України, умови договору оренди, зокрема, п.7.1., п. 3.7. зазначив, що ремонтні роботи проводяться у разі їх необхідності, крім того за згодою двох сторін, як орендаря, так і орендодавця, а також висловив свої зауваження щодо необгунтованої суми вартості ремонту приміщень вказаної ПрАТ "Будівельне управління-62" (120 000,00 грн.).

Новороздільський міський центр зайнятості стверджує, що оспорюваний ним договір був укладений під психологічним тиском зі сторони посадовців ПрАТ "Будівельне управління - 62", з метою укладення правочину всупереч нормам законодавства та його справжній волі і свободі. Відповідач за зустрічним позовом обмежував свободу, як працівників позивача за зустрічним позовом, так і відвідувачів, які звертались до цєї установи для отримання соціальних послуг, блокувалась робота центру зайнятості, примусово змінювався графік роботи, спілкування з керівництвом ПрАТ "Будівельне управління - 62" проводилось в атмосфері психологічного тиску, погроз, залякування.

З приводу вчинення ПрАТ "Будівельне управління - 62" вказаних протиправних дій, центр зайнятості звертався із заявами до Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області для забезпечення громадського порядку, та до Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області про вжиття заходів до усунення порушень закону і притягнення у встановленому порядку до відповідальності винних осіб, оскільки у діях посадовців відповідача за зустрічним позовом вбачались ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 293, 341 КК України.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає про те, що звільнення ним орендованих приміщень здійснювалось в атмосфері обмеження свободи пересування та психологічного впливу та тиску на державних службовців та працівників позивача за зустрічним позовом. Як результат таких протиправних дій з боку відповідача за зустрічним позовом, та зобов'язання фінансового характеру щодо компенсації витрат на поточний ремонт орендованих приміщень, а саме розписка директора Новороздільського МЦЗ від 23.12.2011р. була підписана останнім з метою вивезення майна позивача за зустрічним позовом із орендованих приміщень.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що спірний договір був укладений директором Новороздільського центру зайнятості без дотримання порядку укладення договорів державними установами, а саме без врахування того факту, що всі правовідносини повинні вчинятись державною установою в межах кошторисних призначень. Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 03.08.2012р. №145 за недотримання вимог фінансової дисципліни, директора Новороздільського міського центру зайнятості притягнуто до матеріальної відповідальності.

Позивач за зустрічним позовом звернув увагу суду на той факт, що в дефектному акті та договірній ціні, які є додатками до договору №11 від 27.02.2012р., не вказано дати їх складання. Крім того, представник позивача за зустрічним позовом наголосив на відсутності кошторисного розрахунку, який в обов"язковому порядку затверджується вищим по відношенню до центру зайнятості органом.

Відтак, посилаючись на ст.ст.203, 215, 216, 231 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України просить визнати недійсним договір № 11 від 27.02.2012р. укладений між ПрАТ "Будівельне управління-62" та Новороздільським міським центром зайнятості.

При прийнятті рішення, враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2014р., суд виходить з наступного.

По первісному позову.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.769 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що відповідач орендував нежитлові приміщення за договором оренди №2/1 від 01.08.2003р., площа яких була збільшена шляхом укладення 26.12.2007р. додаткового договору до договору оренди, що не заперечується сторонами. Орендні правовідносини між сторонами тривали тривалий час, а саме: з серпня 2003р. по грудень 2011р.

За умовами договору оренди відповідач мав утримувати орендовані приміщення в належному стані, проводити ремонтні роботи та після припинення договору повернути їх по акту передавання-приймання у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду. При цьому, обов'язок складання такого акту покладений на сторону, котра передає об'єкт оренди іншій стороні (п.7.4 договору оренди).

Повернення орендодавцеві об'єкту оренди здійснюється після закінчення терміну чинності договору або дострокового припинення терміну чинності цього договору (п.3.4).

Під час передачі об'єкту оренди складається акт здавання-приймання, який належним чином засвідчується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання. (п.3.6)

За згодою сторін договір оренди був розірваний, приміщення звільнені відповідачем 20.12.2011р., однак акту передавання - приймання відповідач не склав.

Відповідно до п.3.7 договору у разі припинення чинності цього договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно провадити ремонтні роботи в обсязі та в терміни, необхідні для підтримання об'єкту оренди в належному стані (п.5.1.3.)

Згідно із п.7.1 договору провадити у разі необхідності поточний ремонт об'єкту оренди лише на підставі переліку робіт, визначеному комісією, утвореною орендодавцем за участю орендаря.

В силу ч.1 ст.776 ЦК поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Щодо необхідності проведення ремонтних робіт, погодження їх переліку та вартості між сторонами велась переписка (листи від 30.08.2011р. вих.№340, від 04.11.2011р. вих.1235/09, від 16.11.2011р. №445, від 30.11.2011р. №474, від 14.12.2012р. №504.).

Слід зазначити, що ще до надсилання позивачем листа про розірвання договору оренди відповідачу надсилався лист від 30.08.2011р. вих.№340, в якому йшлось про необхідність проведення ремонту орендованих приміщень.

В матеріалах справи міститься розписка керівника Новороздільського міського центру зайнятості датована 23.12.2011р. про оплату відшкодування витрат на поточний ремонт орендованих відповідачем приміщень.

Відтак, 27.02.2012р. між сторонами укладено договір №11, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поточний ремонт приміщень, які орендував відповідач.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторонами підписано дефектний акт, в якому визначений перелік та об'єми робіт, які необхідно виконати, а також погоджено договірну ціну в сумі 55 789, 20 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що стан звільнених відповідачем приміщень, які він орендував, не був належним, приміщення потребували ремонту, який відповідач доручив провести позивачу.

На вимогу суду відповідач не подав доказів проведення ним ремонтних робіт орендованих приміщень за час дії договору оренди (у період з серпня 2003 по грудень 2011р.).

На виконання умов договору № 11 позивач супровідним листом від 07.05.2012р. вих.№151 вручив відповідачу акт виконаних робіт форми КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт КБ-3, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок кошторисного прибутку, розрахунок адміністративних витрат, розрахунок податку на додану вартість, розрахунок на податки, збори, обов"язкові платежі, накладні на матеріали, які відповідач отримав нарочно 08.05.2012р., про що свідчить підпис керівника на вказаному листі.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору №11, зокрема п.3.1.1. визначено обов"язок замовника оплатити аванс 30% від договірної ціни для придбання та постачання необхідних для надання послуг матеріалів, конструкцій виробів.

Факт відсутності сплати Новороздільським міським центром зайнятості авансу у розмірі 30% не може бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за виконані роботи, оскільки договором визначено порядок остаточного розрахунку за виконані роботи.

Так, відповідно до п.3.1.4. та 3.1.5 договору відповідач мав упродовж 5-ти календарних днів підписати акт та довідку та провести упродовж 14 календарних днів з дня підписання остаточний розрахунок, або надати мотивовану відмову від підписання. Проте, відповідач акту і довідки не підписав, мотивованої відмови не надав, робіт не оплатив.

Статтями 853, 854 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та обов'язок оплатити виконані роботи .

Акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за травень 2012р. підписані позивачем, в цих документах, вказано про відмову відповідача від їх підписання.

Представник відповідача в судових засіданнях під час нового розгляду судом спору стверджував, що акт виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість робіт форми КБ-3 за травень 2012р. Новороздільський міський центр зайнятості не отримував, а підпис на супровідному листі від 07.05.2012р. вих.№151 про направлення актів, довідки та інших документів щодо виконання поточного ремонту, не є належним доказом отримання їх відповідачем.

Наведені Новороздільським міським центром зайнятості у відповіді від 22.08.2012р. № 914/01 на претензію позивача мотиви відмови від виконання умов договору №11 щодо прийняття виконаних робіт, підписання акту та оплати робіт суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач підписав договір №11, дефектний акт, договірну ціну, цей договір не розірваний і не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідач 08.05.2012р. отримав нарочно акт та довідку про виконання робіт, які відповідають умовам договору №11 щодо виконаних робіт, їх обсягу та вартості, проте у встановлений договором строк виконаних робіт не прийняв, цих документи не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав, робіт не оплатив, чим порушив умови договору №11.

Акт форми КБ-2в за травень 2012р., який підписаний позивачем, не визнаний судом недійсним, відтак, разом з довідкою форми КБ-3 є належними доказами виконання робіт. Поряд з тим, чинним законодавством не встановлено обов'язку підрядника оскаржувати дії замовника у разі його відмови від прийняття виконаних робіт та відмови від підписання акту.

Як вказано у п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374-2013 від 18.02.2013р. відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вичняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем ремонтних робіт за договором №11 на суму 55 789,20 грн., вручення відповідачу акту, довідки та інших документів, що підтверджують виконання робіт, відтак лише сам факт непідписання відповідачем акту та довідки, за відсутності обґрунтованої відмови від їх підписання, не спростовує вимог первісного позову та не може бути підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, дійшов висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 55 789,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач правомірно просить стягнути з відповідача 3% річних, однак ознайомившись із розрахунком, суд не може погодитись із їх сумою з огляду на наступне.

За розрахунками позивача 3% річних нараховані за період з 22.05.12р. по 07.11.12р. становлять 780,30 грн.

Враховуючи, що відповідач отримав акт та довідку 08.05.2012р., умови п.3.1. договору №11 щодо строку підписання кінцевих актів виконаних робіт (упродовж 5-ти календарних днів з дня отримання) та проведення остаточного розрахунку (упродовж 14-ти календарних днів), прострочення оплати має місце з 28.05.2012р. Відтак, нарахування 3% річних за період з 22.05.2012р. до 27.05.2012р. є безпідставним.

Отже, за розрахунками суду до стягнення з відповідача підлягає 3% річних за період з 28.05. 2012. по 07.11. 2012р., в сумі 3% річних 752,00 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.4.2 договору №11 занесвоєчасне проведення розрахунків (п.3.1.4. договору) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період, за який нараховується пеня) за кожен день протермінування від суми простроченого платежу.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в сумі 1 948,20 грн. нараховану за період з 22.05.2012р. по 07.11.2012р.

Згідно розрахунку проведеного судом, з підстав вказаних вище, по нарахованих позивачем 3% річних, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 1 880,02 грн. за період з 28.05.2012р. по 07.11.2012р.

Відтак, зустрічний позов підлягає до задоволення частково. До стягнення підлягає 58 421,22 грн. з яких основний борг в сумі 55 789,20 грн., 3% річних в сумі 752,00 грн., пеня в сумі 1 880,02 грн.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.202 ЦК передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач за первісним позовом на підставі ст.231 ЦК України просить визнати недійсним договір №11 укладений між сторонами 27.02.2012р.

Так, згідно ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову), вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Для визнання недійсним правочину на підставі ч.1 ст.231ЦК України позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування психічного тиску з боку іншої особи чи з боку третьої сторони; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв"язку між психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

Згідно зі ст.207 ЦК, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відовідно до ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.(ч.3 ст.92 ЦК України).

Оспорюваний договір від імені Новороздільського міського центру зайнятості підписаний директором Козаком Петром Ярославовичем, його підпис скріплено печаткою Новороздільського міського центру зайнятості. Повноваження даної посадової особи підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до витягу особою уповноваженою представляти Новороздільський міський центр зайнятості у правовідносинах з третіми особами, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори є Козак Петро Ярославович.

Установчими документами Новороздільського міського центру зайнятості не передбачено обмежень на укладення господарських договорів (правочинів) для керівника, як і його посадовою інструкцією.

Названі обставини дають підстави для висновку про наявність у директора Козака Петра Ярославовича належних повноважень на укладення спірного договору від імені Новороздільського міського центру зайнятості. Протилежного позивачем за первісним позовом не доведено.

Твердження представника позивача за зустрічним позовом про укладення директором Новроздільського міського центру зайнятості договору з порушенням встановленого законодавством порядку, за відсутності кошторисних призначень без погодження з вищестоячою установою, не підтверджують факту чинення відповідачем за зустрічним позовом психологічного тиску, а свідчать лише про порушення в роботі допущені директором, наслідком чого є прийняття Львівським обласним центром зайнятості наказу №45 від 03.08.2012р. про притягнення п.ОСОБА_1 до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Позивач за зустрічним позовом не подав доказів проведення ним ремонтних робіт за період з дати укладення договору до виселення з приміщення. Уклавши оспорюваний договір, сторони таким чином дійшли згоди на проведення ремонтних робіт орендованих раніше позивачем за зустрічним позовом приміщень, а останній, в такий спосіб, висловив свою волю.

Відповідно до пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 -1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю.

Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що в порушення пунктів 3.1. та 5.3.2. договору оренди з листопада 2011 року адміністрацією товариства вчинялись незаконні дії, а саме: на власний розсуд змінювався режим роботи державної установи, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом ПрАТ "БУ-62" від 14.11.2011р. №430; зачинялись та забарикадовувались входи та виходи до приміщень Новороздільського міського центру зайнятості, що унеможливлювало нормальну діяльність центру зайнятості. Відвідувачі центру зайнятості були позбавлені законодавчо встановлених можливостей отримання соціальних гарантій. Упродовж тривалого часу працівники центру жили та працювали в атмосфері страху, оскільки, або утримувались у замкнутих приміщеннях, або не мали змоги потрапити на місце праці, і те і інше супроводжувалось сутичками.

З приводу вчинення товариством вказаних протиправних дій, центр зайнятості звертався із заявами до Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області для забезпечення громадського порядку та до Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області про вжиття заходів до усунення порушень закону і притягнення у встановленому порядку до відповідальності винних осіб, оскільки у діях посадовців відповідача за зустрічним позовом на думку позивача за зустрічним позовом вбачались ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 293, 341 КК України.

Однак, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б свідчили про факт встановлення органом внутрішніх справ або прокуратури ознак протиправності та порушень при здійсненні господарської діяльності в діях відповідача за зустрічним позовом.

Слід зазначити, що при первісному розгляді даної справи господарський суд Львівської області направляв матеріали до прокуратури Львівської області для проведення перевірки та встановлення обставин викладених у зустрічній позовній заяві.

Прокуратура Львівської області направила матеріали вказаної господарської справи, щодо перевірки на предмет можливих порушень, до Миколаївської міжрайонної прокуратури.

Постановою слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013р. закрито кримінальне провадження, внесене 28.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150250000172, у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ "БУ-62" складу кримінального правопорушення.

Новороздільський міський центр зайнятості оскаржив постанову слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013р. про закриття кримінального провадження до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою від 03.12.2013р. скаргу Новороздільського міського центру зайнятості на постанову про закриття кримінального провадження повернуто скаржнику. Вказана ухвала до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась.

Слід також зазначити, що на момент укладення оспорюваного договору (27.02.2012р.) договір оренди між сторонами був розірваний, позивач за первісним позовом звільнив орендовані приміщення за адресою: м.Новий Розділ, вул. Шевченка, буд.6 в грудні 2011р. та з 02.02.2012р. почав строкове платне користування частиною нежитлових приміщень будівлі навчального корпусу "В-2" по вул. Грушевського, буд. 16-18 у м. Новий Розділ Львівської області, загальною площею 209, 3 м. кв. для розміщення Новороздільського міського центру зайнятості та обслуговування населення міста, що підтверджується договором оренди від 02.02.2012р. №3/1 та актом приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2012р. б/н.

У зв"язку з тривалим розривом в часі між припиненням дії договору оренди та укладенням оспорюваного договору, відсутній причинно-наслідковий зв"язок між фактом застосування психічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом та вчиненням правочину, а також відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір був укладений проти справжньої волі позивача за зустрічним позовом, внаслідок застосування психічного тиску з боку другої сторони.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що посилання позивача за зустрічним позовом на те, що оспорюваний договір укладено під впливом психологічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом, а тому вказаний договір слід визнати недійсним, є безпідставним, необґрунтованим таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Натомість, як уже зазначалось вище, уклавши спірний договір сторони таким чином досягли згоди щодо проведення ремонту раніше орендованих позивачем за первісним позовом нерухомим майном.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом всупереч вимог ст.33 ГПК Украни не доведено належними та допустимими доказами факту застосування психічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом, вчинення директором Новороздільського міського центру зайнятості правочину проти своєї справжньої волі, наявність причинно-наслідкового зв"язку між психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється, відтак зустрічний позов задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України за первісним позовом слід покласти на сторони пропорційно до задоволеної суми.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 759, 776, 837, 853, 854 ЦК України, ст.ст.193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 87,115,116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Новороздільського міського центру зайнятості (юридична адреса: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, Шевченка, буд. 6А, фактичне місцезнаходження: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. вул. Грушевського,16, код ЄДРПОУ 26411893), на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62" (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Шевченка, буд.6, код ЄДРПОУ 01272427) 55 789,20 грн. заборгованості, 752,00грн. 3% річних, 1 880,02 грн. пені, 1604,19грн. судового збору.

3 . У задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 01.09.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.