Постанова

від 08.09.2014 по справі 5011-74/17118-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 5011-74/17118-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Ричека В.В., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

скаржника:Степаненко Ю.М., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013

у справі № 5011-74/17118-2012 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді: Бондарчук В.В., Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім"

до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240"

про присудження до виконання обов'язків в натурі та визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №5011-74/17118-2012 позов було задоволено повністю, а саме:

- зобов'язано відповідача надати позивачу повний перелік орендарів, які пов'язані договірними відносинами оренди з відповідачем стосовно майнового комплексу загальною площею 22 949, 50 кв. м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8;

- зобов'язано відповідача надати позивачу всі договори оренди стосовно майнового комплексу загальною площею 22 949, 50 кв. м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8;

- зобов'язано відповідача надати позивачу копії документів, що стосуються земельних ділянок, на яких розміщений майновий комплекс загальною площею 22 949, 50 кв. м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, і які необхідні для його експлуатації та їх обслуговування;

- зобов'язано відповідача передати позивачу технічний паспорт на майновий комплекс загальною площею 22 949, 50 кв. м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8;

- визнано за позивачем право власності на майновий комплекс загальною площею 22 949,50 кв. м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, наступним чином: зимове сховище для бджіл (Літера Т) площею 95,90 кв. м, ремзона (Літера 8 (цифра)) площею 631,00 кв. м, склад цегляний (Літера Л) площею 1104,80 кв. м, блок-пост заводський (Літера О) площею 10,20 кв. м, бокси (Літера И) площею 557,90 кв. м, побутове приміщення КСО-1 (Літера 6 (цифра)) площею 50,10 кв. м., корпус блоку цеху (Літера Е) площею 2381,40 кв. м, майстерні (Літера Л') площею 655,70 кв., м, автопавільйон (Літера 15 (цифра)) площею 194,00 кв. м, профілакторій ТО-1 (Літера Ж) площею 835,10 кв. м, профілакторій (літера 3) площею 1398,20 кв. м, профілакторій карбюраторний (Літера Д') площею 3000,10 кв. м, склади (Літера В) площею 15,20 кв. м., туалет /АЗС/ (Літера Я) площею 16,10 кв. м, виробничо-побутовий корпус (Літера А) площею 4021,90 кв. м, контрольно-пропускний пункт (Літера Ю), площею 20,40 кв. м, закрита мийка (Літера 2 (цифра)) площею 508,90 кв. м, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (Літера Д) площею 2487,70 кв. м, будиночок (Літера Г) площею 15,30 кв. м, автопавільйон (Літера С) площею 230.30 кв. м, кіоск (Літера. М') площею 14,20 кв. м, автопавільйон (літера X) площею 218,30 кв. м, кіоск (Літера Ш) площею 6,70 кв. м., виробничо-побутовий склад (Літера 7 (цифра)) площею 1267,50 кв. м, диспетчерська (Літера 5 (цифра)) площею 42,30 кв./м, диспетчерська (Літера У) площею 32,90 кв. м, диспетчерська (Літера Щ) площею 29,30 кв. м, диспетчерська (Літера Ч) площею 35,70 кв. м, диспетчерська (Літера 12 (цифра)) площею 17,20 Кв. м, диспетчерська (Літера 3 (цифра)) площею 48,30 кв. м, диспетчерська (Літера 4 (цифра)) площею 40,00 кв. м, приміщення складу підсобного господарства (Літера 13 (цифра)) площею 354,40 кв. м., приміщення легкового боксу (Літера Н) площею 499,60 кв. м, побутове приміщення будівельників (Літера Р) площею 52,20 кв. м, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 кв. м, блок-пост в зборі (Літера П) площею 9,90 кв. м, сховище для овочів (Літера 14 (цифра)) площею 248,10 кв. м, автопавільйон (Літера 11 (цифра)) площею 106,30 кв. м, диспетчерська (Літера Ц) площею 101,80 кв. м, кіоск (Літера М) площею 11,80 кв. м, вагон-будиночок (Літера 9 (цифра)) площею 37,40 кв. м, побутове приміщення (Літера 1 (цифра)) площею 47,50 кв. м, торговий будиночок (Літера 10 (цифра)) площею 65,50 кв. м, автозаправочна станція (Літера Б) площею 60,00 кв. м, павільйон-склад 2 (Літера Ф) площею 606,30 кв. м, малярне відділення (Літера Э) площею 667, 20 кв. м.;

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 65 453,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №5011-74/17118-2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. апеляційну скаргу було залишено без розгляду, апеляційне провадження припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у справі №5011-74/17118-2012 та направити справу до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" було задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у справі №5011-74/17118-2012 скасовано, а справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу у справі № 5011-74/17118-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.07.2014 об 11:15.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 № 02-15/122 у справі № 5011-74/17118-2012 проведено повторний автоматичний розподіл справи в зв'язку з перебуванням головуючого судді Зубець Л.П. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О., прийнято до провадження справу № 5011-74/17118-2012.

02.07.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-74/17118-2012 відкладено на 13.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка О.Б., Шевченка Є.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Верховець А.А., Шевченко Е.О.

13.08.2014 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.08.2014 позивач та відповідач в судове засідання повторно не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

13.08.2014 розглянувши подане представником скаржника клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.09.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014р., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

03.09.2014 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

03.09.2014 представником Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши подане 03.09.2014 клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240" про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240".

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

08.09.2014 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, колегія суддів встановила наступне.

12.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" ("Кредитор") та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" ("Боржник") укладено Угоду про припинення зобов'язання переданням відступного (надалі - Угода), за умовами якої сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання Боржника, що випливає з Договору поставки від 01.10.2012 року, укладеного між Кредитором і Боржником, визначеного у п.1.2. Угоди, внаслідок передачі Боржником Кредитору відступного в порядку і на умовах, передбачених в Угоді.

В п. 1.3. Угоди, сторони погодили, що Боржник передав кредитору відступне - майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, наступним чином: зимове сховище для бджіл (Літера Т) площею 95,90 кв. м, ремзона (Літера 8 (цифра)) площею 631,00 кв. м, склад цегляний (Літера Л) площею 1104,80 кв. м, блок-пост заводський (Літера О) площею 10,20 кв. м, бокси (Літера И) площею 557,90 кв. м, побутове приміщення КСО-1 (Літера 6 (цифра)) площею 50,10 кв. м., корпус блоку цеху (Літера Е) площею 2381,40 кв. м, майстерні (Літера Л') площею 655,70 кв., м, автопавільйон (Літера 15 (цифра)) площею 194,00 кв. м, профілакторій ТО-1 (Літера Ж) площею 835,10 кв. м, профілакторій (літера 3) площею 1398,20 кв. м, профілакторій карбюраторний (Літера Д') площею 3000,10 кв. м, склади (Літера В) площею 15,20 кв. м., туалет /АЗС/ (Літера Я) площею 16,10 кв. м, виробничо-побутовий корпус (Літера А) площею 4021,90 кв. м, контрольно-пропускний пункт (Літера Ю), площею 20,40 кв. м, закрита мийка (Літера 2 (цифра)) площею 508,90 кв. м, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (Літера Д) площею 2487,70 кв. м, будиночок (Літера Г) площею 15,30 кв. м, автопавільйон (Літера С) площею 230.30 кв. м, кіоск (Літера. М') площею 14,20 кв. м, автопавільйон (літера X) площею 218,30 кв. м, кіоск (Літера Ш) площею 6,70 кв. м., виробничо-побутовий склад (Літера 7 (цифра)) площею 1267,50 кв. м, диспетчерська (Літера 5 (цифра)) площею 42,30 кв./м, диспетчерська (Літера У) площею 32,90 кв. м, диспетчерська (Літера Щ) площею 29,30 кв. м, диспетчерська (Літера Ч) площею 35,70 кв. м, диспетчерська (Літера 12 (цифра)) площею 17,20 Кв. м, диспетчерська (Літера 3 (цифра)) площею 48,30 кв. м, диспетчерська (Літера 4 (цифра)) площею 40,00 кв. м, приміщення складу підсобного господарства (Літера 13 (цифра)) площею 354,40 кв. м., приміщення легкового боксу (Літера Н) площею 499,60 кв. м, побутове приміщення будівельників (Літера Р) площею 52,20 кв. м, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 кв. м, блок-пост в зборі (Літера П) площею 9,90 кв. м, сховище для овочів (Літера 14 (цифра)) площею 248,10 кв. м, автопавільйон (Літера 11 (цифра)) площею 106,30 кв. м, диспетчерська (Літера Ц) площею 101,80 кв. м, кіоск (Літера М) площею 11,80 кв. м, вагон-будиночок (Літера 9 (цифра)) площею 37,40 кв. м, побутове приміщення (Літера 1 (цифра)) площею 47,50 кв. м, торговий будиночок (Літера 10 (цифра)) площею 65,50 кв. м, автозаправочна станція (Літера Б) площею 60,00 кв. м, павільйон-склад 2 (Літера Ф) площею 606,30 кв. м, малярне відділення (Літера Э) площею 667, 20 кв. м.

Боржник передає, а Кредитор приймає відступне, а саме Майновий комплекс, за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу) в день підписання Угоди. Майновий комплекс передається з технічними та інженерними комунікаціями, у стані, придатному для подальшої нормальної експлуатації (пункт 3.1. Угоди).

Згідно із п. 3.2. Угоди, право власності на відступне (майновий комплекс) переходить від боржника до кредитора з моменту передачі за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" ("Кредитор") та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" ("Боржник") укладено Акт передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

Відповідно до п. 1 Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу) визначено, що у відповідності із Угодою про припинення зобов'язання переданням відступного Боржник передав, а Кредитор прийняв відступне, а саме: майновий комплекс загальною площею 22 949,50 кв..м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Пунктом 4.1. Угоди передбачено, що Боржник, зокрема, зобов'язується: надати повний перелік орендарів, які пов'язані договірними відносинами оренди з Боржником стосовно майнового комплексу, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.2); передати Кредитору всі договори оренди стосовно майнового комплексу, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.3); передати Кредитору завірені копії документів, що стосуються земельних ділянок, на яких майновий комплекс розміщений і які необхідні для його експлуатації та обслуговування, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.4); передати Кредитору технічний паспорт на майновий комплекс протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.5).

15.10.2012 в зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання, передбачені п.п. 4.1.1.2., 4.1.1.3., 4.1.1.4, 4.1.1.5 Угоди, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо невиконання зобов'язань та вимогою негайно їх виконати.

Відповідач надав позивачеві відповідь на претензію від 16.10.2012, з якої вбачається, що відповідач вважає Угоду яка укладена внаслідок помилки, відтак є недійсною та такою, що внаслідок недійсності не породжує жодних юридичних наслідків; вважає себе вільним від виконання договірних зобов'язань за вказаною Угодою та не визнає права власності позивача на майновий комплекс.

Як вбачається з матеріалів справи спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання, передбачені п.п. 4.1.1.2., 4.1.1.3., 4.1.1.4, 4.1.1.5 Угоди.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазнає, що кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 44 ГК України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України, правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти, зокрема збігу тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що підписавши Угоду, та погодившись з її умовами, відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на те що під час підписання Угоди помилився щодо обставин, які мають істотне значення.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевим господарським судом вірно було встановлено, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" зобов'язань за Угодою, в зв'язку з чим обґрунтовано задоволено позовні вимоги про присудження до виконання обов'язків в натурі.

Частиною 2 статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів статті 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права Відповідачами.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, відповідно до пункту 3.2. Угоди, право власності на відступне (майновий комплекс) переходить від боржника до кредитора з моменту передачі за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

Отже, після підписання Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу), позивачем правомірно, на підставі правочину, а саме: Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 12 жовтня 2012 року набуто право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Проте, як вбачається з листа Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240", направленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім", на думку відповідача, позивач не набув права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, тому його власником, як і раніше, залишається Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-2240".

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/612/13, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року у справі № 910/612/13 за первісним позовом Публічного акціонерного товариство "Банк "Київська Русь" до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240" про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за договором іпотеки, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю та Зустрічний позов задоволено частково, а саме: визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" право утримання під іпотечним обтяженням, зареєстрованим в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5749948 від 28.09.2007 року (контрольна сума запису В4Е418ВГ69) та в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 5771884 від 03.10.2007 року (контрольна сума запису А1БА499613) майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8 у складі: що складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літ. Т) площею 95,90 м2, рем зона (№8) площею 631,00 м2, склад цегляний (літ. Л) площею 1104,80 м2, блок-пост заводський (літ. О) площею 10,20 м2, бокси (літ. И) площею 557,90 м2, побутове приміщення КСО-1 (№6) площею 50,10 м2, корпус блоку цеху (літ. Е) площею 2381,40 м2, майстерні (літ. Л') площею 655,70 м2, автопавільйон (№15) площею 194,00 м2, профілакторій ТО-1 (літ. Ж) площею 835,10 м2, профілакторій (літ. З) площею 1398,20 м2, профілакторій карбюраторний (літ. Д') площею 3000,10 м2, склади (літ. В) площею 15,20 м2, туалет (АЗС) (літ. Я) площею 16,10 м2, виробничо-побутовий корпус (літ. А) площею 4021,90 м2, контрольно-пропускний пункт (літ. Ю), площею 20,40 м2, закрита мийка (№2) площею 508,90 м2, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літ. Д) площею 2487,70 м2, будиночок (літ. Г) площею 15,30 м2, автопавільйон (літ. С) площею 230,30 м2, кіоск (літ. М') площею 14,20 м2, автопавільйон (літ. X) площею 218,30 м2, кіоск (літ. Ш) площею 6,70 м2, виробничо-побутовий склад (№7) площею 1267,30 м2, диспетчерська (№5) площею 42,30 м2, диспетчерська (літ. У) площею 32,90 м2, диспетчерська (літ. Щ) площею 29,30 м2, диспетчерська (літ. Ч) площею 35,70 м2, диспетчерська (№12) площею 17,20 м2, диспетчерська (№3) площею 48,30 м2, диспетчерська (№4) площею 40,00 м2, приміщення складу підсобного господарства (№13) площею 354,40 м2, приміщення легкового боксу (літ. Н) площею 499,60 м2, побутове приміщення будівельників (літ. Р) площею 52,20 м2, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 м2, блок-пост в зборі (літ. П) площею 9,90 м2, сховище для овочів (№14) площею 248,10 м2, автопавільйон (літ. 11 (цифра)) площею 106,30 м2, диспетчерська (літ. Ц) площею 101,80 м2, кіоск (літ. М) площею 11,80 м2, вагон-будиночок (№9) площею 37,40 м2, побутове приміщення (№1) площею 47,50 м2, торговий будиночок (№10) площею 65,50 м2, автозаправочна станція (літ. Б) площею 60,00 м2, павільйон-склад 2 (літ. Ф) площею 606,30 м2, малярне відділення (літ. Э) площею 667, 20 м2, починаючи з 21.10.2011 року; в іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник подав апеляційну скаргу в якій просив Угоду визнати недійсною відповідно до вимог ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, тоді як не є стороною цього договору.

До того ж, згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/612/13 у скаржник не утримував під іпотечним обтяженням майно визначене в Угоді.

Частиною 5 п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного (нині - господарського) суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Отже, звернення до суду має бути пов'язане із необхідністю захисту порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача і, відповідно, задоволення позовних вимог можливе у разі, якщо суд встановить порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за Угодою, в той час коли скаржник не є його стороною.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишаться без задоволення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №5011-74/17118-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №5011-74/17118-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-74/17118-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко