Постанова

від 10.09.2014 по справі 810/4448/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року 810/4448/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 11 год. 42 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С. , за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000552200 та №0000562200 від 01 квітня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., по закінченню якої складено Акт від 14.03.2013 року №111/10-13-22-01-121/20072763 (Далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.04.2014р. №0000552200 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2337947 грн., в т.ч. 2027366грн. за основним платежем та 310581 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 01.04.2014р. №0000562200 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 525205 грн., в т.ч. 421955 грн. за основним платежем та 103250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги позивача Головне управління Міндоходів Київській області винесло рішення від 04.06.2014 р. №1337/10/10-36-10-01-04/364, яким скаргу позивача залишило без задоволення, а рішення - без змін. Аналогічне рішення було прийняте Міністерством доходів і зборів України, про що свідчить лист від 04.07.2014 р. № 12025/6/99-99-/0-01-15.

Податкові повідомлення - рішення №0000552200 та №0000562200 від 01 квітня 2014 року позивач вважає необґрунтованими і такими, що мають бути скасовані, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки, викладені в Акті перевірки, що є підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є невмотивованими, недоведеними та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У судовому засіданні представники позивача Бакун А.Ю., Співак О.О. та Соколова О.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяв та додаткових письмових поясненнях до позову.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно включено до складу витрат для цілей оподаткуванням податком на прибуток та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Консоль С», Хаві Глобал Логісик ГмбХ , ТОВ «Аскоп Україна», АБ «ІНГ Банк Україна».

Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача Мацюк М.М. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову, зазначили, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 14.01.2014 року по 07.03.2014 року, на підставі направлень від 14.01.2014 року №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, посадовими особами відповідача була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 14.03.2013 року №111/10-13-22-01-121/20072763 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УСПОТ ЛТД» код ЄДРПОУ 20072763 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року .

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема:

- п.п.14.1.27, п.п 14.1.36 , п.п 14.1 225, п.п 14.1. 231, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, п. п140 .1.2, п. 140.1 ст. 140, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 2027336 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 230334грн, 3 квартал 2011 року - 356120грн., 4 квартал 2011 року - 198561 грн., 2 квартал 2012 року - 306194 грн., 3 квартал 2012 року - 178358грн., 4 квартал 2012 року - 757769 грн.;

-п.185.1 ст.185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму - 421955 грн., в тому числі по періодах: червень 2011 року - 8960грн, липень 2011 року - 342224грн, серпень 2011 року -45291грн, січень 2012 року - 25480 грн. занижено податок на додану вартість на загальну суму 15805,07 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 8516,07 гри., за грудень 2012 року на суму 7289,00 грн..

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014р. №0000552200 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2337947 грн., в т.ч. 2027366грн. за основним платежем та 310581 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення від 01.04.2014р. №0000562200 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 525205 грн., в т.ч. 421955 грн. за основним платежем та 103250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги позивача Головне управління Міндоходів Київській області винесло рішення від 04.06.2014 р. №1337/10/10-36-10-01-04/364, яким скаргу позивача залишило без задоволення, а рішення - без змін. Аналогічне рішення було прийняте Міністерством доходів і зборів України, про що свідчить лист від 04.07.2014 р. № 12025/6/99-99-/0-01-15.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Податкове повідомлення - рішення від 01.04.2014р. №0000552200, яким встановлено порушення позивачем порядку формування витрат, що призвело до порушення пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.225, 14.1.231, п. 138.1, 138.4, 138.5, пп. 140.1.2 Податкового кодексу України (далі - «ПК України»), прийняте відповідачем на підставі висновків про нереальність операцій з надання транспортних послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Консоль С»; про відсутність зв'язку з господарською діяльністю витрат позивача, понесених в зв'язку з отриманням фінансових послуг (гарантій) від нерезидента ХАВІ Глобал Лоджистік ГмбХ (Німеччина) (далі - «ХАВІ Глобал»); відсутність зв'язку з господарською діяльністю витрат позивача на сплату відсотків за кредитом АБ «ІНГ Банк Україна», отриманим на рефінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності; відсутність зв'язку з господарською діяльністю витрат позивача, понесених в зв'язку зі сплатою роялті ХАВІ Глобал за право використання знаків для товарів і послуг НАVI Logistics.

Вказані висновки відповідача є необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Висновок податкового органу про нереальність операцій з надання транспортних послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Консоль С» ґрунтується на Акті невиїзної перевірки ТОВ «Консоль С» №512/23-3/35542724 від 03.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консоль С» (код СДРПОУ 35542724) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 року.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Успот ЛТД» мало взаємовідносини з ТОВ «Консоль С» (код СДРПОУ 35542724).

Так, між ТОВ «Успот ЛТД» - Замовник та ТОВ «Консоль С» - Виконавець, укладено договір №200611 від 21.06.2011 року. Предмет договору: Виконавець зобов'язується надати послуги по транспортуванню товару Замовника по адресам, в терміни та зі збереженням температурного режиму, вказані в Заявці Замовника.

На виконання умов договору ТОВ «Консоль С» виписано в адресу ТОВ «Успот ЛТД» акти про прийняття-передачі виконання робіт (наданих послуг) у відповідних періодах з червня 2011 року по вересень 2011 року, перелік яких наведено на стор. 8, 9, 10 акта, та податкові накладні, перелік яких наведено на стор. 40, 41, 42 акта. Вказані документи, також, містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, позивач є основним постачальником продовольчих та непродовольчих товарів для ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД», саме для виконання своїх зобов'язань з поставки продукції ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД» позивач залучав перевізника ТОВ «Консоль С». Суть наданих ТОВ «Консоль С» послуг полягала переважно в транспортуванні продовольчої та непродовольчої продукції позивача (булочок для гамбургерів, лотків тощо) зі складу позивача, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського 140, на орендований позивачем склад у м. Сімферополь за адресою: Московський просп. 9-й км. Дані послуги надавалися у «високий сезон» (літо-початок осені), протягом якого було необхідним оперативне забезпечення ресторанів МакДональдс у АР Крим значними обсягами продукції. В зв'язку з цим партії продукції доставлялись на склад у м. Сімферополі, звідки позивач мав змогу невідкладно транспортувати їх до ресторанів при надходженні замовлення від ПІІ«МакДональдс Юкрейн ЛТД».

Також ТОВ «Консоль С» здійснювало транспортування пустої тари зі складу у м. Сімферополь на склад у м. Дніпропетровськ. Крім того, мали місце вивезення ТОВ «Консоль С» продукції зі складу контрагента позивача ПрАТ «Чумак» у м. Каховка, а також перевезення продукції до ресторанів ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД» у м. Дніпропетровськ та м. Кривий Ріг - міста, які обслуговує Дніпропетровський підрозділ позивача.

Описаний вище рух товару підтверджується наступними документами: заявками позивача на перевезення вантажів ТОВ «Консоль С», що оформлювалися за умовами договору № 200611 від 21.06.2011 р.; актами приймання-передачі послуг, складеними та підписаними (із скріпленням печатками) директорами Позивача та ТОВ «Консоль С»; товарно-транспортними накладними, у яких в якості автопідприємства вказане ТОВ «Консоль С», містяться скріплені печатками підписи відправника та отримувача товару.

Оплата позивачем послуг ТОВ «Консоль С» підтверджується рахунками-фактурами, виставленими ТОВ «Консоль С» та відповідними банківськими документами.

Вказані документи містяться в матеріалах справи, так само і надавались позивачем під час проведення перевірки.

В Акті перевірки перевіряючі описують умови договору № 200611 від 21.06.2011 року та наводять перелік актів прийняття-передачі послуг, жодної претензії до оформлення як вказаних документів, так і решти документів щодо операцій, які надавалися до перевірки, Акт перевірки не містить.

Тобто, відповідачем не заперечується, що вказані документи оформлені належним чином.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, саме первинні документи є тими належними доказами, на підставі яких може бути встановлена реальність чи нереальність господарських операцій. Жодних підстав не приймати до уваги надані позивачем первинні (та інші) документи перевіряючі відповідача не зазначили, як і не зазначили представники відповідача у судовому засіданні.

Так само не вказано в Акті перевірки про відсутність реєстрації ТОВ «Консоль С» як юридичної особи, визнання недійсними її установчих документів тощо на момент здійснення операцій.

Як встановлено судом, ТОВ «Консоль С» є зареєстрованою юридичною особою та не перебуває в процесі припинення.

Щодо висновку податкового органу про недійсність (нікчемність) правочину, укладеного позивачем з ТОВ «»Консоль С», суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договір, укладений позивачем з ТОВ «Консоль С» є правочином, спрямованим на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ним, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договору недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договір для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Посилання перевіряючих на те, що ТОВ «Консоль С» не мав необхідних умов для здійснення постачання послуг та ведення відповідної господарської діяльності не можуть братися до уваги , оскільки в жодних виробничих активах, складських приміщеннях тощо при здійсненні транспортування товарів зі складу замовника необхідності не виникає.

Крім того, у позивача немає обов'язку перевіряти наявність чи достатність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів.

Відповідач посилається на відсутність у ТОВ «Консоль С» засобів для транспортування продукції, але відсутність на балансі підприємства транспортних засобів не означає неможливість здійснення транспортування - необхідний автотранспорт може знаходитися у власності водіїв або залучатися від третіх осіб. З Акта перевірки не вбачається, чи досліджувалося залучення транспортних засобів ТОВ «Консоль С» на підставі договорів оренди тощо.

Щодо питання достатності персоналу контрагента для надання послуг, суд зазначає, що законодавство не встановлює, яка кількість працівників може вважатися достатньою, не вказує на це і відповідач. Крім того, позивач не зобов'язаний при укладанні договорів встановлювати достатність персоналу контрагента та, відповідно до чинного законодавства, не вправі вимагати від контрагента будь-якої інформації про його працівників, позивач не має доступу до баз даних чи відповідних реєстрів, які б давали змогу встановлювати кількість працівників контрагента. Крім того, можливе також використання контрагентами залученого персоналу за цивільно-правовими угодами.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 20 березня 2012 р. у справі № К-12681/10, Постанові ВАСУ від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11, Ухвалі ВАСУ від 18 червня 2012 р. у справі № K/9991/14645/11, Ухвалі ВАСУ від 08 грудня 2011 р. у справі № К/9991/50633/11.

Також в Акті перевірки йде мова про опитування власника ТОВ «Консоль С» ОСОБА_11, відповідно до якого вказана особа не мала відношення до здійснення господарської діяльності ТОВ «Консоль С». При цьому Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, висновки якої цитують перевіряючі, вказує, що таке опитування свідчить про наявність у діях невстановлених осіб складу злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України

При цьому Акт перевірки не містить жодної інформації про те, в якій формі здійснювалося опитування ОСОБА_11, де зафіксовані його покази та на яких законодавчих підставах таке опитування здійснювалося; чи існує кримінальна справа за ст. 205 Кримінального кодексу України, в рамках якої досліджуються правочини ТОВ «Консоль С» з позивачем протягом червня- вересня 2011 року, чи існує вирок в такій кримінальній справі, де відповідні правочини визнано такими, що здійснені поза межами правового поля

Як встановлено судом, слідчим управлінням фінансових розслідувань Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було розглянуто відповідний адвокатський запит та надано відповідь №28092/6/04-64-09 від 04.09.2014р. за підписом Т.в.о. начальника СВ ФР Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області П.Г. Литвина.

У відповіді Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська вказано, що слідчими СУ ФР Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська не проводилося опитування директора ТОВ «Консоль С» ОСОБА_11, про яке йдеться в акті перевірки ТОВ «Успот ЛТД» № 111/10-13-22-01-121/20072763 від 14.03.2013 р.

Більше того, у своїй відповіді від 04.09.2014 року слідче управління вказало про відсутність будь-якої інформації щодо існування кримінальних проваджень (кримінальних справ), у яких директор ТОВ «Консоль С» ОСОБА_11 виступав би у процесуальному статусі підозрюваного та/або обвинувачуваного та/або виправданого та/або свідка.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про недійсність (нікчемність) Договору укладеного позивачем з ТОВ «Консол С» є безпідставним.

Щодо висновків про порушення вимог податкового законодавства при формуванні витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль С» суд зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що витрати позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль С» підтверджені платіжними документами - банківськими виписками, а також розрахунковими та первинними документами.

Такі документи були досліджені відповідачем під час перевірки описані в Акті перевірки та надані суду і містяться в матеріалах справи. Недійсність таких документів, їх невідповідність вимогам до первинних документів відповідачем не встановлена.

Витрати позивача на оплату послуг ТОВ «Консоль С» здійснювалася з метою ведення господарської діяльності (продажу продукції ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД») та призвели до вибуття активів позивача, тобто зменшення власного капіталу.

Відповідні витрати були відображені позивачем в періоді їх здійснення відповідно до вимог п. 138.5 та п.п. 138.10.3 ПК України.

Отже, витрати позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль С» сформовані правомірно та є документально підтвердженими, відтак позивач не порушував п.п. 14.1.36, 14.1.27, пп. 138.1, 138.2, 138.4 ПК України. П. 138.4 ПК України.

Також, позивачу було зменшено витрати з податку на прибуток по взаємовідносинам з нерезидентом ХАВІ Глобал.

Так судом встановлено, що ТОВ «Успот ЛТД» декларував в складі фінансових витрат відсотки по кредиту та послуги від нерезидента ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ щодо надання банківських гарантій по отриманим кредитам.

Так, між ТОВ «Успот ЛТД» - Замовник та ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (Німеччина) - Виконавець укладено Договір про надання послуг №01/10 від 02 січня 2010 року.

Згідно вищевказаного договору (мовою оригіналу): «Стороны являются частью «ХАВИ Груп», международной группы компаний, которая преимущественно занимается организацией и управлением сети внутренних и международных поставок, а также оказанием услуг в сфере логістики.

Предмет договора: 2.1 Исполнитель обязуется по заданию Заказчика предоставить Услуги, которые используются в процессе совершения определенных действий или осуществления определенной деятельности.

Стоимость услуг: 3.1. Стоимость услуг оказанных Исполнителем согласно части I Приложения А должна покрывать затраты, понесенные Исполнителем в связи с оказанием таких согласованных Услуг, и включать наценку в соответствии с Приложением Б.

Сумма компенсации за оказанные в соответствии с частью I Приложения А услуги указана в Приложении Ж и расчитывается исходя из годовой продолжительности Договора».

Згідно Доповнення А до Договору №01/10 від 02 січня 2010 року (мовою оригіналу):

«Часть II. Финансовые Услуги. Исполнитель по поручению Заказчика предоставляет Заказчику информационно консультационные услуги по вопросу получения Заказчиком кредитов банковских и других финансовых организаций. В ходе предоставления Услуг Исполнитель проводит маркетинг международного рынка услуг кредитования, определяет наиболее выгодные условия получения кредитов для Заказчика, необходимые гарантии для их оформления. Проведение переговоров с кредиторами от имени Заказника Предоставление финансовых гарантий Заказчику с целью обеспечения его (Заказчика) кредитоспособности».

На виконання умов ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (Німеччина) виписано в адресу ТОВ «Успот ЛТД» акти здачі-приймання послуг:

- акт №2 від 30.06.2011 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро; банківська гарантія від 8 лютого 2008 року на суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 євроцентів; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро. Період надання послуг: з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20110211 від 30 червня 2011 року становить 28651 Євро 16 євроцентів.

- акт б/н від 30.09.2011 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини ІІ «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 8 лютого 2008 року на суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 438 Євро; банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро. Період надання послуг: з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20110312 від 30 вересня 2011 року становить 30188 Євро 16 євроцентів.

- акт б/н від 30.12.2011 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 8 лютого 2008 року на суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківські гарантії від 17 травня 2011 року на суму 463 376 Євро та 229 200 Євро банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 центів; банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро. Період надання послуг: з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20110413 від 31 грудня 2011 року становить 30188 Євро 79 євроцентів.

Також Між ТОВ «Успот ЛТД» - Замовник та ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (Німеччина) - Виконавець укладено договір про надання послуг №01/12 від 02 січня 2012 року.

Згідно вищевказаного договору (мовою оригіналу): «Стороны являются частью «ХАВИ Груп», международной группы компаний, которая преимущественно занимается организацией и управлением сети внутренних и международных поставок, а также оказанием услуг в сфере логистики.

Предмет договора: 2.1 Исполнитель обязуется по заданию Заказчика предоставить Услуги, которые используются в процессе совершения определенных действий или осуществления определенной деятельности.

Стоимость Услуг:3.1. Стоимость услуг оказанных Исполнителем согласно части I Приложения А должна покрывать затраты, понесенные Исполнителем в связи с оказанием таких согласованных Услуг, и включать наценку в соответствии с Приложением Б.

Сумма компенсации за оказанные в соответствии с частью I Приложения А услуги указана в Приложении Ж и расчитывается исходя из годовой продолжительности Договора».

Згідно Доповнення А до Договору №01/10 від 02 січня 2010 року (мовою оригіналу): «Часть II. Финансовые Услуги.

Исполнитель по поручению Заказчика предоставляет Заказчику информационно консультационные услуги по вопросу получения Заказчиком кредитов банковских и других финансовых организаций. В ходе предоставления Услуг Исполнитель проводит маркетинг международного рынка услуг кредитования, определяет наиболее выгодные условия получения кредитов для Заказчика, необходимые гарантии для их оформления. Проведение переговоров с кредиторами от имени Заказника. Предоставление финансовых гарантий Заказчику с целью обеспечения его (Заказчика) кредитоспособности».

На виконання умов Договору №01/12 від 02 січня 2012 року ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (Німеччина) виписано в адресу ТОВ «Успот ЛТД» наступні Акти здачі-приймання послуг:

- акт б/н від 31.03.2012 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 8 лютого 2008 року на суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 євроцентів; банківська гарантія від 12 листопада 2011року на суму 2 500 000 Євро. Період надання послуг: з 1 січня 2012 року по 31 березня 2012 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20120114 від 30 березня 2011 року становить 29 860 Євро 64 євроцентів.

- акт б/н від 30.06.2012 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини ІІ «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 8 лютого 2008 року ча суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 центів. Період надання послуг: з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20120214 від 30 червня 2012 року становить 23541 Єро 23 євроцентів.

- акт б/н від 01.08.2012 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро. Період надання послуг: з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20120219 від 12 липня 2012 року становить 6 319 Євро 44 євроцентів.

- акт б/н від 01.09.2012 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 8 лютого 2008 року на суму 1 800 000 Євро; банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6 000 000 Євро; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 центів; банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро. Період надання послуг: з 1 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20120315 від 30 вересня 2012 року становить 29625 Євро 47 євроцентів.

- акт б/н від 31.12.2012 року, згідно якого Виконавець надав послуги відповідно до умов частини II «Фінансові послуги» у вигляді банківських гарантій, а саме: банківська гарантія від 4 вересня 2007 року на суму 600 000 Євро; банківська гарантія від 26 червня 2008 року на суму 6000 000 Євро; банківська гарантія від 17 травня 2011 року на суму 436 376 Євро та 229 200 Євро; банківська гарантія від 24 травня 2011 року на суму 220 437 Євро 50 центів; банківська гарантія від 12 листопада 2010 року на суму 2 500 000 Євро.Період надання послуг: з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Загальна вартість надання послуг згідно Гарантійного Рахунку №20120415 від 19 грудня 2012 року становить 24822 Євро 15 євроцентів.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Успот ЛТД» сформовано витрати по гарантіям на загальну суму - 2 167 247 грн., в т.ч. по періодах: 2 кв. 2011 року - 329 490 грн., 3 кв. 2011 року - 347 172 грн., 4 кв. 2011 року - 310 887 грн., 2 кв. 2012 року - 551 243 грн., 3 кв. 2012 року - 366 900 грн., 4 кв. 2012 року - 261 555 грн.

Згідно Акту перевірки причиною, з якої перевіряючі зменшили витрати позивача по вказаним взаємовідносинам є їх непов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Вказаний висновок перевіряючи є протиправним у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до актів здачі-прийняття послуг, що досліджуються в Акті перевірки, ХАВІ Глобал було надано шість гарантій:

гарантія від 26.06.2008 р. на суму 6 млн. євро; була використана позивачем для отримання забезпечення для отримання кредиту на суму 6 млн. євро від АБ «ІНГ Банк Україна», кредитний договір № 08/025 від 25.06.2008 р.;

гарантія від 04.09.2007 р. на суму 600 тис. євро; була використана для отримання для отримання кредиту на суму 600 тис. євро від АБ «ІНГ Банк Україна», кредитний договір № 07/230 від 04.09.2007 р.;

гарантія від 08.02.2008 р. на суму 1,8 млн. євро; була використана позивачем для отримання кредиту на суму 1, 8 млн. євро від АБ «ІНГ Банк Україна» , кредитний договір №08/005 від 08.02.2008 року;

гарантія від 12.11.2010 р. на суму 2, 5 млн. євро, була використана для отримання для відкриття кредитної лінії в АБ «ІНГ Банк Україна» на суму 2,5 млн. євро, договір про надання фінансових послуг № 06/175 від 18.07.2006 р. , кредитна лінія була відкрита для фінансування господарської діяльності позивача, включаючи фінансування потреб у обігових коштах, виконання зобов'язань за контрактами тощо ;

гарантія від 17.05.2011 р. на суму 436 376 євро використана як забезпечення для прийняття в оперативний лізинг від ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» двох автомобілів Scania R380 LB6x2HNB Євро 3 (вантажний автомобіль), договір оперативного лізингу № 110004-OL-0 від 17.05.2011 р., загальна вартість предмету лізингу становить 482 683,33 євро;

гарантія від 17.05.2011 р. на 229 200 євро, використана як забезпечення для прийняття в оперативний лізинг від ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» автомобіля Scania R380 LB6x2HNB Євро 3 (вантажний автомобіль), договір оперативного лізингу № 110007-OL-0 від 17.05.2011 р. Загальна вартість предмету лізингу становить 238 750 євро;

гарантія від 24.05.2011 р. на суму 220 437 євро, використана як забезпечення для прийняття в оперативний лізинг від ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» комплектний автомобіль на базі шасі Mercedes-Benz Actors (вантажний автомобіль), договір оперативного лізингу № 110003-OL-0 від 24.05.2011 р. Загальна вартість предмету лізингу (мінус авансовий платіж, сплачений позивачем, в сумі 73 479,17 євро) становить 220 438 євро.

Відповідність умов договорів № 01/10 від 02.01.2010 р. та № 01/12 від 02.01.2012 р. щодо вартості послуг за надані банківські гарантії загальноприйнятим правилам надання фінансових послуг, тобто кон'юнктурі ринку, підтверджені висновками Держзовнішінформу № 6540 від 20.08.2011 p., № 1/1189 від 13.02.2012 p., № 1/1188 від 13.02.2012 p., № 1/9555 від 11.10.2012 p., № 1/2462 від 18.03.2013 р.

Кожна з наданих ХАВІ Глобал гарантій була використана позивачем для забезпечення залучення кредитних коштів чи отримання майна в оперативний лізинг.

Так, чотири з шести гарантій, наданих ХАВІ Глобал позивачеві, були видані з боку ХАВІ Глобал банку-нерезиденту ING Bank N.V. Цей банк, в свою чергу, на основі таких гарантій випустив чотири резервні акредитиви, що послужили забезпеченням за кредитними договорами між АБ «ІНГ Банк Україна» та позивачем. Вказані кредитні договори були укладені Компанією з метою фінансування власної господарської діяльності, включаючи фінансування потреб у обігових коштах, виконання зобов'язань за договорами тощо.

Дві із шести гарантій, наданих ХАВІ Глобал Позивачеві, були видані з боку ХАВІ Глобал ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» та виступили в якості забезпечення за договорами оперативного лізингу. За вказаними договорами позивач отримав у лізинг вантажні автомобілі для здійснення перевезень продукції. Як встановлено судом, Вантажний автомобільний транспорт (клас 49.41 КВЕД), тобто усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, є одним із видів діяльності позивача. Оптова торгівля та вантажні перевезення є основними видами діяльності позивача відповідно до статуту позивача.

Вищевказана процедура надання та використання гарантій підтверджується документами, що були надані позивачем в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Відповідні забезпечення, отримані з боку ХАВІ Глобал, розглядалися позивачем як необхідні для отримання кредитів та автотранспорту на сприятливих для позивача умовах. Вказані гарантії були враховані АБ «ІНГ Банк Україна» та ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» під час прийняття позитивних рішень щодо видачі кредитів чи автотранспорту, а також при затвердженні умов відповідних договорів. Це підтверджується довідками, наданими відповідними установами на запит позивача.

Вказане вище підтверджує , що отримання позивачем фінансових послуг у вигляді надання гарантій з боку ХАВІ Глобал прямо пов'язане із веденням господарської діяльності позивача.

Отже, судом встановлено, що кожна з гарантій, отриманих позивачем від ХАВІ Глобал, була використана ним у господарській діяльності та призвела до одержання економічного ефекту, а саме стала забезпеченням отримання кредитних коштів, відкриття кредитної лінії для фінансування господарських потреб позивача, а також прийняття в оперативний лізинг вантажного автотранспорту для здійснення перевезень.

Слід зазначити, що п.п. 138.10.5 ПК України прямо передбачає можливість віднести до витрат фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями. Витрати позивача на оплату послуг з надання гарантій, які виступили в якості забезпечення при отриманні кредитних коштів, є витратами, пов'язаними із запозиченнями.

Щодо витрат, пов'язаних з отриманням гарантій для оперативного лізингу, можливість їх включення до витрат підтверджується, серед іншого, абз. д) п. 138.10.3 ПК України.

3 огляду на викладене вище позивач правомірно, з дотриманням вимог пп. 14.1.27,14.1.36, 14.1.231, п. 138.1,138.4,138.5,141.1 ПК України, сформував витрати за фінансові послуги з надання гарантій з боку ХАВІ Глобал.

Також, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно сформовані витрат на виплату відсотків за кредитним договором між позивачем та АБ «ІНГ Банк Україна» № 08/025 від 25.06.2008 р. та вказує на відсутність зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

ТОВ «УСПОТ ЛТД» - позичальник та АБ «ІНГ Банк Україна» було укладено кредитний договір №08/025 від 25.06.2008 року. Згідно договору позичальник звернувся до Банку з проханням надати Кредит на рефінансування витрат Позичальника, пов'язаних з будівництвом розподільчого центру за адресою: Україна Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська, 56.

Як встановлено судом, обґрунтування вказаного порушення в Акті перевірки відсутнє, відповідач не аналізує жодного документу, наданого до перевірки на підтвердження використання кредитних коштів у господарській діяльності позивача.

Як встановлено у судовому засіданні, кредитні кошти від АБ «ІНГ Банк Україна» були отримані позивачем в розмірі 6 млн. євро для рефінансування витрат позивача, що були здійснені на будівництво основного фонду - дистриб'юторського центру за адресою с. Требухів, вул. Броварська, 56. Таке формулювання міститься в п. 2.3 кредитного договору № 08/025 від 25.06.2008 р.

На думку відповідача даний кредит не пов'язаний з господарською діяльністю, оскільки на момент отримання позивачем кредитних коштів будівництво дистриб'юторського центру за адресою с. Требухів, вул. Броварська, 56 було завершене. Тобто відповідач розцінює отриманий позивачем кредит як такий, що мав цільове призначення - фінансування будівництва дистриб'юторського центру.

У судовому засіданні позивачем підтверджує викладене щодо завершення будівництва центру, оскільки його введення в експлуатацію відбулося 29.12.2007 р.

Але терміни «рефінансування» та «фінансування» позначають різні процеси. В даному випадку кредит було отримано як «рефінансування».

Так, в банківській справі термін «рефінансування» означає «погашення старої заборгованості шляхом випуску нової позики». Цей термін також використовується в значенні пролонгації кредиту, як правило, шляхом видачі нової позики взамін старої або обміну старих облігацій на нові, тобто продовження терміну позики або збільшення суми, що її може отримати позичальник. Саме така ситуація мала місце і у даному випадку.

Так, раніше між позивачем та АБ «ІНГ Банк Україна» було укладено договір про надання фінансових послуг №06/175 від 18.07.2006р

Відповідно до статті 3 Договору №06/175 «лінія використовуватиметься для надання можливості Клієнту здійснювати ділову/комерційну діяльність, передбачену статутом Клієнта, включаючи фінансування потреб в обігових коштах, надання забезпечень, виконання зобов'язань за контрактами, але не обмежуючись цим».

Більша частина овердрафту була використана для здійснення будівництва дистриб'юторського центру за адресою с. Требухів, вул. Броварська, 56.

В зв'язку зі значними витратами на будівництво позивач фактично опинився у ситуації гострої нестачі обігових коштів для ведення звичайної господарської діяльності, при цьому у нього утворилася заборгованість за Договором №06/175. Крім того позивач потребував фінансових ресурсів для здійснення своєї господарської діяльності з оптової торгівлі продуктами харчування для мережі ресторанів МакДональдз.

З метою рефінансування витрат позивача, понесених у зв'язку з будівництвом дистриб'юторського центру за адресою с. Требухів, вул. Броварська, 56, тобто відновлення фінансової спроможності позивача вести господарську діяльність, яка похитнулася у зв'язку із веденням будівництва, АБ «ІНГ Банк Україна» надало позивачеві іще один кредит - за договором № 08/025 від 25.06.2008 р.

Тобто фактично відбулася пролонгація відносин між позивачем та банком за Договором №06/175 шляхом укладання договору № 08/025 від 25.06.2008 p., за рахунок чого були збільшені як можливість позивача залучати кошти, так і термін їх використання.

Отримані кошти в розмірі 6 млн. евро 07 липня 2008 року були частково використані позивачем для погашення заборгованості за Договором №06/175, що підтверджується випискою по рахунку в АБ «ІНГ Банк Україна». Решта коштів була використана для придбання імпортних товарів позивачем, на підтвердження чого у позивача наявна довідка банку щодо сплати за зовнішньоекономічними контрактами.

Викладене підтверджує те, що кредит, який позивач отримав за договором №08/025 від 25.06.2008 р. жодним чином не був спрямований на фінансування будівництва дистриб'юторського центру (який до того часу вже був успішно введений в експлуатацію). Він був наданий банком саме з метою забезпечення позивача обліковими коштами, в яких позивач мав гостру нестачу з огляду на понесені витрати на будівництво центру, в тому числі для погашення попередньо отриманого від банку овердрафта за договором № 06/175. Викладене вище підтверджується АБ «ІНГ Банк Україна» у довідці, наданій на запит позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Такі цілі є цілями в рамках господарської діяльності, отже витрати на сплату відсотків за кредитом, який було використано для здійснення звичайної господарської діяльності позивача, можуть бути включені до складу валових витрат, і підстав для їх виключення у відповідача не було.

Відповідно до п. 141.1 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь- якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отримання кредиту для рефінансування витрат, використаний для погашення попереднього кредиту (який, в свою чергу, був отриманий для фінансування господарських потреб) та імпорту товарів відповідає сутності господарської діяльності, а отже відсотки за таким кредитом були правомірно включені позивачем до складу витрат.

Крім того, сам факт одержання рефінансування зумовлений об'єктивними факторами, такими як наявні обігові кошти позивача, поточна заборгованість тощо, та має справедливу ділову мету.

Такий підхід підтверджується і судовою практикою, зокрема, ВАСУ в Ухвалі від 28 листопада 2013 p. № К/800/23731/13 ВАСУ, Ухвалі від 22 січня 2014 p. № К/9991/49311/11

З огляду на зазначене, висновки перевіряючих щодо відсутності зв'язку з господарською діяльністю витрат на сплату відсотків суперечать нормам законодавства, отже порушення пп. 14.1.27, 14.1.36,14.1.231, п. 138.1, 138.4,138.5,141.1 ПК України позивачем допущені не були.

Крім того, на стор. 30 Акта перевірки, відповідач робить висновок про те, що платежі позивача за використання знаків для товарів і послуг не пов'язані з господарською діяльністю, у зв'язку з чим стверджується про завищенням позивачем витрат за 4 квартали 2012 року.

Зазначений висновок перевіряючі зробили винятково на підставі Ліцензійного договору та актів про виконання умов Ліцензійного договору, які не можуть підтвердити факт комерційного використання Знаків.

Згідно з Ліцензійним договором на використання товарних знаків між ХАВІ Глобал Логістікс ГмбХ та ТОВ «УСПОТ Лтд» від 26 листопада 2012 року, позивачу надається право на використання знаків для товарів і послуг "Havi Logistics" за номерами міжнародної реєстрації 989191 і 989190 (далі - «Знаки»),

Так, згідно вищевказаного договору (мовою оригіналу): «Преамбула. Принимая во внимание то, что Лицензиар является правообладателем товарних знаков, которые приносять ему различные выгоды. Принимая во внимание то, что, являясь дочерней компанией Лицензиара, оказывающей услуги по дистрибуции и логистике, Лицензиат использует вышеупомынутые товарне знаки, что не обходимо для успешного развития бизнеса Лицензиата,

Принимая во внимание то, что Лицензиат желает получить от Лицензиара право использования товарних знаков, и принимая во внимание то, что Лицензиар желает предоставить Лицензиату такое право на описаннях в настоящем Договоре условиях. Поэтому, с учётом вышеизложенного, взаимного согласия и иных договоренностей, закрепленных ниже, стороны настоящим договариваются о нижеследующем:

1. Товарные знаки

Лицензиар является правообладателем следующих товарных знаков (далее совместно - «Товарные знаки»):

Товарный знак Havi Logistics зарегистрированный Всемирной Организацией Интеллектуальной Собственности (ВОИС) 11 ноября 2008 года, в отношении услуг 35, 39 и 42 классов Международной классификации товаров и услуг (МКТУ) с датой приоритета 14 июля 2008 года с указанием Украины, что подтверждается Свидетельством ВОИС № 989191»

2. Предоставление прав

Настоящим Лицензиар предоставляет Лицензиату право использования Товарных знаков (исключительную лицензию) на Территории в отношении всех услуг по классам МКТУ, в отношении которых зарегистрированы Товарные знаки

Лицензиат вправе использовать Товарные знаки исключительно для целей своей коммерческой деятельности (далее «Коммерческая деятельность»)

3. Лицензионный платеж

Лицензиат обязуется выплачивать Лицензиару Лицензионный платеж в размере 0,3% своей Чистой выручки, а также сумму, которая рассчитывается в соответствии с разделом ниже, если применимо.

Для целей настоящего Договора «Чистая выручка» означает общий доход от осуществления Коммерческой деятельности, за вычетом стоимости возвратов, скидок, льгот, косвенных налогов (например, НДС).».

На виконання умов договору ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (Німеччина) виписано в адресу ТОВ «Успот ЛТД» наступні Акти про виконання умов Ліцензійного договору на використання торгових знаків:

- акт від 26.11.2012 року, згідно якого встановлено період використання торгових знаків з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року. Загальний розмір ліцензійного платежу (роялті) за вказаний період складає згідно Рахунку №1800002297 від 29.11.2012 року 223 755 СВРО 39 євроцентів;

- акт від 31.12.2012 року, згідно якого встановлено період використання торгових знаків з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Загальний розмір ліцензійного платежу (роялті) за вказаний період складає згідно Рахунку №1800002507 72 961 Євро 42 євроцентів.

ТОВ «Успот ЛТД» до складу інших витрат включено 3 077 551 грн. нарахованих роялті, протягом 4 кв. 2012 року.

Способи комерційного використання знака для товарів і послуг передбачені в частині 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 p. № 3689-ХІІ, якими є: нанесення знака для товарів і послуг на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування знака для товарів і послуг під час пропонування та надання будь- якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування знака для товарів і послуг в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Подібний перелік способів комерційного використання знаків передбачено також пунктом b статті 2 Ліцензійного договору на використання торгових знаків, а саме: в зв'язку з наданням і/або пропозицією послуг Позивача, в тому числі на відповідній документації, в рекламі, на сувенірах (календарі, постери, ручки тощо); в мережі Інтернет, зокрема, в доменних іменах; у внутрішній і зовнішній документації, на фірмових бланках, на візитках тощо; на вивісках, інших зовнішніх та внутрішніх об'єктах тощо.

Саме в такі способи позивач і здійснював комерційне використання Знаків. Факти такого використання можна підтвердити наступним: щодо знака за номером міжнародної реєстрації 989191: нанесенням знаку на вантажівках позивача, які використовуються в процесі господарської діяльності, нанесенням знаку на візитках працівників позивача; використанням зображення знака при вході в офісне приміщення позивача; використанням зображення знака на плакатах позивача; використанням зображення знака в «шапках» офіційних листів позивача; щодо знака за номером міжнародної реєстрації 989190: використанням знаку на календарях, виготовлених на замовлення позивача; використанням знаку на інформаційних стендах про діяльність позивача.

Також, суд зазначає, що вагома частина господарської діяльності позивача полягає в наданні транспортно-логістичних послуг ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД». Виходячи з корпоративної політики корпорації «МакДональдз», філії «МакДональдз» по всьому світу у сфері надання транспортно-логістичних послуг співпрацюють винятково з підприємствами, які оперують під знаками для товарів і послуг "Havi Logistics", що є запорукою високої якості наданих послуг. Тому для забезпечення довгострокових відносин зі своїм основним контрагентом позивач повинен було укласти ліцензійний договір та використовувати знаки для товарів і послуг "Havi Logistics". У протилежному випадку, позивач міг б втратити контрагента. Це підтверджується Листом від Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» №390/01 від 18.03.2014 року із проханням для підтримання стандартів якості надання послуг правовласника Знаків надавати послуги під торгівельною маркою "Havi Logistics"., який наявний в матеріалах справи.

Таким чином, позивач використовує знаки для товарів і послуг за номерами міжнародної реєстрації 989191 і 989190 у своїй господарській діяльності, а тому висновки контролюючого органу про непов'язаність витрат з нарахування роялті з господарською діяльністю є необґрунтованими.

Отже, оскільки як встановлено судом, позивачем було в 2011-2012 році правомірно сформовані витрати, встановлені відповідачем порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п 14.1.36 , п.п 14.1 225 , п.п 14.1. 231, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, п. п 140 .1.2, п. 140.1 ст. 140, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України є не обґрунтованим та протиправними, отже, податкове повідомлення - рішення 01.04.2014р. №0000552200 підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення - рішення 01.04.2014р. №0000562200, яким встановлено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, прийнято відповідачем на підставі висновків про нереальність операцій з надання транспортних послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Консоль С» та висновків щодо ненадання до перевірки податкової накладної від 12.07.2011 року №8528 від ТОВ «Аскоп Україна» на суму ПДВ 289099, 01 грн.

Висновок відповідача про нереальність операцій з надання транспортних послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Консоль С» було досліджено судом вище, реальність вказаних господарських операцій встановлена судом, отже вказаний висновок податкового органу про нереальність операцій з надання транспортних послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Консоль С» є протиправним та необґрунтованим..

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено у судовому засіданні реальність операцій позивача з контрагентами ТОВ «Консаль С» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як зазначається в самому Акті перевірки та встановлено у судовому засіданні, податкові накладні були видані та відображені в обліку позивача та його контрагентів у встановленому законом порядку.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Щодо формування податкового кредиту за операцією з ТОВ «Аскоп Україна» у липні 2011 року на суму 289099, 01 грн. суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року позивач за операцією з ТОВ «Аскоп Україна» відобразив у складі податкового кредиту податкову накладну від 12.07.2011 року № 8528 з сумою ПДВ 289 099,01 грн. В той же час, до перевірки позивач надав наступні документи в підтвердження формування податкового кредиту загалом на суму 289 099,01 грн.: податкову накладну від 12.07.2011 року № 8528 на суму податкового кредиту 240 915,72 грн. та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 8607 від 12.07.2011 до податкової накладної від 12.07.2011 року № 8528 на суму податкового кредиту 48 183,17 грн.

Тобто позивача було позбавлено податкового кредиту винятково з огляду на те, що в реєстрі отриманих податкових накладних позивач не відобразив окремо податкову накладну та розрахунок коригування, натомість зазначивши відкориговану суму по податковій накладній в одній графі.

Відповідач посилається на ненадання до перевірки податкової накладної на відкориговану суму ПДВ 289 099,01 грн.

Подібні підстави для зменшення податкового кредиту є необґрунтованими та не відповідають податковому законодавству.

Так п. 201.10 ПК України передбачає, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 192.1 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 та 192.1.2 ПК України визначено чіткий порядок дій продавця та покупця у разі будь-якої зміни суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно п.п. 192.1.2 ПК України, якщо внаслідок перерахунку вартості відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника (що мало місце в даному випадку), то постачальник збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надсилає покупцеві розрахунок коригування податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду.

Позивач придбав у ТОВ «Аскоп Україна» товар (кулінарні вироби). За результатами такої поставки ТОВ «Аскоп Україна» виписало податкову накладну від 12.07.2011 року № 8528. В результаті коригування ціни товару збільшилася загальна сума поставки товару та ПДВ.

Як і передбачено п.п. 192.1.2 ПК України, ТОВ «Аскоп Україна» відкоригувало суму податкового зобов'язання та податкового кредиту за даною операцією шляхом виписки розрахунку коригування до податкової накладної від 12.07.2011 року № 8528.

Вказані документи надавалися до перевірки та були описані перевіряючими в Акті перевірки, жодних претензій до зазначених документів в Акті перевірки немає.

Саме на підставі податкової накладної № 8528 від 12.07.2011 і був сформований податковий кредит позивача. При цьому формування такого кредиту відбулося з врахуванням даних розрахунку коригування № 8607 від 12.07.2011 р.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників є складовою податкової накладної, він не може виписуватися сам по собі. Розрахунок коригування виключно змінює конкретну податкову накладну. Так, форма розрахунку коригування є додатком № 2 до податкової накладної, порядок заповнення розрахунку коригування визначається тим самим порядком, що і порядок заповнення податкової накладної (в оспорюваний період визначався Наказом ДПАУ від 21.12.2010 № 969). Незважаючи на те що розрахунку присвоюється свій номер, розрахунок коригування виписується до конкретної податкової накладної, про що прямо зазначається в формі розрахунку.

Жодним положенням ПК України не передбачено, що за результатами коригування вартості товару/послуг має бути виписана нова податкова накладна на змінену суму поставки товару/послуг.

Відтак, позивач сформував кредит на основі належно оформлених документів, складання яких передбачено ПК України. Підстави для оспорювання такого кредиту на підставі п. 198.6 ПК України відсутні.

Відповідач оспорює всю суму податкового кредиту у розмірі 289 099,01 грн. тільки через те, що в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних сума кредиту 289 099,01 грн. не зазначена окремо в розрізі податкової накладної (240 915,72 грн.) та розрахунку коригування (48 183,17 грн.), а відображена сукупно в рядку, в якому зазначена податкова накладна № 8528 від 12.07.2011 р.

Однак такі неточності в реєстрі (тобто коли позивач зазначив суму податкового кредиту разом, не розбиваючи її окремо на суму по податковій накладній та по розрахунку коригування) не є підставою для зняття кредиту. В ПК України не зазначено, що порушення порядку заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних є підставою для не включення платником податку суми кредиту.

Зазначимо, що незважаючи на помилку, допущену позивачем в реєстрі отриманих накладних, вона жодним чином не вплинула на загальні показники декларації позивача за липень 2011 року.

Як зазначалося вище право на податковий кредит може бути заперечене тільки в разі, якщо 1) фактично придбання товарів не відбулося, 2) не було нарахування/сплати ПДВ за ставкою 20% в ціні товару, 3) товар не був використаний в господарській діяльності, 4) немає належної податкової накладної.

Крім того, підставою для зменшення податкового кредиту може бути відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, що передбачено п/п. 201.10 ПК України.

Відповідач посилається лише на відсутність податкової накладної на відповідну суму ПДВ, але як встановлено судом , така накладна разом з розрахунком коригування до неї наявні.

При цьому і податкова накладна від 12.07.2011 року № 8528, і розрахунок коригування до неї зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене підтверджується витягом Єдиного реєстру податкових накладних, що міститься в матеріалах справи. З нього чітко вбачається, що ТОВ «Аксоп Україна» зареєструвало в Єдиному реєстрі і податкову накладну, і окремо розрахунок коригування.

Відтак підстави для оспорювання податкового кредиту Позивача в сумі 289 099,01 грн. за липень 2011 року за податковою накладною від ТОВ «Аскоп Україна» від 12.07.2011 р. № 8528 відсутні, як і порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 01.04.2014р. №0000562200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000552200 та №0000562200 від 01 квітня 2014 року .

Стягнути з Державного Бюджету України на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім ) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 вересня 2014 р.