Ухвала

від 13.10.2015 по справі 810/4448/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/67536/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Соколової О.В., Співака О.О.

відповідача : Жуковича А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року

у справі № 810/4448/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««УСПОТ ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УСПОТ ЛТД») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «УСПОТ ЛТД», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УСПОТ ЛТД» фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 року № 111/10-13-22-01-121/20072763.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.225, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4, 138.5 статті 138, підпункту 140.1 пункту 140.1 статті 140, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток в сумі 2 027 336,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, з огляду на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 421 955,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.04.2014 року № 0000552200, яким ТОВ «УСПОТ ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2 027 366,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 310 581,00 грн., № 0000562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 421 955,00 грн., за штрафними санкціями - 103 250,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно з пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УСПОТ ЛТД» (замовник) та ТОВ «Консоль С» (виконавець) укладено договір від 21.06.2011 року № 200611, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги по транспортуванню товару замовнику та зі збереженням температурного режиму, вказаного в заявках.

Також, між позивачем (замовник) та ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ (виконавець) укладено договори про надання послуг від 02.01.2010 року № 01/10, від 02.01.2012 року № 01/12.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання послуг, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2006 року між позивачем та АБ «ІНГ Банк Україна» було укладено договір про надання фінансових послуг № 06/175 з метою здійснення будівництва дистриб'юторського центру за адресою с. Требухів, вул. Броварська, 56.

Крім того, між ТОВ «УСПОТ ЛТД» (позичальник) та АБ «ІНГ Банк Україна» (банк) було укладено кредитний договір від 25.06.2008 року № 08/025, за умовами якого позичальник звернувся до банку з проханням надати кредит на рефінансування витрат позичальника, пов'язаних з будівництвом розподільчого центру за вищевказаною адресою.

Відтак, кредит отриманий позивачем за договором від 25.06.2008 року № 08/025 наданий банком для забезпечення товариства грошовими коштами, з метою погашення попередньо отриманого овердрафта, за договором від 18.07.2006 року № 06/175, що підтверджується матеріалами справи.

Також, між ТОВ «УСПОТ Лтд» та ХАВІ Глобал Логістікс ГмбХ укладено ліцензійний договір від 26.11.2012 року на використання товарних знаків, за яким позивачу надається право на використання знаків для товарів і послуг «Havi Logistics». На виконання умов вищевказаного договору між ХАВІ Глобал Логістик ГмбХ та ТОВ «УСПОТ ЛТД» підписано акти про виконання умов договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної від 12.07.2011 року № 8528 (з урахуванням даних розрахунку коригувань) виписаної ТОВ «Аскоп Україна», що в свою чергу передбачено вимогами підпункту 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун