Постанова

від 27.08.2014 по справі 813/3303/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року № 813/3303/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.,

за участі представників сторін:

позивача Бабуха А.Б., , згідно довіреності,

відповідача Скрипника С.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажвентиляція" до Державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажвентиляція" (надалі - ТзОВ "Енергомонтажвентиляція") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242200 від 23.01.2014 року та № 0000532200 від 03.03.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акта ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі № 215/22-00/30648990 від 18.12.2013 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" товару у ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй" видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів за відповідними договорами. Водночас, в основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що документи на підтвердження поставки продукції позивачу вказаними контрагентами не мають достатньої доказовості, в силу того, що пред'явлені до перевірки документи складені з порушенням встановленого порядку оформлення документів. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтвердженими, а тому, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, поданому до суду 03.06.2014 року, суть якого зводиться до наступного. Позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 39801,60 грн. та за листопад 2012 року на суму 14010,00 грн. та занижено податок на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., та за 2012 рік на суму 14711,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 14711,00 грн. в результаті проведених господарських операцій з ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй". Вказаний висновок зроблений відповідачем на підставі акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2013 року № 151/224/32694310 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Салфіт" (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Ферріт Д" за листопад 2012 року, ТзОВ "ВК "Віконні системи" за листопад 2012 року, акта ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 31.10.2012 року № 352/22-00/34489906 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Пікуй" (код ЄДРПОУ 34489906) з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ "РІП" у періоді з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Крім цього, відповідачем вказується, що представлені позивачем первинні документи містять недоліки, не підтверджують факту поставки товарів, надання послуг та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Надання всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або суперечливі) є наслідком укладення безтоварних правочинів тощо. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Оскільки до перевірки не представлено належних товаросупровідних документів на поставку ТМЦ, а саме належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що в свою чергу не дає можливості встановити зв'язок здійснених операцій з господарською діяльністю позивача, то податковим органом не встановлено реальності операцій з зазначеними контрагентами позивача. Враховуючи вищезазначене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" зареєстроване Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області 15.02.2000 року, код ЄДРПОУ 30648990, місце реєстрації 80411, с. Матяші Кам'янка-Бузького району Львівської області, вул. Центральна, 14, корп. В. Перебуває на обліку в ДПІ у Кам'янка-Бузькому району Головного управління Міндоходів у Львівській області, і є платником ПДВ з 28.09.2005 року по даний час.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності при проведенні операцій з ПП "Салфіт" (ЄДРПОУ 32694310) за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року та ТзОВ "Пікуй" (код ЄДРПОУ 34489906) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року оформлено акт № 215/22-00/30648990 від 18.12.2013 року. Перевірку проведено з відома директора ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" Ільницького В.В. та головного бухгалтера ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" Ільницької Н.І.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., та за 2012 рік на суму 14711,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 14711,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 39801,60 грн. та за листопад 2012 року на суму 14010,00 грн.

На підставі акта перевірки позивачу 23.01.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 67838,50 грн. (в т.ч. 60483,00 грн. за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція 7355,50 грн.);

- № 0000232200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80717,40 грн. (в т.ч. основний платіж 53811,60 грн. та штрафна (фінансова) санкція 26905,80 грн.).

В ході адміністративного оскарження ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області № м4318/10/13-01-10-08-05/243 від 19.02.2014 року, прийняло замість скасованого податкового повідомлення-рішення № 0000232200 податкове повідомлення-рішення № 0000532200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 60817,60 грн. (в т.ч. основний платіж 53811,60 грн. та штрафна (фінансова) санкція 7006,00 грн.).

Підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок відповідача про те, що господарські операції, які відображені позивачем в документах, а саме з ТзОВ "Пікуй" та ПП "Салфіт", не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки під час перевірки не встановлено факту придбання ТМЦ у названих контрагентів, товаросупровідні документи містять недоліки. Окрім того, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України відповідачем було встановлено розбіжності по податковому кредиту, задекларованому ТзОВ "Енергомонтажвентиляція", та сумами податкових зобов'язань, задекларованих ПП "Салфіт" в розмірі 14010,00 грн., ТзОВ "Пікуй" в розмірі 39801,60 грн. Фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку в складі податкового кредиту та витрат, у наслідок чого позивачем проведено безтоварні операції.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій АБ № 589127 одним з видів діяльності ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" є виробництво будівельних металевих конструкцій та частин конструкцій, інші будівельно-монтажні роботи.

З матеріалів справи випливає, що ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" уклало з ПП "Салфіт" усний договір купівлі-продажу електродів АНО-4 ф4мм.

Факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджений наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-301102 від 30.11.2012 р., та податковою накладною № 70 від 30.11.2012 р. на загальну суму 84060,00 грн., в т.ч. ПДВ 14010,00 грн., випискою з банківського рахунку за 26.02.2013 року на суму 125750,00 грн. та листом від 26.02.2013 року № 26/02 про зарахування коштів.

Товар отриманий гр. ОСОБА_3 за довіреністю № 745 від 29.11.2012 року, яка належним чином зареєстрована в журналі довіреностей за 2012 рік.

Крім того, на підтвердження товарності операції представником позивача подано суду товарно-транспортну накладну від 30.11. 2012 року на перевезення ФОП ОСОБА_7 автомобілем Рено НОМЕР_1 (причеп НОМЕР_2) електродів в кількості 5 тонн вартістю 84060,00 грн. відповідно до накладної № РН-301102 від 30.11.2012 р. за маршрутом: Дніпропетровськ - Добротвір.

Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 030112/01 від 03.01.2012 року, укладеного між ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" та ФОП ОСОБА_7 Факт виконання перевезення ТМЦ від ПП "Салфіт" підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-301112 від 30.11.2012 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_7 надав автопослуги по маршруту Добротвір - Дніпропетровськ - Добротвір.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що придбаний у ПП "Салфіт" товар ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" в подальшому згідно актів переробки матеріалів і випуску готової продукції від 28.02.2013 року та від 28.02.2013 року, № 8 від грудня 2012 року, № 3 від 28.02.2013 року, звітів витрати основних матеріалів у будівництві за лютий-травень 2013 року тощо використало у власній господарській діяльності. А саму операцію відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Додатковим доказом товарності операції між позивачем та ПП "Салфіт" є той факт, що ПП "Салфіт" є виробником електродів, які поставлялись в адресу позивача, про що свідчить копія сертифіката відповідності серії ВВ № 926696.

Крім того, на підтвердження факту здійснення поставки ТзОВ "Пікуй" позивачу товарно-матеріальних цінностей (металоконструкцій) та їх подальшої реалізації в складі будівельних робіт на користь ТзОВ "Кроно-Україна" до матеріалів справи подано копії видаткової накладної № РН-000090 від 29.04.2011 року, податкової накладної № 21 від 29.04.2011 року на загальну суму 238809,60 грн., в т.ч. ПДВ 39801,60 грн., виписки з банківського рахунку за 10.06.2011 року на суму 17100,00 грн., від 11.08.2011 року на суму 164000,00 грн., від 12.08.2011 року на суму 111000,00 грн., листом про зарахування коштів від 12.08.2011 року № 12/08, довідкою від 22.08.2014 року та товарно-транспортної накладної від 29.04.2011 року на перевезення ФОП ОСОБА_7 автомобілем Рено НОМЕР_3 (причеп НОМЕР_4) металоконструкцій в кількості 19,2 тонн відповідно до накладної № РН-000090 29.04.2011 р. за маршрутом: Сапіжанка, Добротвір (орендовані ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" виробничі приміщення згідно договору оренди № 04/01/10 від 04.01.2010 року) - Сапіжанка, Добротвір.

Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 020111/04 від 02.01.2011 року, укладеного між ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" та ФОП ОСОБА_7 Факт виконання перевезення ТМЦ від ТзОВ "Пікуй" підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-290411 від 29.04.2011 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_7 надав автопослуги по маршруту Добротвір, Кам'янка-Бузька, Червоноград, Львів.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що придбаний у ТзОВ "Пікуй" товар ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" в подальшому згідно акта № 4 приймання виконаних будівельних робіт за 01.07.2011 р. - 31.07.2011 р. форми КБ-2в, використало у власній господарській діяльності - будівництві складу ТзОВ "Кроно-Україна" для зберігання ламінованого паперу. А саму операцію відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р.

Вказане простовує висновки податкового органу щодо не підтвердженості факту придбання ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" товарно-матеріальних цінностей у ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй".

Доводи відповідача щодо нереального характеру відносин між ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" та ТзОВ "Пікуй", ПП "Салфіт" з огляду на висновки акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2013 року № 151/224/32694310 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Салфіт" (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Ферріт Д" за листопад 2012 року, ТзОВ "ВК "Віконні системи" за листопад 2012 року та акта ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 31.10.2012 року № 352/22-00/34489906 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Пікуй" (код ЄДРПОУ 34489906) з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ "РІП" у періоді з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року судом до уваги не беруться, враховуючи на наступне.

Суд вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником валових витрат та податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар і склала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар і сформувала витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідачем цього зроблено не було, а лише здійснено покликання на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2013 року № 151/224/32694310 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Салфіт" (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Ферріт Д" за листопад 2012 року, ТзОВ "ВК "Віконні системи" за листопад 2012 року та акт ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 31.10.2012 року № 352/22-00/34489906 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Пікуй" (код ЄДРПОУ 34489906) з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ "РІП" у періоді з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Однак, зазначені акти свідчать лише, по перше, про неможливість проведення перевірки ПП "Салфіт" та про взаємовідносини ТзОВ "Пікуй" з ТзОВ "РІП", і причини, за яких їх складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" та його контрагентами.

Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП "Салфіт" отримані з аналізу податкової звітності, які (умови) податковим органом і не перевірялись. Крім того, само по собі ці обставини не можуть впливати на зміст господарських операцій позивача.

По-друге, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. По-третє, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій. Далі, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, крім того, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказам даних фактів, а інших доказів, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду документів вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу. А відтак, відсутність письмового договору не може бути висновком про його безтоварність та нереальність в разі, якщо за наслідками такого договору в його сторін виникають, змінюються або припиняються правовідносини.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів наявності передбачених Податковим кодексом України підстав для проведення повторної перевірки ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" за вже обревізований період, в якому порушень податкового законодавства по контрагентах ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй" встановлено не було.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тобто обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Однак, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено, що представлені податкові накладні (виписані ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй"), на підставі яких останнім віднесено суми до податкового кредиту, не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки № 215/22-00/30648990 від 18.12.2013 року.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй" договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по контрагентах ПП "Салфіт" та ТзОВ "Пікуй".

Звідси, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 257,31 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000242200 від 23.01.2014 року та № 0000532200 від 03.03.2014 року, прийняті Державною податковою інспекцією в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажвентиляція", ЄДРПОУ 30648990, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Матяші, вул. Центральна, 14В, 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 31 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.