Ухвала

від 12.11.2015 по справі 813/3303/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р. Справа № 876/8774/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Іщук Л. П.;

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242200 від 23 січня 2014 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 60483,00 грн. основного платежу та 7355,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532200 від 03 березня 2014 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 53811,60 грн. основного платежу та 7006,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що в основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що документи на підтвердження поставки продукції позивачу його контрагентами не мають достатньої доказовості. Також вказано, що первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання позивачем товару видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000242200 від 23 січня 2014 року та № 0000532200 від 03 березня 2014 року, прийняті Державною податковою інспекцією в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Зазначену постанову мотивовано тим, що висновки відповідача про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ПП «Салфіт» та ТзОВ «Пікуй» договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що представлені позивачем первинні документи містять недоліки, не підтверджують факту поставки товарів, надання послуг та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності при проведенні операцій з ПП «Салфіт» (ЄДРПОУ 32694310) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року та ТзОВ «Пікуй» (код ЄДРПОУ 34489906) за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року оформлено акт № 215/22-00/30648990 від 18 грудня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 45772,00 грн., та за 2012 рік на суму 14711,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 14711,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 39801,60 грн. та за листопад 2012 року на суму 14010,00 грн.

На підставі акта перевірки позивачу 23 січня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 67838,50 грн. (в т.ч. 60483,00 грн. за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція 7355,50 грн.); № 0000232200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80717,40 грн. (в т.ч. основний платіж 53811,60 грн. та штрафна (фінансова) санкція 26905,80 грн.).

В ході адміністративного оскарження ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області № м4318/10/13-01-10-08-05/243 від 19 лютого 2014 року, прийняло замість скасованого податкового повідомлення-рішення № 0000232200 податкове повідомлення-рішення № 0000532200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 60817,60 грн. (в т.ч. основний платіж 53811,60 грн. та штрафна (фінансова) санкція 7006,00 грн.).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» уклало з ПП «Салфіт» усний договір купівлі-продажу електродів АНО-4 ф4 мм.

Факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджений наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-301102 від 30 листопада 2012 року та податковою накладною № 70 від 30 листопада 2012 року на загальну суму 84060,00 грн., в т.ч. ПДВ 14010,00 грн., випискою з банківського рахунку за 26 лютого 2013 року на суму 125750,00 грн. та листом від 26 лютого 2013 року № 26/02 про зарахування коштів.

Крім того, на підтвердження товарності операції позивачем надано суду товарно-транспортну накладну від 30 листопада 2012 року на перевезення ФОП ОСОБА_1 електродів в кількості 5 тонн вартістю 84060,00 грн. відповідно до накладної № РН-301102 від 30 листопада 2012 року за маршрутом: Дніпропетровськ - Добротвір.

Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 030112/01 від 03 січня 2012 року, укладеного між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» та ФОП ОСОБА_1

Факт виконання перевезення ТМЦ від ПП «Салфіт» підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-301112 від 30 листопада 2012 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надав автопослуги по маршруту Добротвір - Дніпропетровськ - Добротвір.

Також встановлено, що придбаний у ПП «Салфіт» товар ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» в подальшому згідно актів переробки матеріалів і випуску готової продукції від 28 лютого 2013 року, № 8 від грудня 2012 року, № 3 від 28 лютого 2013 року, звітів витрати основних матеріалів у будівництві за лютий-травень 2013 року тощо використало у власній господарській діяльності. А саму операцію відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Додатковим доказом товарності операції між позивачем та ПП «Салфіт» є той факт, що ПП «Салфіт» є виробником електродів, які поставлялись в адресу позивача, про що свідчить копія сертифіката відповідності серії ВВ № 926696.

Крім того, на підтвердження факту здійснення поставки ТзОВ «Пікуй» позивачу товарно-матеріальних цінностей (металоконструкцій) та їх подальшої реалізації в складі будівельних робіт на користь ТзОВ «Кроно-Україна» до матеріалів справи подано копії видаткової накладної № РН-000090 від 29 квітня 2011 року, податкової накладної № 21 від 29 квітня 2011 року на загальну суму 238809,60 грн., в т.ч. ПДВ 39801,60 грн., виписки з банківського рахунку за 10 червня 2011 року на суму 17100,00 грн., від 11 серпня 2011 року на суму 164000,00 грн., від 12 серпня 2011 року на суму 111000,00 грн., листом про зарахування коштів від 12 серпня 2011 року № 12/08, довідкою від 22 серпня 2014 року та товарно-транспортної накладної від 29 квітня 2011 року на перевезення ФОП ОСОБА_1 металоконструкцій в кількості 19,2 тонн відповідно до накладної № РН-000090 29 квітня 2011 року за маршрутом: Сапіжанка, Добротвір (орендовані ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» виробничі приміщення згідно договору оренди № 04/01/10 від 04 січня 2010 року) - Сапіжанка, Добротвір.

Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 020111/04 від 02 січня 2011 року, укладеного між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» та ФОП ОСОБА_1 Факт виконання перевезення ТМЦ від ТзОВ «Пікуй» підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-290411 від 29 квітня 2011 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надано автопослуги по маршруту Добротвір, Кам'янка-Бузька, Червоноград, Львів.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що придбаний у ТзОВ «Пікуй» товар ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» в подальшому згідно акта № 4 приймання виконаних будівельних робіт за 01 липня 2011 року - 31 липня 2011 року форми КБ-2в, використало у власній господарській діяльності - будівництві складу ТзОВ «Кроно-Україна» для зберігання ламінованого паперу, а саму операцію відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Вказане спростовує висновки податкового органу щодо непідтвердження факту придбання ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» товарно-матеріальних цінностей у ПП «Салфіт» та ТзОВ «Пікуй».

Доводи відповідача щодо нереального характеру відносин між ТзОВ "Енергомонтажвентиляція" та ТзОВ «Пікуй», ПП «Салфіт» з огляду на висновки акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року № 151/224/32694310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салфіт» (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Ферріт Д» за листопад 2012 року, ТзОВ «ВК «Віконні системи» за листопад 2012 року та акта ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 31 жовтня 2012 року № 352/22-00/34489906 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Пікуй» з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ «РІП» у періоді з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Покликання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року № 151/224/32694310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салфіт» з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Ферріт Д» за листопад 2012 року, ТзОВ «ВК «Віконні системи» за листопад 2012 року та акт ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 31 жовтня 2012 року № 352/22-00/34489906 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Пікуй» з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ «РІП» у періоді з 01 квітня 2011 року по 30.04.2011 року. Однак, зазначені акти свідчать лише, по перше, про неможливість проведення перевірки ПП «Салфіт» та про взаємовідносини ТзОВ «Пікуй» з ТзОВ «РІП», і причини, за яких їх складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» та його контрагентами.

Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Салфіт» отримані з аналізу податкової звітності, які (умови) податковим органом і не перевірялись. Крім того, само по собі ці обставини не можуть впливати на зміст господарських операцій позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду документів вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу. А відтак, відсутність письмового договору не може бути висновком про його безтоварність та нереальність в разі, якщо за наслідками такого договору в його сторін виникають, змінюються або припиняються правовідносини.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів наявності передбачених Податковим кодексом України підстав для проведення повторної перевірки ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» за вже обревізований період, в якому порушень податкового законодавства по контрагентах ПП «Салфіт» та ТзОВ «Пікуй» встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 152.1. ст. 152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст. 149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тобто обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Однак, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено, що представлені податкові накладні (виписані ПП «Салфіт» та ТзОВ «Пікуй»), на підставі яких останнім віднесено суми до податкового кредиту, не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки № 215/22-00/30648990 від 18 грудня 2013 року.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000242200 від 23 січня 2014 року та № 0000532200 від 03 березня 2014 року - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року в справі № 813/3303/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Л. П. Іщук

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 12 листопада 2015 року.