Постанова

від 10.12.2019 по справі 813/3303/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №813/3303/14

адміністративне провадження №К/9901/25804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року (судді: Нос С.П. (головуючий), Іщук Л.П., Яворський І.О.) у справі № 813/3303/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція (далі - позивач, ТОВ Енергомонтажвентиляція ) звернулось до суду з позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000242200 від 23.01.2014 та № 0000532200 від 03.03.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, в якому контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, які ґрунтуються на припущеннях відповідача, щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам позивача з ПП Салфіт та ТОВ Пікуй .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000242200 від 23.01.2014 та № 0000532200 від 03.03.2014, прийняті Червоноградською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та з ПП Салфіт та ТОВ Пікуй .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Енергомонтажвентиляція у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергомонтажвентиляція з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності при проведенні операцій з ПП Салфіт (ЄДРПОУ 32694310) за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року та ТОВ Пікуй (код ЄДРПОУ 34489906) за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року оформлено акт № 215/22-00/30648990 від 18 грудня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Енергомонтажвентиляція п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 45 772,00 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 45 772,00 грн, та за 2012 рік на суму 14 711,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 14 711,00 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 39 801,60 грн та за листопад 2012 року на суму 14 010,00 грн. На підставі акта перевірки позивачу 23 січня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 67 838,50 грн (в т.ч. 60 483,00 грн за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція 7 355,50 грн); № 0000232200 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80 717,40 грн (в т.ч. основний платіж 53 811,60 грн та штрафна (фінансова) санкція 26 905,80 грн).

В ході адміністративного оскарження контролюючий орган, на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області № м4318/10/13-01-10-08-05/243 від 19 лютого 2014 року, прийняв замість скасованого податкового повідомлення-рішення № 0000232200 податкове повідомлення-рішення за № 0000532200 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 60 817,60 грн (в т.ч. основний платіж 53 811,60 грн та штрафна (фінансова) санкція 7 006,00 грн).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Енергомонтажвентиляція уклало з ПП Салфіт договір купівлі-продажу електродів АНО-4 ф4 мм. На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем надано видаткову накладну № РН-301102 від 30 листопада 2012 року та податкову накладну № 70 від 30 листопада 2012 року на загальну суму 84 060,00 грн, в т.ч. ПДВ 14 010,00 грн, виписку з банківського рахунку за 26 лютого 2013 року на суму 125 750,00 грн та лист від 26 лютого 2013 року № 26/02 про зарахування коштів.

Також, на підтвердження товарності операції позивачем було надано товарно-транспортну накладну від 30 листопада 2012 року на перевезення ФОП ОСОБА_1 . електродів в кількості 5 тонн вартістю 84 060,00 грн відповідно до накладної № РН-301102 від 30 листопада 2012 року за маршрутом: Дніпропетровськ - Добротвір. Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 030112/01 від 3 січня 2012 року, укладеного між ТОВ Енергомонтажвентиляція та ФОП ОСОБА_1 . Факт виконання перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП Салфіт підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-301112 від 30 листопада 2012 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надав автопослуги по маршруту Добротвір - Дніпропетровськ - Добротвір.

Придбаний у ПП Салфіт товар ТОВ Енергомонтажвентиляція в подальшому згідно актів переробки матеріалів і випуску готової продукції від 28 лютого 2013 року, № 8 від грудня 2012 року, № 3 від 28 лютого 2013 року, звітів витрати основних матеріалів у будівництві за лютий-травень 2013 року та ін. використало у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП Салфіт є виробником електродів, які поставлялись в адресу позивача, про що свідчить копія сертифіката відповідності серії ВВ № 926696.

На підтвердження факту здійснення поставки ТОВ Пікуй позивачу товарно-матеріальних цінностей (металоконструкцій) та їх подальшої реалізації в складі будівельних робіт на користь ТОВ Кроно-Україна позивачем було надано копії видаткової накладної № РН-000090 від 29 квітня 2011 року, податкової накладної № 21 від 29 квітня 2011 року на загальну суму 238 809,60 грн, в т.ч. ПДВ 39 801,60 грн, виписки з банківського рахунку за 10 червня 2011 року на суму 17 100,00 грн, від 11 серпня 2011 року на суму 164 000,00 грн, від 12 серпня 2011 року на суму 111 000,00 грн, листом про зарахування коштів від 12 серпня 2011 року № 12/08, довідкою від 22 серпня 2014 року та товарно-транспортної накладної від 29 квітня 2011 року на перевезення ФОП ОСОБА_1 металоконструкцій в кількості 19,2 тонн відповідно до накладної № РН-000090 29 квітня 2011 року за маршрутом: Сапіжанка, Добротвір (орендовані ТОВ Енергомонтажвентиляція виробничі приміщення згідно договору оренди № 04/01/10 від 4 січня 2010 року) - Сапіжанка, Добротвір. Перевезення здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 020111/04 від 2 січня 2011 року, укладеного між ТОВ Енергомонтажвентиляція та ФОП ОСОБА_1 . Факт виконання перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Пікуй підтверджується також актом здачі-прийняття робіт № оу-290411 від 29 квітня 2011 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надано автопослуги по маршруту Добротвір, Кам`янка-Бузька, Червоноград, Львів.

Придбаний у ТОВ Пікуй товар ТзОВ Енергомонтажвентиляція в подальшому згідно акта № 4 приймання виконаних будівельних робіт за 1 липня 2011 року - 31 липня 2011 року форми КБ-2в, використало у власній господарській діяльності - будівництві складу ТОВ Кроно-Україна для зберігання ламінованого паперу, а саму операцію відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем при оформленні первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних та не надання позивачем всіх договорів з контрагентами, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та окремих положень Податкового кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

10.5. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10.6. Пункти 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року:

12.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

12.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

12.3. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

12.4. Пункт 2.16.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000242200 від 23.01.2014 та № 0000532200 від 03.03.2014, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з відповідними контрагентами, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтувались лише на його припущеннях щодо неналежності оформлення позивачем товарно-транспортних накладних, а також наявності акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2013 № 151/224/32694310 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ПП Салфіт (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ Ферріт Д за листопад 2012 року, ТОВ ВК Віконні системи за листопад 2012 року та акта ДПІ в Кам`янка-Бузькому районі Львівської області від 31.10.2012 № 352/22-00/34489906 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Пікуй з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТОВ РІП у періоді з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що посилання відповідача на вказані акти та неналежність оформлення позивачем окремих товарно-транспортних накладних, як на доведення безтоварності укладених договорів між позивачем та його контрагентами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення таких господарських операцій.

У справі, що розглядається, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій між ним та ПП Салфіт , ТОВ Пікуй , крім укладених договорів, було надано видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківських рахунків про зарахування коштів, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти переробки матеріалів і випуску готової продукції, сертифікати відповідності на придбані товарно-матеріальні цінності та іншими документами, оформленими відповідно до вимог чинного податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як контролюючим органом не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та ПП Салфіт , ТОВ Пікуй .

24. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 813/3303/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду