Постанова

від 09.09.2014 по справі 910/23362/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 910/23362/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Д.В. - дов. б/н від 25.11.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ітертех» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. (повний тескт підписано 22.05.2014р.)

у справі № 910/23362/13 ( головуючий суддя - Дупляк О.М.,

судді - Бондарчук В.В., Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна

будівельна компанія Трансмост»

до Дочірнього підприємства «Ітертех»

про стягнення 731 908, 55 грн.

В судовому засіданні 09.09.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія Трансмост» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Ітертех» про стягнення 731 908, 55 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 2504/2012 від 25.04.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, а тому просив суд стягнути з відповідача 655 996, 40 грн. заборгованості за виконанні роботи, 49 334, 52 грн. пені, 26 577, 63 грн. 3% річних та 14 638, 18 грн. судового збору.

10.02.2014р. під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 655 996, 40 грн. заборгованості за виконанні роботи, 49 604, 11 грн. пені та 30 459, 15 грн. 3% річних. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у справі № 910/23362/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Ітертех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія Трансмост» 655 996, 40 грн. основного боргу, 49 468, 58 грн. пені, 30 459,15 грн. 3 % річних, 14 718, 48 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, ненадання йому позивачем документів про виконання договору підряду (виконавчої документації), унеможливило прийняття замовником (відповідачем) виконаних робіт, перевірку їх обсягів та вартості, а тому вважає, що відсутні підстави для сплати вартості виконаних робіт.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у справі № 910/23362/13 в червні 2014р. була передана на розгляд судді Коршун Н.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. для розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Ітертех» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2014р.

Розпорядженням керівника апарату від 07.07.2014р. № 02-15/142 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 910/23362/13 за апеляційною скаргою ДП «Ітертех», яку за результатом повторного автоматичного розподілу передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 09.09.2014р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а. с. 150), не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія Трансмост» (позивач, підрядник за договором) та Дочірнім підприємством «Ітертех» (відповідач, замовник за договором) укладено договір підряду № 2504/2012, відповідно до 2.1. якого за цим договором підрядник зобов'язується за завданням замовника власними або залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати замовнику у встановлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, затверджену проектну і дозвільну документацію, здійснювати приймання виконаних підрядником робіт і проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 1.1.9. п. 1.1. договору, об'єктом є перелік об'єктів, зазначених в цьому пункті договору, а саме: будівництво квартирного житлового будинку з паркінгом по вул. Новоселицькій, 2/6, 4, та вул. Добролюбова, 4, 6А у Печерському районі міста Києва; будівництво житлового будинку по вул. Новоселицькій, 3, у Печерському районі міста Києва; будівництво індивідуальних житлових будинків по вул. Новоселицькій, 7, 9 у Печерському районі міста Києва; реконструкція житлового будинку по вул. Новоселицькій, 13 у Печерському районі міста Києва.

Підпунктом 3.1.1. п. 3.1. договору передбачено початок робіт - з моменту виконання замовником наступних умов: сплати авансу відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього договору; надання підряднику затвердженої в установленому порядку і підписаної замовником проектної документації в 2 екземплярах; надання дозвільної документації згідно з умовами цього договору; передачі підготовленого відповідно до умов цього договору будівельного майданчика (оформлюється двостороннім актом).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що сума договору та відповідно загальна вартість робіт являє собою суму вартостей робіт згідно договірної ціни (додаток № 2 до даного договору), який є його невід'ємною частиною та вартостей робіт згідно підписаних сторонами додаткових угод до даного договору.

Остаточна вартість робіт, яку має сплатити замовник на користь підрядника, визначається на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт і довідки Ф № КБ-3, які є основою для розрахунків за фактично виконані роботи.

Відповідно до п. 5.2. договору розрахунки за роботи за цим договором проводяться в наступній послідовності:

5.2.1. Авансові платежі здійснюються на підставі погодженого сторонами сумісного графіку виконання і оплати робіт.

5.2.2. Надалі замовник оплачує належним чином виконані роботи (з урахуванням проведеного авансування) на підставі актів приймання виконаних робіт і довідки Ф № КБ-3 протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт і довідки Ф № КБ-3.

У разі порушення замовником фінансових зобов'язань, передбачених цим договором, замовник платить підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (п. 11.2. договору).

Цей договір, згідно п. 14.1, вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Судом встановлено, що на виконання п.п. 5.2.1. п. 5.2. договору підряду відповідач 25.04.2012р. здійснив авансовий платіж на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 14.12.2012р., яка міститься в матеріалах справи (а. с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору підряду № 2504/2012 від 25.04.2012р. позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 755 996, 40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за липень 2012р. на суму 755 996, 40 грн. (з ПДВ) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/ (форми КБ-3) за липень 2012р. на суму 755 996, 40 грн. (з ПДВ), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 18-19).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 2504/2012 від 25.04.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору підряду.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за виконані роботи розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 655 996, 40 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2. замовник оплачує належним чином виконані роботи (з урахуванням проведеного авансування) на підставі актів приймання виконаних робіт і довідки Ф № КБ-3 протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт і довідки Ф № КБ-3.

Оскільки роботи, передбачені договором, були повністю та належним чином виконані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними 18.07.2012р. уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт та витрат (форми КБ-3), відповідач зобов'язаний був згідно п.п. 5.2.2. п. 5.2. договору оплатити виконані позивачем роботи у строк до 25.07.2012р. включно.

Посилання відповідача (апелянта) на неналежне виконання позивачем умов спірного договору щодо надання останнім виконавчої документації, у зв'язку з чим відсутні підстави для оплати вартості виконаних та прийнятих робіт, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. договору підрядник (позивач) зобов'язаний надати замовнику (відповідачу) виконавчу документацію після закінчення усіх робіт і їх повної оплати, яка відповідачем здійснена не була.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 655 996, 40 грн. основного боргу за договором підряду № 2504/2012 від 25.04.2012р., які підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заявлено вимоги про стягнення з відповідача 49 604, 11 грн. пені (за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р.) та 30 459, 15 грн. 3% річних (за період з 26.07.2012р. по 10.02.2014р.).

Згідно п. 11.2. договору у разі порушення замовником фінансових зобов'язань, передбачених цим договором, замовник платить підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умова застосування відповідальності у вигляді стягнення пені у даному випадку пов'язана з датою виникнення грошового зобов'язання у відповідача (оплата до 25.07.2012р. включно), відповідно нарахування пені здійснюється від дати початку прострочення зобов'язань, тобто з 26.07.2012р.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки позивач з позовом до суду звернувся 02.12.2013р., строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою про стягнення пені сплив, однак, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлено не було, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 49 468, 58 грн., в іншій частині вимог про стягнення 135, 53 грн. пені (49 604, 11 грн. - 49 468, 58 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 26.07.2012р. по 10.02.2014р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 459, 15 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.05.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ітертех» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у справі № 910/23362/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у справі № 910/23362/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23362/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.09.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала